Здавалка
Главная | Обратная связь

Концепція французької національної історії Е. Лавіссе.



Видним представником позитивізму у французькій історичній науці був Е. Лавісс (1842-1922), якому належить оригінальна концепція національної історії, що зробила помітний вплив на формування французького самосвідомості. Відмінними рисами позитивістської інтерпретації історії Лависсом були: еволюціонізм, емпіризм, фактографичность, які він уміло використовував для формування історичної свідомості французького суспільства. У його підручниках з історії Франції для початкових класів ототожнювали поняття «нація» і «республіка», а історичне благо Франції поставало в них як рух її на шляху до встановлення республіканських інститутів. Лависс, гостро відчуваючи процес втрати французами своєї національно-культурної ідентичності, боровся за збереження французької традиції. Він вважав республіканські інститути найбільш адекватними природі французької нації і верифицировал національну історію її відповідністю цінностей республіканізму.

32. Історичний "синтез" Анрі Берра як попередник методології школи "Анналів" Франції.

Напрямок — "культурно-історичний синтез", не без впливу якого виникла й теорія історії "анналістів". Автором вказаного напрямку був ще один французький вчений — літературознавець і філософ Анрі Берр. Берр перебував під впливом Дюркгейма, проявляв інтерес до людини та її історії. Він був невдоволений станом тогочасної історичної науки, вважаючи її надто подрібненою і фрагментарною, нездатною подати цілісну картину Історичної еволюції. Тому й поставив завдання створити теорію історичного синтезу, яка б дозволила всебічно дослідити історію людини і людства. З цією метою 1900 р. він заснував "Часопис історичного синтезу", навколо якого почав гуртувати Істориків й представників Інших наук (філософів, економістів, соціологів психологів тощо). У 1924 р. Берр ініціював створення і очолив крупний міжнародний науковий проект — Міжнародний центр синтезу, який об'єднав відомих вчених і політичних діячів, котрі намагалися розробити комплексний погляд на складні суспільні проблеми сучасності з урахуванням їхнього історичного підґрунтя (видавав журнал "Часопис синтезу"). Центр, який поділявся на секції, в тому числі й секцію історичного синтезу, влаштовував наукові семінари, на які з'їжджалися відомі вчені різних галузей знання з багатьох країн і обговорювали проблеми суспільства, життя, наук (наприклад, теми "поняття прогресу", "наука і закон", "натовп", "енергія" тощо). Метою обговорень було поєднання методів різних наук у дослідженні визначеної проблеми.

Результатом організаційної роботи Берра було видання великої 100-томної серії монографій під загальною назвою "Еволюція людства. Колективний синтез" (до 1954 р. вийшло 80 томів, написаних провідними вченими світу). Задум Берра полягав у тому, щоб Історія стала такою ж суворою наукою, як математика або фізика. Для цього, на його думку, слід було інтегрувати Історію з іншими науками, взяти на озброєння їхні методи. Як наука, Історія не повинна займатися дослідженням одиничних подій та явищ, - зазначав вчений, - їй необхідно прагнути розробляти "загальне" і "спільне", яке властиве не окремим індивідам або Інституціям, а складним явищам і масовим процесам. Наукова історія можлива тільки у результаті синтезу традиційної історії і філософії історії, поєднання джерелознавчого аналізу з філософською рефлексією (емпірії і теорії).

Погляди на історичну науку Берр виклав у багатьох працях, зокрема, "Майбутнє філософії. Нарис синтезу знань, заснованого на історії" (1897), "Синтез в історії. Критичний і теоретичний досвід" (1911), "Традиційна історіографія й історичний синтез" (1935). У них він поставив завдання подолати традиційну описовість історіографії, надати їй наукового характеру. З цією метою історія повинна зблизитися з іншими науками про суспільство — соціологією, географією, антропологією, біологією, психологією тощо. Серед інших наук Берр виокремлював психологію, підкреслюючи, що вона є синтезом свідомості і впливу на неї соціального середовища та біологічної еволюції організму. Через поведінку і соціальні Дії людей "проглядають" закони історії, які проявляються у суспільному житті і дозволяють задовільно пояснювати минуле, з'ясовувати причини тих чи інших масових явищ.

Берр розрізняв "соціальне" і "людське", вважав, що закони діють лише у першому, де виявляється колективна свідомість, в той час як у "людському" панує свобода волі і вчинки конкретної особистості можна пояснювати лише з часткою ймовірності. Вчений дотримувався погляду, що індивідуальне не вичерпується соціальним, але чинить поважний вплив на вчинки окремої людини.

Реалізувати свої задуми щодо історії в повному обсязі Берру не вдалося. Його праці і колективні серії не створили цілісної картини історичного розвитку людства, не "відкрили" історичних законів. Позитивно оцінюючи марксистський метод, вчений вважав його однобічним у зв'язку із недооцінкою свідомісних чинників людської діяльності. Знайти інший інтегруючий чинник історичного процесу йому не судилося. Але заслуга Берра у створенні теоретичних підвалин для зародження "нової історичної науки" була безсумнівною. Його ідеї надихнули на продовження пошугав засновників Школи "Алалли" — Люсьєна Февра і Марка Блока.

