Здавалка
Главная | Обратная связь

Типи сучасних комп’ютерів



· мейнфрейми, або великі ЕОМ

· СУПЕР-ЕОМ - суперкомп'ютери

· спеціалізовані комп'ютери-сервери

· Персональні IBM РС-сумісні комп'ютери

· комп'ютери типу Macintosh

· портативні комп'ютери (ноутбуки)

· мережевий комп'ютер

· кишенькові комп'ютери, смартфони, планшети і нетбуки

· вбудовані комп'ютери-невидимки (мікропроцесори);

 

  1. Апаратна складова комп’ютера. Основні функції та характеристики апаратних складових.

Системний блок - основна складова комп’ютера, в середині якої містяться найважливіші компоненти. Пристрої, що знаходяться в середині системного блока називають внутрішніми, а пристрої, що під'єднуються ззовні називають зовнішніми.

За зовнішнім виглядом, системні блоки відрізняються формою корпуса, який може бути горизонтального (desktop) або вертикального (tower) виконання.

У системний блок входять з:

͏ Материнська плата

͏ Процесор

͏ Внутрішня пам'ять

͏ Зовнішня пам'ять

͏ Відео карта

͏ Звукова карта

͏ Мережева карта

Материнська плата – (системна плата, головна плата, материнка, мать, motherboard) – це пристрій, що керує внутрішніми зв’язками і взаємодіє із зовнішніми пристроями.

Процесор – це основна мікросхема, що виконує математичні та логічні операції. Це мозок комп’ютера.

Операти́вна па́м'ять (англ. Random Access Memory, дослівно — пам'ять з довільним доступом, первинна пам'ять) —пам'ять ЕОМ, призначена для зберігання коду та даних програм під час їх виконання. У сучасних комп'ютерах оперативна пам'ять переважно представлена динамічною пам'яттю з довільним доступом DRAM.

Вінчестер ( HDD, жорсткий диск) – це пристрій на якому зберігається вся ваша інформація, для його вибору слід поставитися дуже серйозно, і звернути увагу на наступні чинники при покупці вінчестера.

Відеока́рта (англ. video card, також графічна карта, графічний адаптер, графічний прискорювач) —пристрій, призначений для обробки, генерації зображень з подальшим їх виведенням на екранпериферійного пристрою.

Звукова́ пла́та (також звукова карта, аудіоплата, аудіокарта, звуковий контролер, аудіоконтролер) (англ. sound card) — електротехнічний пристрій, що дозволяє працювати зі звуком на комп'ютері (виводити на акустичні системи та записувати в комп'ютер).

Мережева картапериферійний пристрій, що дозволяє комп'ютеру взаємодіяти з іншими пристроями мережі. В наш час, особливо вперсональних комп'ютерах

мережеві плати досить часто інтегровані в материнські плати для зручності використання та здешевлення усього комп'ютера в цілому.
  1. Архітектура ЕОМ.

Архітекту́ра ЕОМ — це набір відомостей, необхідний та достатній для написання для даної обчислювальної машини коректних програм на машинній мові, таких, що не залежать від конкретного втілення цієї архітектури. Електронні обчислювальні машини одної архітектури (тобто з однаковою програмною організацією), але реалізовані з використанням різних конструктивних рішень, називають сумісними, або сумісним сімейством ЕОМ.

Найбільшого поширення в ЕОМ отримали 2 типи архітектури: прінстонська (фон Неймана) і гарвардська. Обидві вони виділяють 2 основних вузли ЕОМ: центральний процесор і пам'ять комп'ютера.

Машина фон Неймана, як і практично кожна сучасна ЕОМ загального призначення, складається з чотирьох основних компонентів:

1. Операційний пристрій (ОП), який виконує команди з визначеного набору, який називається системою (набором) команд, над порціями інформації, яка зберігається відокремленій від операційного пристрою пам'яті (хоча сучасні архітектури мають в складі операційного пристрою додаткову пам'ять (зазвичай банк регістрів), в якій операнди зберігаються порівняно короткий час безпосередньо в процесі проведення обчислень.

