 |
|
Відхилення людської волі взагалі
2. Право на щастя складає, звичайно, найбільш невід'ємне право людини, але тільки в тому випадку, якщо щастя не змішується з насолодою. ...Людина може бути щасливою, не насолоджуючись, як щасливі всі ті люди, що віддали все своє життя справі, що захоплювала, що спричинила їм, можливо, набагато більше страждань, чим насолод. І навпаки, людина може насолоджуватися все життя і не бути щасливою<...>
6. ...Для людини буття має тільки відносне значення як спосіб життя. А отже, і всі прагнення, які визначають
задоволення таких прагнень, задоволення яких зовсім не приносить їй насолод. ...І в результаті одержує не насолоду чи страждання, а діяльність. Відокремитися зовсім від прагнення до діяльності для людини неймовірніше, ніж відокремитися від прагнення до їжі.
6. ...Прагнення до діяльності, якене задовольняється, мучить людину, як і всі інші прагнення при своєму незадоволенні, але якщо і задовольняється, воно не дає людині задоволення.Це чудове істотне прагнення душі при своєму задоволенні дає в результаті не яку-небудь насолоду, приємне почуття, а тільки свідому психічну чи психофізичну діяльність. Звичайно, діяльність, як на-початку, так і при своєму закінченні... чи у перервах, може супроводжуватися приємними чи неприємними відчуваннями, але ці відчування будуть для неї явищами побічними, що слабшають... з посиленням діяльності і виступаючими ясніше, коли діяльність слабшає. У хвилину ж напруженої діяльності немає ні страждань, ні насолод, а є тільки діяльність.
7. ...Подивіться на дитя, коли воно заняте якою-небудь сильнозахоплюючою його діяльністю, і ви не побачите на його обличчі ні виразу задоволення, ні виразу страждання, а спокійне, серйозне, зосереджене вираження діяльності.Те ж саме помітите ви і на оьличчі художника, коли він цілком заглибився у
свою роботу, і на оьличчі простого працівника,коли він цілком зайнятий своєю справою. ...Він... тільки трудиться.От цей душевний стан і є нормальним станом людини і тим вищим щастям, що не залежить від насолод і не підкоряється прагненню до них.
8. ...Праця сама по собі, незалежно від тих цілей, для яких вона може бути почата... має... захоплюючу властивість. Хто, роблячи що-небудь, анітрошки не захоплюється самою справою, поза тими розрахунками, для яких він почав цю справу, той не зробить нічого путнього, та й сама справа не задовольнить його прагнення до діяльності...Візьмемо, наприклад, науку. Якби тільки... користь від науки зробилася метою науки, то вона не просунулася б ні на крок вперед і перестала б приносити користь.
...Справжній же вчений займається наукою для науки і, так би мовити по дорозі відкриває в ній методи чи виключення страждань,чи придбання нових насолод, і, звичайно, не для себе; вони йому менше за все потрібні, тому що весь його час зайнятий тим,що виключає страждання і насолоди, — зайнятий серйоз-
ною свідомою діяльністю.
Серйозна і вільна, улюблена праця, що не прагне до насолод, більш-менш наповнює порожнечу людського життя з тієї самої хвилини, коли людина з'явилася на землі. І тільки варто бажати... щоб кожний усвідомив, що праця
ву слабкостей волі, мають... важливе значення для виховної діяльності і... багато самі від неї залежать...
13....Тим відхиленням людини з прямого шляху, що виникають... від того, що сама мета, обрана нею, помилкова... ми дамо назву омана волі...
14.Припустимо собі, що людина прагне до влади для здійснення якої-небудь своєї задушевної ідеї. Влада потрібна їй... тільки як спосіб для виконання її улюбленої ідеї. У цьому випадку людина буде йти по прямій дорозі... людина при цьому задовольнить своє органічне прагнення до суспільства, чи, іншими
словами, принесе собі насолоду самодостатку. Але якщо людина... буде прагнути до влади з бажанням насолоджуватись нею, хоча б у неї і не було ніякої ідеї, для якої їй потрібна була б ця влада, єдино через ті приємні відчуття, що вона приносить,то це буде вже омана волі.
Звичайно, і таке фальшиве прагнення приносить людині праця і задовольнить прагненню його душі до діяльності, але разом з тим воно... неодмінно порушить усю гармонію людських прагнень, а головне, зробить людину протилежну тому, чим вона бажала би бути. Властолюбство, що випливає з ідеї, люди поважають, хоча часто і повстають проти нього, але властолюбством, що випливає з прагнення насолоджуватися пошаною і всіма атрибутами влади, люди нехтують<...>
Якби сам такий властолюбець зрозумів, які почуття збуджує він у душі людей, що гнуться перед ним, то... він випробував би... болісне почуття сорому. ...Крім того, по властивій... людині прогресивності у своєму прагненні до діяльності, такий властолюбець, думаючи задовольнити своєму прагненню, по суті, не задовольнив би йому, тому що воно росло б безупинно.
Влада, що задовольняє його сьогодні, не задовольняла б його завтра... І єдине щастя, що він одержував би при всьому цьому процесі, відбувалося б усе-таки від праці, що починається ним знову і знову для досягнення всякої нової ступіні влади, а зовсім не від самої влади.
Глава L