 

 

34. Перший етап у розвитку школи "Анналів" 30-40-х років. Історичні дослідження Люсьєна Февра і Марка Блока.

Обґрунтування методологічних підстав першого періоду діяльності Школи, який охоплює 20-50-ті роки XX ст., належить її засновникам - французьким історикам Л.Февру і М.Блоку. намагалися створити "нову історичну науку", яка б посіла гідне місце серед інших академічних наук. У 1929 р. для пропаганди своїх поглядів обидва історики заснували часопис ''Аннали економічної та соціальної історії. методологічні погляди французьких вчених знайшли у праці Марка Блока (1886-1944) "Апологія Історії або ремесло історика" (1946), збірнику полемічних творів Люсьена Февра (1878-1956) "Бої за історію" (1953). Обидва історики дотримувалися думки про недостатність позитивістського підходу до вивчення минулого, а також неокантіанського свідомісного трактування минулого. Тому вони поставили перед собою завдання створити "історичну теорію".

Блок ще до першої світової війни опублікував декілька ґрунтовних досліджень з Історії феодального суспільства у Європі. Теоретичні погляди виклав у згаданій вище книзі, яку писав у роки ІІ світової війни, але не встиг закінчити. Блок прагнув використати пізнавальні здобутки різних методологічних концепцій соціологічного спрямування соціологи Дюркгейма, теорії синтезу Берра, історичної соціології Маркса т.д. Насамперед, Блок визначив об'єкт і предмет історії — людину у соціальному середовищі. Історія виступала як "синтезуюча" наука про історичну суспільну людину. Суспільство він розглядав як складну систему, всі елементи якої — матеріальні умови життя, соціальна структура, духовне життя — знаходяться у постійній взаємодії. Щоб зрозуміти людину в історії, слід комплексно вивчати усі сторони її суспільного життя, а не тільки політику чи окремі інституції. Таке вивчення можливе лише з допомогою залучення методів інших наук про людину і суспільство. Вони дозволять вивчати передусім масові процеси - економічні, соціальні, духовні, оскільки складають цілісність суспільного буття людей. Взаємодія цих процесів створює Історичний рух. Шукаючи синтезуючий елемент суспільної еволюції, Блок знаходить його у колективних уявленнях (суспільній свідомості), яку він називає "пам'яттю". Пізніше Л.Февр й інші "анналісти" запровадили поняття "ментальності" — колективної свідомості, характерної для більшості населення. Ментальність є синтезом індивідуального і колективного, Історичного і сучасного, матеріального і духовного, нарешті, психологічного І біологічного. У підсумку, пояснення Історичних явищ слід шукати у ментальності, яка визначає дії груп і окремих осіб. Проте, ментальність є продуктом історичного розвитку, взаємодії суспільства з природним середовищем в процесі соціального буття.

Дослідження історії полягає у вивченні усіх сторін життя людей минулого, яке відбите у різноманітних пам'ятках — текстах, виробах, переказах, свідченнях то що. Воно повинно включати усі сфери життєдіяльності людини, а не обмежуватися тільки традиційними (політика, економіка, культура). Для опрацювання масових фактів необхідно залучати методи інших наук, математики. З їхньою допомогою можна встановити причинно-наслідкові зв'язки між явищами, визначити "ритм" суспільного розвитку. Блок і "анналісти" у своїх дослідженнях багато уваги приділяли вивченню соціально-економічних явищ, але трактували їх насамперед "соціальне", з точки зору людських вимірів економіки - Блок "Характерні риси французької аграрної історії" (1931).

Особливість історичної творчості Люсьєна Февра випливала з тематики його конкретно-історичних досліджень, яка торкалася, насамперед, свідомісних явищ ("Доля: Мартін Лютер", 1928, "Проблема невірування у ХУІ ст.: релігія Рабле", 1942 та ш.). У них він зосередив увагу на вивченні світосприймання людей кожної конкретної історичної епохи, яке відрізнялося від сучасного йому. Особистість не була здатна вийти за межі стереотипів свого часу, й свідомість автоматично підпорядковувалася їм. Февр, на відміну від Блока, звертається до духовного життя, психології, прослідковує його залежність від соціальних умов, суспільних структур. Проте, вчений залишається вірним програмному положенню Школи — синтетичний погляд понад усе. Свідомість, духовність, менталітет є результатом різноманітних впливів соціального життя. Февр докладно розробляє проблему ментальності — здатності свідомості сприймати і пояснювати світ. Це сприйняття органічно поєднує філософські, релігійні, наукові, естетичні та інші погляди з психологією, емоціями, звичками, традиціями; тому реакція кожної особистості не піддається виключно логічному осмисленню. На відміну від неокантіанців, Февр вважав можливим досліджувати нераціональні чинники, застосовуючи до цього методи психології та етнології. Маючи на увазі отримати синтетичне уявлення про історичну людину, Февр підкреслює принцип "тотальності" — всебічного висвітлення життя людей на даному просторі і в даний час.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.