Главная | Обратная связь

Протестантські течії в Україні

В християнстві поряд із католицизмом і православ'ям існує ще одна течія – протестантизм. Він об'єднує досить велику кількість самостійних церков і сект*, які пов'язані з реформаційним рухом* XVI ст.

В основі протестантизму лежить ідея "виправлення" католицької церкви через відмову від окремих канонів і проголошення нових. Першими формами протестантизму були лютеранство, цвінгліанство та ряд інших. В XVІІІ-ХІХ ст. утворюються течії т.зв. пізнього протестантизму: баптизм, адвентизм, п'ятидесятництво та інші.

Протестантські течії розповсюджуються і в Україні. Історично першими стали кальвінізм, антитринітаризм і социніанство. Поширюючись в Україні з XVI ст. ці реформації церкви вже в сер. XVIІ ст. опиняються в кризі. Вони не знайшли своїх прихильників серед широких верств населення: селян і міщан. Протестантизм залишався дисидентською вірою окремих представників панівної верхівки.

Новий етап розвитку протестантизму починається в к. XVІІІ - поч. ХІХ ст.ст. Він пов'язаний з хвилею переселенців з Західної Європи які почали заселяти землі Південної і Східної України. Протестантизм представлений в цей час т.зв. штундизмом, а згодом баптизмом. Серед українських селян ці течії знаходять підтримку в другій половині ХІХ ст. Адже скасування кріпосного права, інші реформи, прискорення соціально-економічного розвитку російського і українського суспільств викликали певну світоглядну розгубленість. Це вилилось в пошуки нової віри. І якщо інтелігенція другої половини ХІХст. ставала на бік атеїзму, соціалізму, комунізму і анархізму то частина селянства і міщанства переходила до нових течій - баптизму, євангельського християнства.

Формальне, "державне" визнання баптизму відбулось в 1897 р., коли з'явився царський указ про те, що баптизм є "терпимим віросповіданням". В 1917 р. в Україні налічувалось вже до 500 тисяч віруючих різних євангельських віровизнань.

Після встановлення більшовистської влади, протягом 20-х років, баптистські течії розвивались, проводили активну діяльність. Влада не втручалась в їхнє життя. Але вже в 1929 р. було репресовано ряд відомих діячів баптизму. До початку війни 1941 - 1945 рр. в Україні не залишилось жодної офіційної баптистської громади.

З 1944 р. баптизм поступово відроджується. Протягом трьох років відбувається ряд об'єднавчих з'їздів різних баптистських течій: баптистів, євангельських християн, християн віри євангельської (п'ятидесятників) та інших. Протягом другої половини ХХ ст. діяльність протестантських течій як і діяльність "класичних" церков відбувалась під жорстким контролем державних органів, і перш за все КДБ - його відповідних структур. З другої половини 80-х років ХХ ст. ці течії розвиваються в сприятливих умовах.

Особливим виявом протестантизму стали т.зв. месіансько-есхатологічні течії: адвентизм і свідки Єгови.

Адвентизм (від лат. Adventus - пришестя) виник у 30-х роках ХІХ ст. у США. В основі течії - проповідь другого пришестя*. Поступово адвентизм модернізується, сприймає нові ідеї, але розпадається на ряд течій: Церква адвентистських християн, євангелічні адвентисти, товариство життя і другого пришестя та інші. Перші громади адвентистів в Україні, виникають в кінці ХІХ ст. Офіційне визнання церкви відбувається в 1906 р.; після видання указу "Про свободу віросповідань". Протягом кількох років відбувається реорганізація структури адвентистських церков.

За радянської влади історія адвентизму нагадує історію всіх інших церков. В 20-ті рр. – відносна свобода діяльності і розвитку; в 30-ті - масові репресії і знищання; в 40 - 50-х рр. - поступове відновлення. Але в 1960 р. Всесоюзну Раду адвентистської церкви було ліквідовано взагалі. З цього часу церква стала нелегальною, почала ділитись на дрібні організації, які ворогували між собою.

В 1988 р. відбувається ІІІ Всеукраїнський з'їзд адвентистської церкви. В 90-х рр. адвентисти ведуть активну євангелізацію за допомогою закордонних провідників. Більше тридцяти провідників - пастерів проводили активну місіонерську роботу (збираючи зали, стадіони) в Дніпропетровську, Одесі, Харкові, Луганську, Донецьку, Маріуполі, Миколаєві і Києві. Така діяльність привела до зростання чисельності прихильників цієї церкви.

