Главная | Обратная связь

Бджолиний суспільний устрій.

Соціальна поведінка бджіл і форми їх суспільного устрою давно привертали увагу вчених. Ще давні єгиптяни вбачали в бджолиному гнізді державу на чолі з бджолою-фараоном, а Платон і Арістотель - рабовласницьке суспільство, що управляється аристократами-трутнями. Л.Фігьє в роботі «Життя комах» порівнював суспільний устрій бджіл з республікою, а бджолу-матку з її президентом.

Дослідників потрясає досконалість організації бджіл: десятки тисяч комах, наділених тільки рефлексами й інстинктами, працюють як єдине ціле, як один організм з множинністю виконавчих органів. Інстинкти й організація життя бджіл настільки досконалі, що ці комахи здаються розумними істотами. Бджоли - вегетаріанці: енергію, білки й вітаміни вони отримують виключно з рослин, запилюючи їх під час цвітіння й допомагаючи розвитку. Бджола - ідеальне біологічне створіння, що володіє унікальними здібностями. Вона використовує магнітні й електромагнітні поля Землі, використовує поляризоване сонячне світло, бачить світ в ультрафіолетовій частині спектру тощо. Вражаючою є пластичність її обміну речовин: поглинення кисню в польоті в 500 разів вище, ніж у стані спокою. Вона здатна перетягувати вантаж, більший від її ваги у 20 р. Вона - найчистіше створіння на планеті, на її лапках ніколи не буває ніяких бактерій. Термін життя бджоли - від 35 днів у літніх до 270 днів у осінніх бджіл.

Бджоли з'явилися 80 млн. років тому. В далекому минулому вони гніздилися в дуплах дерев чи прямо на деревах. На пасіках бджоли живуть у вуликах. Бджолиний сот складається з багатьох тисяч чашечок - геометрично правильних шестикутних призм певного розміру. Шестигранна форма чашечки дозволяє бджолі не тільки витрачати на її будівництво мінімум воску й часу, а й будувати соти виключно високої міцності й великої місткості. Сот - найдосконаліше втілення будівничого принципу. Ч.Дарвін називав бджолині соти верхом архітектурної досконалості з точки зору економії праці й воску. В світі нараховується більше 30 тис. видів бджолиних (Аpoidea), які об'єднані в 11 сімейств. Вони розрізняються морфологічним устроєм, зовнішнім видом, регіоном мешкання, соціальною організацією й способом життя. Їх розміри - від 2 мм до 4 см. Більшість видів бджіл - одиночні, деякі поселяються колоніями. Найбільш високоорганізовані представники бджолиних, які характеризуються високопрофесійним збиральництвом і суспільним способом життя, входять у сімейство Apidae, що об'єднує рід Psithyrus - джмелі-зозулі. Bombus - джмелі, Apis - медоносні бджоли.

Бджолина сім'я - блискуче організований, дуже гнучкий, простий у своїй природній досконалості й водночас безмежно складний світ. Співтовариства складаються з десятків тисяч осіб. Кожна особа розвивається з окремого яйця і є в певному відношенні самостійним організмом. Тим не менш жодна з них не в змозі жити окремо. Бджола дуже швидко, буквально за декілька годин помирає, якщо опиняється одна. Бджолина сім'я складається з одної матки, кількох десятків тисяч робочих бджіл і кількох сотень (рідко 1-2 тис.) трутнів, що живуть тільки в літній час. Функції суворо розділені, звідси - тісна й практично повна залежність бджіл як одне від одного, так і від співтовариства. Поділ такий:

· Репродуктивні касти - королева (голова сім'ї) й трутні: перша відкладає яйця, другі запліднюють її.

o Робоча каста- сестри; всі вони - доньки королеви-матері; обслуговують яйця (потомство), королеву, трутнів і гніздо.

Бджолина сім'я матріархальна. Те ж бачимо й у інших соціальних комах, зокрема, в мурах. Робочі бджоли - жіночі особи з недорозвиненими статевими органами. Трутні - особи чоловічої статі, вони з'являються в травні-червні, а виганяють їх наприкінці літа. Зимувати вони можуть тільки в безматочних сім'ях. Хто не знайшов притулку, гине. Трутні позбавлені можливості збору запасів їжі, оскільки органів для збору нектару в них немає. Тим не менш вони - невід'ємна частина співтовариства, оскільки під час спарювання з неплідною маткою вони передають їй чоловічі статеві клітини, після чого матка стає плідною. Якби їх не було, то не було б продовження бджолиного роду.

