 |
|
Моральне і педагогічне значення звичок
3....Спостерігаючи людські характери в їхній розмаїтості, ми бачимо, що добра звичка є моральний капітал, покладений людиною у свою нервову систему; капітал цей росте безупинно, і
відсотками з нього користується людина усе своє життя. Капітал звички від уживання зростає і дасть людині можливість... усе плідніше... уживати свою дорогоцінну силу свідомої волі і зводити моральний будинок свого життя усе вище і вище, не починаючи
щораз своєї будівлі з фундаменту і не витрачаючи своєї свідомості своєї волі на боротьбу з труднощами, що були вже раз переможені...
4.Але якщо гарна звичка є моральний капітал, то дурна тією ж мірою є моральна невиплачена позика, яка нічого, крім різноманітних станів нервового організму, і наскільки зовнішній світ своїми впливами відображається в цих станах, настільки він і доступний душі...
8. ...Основним методом для фізіології є спостереження, а основ ним методом для психології — самоспостереження...
9. ...Усяке психологічне спостереження, що ми робимо над іншими людьми чи витягаємо з творів, що малюють душевну природу людини, можливо тільки під умовою попереднього самоспостереження. Як би яскраво не виражалася яка-небудь пристрасть в обличчі, у рухах и у голосі людини, ми не зрозуміємо пристрасті, якщо не випробували в самих собі чого-небудь подібного. Поет, який влучно і яскраво виразив яке-небудь людське почуття, залишиться незрозумілим для того, хто не випробував цього почуття, хоча б у малій степені...
10....Психологічна наука... повинна починатися із самоспостережень і до них же повертатися... Якщо є що-небудь, у чому я не можу сумніватися, то це тільки в тім, що я відчуваю те,що я відчуваю. Я можу сумніватися в тім, чи почувають інші люди подібно мені, чи відповідають мої відчуття дійсному світу, їх викликаючому, можу навіть сумніватися в існуванні самого зовнішнього світу, сумнівався, наприклад, Берклі; можу усе приймати за сон моєї душі, як приймав Декарт... Але, зауважуючи подібність чи розходження в моїх власних відчуттях, я не можу сумніватися в тім, що це розходження чи подібність дійсно існує, тому що ці відчуття відбуваються в мені самому, мною самим і для мене самого. У цьому відношенні психологія — найбільш безсумнівна з наук<.. .>
13. ...Предмет її надзвичайно рухливий: не лежить спокійно перед свідомістю вивчаючого, як квітка під мікроскопом ботаніка, але безупинно міняється, як хамелеон, дивлячись по тому, хто до нього підходить і з якої сторони, і... нарешті, людина, що вивчає не може відірвати предмет свого вивчення від самого себе.<...>
20. Усякий, спостерігаючи над власними своїми психічними явищами, зручно розділить їх на три види: на явища свідомості, почуття і волі. Усякий замічає над собою, що бачити квітку ще не значить любуватися нею і любуватися квіткою ще не значить бажати зірвати її. Бачити картину горя ще не значить переносити горе, а почувати горе ще не значить бажати від нього позбутися. Звичайно, усі ці три види психічних явищ дуже часто з'єднуються між собою: бажання позбутися від страждань неодмінно припускає почуття таких страждань, а почуття страждань неодмінно припускає свідомість страждань, але не навпаки... З цього ми виводимо, що явища свідомості простіші і незалежніші явищ почуття, а явища почуття простіші і незалежніші явищ волі. Тому, не вдаючись в метафізичні розумові міцніше лягають ці враження в нашу механічну, нервову пам'ять, вірніше зберігаються нею і легше потім пригадуються...
Якщо ви хочете, щоб дитя засвоїло що-небудь міцно, то заставте брати участь у цьому засвоєнні можливо більше число нервів; заставте брати участь:
І. Зір, показуючи карту чи картину; але й в акті зору змусьте брати участь не тільки мускули ока безбарвними обрисами зображень, але й очну сітку дією фарб розфарбованої картини, чи пишіть слово чіткими білими буквами на чорній дошці і т. д.