 |
|
Що таке пам'ять? Значення пам'яті
1....Під ім'ям пам'яті ми розуміємо: 1) чи здатність зберігати сліди минулих відчуттів і представлень і потім знову усвідомлювати їх; 2) чи психофізичний процес, за допомогою якого ми відновлюємо пережиті нами колись відчуття; 3) чи... результат цієї здатності і цього... процесу, тобто суму всього того, що ми пам'ятаємо. ...Усі ці три значення пам'яті справедливі, але однобічні, і ми будемо мати вірний погляд на пам'ять тільки тоді, коли будемо бачити в ній разом і здтність, і процес, керований цією здатністю, і результат цього процесу. Виразимо всі ці три значення по можливості коротше і ясніше,
2.Пам'ять як здатність належить усякому будь-як розвинутому тваринному організму... Але в людській пам"ятливості ми розрізнили... дві здатності: одну, що належить тілу, чи, точніше,нервовій системі, і іншу, яка належить душі, чи, точніше,винятково духу людському.
3.Основу здатності нервової пам'яті ми знайшли в здатності нервової системи засвоювати звички. ...Такою пам'яттю користуються не тільки живі, але навіть рослинні організми... але однією цією здатністю не можна пояснити явищ людської пам'яті<...>
5. Крім... пасивного процесу пам'яті ми замічаємо в самих собі процес активний, стимул якого виходить уже не з нервової системи, а з душі... Ми визнали, що відчуття, відчуте нами, залишає свій слід не тільки в нервовій системі — у таємничій формі звички, але й у душі, у настільки ж таємничій формі ідеї. Цю властиву тільки людині пам'ять ми назвали ще пам'яттю розвитку... Тварині пригадується, але тварина не згадує. У людині ж ми розрізняємо ясно два цих явища пам'яті<...>
7. Пам'ять як психофізичний процес, як процес запам'ятовування, забуття і спогаду відбувається в нас безперервно в увесь час діяльності нашої свідомості і відбувається під впливом двох стимулів — нервової системи і душі<...>
В психофізичному процесі пам'яті розвивається сама здатність пам'яті, і при цьому так розвивається, що самий зміст пам'яті є мате-
Після всього сказаного не потрібно вже і говорити про педагогічне значення пам'яті. Можна сказати без великої натяжки, що вихователь має справу тільки з однією пам'яттю вихованця і що на здатності пам'яті ґрунтується вся можливість виховного впливу<...>
Глава XXIX
Уява активна
4. ...У пасивній уяві черпають собі матеріал і учений, і
художник, і поет. Поширеною і швидкою діяльністю пасивної уяви обумовлюється не тільки дотепність, але і винахідливість...
5. Сила нашої активної уяви... залежить від сили нашої волі взагалі, від більшої чи меншої покірності нам нашої нервової системи і від сили нашого бажання в даному випадку... Якби людина, що дивується винахідливості генія, могла глянути на самий процес цих винаходів, то стала би дивуватися не розуму,
а силі волі, пристрасті і наполегливості винахідника...
6 Однак же пристрасть, необхідна для посиленої діяльності активної уяви, робить її однобічною; вона зосереджує увагу людини на тій стороні предмета, яка їй потрібна чи яка відповідає заздалегідь обраній меті; але вона ж змушує на бачити сторін суперечних і... заважає усебічному їх розгляду. Може бути, нічого не можна і зробити великого без цієї жагучої однобічності... Але, замітять нам, у такому випадку ми засуджені на вічну односторонність; і це було б дійсно так, якби в людині не було уродженої допитливості, прагнення... до всесторонньої істини. І цю найблагороднішу з пристрастей необхідно виховувати у дітях і юнаках всебічним і в той же час різностороннім утворенням. Виховання готує людину, а не виняткового, однобічного генія<...>
Глава XXX
Історії уяви
1. Уява людини, як і пам'ять, і при цьому у залежності від неї, переживає різні періоди, відповідні віку людини. Вона працює тільки над матеріалами, що доставляються їй пам'яттю, але і, у свою чергу, довіряє пам'яті плоди своїх добутків. Уява в цьому відношенні може бути названа пам'яттю, що рухається...
Зберігається пам'яттю, має завжди вплив на душу і участь у її діяльності. У душі в строгому змісті слова немає минулого; усе її минуле жваво в її сьогоденні, і найдавніша подія нашого дитинства не є справа, здана в архів... Ми можемо змінювати функцію тієї чи іншої асоціації представлень, але не можемо зробити нездійсненим те, що раз уже було в душі.
