 |
|
Машинобудівний комплекс (МБК)України
План:
1. Поняття, структура, місце і роль у господарському комплексі держави.
2. Особливості і фактори розміщення основних галузей машинобудування.
3. Галузева і територіальна структура машинобудування країни.
4. Сучасний стан галузі, проблеми та перспективи розвитку.
1. Машинобудування – комплекс багатьох взаємопов’язаних галузей, які виробляють машини, устаткування, інструменти для виробничою та невиробничої сфер, спеціальну оборонну техніку, а також різноманітні апарати і прилади побутового та культурного призначення для населення.
Продукція машинобудівного комплексу в загальному обсязі національного експорту становить майже п’яту частину і має тенденцію до зростання. Нині вона поставляється до 54 країн світу. Машинобудівний комплекс України являється експортноорієнтованим та інвестиційно привабливим.
До складу машинобудівного комплексу України входять три великі групи галузей: машинобудування (16 комплексних інтегрованих галузей, 90 галузей та підгалузей), промисловість металевих конструкцій і виробів (14 галузей і окремих виробництв), ремонт машин та устаткування (16 галузей). Машинобудівний комплекс України нині формують майже 3000 підприємств (об’єднань).
Машинобудування забезпечує:
· задоволення споживчого попиту населення на різноманітні товари;
· прискорення темпів НТР;
· технічне переозброєння всього господарства;
· створення матеріально-технічної бази;
· підвищення продуктивності праці за рахунок технічного прогресу;
· оборону країни;
· працевлаштування.
2. Виділяють такі основні принципи територіальної організації машинобудування:
· орієнтація на сировину;
· орієнтація на трудові ресурси;
· орієнтація на споживача;
· орієнтація на наукові центри.
У машинобудуванні існують такі форми суспільної організації виробництва:спеціалізація, кооперування, комбінування, концентрація.
3. Важке машинобудування, що нині дає 30 % від загального обсягу товарної продукції. Для важкого машинобудування характерні підприємства низької трудомісткості, високої металомісткості, низької транспортабельності продукції та підприємства повного виробничого циклу, що випускають продукцію невеликими серіями.
Найбільшим підприємством галузі є ЗАТ "Новокраматорський завод важкого машинобудування" (Донецька область), ВАТ „Сумське НВО ім. Фрунзе". Потужні підприємства важкого машинобудування функціонують у Донецьку, Маріуполі, Кривому Розі, Горлівці, Харкові, Луганську, Дніпропетровську.
Транспортне машинобудування об'єднує підприємства, що виготовляють основні транспортні засоби — автомобілі, літаки, тепловози, електровози, залізничні вагони, морські та річкові судна, автобуси. Автомобільні заводи України випускають автобуси (Львів), великовантажні автомашини («АвтоКраз», Кременчук), малолітражні легкові автомобілі (ВО «Комунар», «Автобаз», Запоріжжя), легкові автомобілі для сільської місцевості (ЛАЗ, ВО «Автонавантажувач», Луцьк), автомобільні мотори (Мелітополь), мотоцикли (Київ), велосипеди (Харків, Чернігів).
Авіаційна промисловість орієнтується на кваліфіковану робочу силу, що зумовило розміщення її підприємств у Києві та Харкові. До залізничного машинобудування належить виробництво вагонів, яке зосереджене у м. Кременчук (Крюківський вагонобудівний завод), у м. Дніпродзержинську. Концерн «Крюківський вагонобудівний завод» освоїв випуск сучасних пасажирських вагонів, з яких укомплектовано перші швидкісні експреси «Харків-Київ», «Дніпропетровськ-Київ».
В Україні велике значення має така галузь як суднобудування. Найбільшими центрами морського суднобудування є Миколаїв та Херсон. Суднобудування і судноремонт розвинуті в багатьох інших містах України, зокрема найбільші центри зосереджені у Херсоні, Керчі, Феодосії, Севастополі, Одесі, Іллічівську, Маріуполі. У Києві випускаються морські траулери.
