Главная | Обратная связь

Тема 4. Суспільства соціальних тварин.

* Морфо- і соціоґенеза. Соціальність і евсоціальність * Бджолиний суспільний устрій * Мурашині мегаполіси. Види господарської діяльності мурах * Драбина соціальної еволюції

* Ґенеза людського суспільства.

Морфо- і соціоґенеза. Соціальність і евсоціальність.

У широкому філософському сенсі під поняттям «суспільство» розуміється практично будь-яка сукупність історично складених форм спільної діяльності. Тому суспільство інколи називають «другою природою», підкреслюючи тим те, що суспільство знаходиться поза природним середовищем, не може вважатися логічним продовженням природи й не здатне функціонувати за її законами. Але така точка зору має своїх противників, які твердять, що людське суспільство якраз і є прямим продовженням біологічного співтовариства тварин і що в суспільстві немає нічого такого, чого не було б і не могло бути в світі тварин. На думку вчених, організація співтовариства тварин, яких називають соціальними, - зразок складної системи, яка відрізняється виключною міцністю й злаженістю функціонування. Науково доведено, що виведення з ладу (механічне видалення) до 40% елементів таких систем практично не позначається на функціонуванні всього соціуму.

Проте ще Герберт Спенсер попереджав проти спокуси ототожнювати людське суспільство з суспільством соціальних тварин. Людське суспільство є результатом еволюції природи, а не її органічною частиною. Мурахи живуть 65 млн. років і жоден з їх 10 тис. видів досі практично не змінився. Людина існує всього кілька млн. років (офіційна версія), але перетерпіла за такий короткий час величезні якісні зміни. В чому ж справа? Всі комахи - мурахи, бджоли чи гусінь - еволюціонують не як індивіди, а як рід. У тварин діє природний відбір, а в комах - грегарний(від grex /лат./ - стадо): вдосконалюється не окрема істота, а вся популяція. Ось чому об'єднання комах називають біологічними надорганізмами. Надорганізми подібні машині. Тварини й люди біологічно універсальні, вони почергово можуть виконувати різні функції (добування їжі, розмноження, будівництво, оборона тощо). До того ж вони одностатеві. А мурахи й бджоли біологічно спеціалізовані, в більшості своїй безстатеві. Одні особи здатні тільки до розмноження, інші можуть здобувати їжу, але позбавлені здатності до розмноження. В комах здатності до навчання мінімальні, а в людини - максимальні. Поведінка людей на 80% соціально набута й на 20% біологічно вроджена. Середину на уявному континуумі здатності до навчання займають високорозвинені тварини, зокрема, мавпи, які в навчанні досягають величезних успіхів. У них є своя індивідуальність. Комахи ж усі схожі одне на одного. Рівні індивідуального й суспільного розвитку тісно пов'язані між собою. Чим індивід розвиненіший - тим складніше суспільство. Вираз же «соціальні тварини» у відношенні до мурах і бджіл є скоріше метафорою, ніж дійсно науковим поняттям.

Хоча між людиною й тваринами є багато схожого, але серйозні різниці не можна відкидати на другий план. Тільки людина здатна з'єднувати два види природного відбору - індивідуальний і колективний (грегарний). У тварин вони розділені. Вовки підкорені індивідуальному відбору, а мурахи й бджоли - грегарному. Останні еволюціонують всім родом, але не здатні розвиватися поодиноко.

В еволюційній історії планети виділяється ще один вектор природного відбору, який антропологи назвали грегарно-індивідуальним відбором. Суть цієї концепції полягає в твердженні, що стадо з краще відпрацьованими навичками колективної взаємодії, соціальною солідарністю й разом з тим простором для розвитку індивідуальних рис, що забезпечує більшу їх різноманітність, отримувало стратегічну перевагу в боротьбі за виживання. Довгий період становлення соціальної структури ще біологічних суспільств, що тривав мільйони років, слід уважати найбільш підходящим часом для формування грегарно-індивідуального відбору. Ця фаза розвитку з'єднала в собі два протилежних початки:

1) колективну взаємодопомогу, колективну опіку над слабкими

особами;

2) індивідуальну ієрархію, боротьбу за панування найбільш сильних,

агресивних представників.

Завдяки дії першої тенденції шанс вижити й залишити потомство отримували особи з менш розвиненою мускулатурою, менш агресивні, але з більш розвиненим мисленням. Кращі перспективи розвитку отримали угрупування, де всі дорослі отримували доступ до мисливської здобичі та статевих контактів, де була краще організована взаємодопомога, слабкі від народження чи внаслідок поранень могли вижити, збагачуючи генофонд, накопичуючи й передаючи колективний досвід. Дія другої тенденції призвела до виникнення нерівності, ієрархії, системи влади й розвитку сильної особистості - винахідників, народних умільців, жерців, художників, вождів. Немалу роль в еволюції людського суспільства відіграли видатні вожаки, які володіли силою, здатністю до переконання й організації, які виконували потестарні, тобто владні функції.

Завдяки єдності двох початків, людський рід здатний був передавати досвід, інформацію й знання. Інакше справа обстоїть з тваринами, що живуть колективно, в яких індивідуальна пластичність поведінки не закріплюється в колективному досвіді, що спонукує нові покоління весь час починати з нуля. Щоправда, й тварини навчають одне одного, але кожне наступне покоління тварин не стає від того краще попереднього. Завдяки свідомості, людина не тільки навчилася вдосконалювати знаряддя праці, а й винайшла засоби позатілесної передачі інформації методом її кодування у знакових об'єктах (книжках, малюнках, кресленнях, ритуалах тощо) - носіях культури.

Соціальність і евсоціальність. Термін «соціальне» правильніше застосовувати тільки до людського суспільства. Для форм поведінки й типів організації, схожих на людські, але таких, що не є людськими, використовується термін евсоціальність (eusocial), що тлумачиться, як (дуже) суспільний, істинно суспільний. Застосовується він до колоній мурах, термітів, ос і бджіл. Приставка «ев» означає вищу ступінь чогось. І може скластися враження, що по відношенню до тваринного світу ми говоримо про якусь вищу соціальність, але це далеко не так. Евсоціальність описує дійсно вищу чи істинну соціальність, але лише в порівнянні з більш низькими формами соціальності тваринного світу. Взявши до уваги такі дані: а) 75% усієї біомаси комах складають соціальні комахи; б) в еволюційному плані соціальність зародилася 140 - 65 млн. рр. тому, можна зробити висновок, що соціальність - основна стратегія історії життя на Землі.