15....Весь розвиток тварини і людини відбувається не інакше,як в області пам'яті і через її посередництво, так що весь психічний розвиток живої істоти є власне розвиток пам'яті...
Здатність пам'яті, зберігати в нас сліди впливів на нас зовнішнього світу, дає самостійність нашого внутрішнього життя... Без цього ми знаходилися б у такій же залежності від зовнішнього світу, у якій знаходиться рослина.
17....Може здатися, що зміст того, що ми пам'ятаємо, не має значного впливу на наші моральні прагнення... Однак же... у Спарті показували дітям п'яного ілота, щоб укоренити в них назавжди відразу до пияцтва, тобто уявлення п'яного ілота комбінували з почуттям відрази, і ця комбінація представлення з почуттям залишала глибокий сліду душі дітей. Якщо те, що заучується дітьми, не будить у них ніякого почуття, бажання і прагнення, то тоді заучене не може мати ніякого безпосереднього впливу на їхню мораль; але якщо читання чи навчання... торкається серця, то... такий складний образ, слід, збуджуючи свідомість, розбудить у ньому не тільки уявлення, але і бажання, прагнення, почуття.
18. З комбінацій слідів цих... почуттів, бажань і прагнень утворяться пристрасті і завзяті моральні чи аморальні схильності. О і чому далеко не байдуже в моральному відношенні, що учить, що чує і що читає дитя. Звичайно, ще важливіше те, що дитя переживає, відчуває; але немає і такої книги і такої науки, що не зачепила б хоч скільки-небудь серце дитини, а від цих маленьких зачіпань утворяться риски, а з цих рисок утворяться асоціації, а з цих асоціацій іноді складаються потім такі джерела схильностей і пристрастей, з якими вже не в змозі керувати і доросла людина...
Якщо всі душевні здібності складаються зі слідів відчуттів, то саме створення усієї внутрішньої людини — у руках виховання... Але ми, додаючи... величезне значення вихованню, як навмисному, так і випадковому, бачимо, однак, що вплив його має межу в природжених силах душі і в... природжених задатках схильностей... Виховання може зробити багато, дуже багато, але не усе: природа людини... має також значну частку в розвитку внутрішньої людини.
В стіну і говорячи при цьому, що «от йде вовк» їсти дитину, нянька, звичайно, не розуміє, що дитя бачить і цього вовка, і як він до нього наближається. Що б зробилося із самою нянькою, якби вона сама дійсно побачила вовка, а вона повинна знати, що дитина вірить їй цілком... Якщо дитина знає навіть, що його лякають навмисно, то і це не заважає йому злякатися...
8....Уява дитини і бідніша, і слабкіша, і одноманітніша, ніж у дорослої людини, і не укладає в собі нічого поетичної о, тому що естетичне почуття розвивається пізніше інших; але справа в тім,що і слабенька дитяча уява має таку владу над слабкою. І ще неорганізована душа дитяти, яка не може мати розвинутої у яви
дорослої людини над його розвинутою душею. Не уява в дітей сильна, а душа слабка і влада її над уявою незначна.
9....Розірваність низок представлень, чи, вірніше, завершена окремість їх, тому що вони і не були ніколи сплетені разом,складає найбільш характерну рису дитинства. От чому в дитині найбільше уражає нас швидкість переходу... від сміху до сліз і від сліз до сміху, від гніву до ласки, від нудьги до веселощів і від веселощів до нудьги. Ця незвичайна рухливість дитячої душі залежить саме від того, що в ній, так сказати, ще мало власної ваги; ця невпинна зміна її характерів пояснюється саме тим, що в ній не виробився ще свій характер.
10.Низки представлень у дитяти короткі... кожна з них
незабаром відживає свій вік... Рух дитячої уяви нагад} с примхливе пурхання метелика, а вже ніяк не могутній політ орла: найменший рух вітру, найменший шелест листка здається, навіть кожен сонячний промінь можуть змінити напрямок рухів метелика...
П. Але якщо низки уявлень, що наповнюють дитячу пам'ять і рухаються в дитячій уяві, короткі, зате кожна з них у недовгий період свого життя у свідомості царює там повновладно саме тому, що вона окрема... Недолік же внутрішній, що вже утворився в інтересі, не дає дитині можливості керувати своєю уявою: дитині все рівно, куди б його не несла його примхлива мрія.., тільки б ці мрії займали його душу, уже по природі своєї потребуючу невпинної діяльності. Тільки тоді, коли дозріють у душі внутрішні для неї інтереси і коли виплетуться в пам'яті великі мережі з окремих низок, душа, виражаючи метафорично, одержує власну вагу, стає важче і не дозволяє примхливій мрії нести себе, куди потрапилося<...>