Енергетичне машинобудування спеціалізується в основному на виробництві енергетичних машин і теплообмінних апаратів, турбінних трубопроводів, устаткування для атомних електростанцій, дизельних моторів, генераторів. Підприємства галузі орієнтуються на райони виробництва металу та наявність кваліфікованої робочої сили. Основними центрами є: Харків (Харківський турбінний завод), Монастирище (Черкаська область) – поїзди для метро, Полтава (Полтавський турбомеханічний завод). Центри енергетичного дизелебудування зосереджені у Первомайську (Миколаївська область), Токмаку (Запоріжжя), Бориславі (Херсонська область). Запорізький енергомеханічний завод випускає промислові крани великої тоннажності.
Центрами виготовлення металообробного обладнання, зокрема верстатів, а також інструментів є міста Київ, Харків, Одеса, Житомир, Краматорськ, Львів, Бердичів. Виробництво ковальсько-пресових машин розміщене у Краматорську, Дніпропетровську, Одесі, Хмельницькому, Роздільній, Стрию. Промисловість зі створення штучних алмазів і абразивних матеріалів зосереджена у Полтаві, Львові, Запоріжжі, Києві, Іршаві (Закарпатська обл.). Продукування металообробного та деревообробного інструменту знаходиться У Запоріжжі, Хмельницькому, Вінниці, Харкові, Кам’янець-Подільському, Луганську.
Тракторобудування орієнтується насамперед на металургійну базу. Найважливішим центром тракторобудування є Харків. На випускові агрегатів виділяються: Кіровоградський завод «Гідросила», Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів, Вінницький тракторних агрегатів, Чугуївський завод паливної апаратури. До спеціалізованих підприємств галузі належать: ВО «Київтрактородеталь», «Харківтракторозапчастина», Рівненський завод тракторних агрегатів тощо. Особливе значення має виробництво комбайнів. Так, бурякозбиральні комбайни виробляються у Тернополі, Дніпропетровську, кукурудзозбиральні — у Херсоні.
Райони машинобудування: Харківський (Харківська, Полтавська, Сумська обл.); Донбаський (Донецький, Луганський обл.); Придніпровський (Дніпропетровська, Кіровоградська, Запорізька обл.); Центральний (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська обл.); Західний (Львівська, Івано-Франківська, Волинська, Рівненська, Закарпатська обл.); Подільський (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька обл.); Південний (Одеська, Миколаївська, Херсонська обл., Крим).
4. Підприємства машинобудування розміщенні нерівномірно. Низький рівень розвитку галузі характерний для Західного і Поліського машинобудівних районів. Для вирішення проблем необхідно: забезпечення випереджаючих темпів випуску наукомісткої продукції високого технологічного рівня; забезпечення конкурентоспроможності продукції промисловості на внутрішньому та зовнішньому ринках, передусім продукції з високим ступенем переробки; збільшення обсягів випуску інноваційного обладнання для енергетичної, легкої, харчопереробної, медико-біологічної галузей тощо.
В Україні в основному вичерпані можливості інерційного зростання, що підтверджено зниження зовнішнього попиту та збільшенням обсягу імпорту товарів. Це спричинено глибокими структурними диспропорціями — значна частка виробництва є технічно та технологічно відсталою з високим ступенем зношеності основних фондів, низьким рівнем використання виробничих потужностей, високою енерго- та ресурсоємністю, відсутністю або низьким рівнем впровадження інновацій. При цьому не використовується значна частина науково-технічного потенціалу.
Машинобудівний комплекс України є однією з найбільш важливих, потужних і перспективних галузей промисловості, яка забезпечує технічне оснащення, комплексну механізацію та автоматизацію процесів виробництва.
У машинобудуванні зосереджено майже 15 відсотків вартості основних засобів та понад 21 відсоток загальної кількості найманих працівників промисловості (без малих підприємств) (понад 585 тис. осіб у 2012 році).
Машинобудівні підприємства виготовляють на сьогодні близько 3,5 тис. найменувань машин та обладнання, у тому числі близько 2 тис. модернізованих та понад 500 нових моделей машин та обладнання для агропромислового комплексу. Технічні засоби, що виготовляються або можуть виготовлятися, дають змогу механізувати до 85 відсотків робіт у сільському господарстві.