2. Пристрій управління (ПУ), який організує послідовне виконання алгоритмів, розшифрування команд, які поступають із запам'ятовуючого пристрою (див. нижче), реагує на аварійні ситуації та виконує загальні функції управління всіма вузлами обчислювальної машини. Зазвичай ОП та ПУ об'єднуються в структуру, яка називається центральним процесором. Слід звернути увагу, що вимога саме послідовного, в порядку надходження з пам'яті (в порядку зміни адрес в лічильнику команд) виконання команд є принциповою. Архітектури, які не додержуються такого принципу, взагалі не вважаються фон-нейманівськими.

3. Запам'ятовуючий пристрій (ЗП) — масив комірок з унікальними ідентифікаторами (адресами), в яких зберігаються команди та дані.

4. Пристрій вводу-виводу (ПВВ), який забезпечує зв'язок ЕОМ з зовнішнім світом, різними пристроями, які передають інформацію на переробку в ЕОМ та приймають результати.

7. Основні функції та характеристики апаратних складових: процесор, пам'ять, пристрої введення - виведення, запам‘ятовуючі пристрої, зовнішні накопичувачі, комунікаційне обладнання, периферійні пристрої.

Материнська плата – (системна плата, головна плата, материнка, мать, motherboard) – це пристрій, що керує внутрішніми зв’язками і взаємодіє із зовнішніми пристроями.

Процесор – це основна мікросхема, що виконує математичні та логічні операції. Це мозок комп’ютера.

Операти́вна па́м'ять (англ. Random Access Memory, дослівно — пам'ять з довільним доступом, первинна пам'ять) —пам'ять ЕОМ, призначена для зберігання коду та даних програм під час їх виконання. У сучасних комп'ютерах оперативна пам'ять переважно представлена динамічною пам'яттю з довільним доступом DRAM.

Вінчестер ( HDD, жорсткий диск) – це пристрій на якому зберігається вся ваша інформація, для його вибору слід поставитися дуже серйозно, і звернути увагу на наступні чинники при покупці вінчестера.

Відеока́рта (англ. video card, також графічна карта, графічний адаптер, графічний прискорювач) —пристрій, призначений для обробки, генерації зображень з подальшим їх виведенням на екранпериферійного пристрою.

Звукова́ пла́та (також звукова карта, аудіоплата, аудіокарта, звуковий контролер, аудіоконтролер) (англ. sound card) — електротехнічний пристрій, що дозволяє працювати зі звуком на комп'ютері (виводити на акустичні системи та записувати в комп'ютер).

Мережева картапериферійний пристрій, що дозволяє комп'ютеру взаємодіяти з іншими пристроями мережі. В наш час, особливо вперсональних комп'ютерах

мережеві плати досить часто інтегровані в материнські плати для зручності використання та здешевлення усього.

Комп'ютерний принтер (англ. printer — друкар) пристрій для друку інформації

на папері. За технологією друку принтери поділяють на матричні, струменеві, лазерні й сублімаційні, а за колірністью друку — на кольорові й монохромні.

Сканер (англ. scanner) — пристрій, що аналізуючи певний об'єкт, створює його цифрове зображення. Процес отримання такого зображення називають скануванням.

  1. Програмне забезпечення.

Програмне забезпе́чення (програ́мніза́соби) (ПЗ; англ. software) — сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм

Розрізняють системне та прикладне програмне забезпечення;

Системне програмне забезпечення призначено для обслуговування власних потреб комп'ютера — забезпечення його працездатності і виконання його внутрішніх функцій, а також для створення передумов для виконання прикладного програмного забезпечення. Типовим прикладом системного програмного забезпечення є операційна система.

Прикладне програмне забезпечення, призначено для розв'язання задач користувача; користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача. Поняття введено, щоб підкреслити відмінність від операційної системи, драйверів, бібліотек, системних утиліт тощо (які забезпечують функціонування власне комп'ютерної системи та підтримують її працездатність) та засобів і середовищ розробки.

Прикладне програмне забезпечення поділяється у свою чергу на :

͏ програмне забезпечення загального призначення(текстові редактор, браузери т.і.)

͏ програмне забезпечення спеціального призначення (Adobe Photoshop, 1C)

 

  1. Відкрите програмне забезпечення. Прикладне програмне забезпечення.

