Главная | Обратная связь

Історичне значення неолітичної революції.

Неолітична революція стала завершальним етапом розвитку простих суспільств і прологом до складного суспільства. До складних суспільств відносяться такі, де з'являється прибавочний продукт, товарно-грошові відносини, соціальна нерівність і соціальна стратифікація (рабство, касти, стани, класи), спеціалізований і широко розгалужений апарат управління.

Соціальним наслідком неолітичної революції стала поява аграрного суспільства. Спеціалізація племен, як на скотарстві, так і на землеробстві викликала ріст продукції, яку легко можна було обміняти на інші товари. Надлишковий продукт, характерний для етапу вожацтва, змінився прибавочним продуктом, який, на відміну від першого, можна використати не тільки для продажу, а й для експлуатації найманої праці. По суті, надлишковий продукт ненабагато перевищував життєво потрібний продукт і являв собою скоріше продуктові запаси. При такому рівні людині доводитися терпіти жалюгідне існування й увесь робочий день присвячувати добуванню їжі. Недаремно соціологи говорять, що традиційне, перш за все, первісне суспільство, це таке, в якому в людей немає дозвілля.

Отже, складне суспільство - це епоха прибавочного продукту. Він з'явився вперше за всю історію людства саме під час неолітичної революції. При землеробстві одна сім'я здатна забезпечити себе за 1 - 2 місяці, а решта робочого часу йде на виробництво прибавочного продукту, значна частина якого відчужується на користь держави й правлячого класу. Роль землеробства, як позитивна, так і негативна в історії людського суспільства є дуже високою. Навіть сьогодні сільське господарство залишається фактором глобального порядку. Ось лише деякі факти:

· жодна тварина ніколи не займалася землеробством чи фермерством;

o саме землеробство призвело до появи людської цивілізації, писемності, класів, міст тощо;

o практично все населення планети, за малим виключенням, існує сьогодні завдяки продуктам, отриманим від землеробства;

o майже вся земля, придатна для пашні, сьогодні віддана землеробству;

o виникнувши 10 тис. рр. тому, землеробство пережило всі інші господарські уклади й типи економіки, не втративши своєї актуальності.

Землеробство - один з основних і найважливіших елементів цивілізації як такої. Це, по суті, - аксіома сучасного погляду на людську історію. Саме з освоєнням землеробства й переходом до супутнього йому осілого образу життя пов'язане формування того, що ми розуміємо під терміном «суспільство» й «цивілізація». Там, де не було переходу до землеробства, там не виникла й цивілізація.

Якщо ми вибудуємо всі винаходи й відкриття людства по зростаючий шкалі, узявши за критерій той позитивний ефект і користь суспільству, яке вони принесли, то на першому місці виявиться не космонавтика, генна інженерія й не ядерна енергія, й навіть не винахід колеса чи не освоєння вогню, а саме землеробство й пов'язаний нерозривно з ним процес доместикації - приручення тварин і окультурювання рослин. Але й негативний ефект від землеробства немалий. Приручення тварин змінило генофонд тваринного світу, з'явилися хвороби, яких не знає світ дикої природи. Ефективність праці при землеробстві зросла, а ось якість життя людей погіршилася. Для свого власного прохарчування й прогодування сім'ї мисливцям і збирачам приходилося працювати набагато менше годин на добу, ніж їх більш цивілізованим, озброєним плугом і тягловою силою потомкам. Первісна людина не тільки менше працювала, вона виглядала краще, була здоровішою, харчуючись натуральною їжею, більше рухаючись, уміючи виживати за будь-яких непридатних умов. Землероб виробляв продукції в десятки разів більше збирача чи городника. На зміну надлишковому продукту, достатньому для прохарчування кількох людей, прийшов прибавочний продукт, достатній для прохарчування цілих класів, що не займалися корисною працею. Землероб виробляв те, що інші відбирали в нього, змушуючи його працювати ще більше, але вже не на себе, а на чужих людей. Саме при землеробстві з'явилися не існуючі раніше експлуатація праці, відчуження продукту, небачена соціальна нерівність, паразитарні класи, що керували суспільством, але не були зайняті суспільно-корисною працею.