Як бачимо, у бджолиній сім'ї проявляється статева нерівність: тільки матка, яка має добре розвинені статеві органи, здатна вступати в шлюбний контакт з чоловічими особами й відкладати яйця. Бджоли-королеви - великі, товсті (хоча й не такі, як трутні), дуже аристократичного поводження. Вочевидь, вони - зразок бджолиної краси. Робочі бджоли набагато менші, мають недорозвинені статеві органи (у них закруглене, а не овальне брюшко), а тому не можуть спарюватися з трутнями. Королеві, більш щасливій і більш цінній для сім'ї, бджоли-жінки конкуренції не складають. Вони працюють весь час: годують личинки, обігрівають гніздо, збирають нектар і пил з квітів, носять у вулик воду, виробляють у своєму організмі віск для побудови сот. Вони захищають вулик від ворогів: мурах, метеликів, ос, від нападу інших бджіл, чистять, вентилюють вулик, підтримуючи в ньому необхідну температуру, заклеюють дірки в ньому бджолиним клеєм (прополісом). Трутні живуть недовго, після виконання спарювання їх відправляють у вигнання, зате ніякої роботи вони не виконують. Отже, на додаток до статевої нерівності існує ще й виробнича. Дехто з учених припускає, що не все так просто в бджолиному житті й навіть недорозвинені статеві органи теж працюють: бджола має статеве задоволення з квіткою, причому специфічне, доволі романтичне, хоча й безплідне, а тому її не цікавлять трутні. В природі працює все, навіть недорозвинене.

Бджоли не терплять чужаків, яких упізнають по запаху. Тих, хто випадково залетів у вулик, бджоли-воїни агресивно виганяють геть. Усю необхідну інформацію вулику робочі бджоли повідомляють засобом дивного, дуже загадкового танку. Отже, бджоли є ще й вельми романтичними створіннями.

Мурашині мегаполіси. Види господарської діяльності мурах.

Мураха - символ працелюбності майже в усіх народів. Поведінка мурах підкоряється дуже складним законам. Хоча зовнішньо це не проявляється. Цілий придворний штат зайнятий обслуговуванням і годуванням королеви. Всі входи-виходи з мурашника охороняють солдати, що мають страшні щелепи, є своя ієрархія й серед робітників. У мурашиних співтовариствах спостерігаються війни, грабунки, зрада й навіть пияцтво. Мурахи вирощують у підземних теплицях гриби і тлів, якими харчуються мурашині аристократи. Все життя в мурашиному співтоваристві крутиться навколо самки. Завдання цієї царюючої особи - відкладати яйця, виробляти потомство. Величній дітородній особі мурахами надається свита, яка повинна обслуговувати відкладені яйця й доставляти їм їжу. Решта мурашиного народу поділена на касти. З цієї точки зору мурашник являє собою практично повний аналог людського суспільства. Він, як і людське суспільство, складно організований, у ньому існує поділ праці, спеціалізація, своя мова, якою «розмовляють» мурахи тощо. Мурашник нагадує мегаполіси типу Лондона й Пекіна. Видатний російський філософ Володимир Соловйов уважав навіть, що можна говорити про мурашину цивілізацію.

Мірмекологи (зоологи, що спеціалізуються на вивченні мурах) підрозділяють мурах на 12 сучасних і вимерлих підсімейств, що об'єднують 197 родів. А всього відомо біля 15 тис. різновидів мурах. Довжина робочих мурах - 0,8 - 30 мм, самки крупніші. Вони бувають жовтого, червоного, коричневого, чорного і навіть металевого кольорів. Вони нерозбірливі в їжі, більшість їх видів - всеїдна. Мурахи є всюди на планеті, крім Антарктики, Ісландії, Гренландії й деяких віддалених від континенту островів. Їх називають ще маленькими будівничими, що заселили всю земну кулю. Так, мурахи складають 10% живої біомаси планети. Ще 10% біомаси приходиться на термітів. В лісах помірного поясу вони переміщують і аерують ґрунту не менше, а в тропічних лісах навіть більше, ніж земляні черви. В Західній Африці на 1 га припадає до 20 млн. мурах.

