Главная | Обратная связь

Інстинктивні прагнення до суспільного і родового існування

1. Яким би не здавалося нам розумним прагнення до
суспільства в людині і скільки б потім людина не
вносила у це прагнення ясного розрахунку тих корис­тей,що витягає вона із громадського життя, але, вди­вившись уважно у факти, ми повинні визнати, що в основі цього прагнення до суспільства лежить природ­ний інстинкт, що діє в людині перш, ніж стають у неї можливими егоїстичні розрахунки. Тим більше це оче­видно, що той же інстинкт громадськості діє й у тварин...

2. Аристотель, здається, перший назвав людину твари-
ною суспільною, а за ним багато письменників повторю­-
вали цю фразу. ...Ми повинні однак помітити, що... не
тільки людина, але і багато тварин живуть суспільствами, а деякі — такими суспільствами, просторість і складний устрій яких мимоволі вражають саму людину.

З.Вже в першій частині нашої антропології, розглядаючи організми, ми знайшли два роди їх: організми одиничній організми суспільні. Ми знайшли також, що орга­нізми суспільні такі ж самостійні явища природи, як і організми одиничні, і що походження як тих, так і ін­ших однаково невідомо і що організми суспільні тим відрізняються від організмів одиничних, що... члени організму…зв язані між собою не матеріальним зв язком,але умовами життя і розвитку.Ми знайшли,

що існування суспільних організмів можна вже помітити в царстві рослин, у тих дводомних , що, не будучи зв'язані між собою матеріально,проте необхідні один для одного, так що родове їхнє існування визначається сусідством двох екземплярів різної статі... До цього ж розряду явищ ми приліпили явища родини, роду, племен і рас — явища, загальні людині, тваринам і рослинам<...>

5. Звичайно прагнення до родового існування бачать тільки в одному, так названому статевому потягу, але це несправедливо. Звичайно, статевий потяг і статеві інстинкти самим очевидним образом сприяють до родового продовження існування, але не одні вони. З'єднання тварин у великі і стрункі суспільства ніяк не можна приписати одним статевим потягам, з яких також ніяк не можна вивести і турбот батьків про своє потомство. Безстатева робоча бджола може бути кращим доказом цього. ...Статеві потяги розвиваються у відомий період віку і проходять разом з ним, тоді як інстинкт громадськості проявляється набагато раніше появи статевих потягів і переживає їх. ...Інстинкт громадськості набагато ширше статевого інстинкту... статевий інстинкт є тільки один з видів інстинкту громадськості<...>

7. ...Розбираючи явище інстинктивної материнської лю­бові в жінці, ми... не змішуємо її, з одного боку, з статевими інстинктами, а з іншого боку - уже з чисто
людською любов'ю, не властивою тваринам.

8. У материнській любові є тільки одне загальне з ста­тевими інстинктами, а саме те, що як материнська любов, так і статеві інстинкти виходять з органічної потре­би громадськості, що відчувається душею в різних фор­мах: і у формі прагнення різних статей друг до друга, і у формі материнської любові, і у формі прагнення до то­вариства, і у формі зближення істот одного роду без роз­ходження статі, і у формі потреби ласк. Що ж стосуєть­ся відмінності інстинктивної материнської любові,загальної всьому живому, від материнської любові жінки, то це розходження укладається в тім, що тоді як інстинктивна любов припиняється... материнська, чис­то людська любов, не знає собі межі<...>

10. ...Перше (харчове) прагнення з усіма своїми формами — голодом, спрагою, потребою дихання, прагненнями до визначеної температури, до світла, із всіма інстинктами самозбереження, — очевидно, призначено природою до збереження і розвитку одиничного організму, як рослинного, так і тваринного...

Друге прагнення — прагнення до громадськості, виходячи з тих же органічних станів, з яких виходять усі інстинкти,

Справедливо не тільки у відношенні людини до інших людей, але й у відносинах людини до самої природи. Людина може противитися і її могутній вимозі буття, і руйнувати її розрахунки на силу її тілесних прагнень.