У такому випадку незрозумілими виявляються причини, які змусили суспільство мисливців і збирачів, що жили доволі непогано, перейти до землеробства, внаслідок чого їм стало жити набагато важче. Що ж змусило людей винаходити більш досконалі знаряддя праці, приручати тварин, окультурювати рослини, перепинити бродяжництво й зайнятися будівництвом постійних селищ? Тут думок багато, називаються й перенаселеність Землі, й різка зміна клімату, потенційна цікавість і геніальне прозріння, звуження ресурсної бази через перетворення степів на пустелі, перехід до приватної власності на землю, природний відбір, зміна генетичного коду, нова система адаптації до навколишнього середовища та багато чого іншого. Жодна з них поки що не знайшла підтвердження фактами, хоча все більше лунає думок, що причиною все ж таки була екологія, бо все наближалося до екологічної катастрофи. Але однаково виглядає незрозумілим те, що приблизно 10 тис. рр. тому в різних куточках планети з'явилися групи людей, які несподівано кинули попередній спосіб господарювання, збиральництво, яке практикували десятки тисяч років, і стали повільно переходити до нового образу життя. Вони приручили диких тварин заради отримання молока і м'яса, окультурили дикі рослини й овочі заради випічки хліба й отримання для організму додаткових вуглеців, виділяли дільниці землі й застосовували на них невидані раніше знаряддя праці. Й сьогодні 2/3 необхідного людям протеїну й калорій дають окультурені ними тоді хлібні злаки. У світовому раціоні їх питома вага нині така: пшениця - 29%, кукурудза і маїс - 27%, рис - 25 %, ячмінь - 10%, інші злаки - 10%.

Унаслідок розвитку землеробства різко змінилася дієта людини. Поруч з пшеницею в раціоні важливе місце стало займати молоко. На відміну від всеїдності первісних людей раціон землеробів можна назвати вибірковим. Він засновувався на тому, що виростила сама людина, а не на тому, що вона знаходила в природі в готовому вигляді. Землероб міг підбирати в рослинах необхідне сполучення їстівних і смакових елементів, впливаючи на такі якості рослин, як урожайність, кущистість і морозостійкість. Разом з тим вибірковість дієти означала її спеціалізацію й звуження асортименту. Перші кілька тисяч років, доки людство експериментувало в галузі рослинництва й селекції, раціон його був дуже скудним: розрізняти дикі рослини вже людина не вміла, а новий господарський уклад ще не забезпечував необхідної різноманітності в раціоні. «Неолітична революція» потягла за собою зміну дієти людини, що навряд чи пішло їй на користь. Навіть зараз різноманітність нашої дієти менша, ніж у первісних людей. У багатьох місцях довгий час одноманітність харчування була просто вражаючою. В давньому Шумері, зокрема, основу харчування складав ячмінь і трохи рослинного масла. Овочів і фруктів було дуже мало, а поїсти м'яса простому шумерцю вдавалося тільки на храмових святах.

Теренс Маккена в книзі «Їжа богів» висловив таку думку, що в раціоні древніх людей були деякі продукти (гриби тощо), які мали наркотичні властивості, що сприяло розвитку мислення людини. Дійсно, давня людина в тому чи іншому виді вживала наркотичні речовини, особливо під час різних обрядів релігійного характеру, що певною мірою підтверджує зв'язок цих речей з тонкими сферами. Поява землеробства ці речі обмежила. Але, на нашу думку, таке явище не можна оцінювати однозначно негативно, бо поява писемності й науки сприяли розвитку лівої півкулі головного мозку людини. Мислення ж давньої людини, скоріш за все, було домінуюче правопівкульним, інтуїтивним. Лівопівкульне ж мислення - раціоналістичне, яке конче потрібне. Цивілізація без цього неможлива, що доводить довга її відсутність у людей з домінуюче правопівкульним мисленням. Просто сенсорику не можна пригнічувати, як це є зараз, а в цілому обидві форми мислення людини, безумовно, необхідні.