Еволюційно мурахи - близькі родичі ос, і деякі вчені навіть уважають їх свого роду високоспеціалізованими осами. У США в 60-х рр. ХХ ст. було знайдено два залишки «осомурах», тобто, як уважається, перехідної групи між цими двома групами комах. Цей вид існував приблизно 80 млн. рр. тому. Приблизно 65 млн. рр. тому мурахи відділилися від проформи й почали еволюціонувати самостійно. Мурахи - найбільш еволюційно продвигнуте сімейство комах з точки зору поведінки, екології й фізіології. Їх колонії являють собою складні соціальні створіння з поділом праці й системами комунікації, що дозволяють мурахам координувати свої дії при виконанні завдань, які не по силах одному індивіду. Співтовариство мурах складається головно з самок. Нечисленні самці не беруть участі в житті колонії. Вони залишаються у гнізді до шлюбного літа, а після того виявляються бездомними і не здатними турбуватися про себе. В принципі, їхня головна функція - спарювання, й виконавши її, вони швидко помирають. Життєвий цикл всіх мурах триває від 8 до 10 тижнів й включає 4 стадії:

яйце → личинка → лялечка → зріла особа.

Житла. Гнізда мурахи будують у ґрунті, деревині, на поверхні землі (мурашники). Існують і блукаючі види, що не мають постійного гнізда. Гнізда мурах зовсім інші, ніж у бджіл чи суспільних ос. Це не симетричні структури з геометрично правильних чашечок, а складні сіті з неоднакових за розміром тунелів і камер. У будь-якому виді то - споруди, загальне улаштування яких однакове. Колонії лісових мурах, вид яких розповсюджений практично по всьому світі, будуються в селянському стилі (village-style) і являють собою мурашник до 2 м у діаметрі, з населенням у 60 - 90 тис. осіб.

У тропіках Старого Світу живе мураха-швець, якого було названо так тому, що він будує гнізда зі скріпленого між собою листя. Засіб побудови - цікавий: у мураха немає ніяких інструментів для зшивання листя. Замість голки йому слугує личинка. Підтягнувши кінці двох листків, мурахи-робітники міцно притискаються один до одного, а інші робітники, тримаючи в щелепах личинки, водять ними по краях листя. Личинка має залози, виділення яких допомагає їй при побудові кокона перед лялькуванням. Клійка рідина, що швидко твердіє на повітрі, виділяється через рот личинки. Прикладаючи личинку ротом до країв листя, мурахи їх склеюють. Так з листя виникає мішок, усередині якого розміщується гніздо. В будь-якому мурашнику має бути тепло й волого. Земляні бугорки, що насипаються мурахами, слугують уловлювачами сонячного тепла й функціонують як мініатюрні парники. Деякі мурахи збирають дрібні камінці, шматочки деревного вугілля й мертвих рослин і вкладають їх на поверхню гнізда в якості сонячних колекторів.

Не менш вражаючою є архітектура термітника. Величезні будівлі, що возводяться термітами, або білими мурахами, не йдуть в жодне порівняння з будівлями бджіл, ос чи звичайних мурах. Вони схожі то на злегка закруглені купи глини, то на конусовидні споруди, інколи нагадуючи гостроверхі готичні собори. В них мешкає інколи до 1,5 млн. дрібних істот. Сільські жителі Африки проробляють дірку в термітнику, руйнують нутро й у такій міцній «шкаралупі» печуть хліб, тримають запаси їжі, а навіть держать курей. Вони добре засвоїли, що на місці термітника і в його окрузі все росте краще, ніж на звичайних грядках. Основа термітника - вежа, їх будується все більше й більше. Вони покривають доволі зручні підземні приміщення, влаштовані разом з першими двома вежами. Після завершення розширення термітника всі конуси покриваються зводом з міцної глини, склеєної слиною. Вони не тріскаються від спеки, не розмиваються дощами. Цю стріху неможливо пробити навіть залізом, її нездатні продавити своєю вагою навіть великі тварини. Слони люблять чухатися об ці побудови, гепарди залізають на них, щоб обстежувати округу. Над першим зводом будується другий, покривається ще міцнішим зводом, потім третій, четвертий… Палац термітів має висоту до 8 м. На випадок злив терміти будують відводні труби. Побудови термітів створюють цілі селища. Вчені зіставляють їх з розмірами Аркаїму, легендарного міста людей епохи бронзи. Кульо-, горщико- й дзвоновидні куполи, стінки яких створені рядами колонок, що будуються по спіралі, складна система галерей, що схрещуються чи переходять одна в одну - так виглядають складні побудови термітів.

