 |
|
Людина в класичних філософських концепціях.
Доцент кафедри філософських та соціальних наук,
Кандидат філософських наук, доцент
ГУДКОВ Сергій Олександрович
Тема 3. Філософська антропологія. Філософія людини.
Література:
· Словарь философский терминов / Научная редакция профессора В.Г. Кузнецова. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 731 с.
· Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 576 с.
· Історія філософії. Словник / За заг. ред. В.І. Ярошовця. – К.: Знання України, 2006. – 1200 с.
· Философия: Учебник / Под ред. В.Д. Губина, Т.Ю. Сидориной, В.П. Филатова. – М.: Русское слово, 1997. – 432 с.
· Причепій Є.М.,Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – К.: Академвидав, 2007. – 592 с.
План лекції
1. Людина як предмет філософського осмислення.
2. Людина в класичних філософських концепціях.
Людина як предмет філософського осмислення.
•
•Антропологія (грець. вчення про людину) – наука, що розглядає походження та еволюцію людини.
•Розрізняють :
•Природничонаукову та медичну антропологію – визначає місце людини серед живих істот та вивчає її тілесну організацію. (Анатомія, фізіологія тощо).
•Філософську антропологію – концепцію, що спирається на праці М. Шелера, Г. Плеснера і займається пошуками основ людської життєдіяльності, культури, моральності, права, соціальних інститутів. Для представників цієї концепції визначення людини ніколи не може бути завершеним тому, що відкритим, незавершеним є само її існування.
Напрями філософії людини:
•Філософія культури – виявляє єдність культурного процесу, інваріанти соціодинамічних моделей, архетипні ситуації, закономірності повторення та зміни окремих компонентів культури. З філософських позицій осягає людський досвід, можливість залучення індивіда до культурного космосу.
•Проблеми філософії культури:
•Сутність культури (виходячи з відкритості людської природи).
•Чому культури, будучи унікальними феноменами, існують у такому розмаїтті.
•Чи повинна людина обрати власну культурну нішу, або вийти у безмежний космос культурних світів (міграції, крос-культурні контакти, міжнаціональні шлюби, екуменічні хвилі тощо).
•Чи достатньо у філософії можливостей , щоб виявити та зрозуміти феномен культури, або для цього необхідні інші форми світоосягнення тощо.
Філософія творчості
•Філософія творчості – намагається надати відповідь на філософське питання: як взагалі можлива творчість?
•Актуальність цієї проблеми обумовлена тим, що сьогодні мільйони людей живуть за рахунок копійованої, тиражованої, перетвореної у готові схеми і технології творчості одиниць.
•Парадокс полягає в тому, що людина може мати багато знань, робити відкриття, розвивати науку, але при цьому бути обмеженою, егоїстичною, підлою, наївною тощо. Самі по собі таланти, виховання, освіта, культура ще не роблять людину творцем. Люди, які багато знають про творчість, як правило самі не творять, а ті, хто творить – не знають як вони це роблять.
•Для відкриття нового, необхідно це нове в певному сенсі знати.
Філософія релігії
•Філософія релігії ( в широкому сенсі) – це сукупність філософських установок по відношенню до релігії, осмислення її природи і функцій, філософське обґрунтування існування Бога, міркування щодо його природи та відношення до світу та людини.
•Філософія релігії ( у вузькому сенсі) – окреме філософське міркування щодо божества та релігії, частина потужної філософської системи, самостійна філософська дисципліна.
•Вона завжди постає або як філософське релігієзнавство, або як філософська теологія.
•
•Єдиного розуміння природи та функцій філософії релігії серед філософів немає. Вона являє собою особливий тип філософствування, що демонструє різноманітність історичних форм реалізації. ЇЇ предметну сферу у більшості випадків складає теїзм – набір визначених релігійно-метафізичних тверджень, основу яких складає уявлення щодо Бога.
Філософія любові
•Філософія любові – розглядає любов як спосіб людського існування.
•Любов – одна з фундаментальних властивостей людини, буттєве її визначення тому, що вона не має зовнішніх причин для свого існування. Неможливо пояснити виникнення любові за допомогою конкретної причини. Якщо така причина (красота, розум, сила тощо) є, то ніякої любові немає, а є тільки її імітація. Завжди знайдуться більш красиві, розумні , сильні…
•
•Людина любить тому, що вона не може не любити, навіть коли виявляється, що особливих переваг інший не має. Вважається , що любов зустрічається досить рідко, і більшість людей її за своє життя так і не переживає. Формами псевдолюбові вважаються любов для досягнення насолоди та задоволення, уникнення одинокого існування, прив'язаність до одного з батьків, любов-поклоніння, проекція своїх проблем на дітей тощо.
•З. Фрейд вважає, що для насолоди любов'ю люди створили штучні перешкоди (аскетизм в християнстві), бо де їх не було – любов була обезцінена, а життя – порожнім. Хоча переважно вона залишилась тваринною. Статева енергія є джерелом культурних досягнень.
Людина в класичних філософських концепціях.
•Теоретичні основи антропології були закладені в античній філософії. Античне мислення спрямовувалось на Космос, природу, а до людини зверталось постільки, поскільки вона звязана з ними. Ми вже згадували про знамениту тезу
•
•Протагора з Абдери (бл. 480-410 до н.е.) щодо “людини як міри всіх речей”. Потребує уваги й його висловлювання щодо богів: “… я не можу знати ані того, що вони існують, ані того, що їх немає, ані того, як вони виглядають. Бо багато чого перешкоджає знати це: і незрозумілість проблеми, і швидкоплинність людського життя”.
•
•Сократ (469-399 до н.е.) закликав людину пізнати саму себе, тим самим зробивши людину та її мислення предметом філософського дослідження.
•Разом з тим грецька думка розглядає людину як частину Космосу, де керує Доля та світовий Розум-Деміург.