При переході до землеробства вперше з'явився в людей карієс, який був невідомий мисливцям і збирачам, які жували жорсткі стеблини рослин, а також коренеплоди, клубні й цибулини. Вчені твердять, що предки людини довгий час харчувалися змішаною їжею. Вони використовували й нагріту на вогні їжу, підігріту з добавленням трав воду. Зернові й молочні продукти в їжі були практично відсутні. За іншими даними, людина епохи пізнього палеоліту вживала багато тваринного білка, що могло сприяти швидкому фізичному розвитку й статевій зрілості, але не довголіттю. Людина виживала, вживаючи ягоди, плоди й їстівні коріння. Зараз ми багато вживаємо полуфабрикатів й штучних продуктів. Отже, в ході розвитку людини її харчування багато разів мінялося, причому давні люди поступово звикали до нової їжі, у склад якої в тій чи іншій мірі входили м'ясні й рибні продукти. Раціон харчування сучасної людини склався десь 250 - 300 р. тому. Як уважають деякі вчені, найкраща дієта - та, яка була якраз у первісної людини. Експериментально доведено, що в людей, які всього два тижні харчувалися «первісною їжею» - корінцями, насінням, горіхами, ягодами й іншими дарами природи, на 30% знижувався рівень холестерину в крові.

Однак причина такого якісного стрибка людського суспільства залишається все-одно нез'ясованою. На нашу думку, тут слід пильнішу увагу приділити тій обставині, що землеробство дозволило влаштувати масову експлуатацію людей планети. Комусь саме це було потрібно, причому, настільки, що навіть заради цього було змінено весь хід розвитку людської цивілізації й спрямовано саме на той шлях, по якому вона йде й досі.

ВИСНОВОК:

Розвиток людського суспільства послідовно проходить три стадії, що відповідають головним типам суспільства: доіндустріальну, індустріальну й постіндустріальну. Перехід від первісної фази до доіндустріального, чи традиційного, суспільства називається неолітичною революцією, а перехід від нього до індустріального - промисловою революцією. Неолітична революція вважається самою великою революцієюв історії людського суспільства. З нею не може зрівнятися жодна інша, хоча освоєння космосу й електронні досягнення теж є великими революціями. Але ніякі відкриття останніх 10 тис. років не йдуть в жодне порівняння з тим грандіозним стрибком, який здійснило людство завдяки одній з найрозумніших революцій - приручення тварин і окультурювання рослин. Неолітичну революцію звичайно порівнюють з промисловою революцією ХVІІІ - ХІХ ст., яка призвела до зміни феодального ладу капіталістичним. Але неолітична революція мала більш грандіозні впливи, ніж навіть промислова, адже перша породила класове суспільство, друга ж просто змінила один класовий устрій на інший. Промислова революція тривала 100 років, а неолітична - в 100 разів довше.

Ключові поняття: перша світова революція - неолітична, доместикація, окультурювання рослин, привласнюючий тип господарства, виробляючий тип господарства, скотарство, землеробство, територіальна община, прибавочний продукт, промислова революція.

Контрольні запитання:

1. Поясніть, яке значення має систематизація історичного процесу для історичного мислення?

2. Надайте характеристику головним напрямкам систематизації історичного процесу.

3. Що таке періодизація історії? Які етапи її формування ви знаєте?

4. Розкрийте зміст міфологічних періодизацій.

5. У чому полягала суть теологічних періодизацій історії? В якому історичному часі вони створювалися? Чому? Відповідь обґрунтуйте.

6. Розкрийте зміст наукових періодизацій.

7. Які ви знаєте види типології суспільств?

8. Розкрийте зміст типологічної теорії Л.Моргана.

9. Розкрийте зміст вчення К.Маркса про суспільно-економічні формації.

10. Розкрийте зміст типологічного вчення Д.Белла.

11. Що таке традиційне суспільство? Визначте його головні характеристики.

12. Якою є наукова періодизація традиційного суспільства?

13. Що таке «неолітична революція»? Розкрийте її зміст та історичне значення.

РОЗДІЛ V