Відкрите програмне забезпечення (Open-sourcesoftware) — програмне забезпечення з відкритим (вихідним) програмним кодом, що забезпечує найкращі умови для вивчення такого програмного забезпечення та подальшого внесення до нього змін, удосконалень тощо.

Термін вільно поширюване програмне забезпечення ввів Річард Столмен,засновник проекту GNU, для опису програмного забезпечення, котре можна безперешкодно використовувати, вивчати та змінювати і котре може копіюватись та поширюватись у зміненій чи незміненій формі без будь-яких обмежень, з тим щоб наступний користувач також мав всі перелічені права.

Найвідомішими з них є:

· Загальна публічна ліцензія GNU (GNUGeneralPublicLicense)

· Менша загальна публічна ліценція GNU (GNULesserGeneralPublicLicense)

· Ліцензія BSD (BSDLicense)

· Публічна ліцензія Mozilla (MozillaPublicLicense)

· Ліцензія MIT (MITLicense)

· Ліцензія Apache (ApacheLicense)

Прикладне програмне забезпечення, призначено для розв'язання задач користувача; користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача. Поняття введено, щоб підкреслити відмінність від операційної системи, драйверів, бібліотек, системних утиліт тощо (які забезпечують функціонування власне комп'ютерної системи та підтримують її працездатність) та засобів і середовищ розробки.

Прикладне програмне забезпечення поділяється у свою чергу на :

͏ програмне забезпечення загального призначення(текстові редактор, браузери т.і.)

͏ програмне забезпечення спеціального призначення (Adobe Photoshop, 1C)

 

 

  1. Операційні системи, призначення. Класифікація операційних систем.

Операці́йна систе́ма (скор. ОС) —це програмний комплекс, що забезпечує керування апаратними засобами комп'ютера, а також надає середовище для виконання прикладних програм.

Операційна система складається з ядра операційної системи та базового набору прикладного програмного забезпечення.

Відносно свого призначення, операційні системи бувають:

· універсальні (для загального використання);

· спеціальні (для розв'язання спеціальних задач);

· спеціалізовані (виконуються на спеціальному обладнанні);

· однозадачні (в окремий момент часу можуть виконувати лише одну задачу);

· багатозадачні (в окремий момент часу здатні виконувати більше однієї задачі);

· однокористувацькі (в системі відсутні механізми обмеження доступу до файлів та на використання ресурсів системи);

· багатокористувацькі (система впроваджує поняття "власник файлу" та забезпечує механізми обмеження на використання ресурсів системи (квоти)), всі багатокористувацькі операційні системи також є багатозадачними;

· реального часу (система підтримує механізми виконання задач реального часу, тобто такі, для яких будь які операції завжди виконуються за наперед передбачуваний і незмінний при наступних виконаннях час).

Операційні системи можна класифікувати за багатьма ознаками. Найпоширеніші способи класифікації операційних систем

 

Головні функції ОС:

ü здійснення діалогу з користувачем;

ü введення-виведення і управління даними;

ü планування і організація процесу обробки програм;

ü розподіл ресурсів (оперативної памяті і кеша, процесора, зовнішніх пристроїв);

ü запуск програм на виконання;

ü всілякі допоміжні операції обслуговування;

ü передача інформації між різними внутрішніми пристроями;

 

  1. Основні функції та види інтерфейсу операційних систем.

Операці́йна систе́ма (скор. ОС) —це програмний комплекс, що забезпечує керування апаратними засобами комп'ютера, а також надає середовище для виконання прикладних програм.

У багатозадачних ОС поширений графічний інтерфейс, який дає користувачу змогу керувати комп'ютером переважно за допомогою миші та в якому об'єкти системи подано у вигляді зображень на екрані

Цей інтерфейс для багатьох із нас звичний, оскільки його реалізовано в ОС Windows. Графічний інтерфейс набув поширення в 1990-х роках, а до того майже всі користувачі комп'ютерів працювали з текстовим інтерфейсом. У ньому команди вводяться переважно за допомогою клавіатури, а об'єкти ОС подаються в текстовому вигляді, тобто їхніми назвами.