Соціальний устрій. Усі мурахи живуть колоніями. В них існує поділ праці між чоловічими й жіночими особами, а також кастова нерівність. Каст загалом - ТРИ:

а) цариці, що засновують нові колонії і після цього виконують функцію машини по відтворенню поколінь;

б) крилаті чоловічі особи, що виконують роль шлюбних партнерів для маток; після спарювання гинуть:

в) не здатні до зачаття жіночі особи (недорозвинені самки), що покликані виконувати господарські завдання (мисливці, солдати, пастухи, наглядачі, носильники, двірники, санітари, вихователі та ін.).

За своїм генетичним потенціалом усі запліднені яйцеклітини здатні перетворюватися в цариць, але в житті так не відбувається. Природа випрацювала якийсь забороняючий механізм, що залишає реальні можливості народжувати дітей тільки для 2 - 3-х осіб. Правда, тільки до пори, доки всі мурашихи живуть колективно. Як тільки населення надмірно розростається, миттєво спрацьовує той же біологічний механізм, але вже в дозволяючий бік, і виділяється кілька молодих мурах-самок, які покидають гніздо і формують дочірні сім'ї. Вони буквально вириваються із гнізда, що дозволяє припустити величезну боротьбу за право на те, щоб стати маткою. Скільки їх при тому загризається за наказом старої цариці, невідомо.

Робоча каста часто ділиться на підкасти чи субкасти. Причому належність до тієї чи іншої касти не залежить від розумових здібностей, трудових навичок чи становища батьків, а виключно від фізичних розмірів. Робоча каста ділиться на дві або три субкасти: 1) дрібних, середніх чи крупних, або 2) дрібних і крупних комах. Дрібні робітники або виконують захисні функції (солдати), або виступають в ролі соціалізаторів. Крупні найачстіше займаються полюванням. Дрібні й середні робітники в більшості випадків виконують коло завдань, які міняються з віком. Спочатку вони працюють няньками, обслуговуючи приплід, потім стають будівничими, поширюючи й ремонтуючи гніздо, а найстаріші (й частіше за інших гинучі) виконують небезпечну функцію фуражирів, тобто збирають и приносять у мурашник їжу. Їх можуть по дорозі вбити чи роздавити.

Отже, в мурах немає пожиттєвої приреченості на одну якусь професію. Але є одна каста, приналежність до якої незмінна. В неї входять мурахи, які начебто все можуть робити, але працюють погано й тільки під наглядом інших. Їх умовно називають «підсобними робітниками», які мобілізуються на всілякі аврали. Але жодна особа не може ухилитися від накресленого природою заняття заради своєї забаганки чи волевиявлення все-одно. Вчені вирішили дослідити, наскільки швидко й успішно мурахи зможуть освоїти нову територію, якщо взяти їх групами з різних «областей». Для цього з одного мурашника виділили самку й надали їй з різних мурашників незнайомих одне з одним 10 солдат, 10 фуражирів і 10 будівників. Останню десятку й складали ті самі «різноробочі». Результат був таким. Мурахи вижили, зберегли свою самку й заснували нову колонію. Для цього їм прийшлося освоювати нові спеціальності. Вижили всі групи, крім однієї - тих самих, які завжди працювали погано. Отримана дивна аналогія з людським суспільством: професіонал всюди професіонал.

Мурахи не виносять самотності, швидко гинуть. Навіть удвох вони протримаються довше, але щоб жити по-справжньому потрібно не менше 10 товаришів. Мураха, що відчуває наближення смерті, не хоче травмувати своїх товаришів, які дуже емоційно переживають такі речі. Ввечорі тихенько він іде з гнізда, залізає на травинку й так, похитуючись на вітру, проводить останні день-два свого життя.

Щодо ж соціальної структури термітника слід сказати, що вона нагадує монархію, на чолі якої стоїть цариця-матка й цар. Наступну ступінь в ієрархії термітів займають воїни, ступінь нижче - робітники. Робітничий стан набагато численніший від воїнського. Під час походів воїни йдуть попереду робітників. Робітниці-самки зайняті вихованням підростаючого покоління, захищають його, привчають до промислу. Цариця й цар живуть у особливих покоях будівлі. Їжу їм приносять постійно, їх чистять, прибирають з покоїв те, що викинуте. Справа царя й цариці - приносити потомство. Схема структури така:

КОРОЛЕВА