Експорт продукції машинобудування становить 53 відсотки обсягу реалізованої продукції галузі. Продукція експортується до 74 країн світу. При цьому експорт до країн СНД становить 90,8 відсотка загального обсягу експорту, в тому числі до Російської Федерації — 68,2 відсотка загального обсягу експорту (75,1 відсотка експорту до країн СНД).
Авіабудівна галузь є стратегічно важливою для України і однією з базових галузей національної економіки.
За результатами роботи у 2011 році підприємства на 20 відсотків, або 3,41 млрд. гривень, збільшили обсяг виробництва основних видів продукції.
За останні три роки підприємствами авіабудування виготовлено та передано замовникам 19 літаків. Державним підприємством “Антонов” укладено контракт на виготовлення 47 літаків Ан-148 та їх модифікацій для іноземних замовників.
Продовжується виконання контракту державним підприємством “Завод 410 цивільної авіації” щодо ремонту літаків Ан-32 для військово-повітряних сил Індії.
Досягнуто принципової згоди з Російською Федерацією щодо відновлення спільного виробництва літака Ан-124 “Руслан” та закінчення робіт з розроблення та виробництва літака Ан-70.
Прийнято Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про розвиток літакобудівної промисловості” щодо державної підтримки збуту авіаційної техніки вітчизняного виробництва”, виконання якого сприятиме здешевленню авіаційної техніки для авіакомпаній та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних авіакомпаній.
В Україні розвивається конкурентоспроможна космічна галузь. За останні три роки виготовлено і реалізовано продукції на суму більш як 9,5 млрд. гривень. При цьому 62 відсотки загального обсягу виробництва становить ракетно-космічна продукція. Експортовано продукції на 6 млрд. гривень, що становить понад 60 відсотків загального обсягу виробництва.
За результатами діяльності підприємств космічної галузі за 2012 рік темпи збільшення обсягів товарної продукції становлять 119,2 відсотка, а обсягів реалізованої продукції — 118,7 відсотка.
За результатами роботи у 2011 році обсяг виробництва основних видів продукції підприємств оборонно-промислового комплексу збільшився на 4,8 відсотка, а загальний обсяг реалізованої продукції — на 1,8 відсотка порівняно з 2010 роком. Частка експорту продукції, виготовленої підприємствами оборонно-промислового комплексу в 2010 році, становила 67 відсотків. У 2011 році обсяг експорту продукції таких підприємств та її відсоткова частка практично не змінилися.
Фармацевтичний сектор має значний потенціал для подальшого розвитку. Обсяг реалізованої фармацевтичної продукції на внутрішньому ринку за останні 10 років збільшився у 3,6 раза (з 724,8 млн. доларів США в 2002 році до 3,36 млрд. доларів США в 2011 році) із середньорічними темпами зростання близько 15 відсотків.
Частка 20 українських фармацевтичних підприємств становить на фармацевтичному ринку України 25,7 відсотка в грошовій і 53,2 відсотка в товарній формі. В Україні наявні ресурси для активізації розвитку соціально-економічного, науково-дослідного (інноваційного) та експортного потенціалу вітчизняної фармацевтичної галузі.
Завданнями державної політики на 2013—2014 роки є:
забезпечення розвитку конкурентоспроможного автомобілебудування;
проведення модернізації та технічного переоснащення підприємств сільськогосподарського машинобудування і налагодження виробництва інноваційної сільськогосподарської техніки та обладнання для харчової і переробної промисловості та сільськогосподарських підприємств;
забезпечення сталого функціонування та розвитку авіабудівної галузі;
забезпечення реалізації програм та проектів розвитку в сфері космічної діяльності, в тому числі створення космічного ракетного комплексу “Циклон-4” та Національної системи супутникового зв’язку;
забезпечення комплексної державної підтримки розвитку пріоритетних високотехнологічних галузей;
розроблення та впровадження новітніх технологій, спрямованих на розвиток внутрішнього виробництва та інноваційної економіки;
забезпечення розвитку суднобудування шляхом підвищення конкурентоспроможності підприємств;
формування раціональної структури оборонно-промислового комплексу;
визначення стратегії розвитку фармацевтичної галузі та реалізація державної політики імпортозаміщення у галузі. Підвищення якості та забезпечення доступності медичної допомоги шляхом переоснащення медичних закладів та розвиток інфраструктури.