Главная | Обратная связь

Удаване прагнення до ліні

Від дійсного прагнення до ліні варто відрізняти удаване прагнення до неї. Людина... може виявити виразну лінь до якої-небудь діяльності... тому, що душа її поглинена вже Іншою діяльністю, сфера якої... набагато ширша. ...Це тільки удавана лінь.

26. Прагнення до ліні не повинне також змішувати з законним прагненням до відпочинку. ...Відпочинок... є фізична насолода, то­му що душа утомлюватися не може; утомлюється ж нервова систе­ма... Це виснаження сил нервової системи відображається в душі почуттям змореності, тому що душа вживає усе більш і більш
зусиль, щоб витягати запасні сили з тіла...Часткове поновлення нервових сил може відбуватися й однією переміною діяльності.

27.Але як би ні змінювала людина свою працю, як би не уріз­номанітнювала її, усе-таки під кінець з'являється потреба повного відпочинку, чи сну<...>

Відпочинок, без сумніву, є найбільш законна і найбільш нормальна насолода людини. Однак же... з... гоніння за насолодою відпочинку, точно так само як з гоніння за всякою іншою насолодою, може утворитися перекручення нашої природи, а саме прагнення до лінощів. Відпочинок ще не спокій; самий же спокій лежить тільки в праці. От чому люди, що працюють усе життя для того, щоб потім насолоджуватися відпочинком, сильно помиляються в розрахунку. Запитайте в них, коли вони були щасливіші: чи тоді,

11.Визнавши за основне і корінне прагнення душі її прагнення до діяльності, що безупинно розширюється, ми... знайшли, що поняття щастя зовсім не тотожне з поняттям насолоди<...>

13. З уважних психічних аналізів ми вивели, що праця, вільна, улюблена, задушевна, є єдине доступне людині щастя, і що тільки на цьому шляху душа залишаться у своєму нормальному положенні, не псуючи і не захоплюючись подробицями. Насолода і страждання — квіти і терня житія, але не .саме життя, життя ж є процес діяльності, прогресивної, вільної і випливаючої із самої душі, — справа, виконання якої значить для нас більше самого життя<...>

15. ...Те, що називається спокоєм для інертної матерії, виявля­ється зовсім не спокоєм для душі людської, котра сама за відсутності діяльності позбавляється спокою. ...Безмежно діяльний спокій — неможливість у світі фізичному і найбільша істина у світі психічному, можливість якої ми всі розуміємо і потребу якої
ми відчуваємо<...>

16. Ідея щастя як миру й ідея спокою як діяльності, якою захоплюється душа любов'ю, висловилася перший раз у християнстві<...>

17. ...Чи потрібно доводити, що усяка фактична наука, а іншої науки ми не знаємо, є поза всякою релігією, тому що опираєтьея на факти, а не на вірування, на популярності, а не на ймовірності... на визначених знаннях, а не на визначених почуттях?...Але з цього ніяк не виходить, щоб... науки, що мають своїм предметом життя душі людської... не могли би знати про існування релігійних систем<...>

18.Психологія... знаходиться... у тісному відношенні до релігій­ них систем. Вона не може не бачити в них виражень душі людської... тому що інакше саме поширення тієї чи іншої релігійної системи було би фактом непоясненим. Якщо шаманство, фетишизм,
браманізм, буддизм, магометанізм знаходили собі мільйони шану­вальників, то, без сумніву, тому, що задовольняли ті чи інші потре­би душі людини<...>

19....Усі релігійні системи не тільки виникали з потреб душі людської, але і були, у свою чергу, своєрідними курсами психо­логії; у них більше всього формувався погляд людини на світ душевних явищ... Виходячи з психологічних потреб, релігія...поширювала той чи інший психологічний погляд, і поширювала,звичайно, поширеніше і вдаліше, ніж може поширюватися яка-небудь кабінетна психологічна теорія. ...Яким же чином психолог може не знати цієї психології, може обійти її, обмеживши свої пізнання теоріями Гербарта, Бенеке чи якого-небудь іншого кабінетного вченого?

душі до відчуттів, причиною яких с зовнішній світ, що діє на нас через посередництво органів зовнішніх почуттів. ...Відчування невіддільніші від душі, ніж відчуття, і їх так само людина не може повідомити іншій людині. Ще Кант помітив, що людина може зійтися з іншою людиною в тім, що цукор солодкий, а щавель кислий, але не зійдеться в тім, що кисле може одному подобатися, а іншому бути огидно, і латинська приказка de guslibus nin disputandum(про смаки не сперечаються. — М.В.) відноситься саме до відчувань, а не до відчуттів.

5. Така особлива задушевність, чи суб'єктивність, відчувань не допускає їхнього повного і ясного вираження в уявленнях, так що між нашими уявленнями і нашими відчуваннями існує, по зауваженню Гербарта, деяка несумісність, і ми «у наших уявленнях не можемо виразити усього, що в нас відбувається».<...>

Глава V

Гіпотеза прагнень

1.Насамперед глянемо на те, для означення якого поняття вживаємо слово прагнення.

Зауважуючи, що магнітна стрілка, якби її не відхиляли, надана сама собі, завжди одним кінцем своїм повертається до півночі, і, не знаючи дійсної причини такого явища, ми говоримо, що магнітна стрілка має прагнення повертатися одним кінцем своїм до півночі, а іншим до півдня. Отже ми називаємо, прагненням не саму діяльність стрілки, але невідому нам причину, що у даному випадку змушує магнітну стрілку рухатися, і притім рухатися так, а не інакше. Помітимо при цьому, що якби ми побачили, що хто-небудь підсунув один кінець стрілки до півночі, то ми не назвали б цього прагненням. Отже, ми називаємо прагненням не тільки невідому нам причину діяльності, що замічається нами, але і притім таку причину, що ми припускаємо в самій істоті, що виявляє ту чи іншу діяльність, а не поза нею.

2.Якщо діяльність, що помічається нами, виявляє істота жива,то в цьому випадку замість слова прагнення ми часто вживаємо інше слово - інстинкт, але розуміємо під словом інстинкті те саме,що розуміємо і під словом прагнення, тобто розуміємо невідому нам причину діяльності живої істоти, що зауважується нами, і при цьому причину, що лежить у самій живій істоті, а не поза нею. І чудово, якщо нам удається відкрити причину діяльності тварини,що лежить чи в її організмі, чи в її життєвому досвіді і передбачуваному розумі, то ми не називаємо вже цієї причи­ни інстинктом.

Б. ВІДЧУВАННЯ

Глава І