Відносно свого призначення, операційні системи бувають:

· універсальні (для загального використання);

· спеціальні (для розв'язання спеціальних задач);

· спеціалізовані (виконуються на спеціальному обладнанні);

· однозадачні (в окремий момент часу можуть виконувати лише одну задачу);

· багатозадачні (в окремий момент часу здатні виконувати більше однієї задачі);

· однокористувацькі (в системі відсутні механізми обмеження доступу до файлів та на використання ресурсів системи);

· багатокористувацькі (система впроваджує поняття "власник файлу" та забезпечує механізми обмеження на використання ресурсів системи (квоти)), всі багатокористувацькі операційні системи також є багатозадачними;

· реального часу (система підтримує механізми виконання задач реального часу, тобто такі, для яких будь які операції завжди виконуються за наперед передбачуваний і незмінний при наступних виконаннях час).

  1. Організація і представлення даних.

Файлова система – це спосіб організації збереження файлів у дисковій пам'яті. Одна з найголовніших елементів ОС. Тип файлової системи, організація збереження даних на носіях пристроїв зовнішньої пам'яті визначають зручність роботи користувача, швидкість доступу до даних, організацію багатозадачної роботи.

Існують різні файлові системи. Для ОС MS DOS, Windows 3.x, Windows 9x характерною є файлова система FAT (FileAllocationTable – таблиця розміщення файлів), яка включає завантажник (BOOT), таблицю розміщення файлів (FAT) і кореневий каталог (RDA). В ОС OS/2 використовується файлова система HPFS (High-Performance File System- високопродуктивна файлова система), яка не сприймається DOS. У Windows NT/XP, 2000 використовується файлова система NTFS (NT FileSystem – файлова система NT), сумісна з FAT та HPFS.

Файл – це набір даних, до якого можна звертатись за іменем, який зберігається на дисках.

Файл може зберігати у собі будь-яку інформацію – текст, графічну інформацію, програмний код.

  1. Файл. Ім‘я файлу, шлях до файлів. Характеристика та атрибути файлів.

Файл – це набір даних, до якого можна звертатись за іменем, який зберігається на дисках.

Файл може зберігати у собі будь-яку інформацію – текст, графічну інформацію, програмний код.

Кожен файл має назву, яка складається з двох частин: ім’я файлу і розширення(формат).

Informatica .doc

 

 

Основні характеристики файлів:

1. Розмір файлу – визначає розмір пам’яті необхідної для збереження файлу.

2. Час і дата створення

3. Тип файлу – за типом інформації поділяються на: текстові з розширенням txt, документів (doc), стартові і програмні (exe), графічні (bmp).

У файлу є ще одна ознака, яка називається атрибутом файлу.

Основні атрибути файлу:

1. Скритий – файли з цим атрибутом зазвичай не видимі користувачу.

2. Тільки для читання – вміст цих файлів не можливо змінити.

3. Системний – цим атрибутом відмічені найважливіші файли операційної системи, що відповідають за завантаження системи.

4. Архівний – цей атрибут встановлюється зазвичай під час роботи з файлом, при його зміні.

Шлях файлу – це послідовність назви диска, каталогу і підкаталогів, які визначають місце розташування файлу у дисковій пам’яті комп’ютера.

С:\ Моидокументы \ Отчёты \ Квартальныйотчёт.doc

 

  1. Файлові менеджери.

Фа́йловий ме́неджер — комп'ютерна програма, що надає інтерфейс користувача для роботи з файловою системою тафайлами

.

Дозволяє виконувати найчастіші операції з файлами: створення, відкриття/програвання/запуск/перегляд, редагування, переміщення, перейменування, копіювання, вилучення, зміну атрибутів та властивостей, пошук файлів та призначення прав.

Існує два види файлових менеджерів — навігаційні та ортодоксальні. Основна їх відмінність одне від одного — у ортодоксальних є дві панелі, реалізовано відповідну модель роботи.

Приклади файлових менеджерів: Total Сommander, Volcov Commabder

 

  1. Структура вікон Windows. Робочий стіл. Буфер обміну.






©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.