 |
|
Головні напрямки А.
Розрізняють 3 основні напрямки сучасної Антропології:
Антропоморфологія – наука про фізичну організацію людини, яка вивчає органи та тканини, їх взаємозв’язки та мінливість, а також будову людського тіла в цілому, його пропорції, варіації, розвиток і ріст.
Антропогенез – наука про походження людини, вивчає зміни ближніх предків людини та зміни самої людини на протязі четвертинного періоду. В цьому розділі вивчаються:
приматознавство – наука про існуючі і стародавні мавпи;
еволюційна анатомія людини – наука про анатомічні аспекти еволюц. розвитку людини;
палеоантропологія – наука про життя первісних людей.
Етнічна антропологія та расознавство – наука про людські раси, їхні подібності і відмінності, історію формування та географію, а також причини та закономірності расоутворення.
Зв'язок А. з іншими науками
А. займає важливе місце серед біологічних наук. Вона нерозривно пов’язана як з біологічними так і з гуманітарними науками. Зокрема серед біологічних дисциплін для А. досліджень залучають такі дисципліни як: біохімія, імуногенетика, молекулярна біологія, геронтологія, популяційна антропологія, популяційна генетика, вікова, медична та екологічна антропологія, анатомія, ембріологія та ін. Також дані А. застосовуються в історії, археології, судовій медицині…
Палеонтологічні дослідження
Палеонтологія - це наука, що досліджує викопні рештки організмів.
Обєктом палеонтологічних досліджень є кісткові рештки людей і стародавніх поховань. Важливим завданням палеоантропологічного дослідження є визначення статі та віку похованих. Такі індивідуальні характеристики лягають в основу демографічних розрахунків, котрі дають уявлення про статевовіковий склад, тривалість життя та соціальну структуру давніх суспільств. Палеонтологічні дослідження починаються з визначення біологічного віку і статі похованих, на підставі комплексних ознак.
Біологічний вік
За схемою Р. Мартіна, вживаною в сучасній антропології, розрізняють такі вікові категорії:
1)дитячий вік, що ділиться на раннє дитинство — до появи перших постійних зубів (6— 8 років) та пізнє дитинство — до прорізування других постійних корінних зубів, або до початку статевої зрілості (від 6—8 до 12—14 років);
2)юнацький вік — до заростання клиноподібно- потиличного шва, тобто від 12— 14 років;
3)вік змужнілості характеризується початком прорізування третіх постійних корінних зубів, початком облітерації (заростання) черепних швів, середньою стертістю зубів (від 20— 22 до 30— 35 років);
4)зрілий вік, якому властиві середній ступінь облітерації черепних швів, сильна стертість зубів (від 30— 35 до 50— 55 років);
5)похилий вік, якому відповідає сильна чи повна облітерація черепних швів, сильна стертість і втрата зубів (від 50 — 55 років).
Вік дітей та підлітків можна визначити з точністю до одного року на підставі строків закостеніння скелета, прорізування зубів, а також розмірів кісток. За відсутності патологічних відхилень переднє тім’ячко на черепі закривається на другому-третьому місяці життя, а заднє — до 1,5 —2 років. Молочні зуби або щойно прорізались, або прорізатись іще не повністю.
Біологічний вік дорослої людини визначається з точністю до п’яти років. При цьому враховуються строки облітерації черепних швів, стертість зубів, вікові зміни посткраніального скелета.
Визначення статі
При визначенні статі враховують будову черепа, таза, морфологічні особливості довгих трубчастих кісток.
Статеві відмінності (диморфізм) найчіткіше виражені в будові таза, а саме: жіночий таз здебільшого ширший та нижчий, ніж чоловічий.
Статеві відмінності в морфології довгих трубчастих кісток виявляються в їхніх розмірах та розвиткові рельєфу: чоловічі кістки довші, масивніші й важчі, ніж жіночі, м’язовий рельєф на них розвинутий значно сильніше. Найліпше статевий диморфізм виражений у будові стегнових кісток.
Часто до рук дослідника потрапляє не весь скелет, а лише череп, що значно утруднює визначення статі. Слід мати на увазі, що статевий диморфізм у будові черепа має відносний характер.
В дитячому та юнацькому віці статевий диморфізм у будові скелета має характер слабо виражених тенденцій. Із високим ступенем вірогідності стать можна визначити у змужнілому та зрілому віці.