Відомою есхатологічною* церквою яка вийшла з адвентизму є Свідки Єгови. Церква з'явилась в 80-ті рр. ХІХ ст. в США. Перші Свідки Єгови з'явились в західній Україні в 20 - 30-ті рр. ХХ ст. Поширення цієї релігії відбувається через місіонерські центри в Польщі. Свідки Єгови на той час стали відомі завдяки гострій критиці католицької церкви і розповсюджені есхатологічних ідей. Напередодні Другої світової війни діяльність цієї общини в Польщі була заборонена. Свідки Єгови діяли підпільно під час фашистської окупації.

Після відновлення радянської влади Свідки Єгови зазнали репресії - адже прихильники цієї церкви не служили в армії, не голосували, не вступали в політичні і громадські організації. Протягом 40 - 50-х рр. відбулись кілька великих судових процесів проти прихильників церкви. В 1951 р. члени релігійної організації і їх сім'ї були депортовані з України в північні і східні райони Сибіру. Церква перебувала в підпіллі. Але масова депортація Свідків Єгових за межі України призвела до поширення віровчення. Утворювались нові організаційні структури, підтримувався постійний зв'язок із зарубіжними центрами.

Легалізація Свідків Єгових почалась в 90-х рр. ХХ ст. На сьогодні, це одна із самих активних церков в місіонерській, проповідницькій діяльності.

Іудаїзм в Україні

Іудаїзм - релігія євреїв. Ця релігія виникла в другому тисячолітті до нашої ери на основі політеїстичних вірувань і обрядів кочових єврейських племен Північної Аравії. В ХІІІст. до н.е., коли євреї завоювали Палестину, цей культ увібрав в себе вірування місцевих землеробських племен. Згодом, євреї одні з перших переходять до монотеїзму*.

Перші свідчення про євреїв і їх релігію, в Україні, відносять до Іст. н.е. Вони селились в Криму, окремими поселеннями при грецьких полісах. До VIII ст. н.е. значна кількість євреїв оселилась в межах Хазарського каганату. Наприкінці VIII ст. іудаїзм став державною релігією каганату. А в Х ст. в Києві вже існувала – єврейська громада. Звістка про існування синагоги в Києві датується ХІ ст. В ХІ-ХІІІст. на Русі працювали відомі знавці і коментатори Кабали* і Талмуду* Мойсей Київський, Іса Чернігівський, Ісаак Руський.

Вагомі позиції посідали євреї в Галицько-Волинському князівстві. Князі давали змогу зводити молитовні, синагоги, школи. На західноукраїнських землях зустрілись дві хвилі єврейських біженців. В першу, з Заходу входили втікачі від хрестових походів, в другу, з Сходу - втікачі від монголо - татарської навали.

В ХV-ХVІ ст. релігійне життя єврейських громад набуває певного оформлення і сталих норм. Духовним і релігійним наставником єврейської громади (кагал) був рабин. Релігійне виховання і навчання було основним в хедері (початкова школа). Існувала вища талмудична школа. Громади утримували синагогу і школу.

Після Люблінської унії (1569 р.) кількість євреїв в Україні збільшується, вони засновують окремі міста і містечка. Нерідко, в таких містах синагога будується як фортеця. Так наприклад, в 1626 р. польський король дозволив луцьким євреям збудувати синагогу за умови, що ті, за свій кошт забезпечать її гарматами.

Значним випробування для євреїв стала доба хмельниччини і гайдамаччини. Під час національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького було знищено близько трьохсот єврейських громад. З 20-х рр. ХVIII ст. не було жодного року, який би пройшов без нападу на єврейські поселення. Апофеоз гонінь припав на 1768 р. і пов'язаний з іменами Залізняка і Гонти.

Такі умови життя сприяли утворенню і поширенню месіанських ідей і очікувань в середовищі євреїв. Визрівали думка про диво, яке б визволило євреїв від страждань. Цей месіанський* прорив оформлюється в релігійні течі на чолі з своїми ідеологами. Так утворюється саббатіанськкий рух (1665 р.). Його очолив Саббатай Цві. Такою ж єресю став франкізм. Засновник Яків Франк.

В ХVIII ст., в Україні, розвивається т.зв. остання (українська) фаза хасидизму. Течії хасидів (благочестивих) існували задовго до ХVIII ст. Засновником цієї "української" течії став Ізраель Бешт (1700-1760 рр.) – галицький єврей, який усамітнився в печері між містечками Кут і Косов, а згодом оселився в Меджибожі. Проповіді Бешта поширювались його учнями, серед євреїв Поділля, Галичини, Волині, Трансільванії, Словаччини, Білорусії й Польщі. Демократизм, щирість і відкритість нової релігійної течії сприяв її швидкому поширенню в Європі. В ХІХ ст. життя євреїв знову нормалізується. Релігійна свідомість пронизує все життя громади. Разом з тим російський уряд постійно намагався асимілювати євреїв, обмежити впливи їх релігій і церкви.

