 |
|
Стихійна і організована мобільність.
1. Прикладом стихійної мобільності можуть служити переміщення з метою заробітку мешканців ближнього зарубіжжя у великі міста Росії.
2. Організована мобільність - переміщення людини або цілих груп вгору, вниз або по горизонталі управляється державою. Ці переміщення можуть здійснюватися:
а) за згодою самих людей,
б) без їх згоди.
Прикладом організованої добровільної мобільності в радянський час можуть служити переміщення молоді з різних міст і сіл на комсомольські будівництва, освоєння цілинних земель і т.п. Прикладом організованої недобровільної мобільності може служити переселення чеченців і інгушів в роки війни з німецьким нацизмом.
3. Структурна мобільність. Її слід відрізняти від організованої мобільності. Вона викликана змінами в структурі народного господарства і відбувається всупереч волі та свідомості окремих індивідів. Скажімо, зникнення або скорочення галузей або професій призводить до переміщень великих мас людей.
Шляхи, якими відбувається переміщення людей з одних соціальних груп до інших, називають каналами соціальної мобільності, чи соціальними ліфтами.
Прикладами можуть бути: армійська служба, здобуття освіти, оволодіння професією, укладання шлюбу, придбання власності.
Надзвичайно актуальним сьогодні для вас може стати роль майбутньої професії як «соціального ліфта». Вибравши гуманітарний профіль, ви вже визначаєте, що ваша професія буде у сфері взаємин людина-людина. Вивчаючи тему соціальної мобільності, можна замислитись над тим, чи користується попитом обрана вами професія в нашому місті, чи ви будете пропонувати свої професійні здібності на ринку праці в іншому місті або регіоні.
Соціальна мобільність залежить від структури суспільства і від самого індивіда.
Приклади «закритого» суспільства з низькою соціальною мобільністю — патріархальне, традиційне суспільство, касти в Індії та деяких країнах Африки, замкнені групи, обмежений доступ до статусної групи.
Індустріальне, «відкрите» суспільство характеризується високою соціальною мобільністю. У такому суспільстві немає заборон на професії, шлюби, зміну місця проживання.
Соціальна мобільність в межах одного суспільства на окремих етапах його розвитку (революції, війни, реформи) може бути різною.
2.Спілкуваннявідбувається на трьох рівнях:
— комунікативному,
— інтерактивному,
— перцептивному.
Комунікативний рівень представляє собою спілкування за допомогою мови і культурних традицій, характерних для тієї чи іншої спільності людей. Результатом цього рівня взаємодії є взаєморозуміння між людьми.
Інтерактивний рівень – це спілкування, що враховує особистісні характеристики людей. Воно призводить до певних взаємовідношень між людьми.
Перцептивний рівень дає можливість взаємного пізнання і зближення людей на цій раціональній основі. Він являє собою процес сприйняття партнерами один одного, визначення контексту зустрічі. Перцептивні навички виявляються в умінні керувати своїм сприйняттям, «читати» настрій партнерів по вербальним і невербальним характеристикам, розуміти психологічні ефекти сприйняття і враховувати їх для зниження його спотворення.
3. Соціальна комунікація (англ. зосіаі соттипіса- Ііоп) — це обмін між людьми або іншими соціальними суб’єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо.
Цей обмін зумовлений цілим рядом соціально значущих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві.
Можна виділити декілька основних підходів до розуміння сутності соціальної комунікації в сучасній науці. Зокрема, комунікація розглядається як:
• механізм, завдяки якому забезпечується існування та розвиток людських відносин, який включає в себе всі розумові символи, засоби їх передачі у просторі та збереження у часі (Чарльз Кулі);
• обмін інформацією між складними динамічними системами та їх частинами, які здатні приймати інформацію, накопичувати її та перетворювати (Аркадій Урсул);
• інформаційний зв’язок суб’єкта з тим чи іншим об’єктом (Мой- сей Каган);
• спосіб діяльності, який полегшує взаємне пристосування людей (Тамотсу Шибутані);
• акт передання інформації від мозку однієї людини до мозку іншої (Пол Сміт, Кріс Беррі,Алан Пулфорд);
• специфічний обмін інформацією, процес передання емоційного та інтелектуального змісту (.Андрій Звєрінцев, Альвіна Панфілова).
4. Виділяють три основні (базові) функції соціальної комунікації:
1. Інформаційна функція означає, що завдяки соціальній комунікації в суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії та процеси.
2. Експресивна функція визначає здатність соціальної комунікації передавати оціночну інформацію про предмети або явища.
3. Прагматична функція означає, що соціальна комунікація є засобом, який спонукає людину до певної дії та реакції.
Поняття «комунікація» може вживатись у декількох значеннях:
— соціальна комунікація,
— спілкування між людьми та іншими соціальними суб’єктами;
— телекомунікації, або зв’язок за допомогою технічних засобів;
— певна система, за допомогою якої забезпечують сполучення між віддаленими об’єктами, наприклад: підземні комунікації, транспортні комунікації, каналізаційні комунікації тощо.
Комунікативність (лат. соттипісаііо — зв’язок, повідомлення) — сукупність істотних, відносно стійких властивостей особистості, що сприяють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації.