 |
|
Патологія прищитовидних залоз
Гіперпаратиреоз – це захворювання при якому відбувається надмірна продукція гормону прищитовидних залоз (паратіріна, паратгормону), в результаті чого в крові підвищується кількість кальцію, одночасно кількість кальцію в кістковій системі зменшується і виникає схильність до переломів кісток. Раніше вважалося, що це досить рідкісне захворювання, однак завдяки сучасним методам дослідження виявилося, що серед населення розвинених країн частота гіперпаратиреозу становить 0,5-1 на тисячу чоловік і найчастіше зустрічаються приховані форми захворювання, які випадково виявляються при обстеженні з приводу будь-яких інших причин.
Гіперпаратиреоз буває первинним і вторинним.
Первинний гіперпаратиреоз виникає в результаті надлишкової продукції паратгормону одиничною або множинними аденомами (доброякісна пухлина залозистої тканини), гіперплазії (збільшення розмірів залози) або рідше (близько 1-1,5%) раку прищитовидних залоз. У 10% хворих цей стан поєднується з іншими ендокринними пухлинами (феохромоцитома, пухлини гіпофіза, рак щитовидної залози). До первинного гіперпаратиреозу відноситься і спадковий гіперпаратиреоз, який звичайно поєднується з іншими спадковими захворюваннями ендокринних органів.
Вторинний гіперпаратиреоз виникає при тривалій недостатності кальцію в крові. При цьому посилена продукція паратгормону відбувається у вигляді компенсаторної реакції – організм намагається відновити нормальну кількість кальцію в крові. Вторинний гіперпаратиреоз виникає при недостатності вітаміну Д з різних причин, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, які супроводжуються порушенням всмоктування кальцію в кишечнику.
Гіперпаратиреоз супроводжується надмірною продукцією паратиріна, під впливом якого відбувається вихід з кісток фосфору і кальцію. Наслідком цього є перебудова кісткової тканини. Вона стає неміцною або розм’якшується. В результаті кістки можуть викривлятися і легко ламатися. Надмірна кількість кальцію в крові призводить до появи м’язової слабкості, утворення каменів у нирках. Збільшується кількість сечі, посилюється спрага і споживання великої кількості рідини хворим. У шлунку відбувається посилена продукція соляної кислоти, можливе виникнення виразкової хвороби шлунка.
Досить часто гіперпаратиреоз перебігає непомітно для хворого і виявляється випадково. Перші клінічні прояви хвороби це слабкість в м’язах, швидка стомлюваність при фізичному навантаженні, розхитування і випадання зубів і волосся, розсіяні болі в дрібних кістках рук і особливо ніг. При тривалому перебігу хвороби шкіра хворого набуває землисто-сірий відтінок. Через зміни в кістковому скелеті хворий може стати нижче ростом. Часто відбуваються переломи кісток при звичайних рухах і навіть у ліжку. Хворі скаржаться на нудоту, блювоту, болі в шлунку. Висока кількість кальцію в крові може призвести до ураження судин серця і виникнення нападів стенокардії. Виникає збільшення кількості сечі, яка з-за великої кількості в ній солей приймає білясте забарвлення. Внаслідок пошкодження хребта виникають болі в спині, радикуліти. При промацуванні області прищитовидних залоз на шиї можна виявити тільки дуже велику аденому залоз.
Основною ознакою гіперпаратиреоза є підвищення рівня кальцію в крові. Виявляється ще зниження кількості фосфатів у крові, і підвищення кількості ферменту лужної фосфатази. Можливо визначення в крові кількості паратгормону. На рентгенограмах кісток виявляються множинні характерні зміни: остеопороз, зниження висоти хребців, кісти в кісткової тканини, особливо в кістках щелеп і довгих трубчастих кістках.