Революція і громадянська війна потрясли сталий спосіб життя єврейських містечок. В 20-ті рр. ХХ ст. ставлення до іудаїзму, як релігії національної меншості було більшою мірою толерантним. Хоча активно викорінюються традиційні релігійні осередки – хедери (школи) і талмуд-тори; витісняється іврит, як мова богослужіння.

Наприкінці 20-х в 30-ті рр. поряд з церквами і костелами закриваються синагоги. Катастрофою для євреїв стала Друга світова війна. Звичайно, що про особливості розвитку іудаїзму, під час війни, не може бути й мови.

Ставлення до іудаїзму після війни, не відрізнялась від ставлення до інших релігій. Так, в 60-х рр. закрили синагоги у Львові, Миколаєві, Херсоні та в інших містах. В тих синагогах які зберігались проповіді не читались. Богослужіння обмежувалось читанням Тори. В деяких синагогах не було рабинів, не використовувався цілий ряд традиційних релігійних обрядів – шлюбні обряди, рідко – обрізання, бармицтво. Задоволення релігійних потреб знаходили інші форми. Так в УСРС активно діяли міньяни. Це збори чоловіків євреїв старших 13 років, в кількості не менше десяти чоловік, тобто в кількості достатній для колективного моління.

З проголошенням незалежності України починається відновлення культурного і релігійного життя євреїв. До кінця 90-х ХХ ст. зареєстровані статути більше ста релігійних громад. Зусиллям закордонних єврейських центрів засновані громади реформованого іудаїзму.

 

Іслам в Україні

Іслам ( з араб. – покора), мусульманство – одна із трьох світових релігій поряд з християнством і буддизмом. Іслам виник в Аравії на початку VII ст. н.е. Вчення ісламу викладено в Корані.

Існування ісламу в Україні обумовлено її порубіжним розташуванням між західною (християнською) і східною (мусульманською) цивілізацією. Іслам йшов до України двома шляхами. Один східний – з хозарського Поволжя і Північного Кавказу. Це т.зв. "старий" шлях. Другий – "новий" шлях, з Криму і Туреччини. Ставлення українського суспільства до ісламу було неоднозначним і залежало від багатьох історичних обставин. Дослідники зазначають, що перші відомості про постійне перебування мусульман на нашій землі належить до ХІ ст., коли в київських князів, на службі, перебувала кіннота з мусульман – печенігів. Татари – мусульмани (прийняли іслам в ХІV ст.) з Криму служили у литовського князя Вітовта.

Офіційне утвердження ісламу в Україні відбулось в першій половині ХІV ст., в Криму, за часів хана Узбека (1313-1342 рр.). В кінці ХІV ст. турки-османи підкорили Крим. Релігійне життя мусульман Криму контролювалось Османською імперією. Релігійна і світська влада були об’єднанні, іслам став визначати життя кримського ханства. Поступово, кримська влада, використовує ідею поділу територій на "дар уль – іслам" (світ ісламу) і "дар уль – хабар" (світ невірних) для виправдання своєї експансії на землі Великої України. Та все ж релігія, віра не була основною в війнах проти України, Московії і Польщі.

Протягом ХVІ - ХVІІІ ст. мусульманські громади з’являються в Хаджибеї (Одеса), Азані (Азов), Акермані (Білгород-Дністровський), Ачі-Кале (Очаків). Мусульманство доходить до Поділля і Волині. До цього часу у Кам’янці-Подільському і Шаргороді зберігаються мечеті і мінарети тієї доби. В м. Острог, за наказом К. Острозького (ХVІ ст.) для татар мусульман, які перебували у нього на службі було збудовано мечеть.

Після приєднання України і Криму до Московсько-Російської держави починається особливий етап існування ісламу. Російська влада розглядала іслам, як терпиму, але другорядну, небажану релігію. Протягом ХІХ-ХХ ст. в Криму було зруйновано або закрито більш як дев’ятсот мечетей; закрито частину духовних шкіл; окремих мулл* та імамів* вислано з Криму і заборонено їм повертатись. Із встановленням радянської влади почався черговий наступ на іслам. Протягом 30-х років закрито всі мечеті в Криму і на материковій Україні.

Діяльність мусульманських громад відновлюється в 80-90-ті роки ХХ ст. Громади об’єднанні навколо окремих організацій. Це – Кадіат (Духовне управління мусульман Криму); Духовне управління мусульман України; Асоціація незалежних громад мусульман. Загалом в Україні діє більше трьохсот мусульманських громад.

Висновок

Релігія і церква пронизує все життя людини і суспільства. Особливо сьогодні, коли раціональне мислення не може осягнути повною мірою всю глибину і складність сучасного світу, адже саме віра дає можливість і зосередитись на вічних цінностях життя.