Здавалка
Главная | Обратная связь

Той, хто почуває себе сильним зробити все, не може випробовувати гніву...



21. Почуття доброти, точно так само, як і почуття гніву, може бути викликане чи зовнішніми для людини причинами чи при­чинами, що лежать у її несвідомій природі.Очевидно, що в першому випадку почуття доброти буде зосереджено предметом,
що його викликав, а в другом} буде шукати зосередитися на


досягне до тієї моральної висоти, що боїться тільки одного Бога, то, виходить, вона боїться однієї своєї власної совісті — і більше нічого у світі не боїться... Вона для людини голос Божий, і якщо людина... почне уважно прислухатися тільки до цього голосу, то і відкриє в ньому джерело премудрості, тобто моральності чи вищої практичної мудрості. Але дуже жаль,що зловживають цим глибоким біблійним висловом різні аматори,щоб задати страху дітям! Вони прикривають їм своє невміння стримувати гнів... і вселяють дітям не страх Божий, а страх учительський, з якого народяться неправда, удавання, хитрість, боягузтво, рабство, слабкість, незначність душі, а не премудрість.

18. ...Само собою зрозуміло, що страх збільшується невизначеністю небезпеки... У міру того, як межі небезпеки визначаються – і страх зменшується... Але до властивості страху саме відноситься розширення меж небезпеки, як це виражається в... прислів'ї: «У страху очі великі»... Як тільки починається ясне освідомлення
меж страху, так і народжуються спроби позбутися від цього болісного почуття, а спроби ці, зміцнівши, можуть витиснути з душі страх, замінивши його гнівом, рівним силі витиснутого страху...

19. Дія страху саме тому і жахлива, що він, зупиняє
діяльність душі, у той же час приковує її увагу до предмета страху. У ці хвилини... ми «ні живі, ні мертві»...

20. Так як причиною страху може бути усе, що загрожує... на­шому життю чи життю людей, нам близьких, а невизначеність небезпеки значно збільшує страх, то і зрозуміло, що утворення зменшує число небезпек, що загрожують нашому життю, зменшує число причин страху і, даючи можливість виміряти небезпеку і визначити її наслідки, зменшує напруженість страху через ці небезпеки. ...Але... чи сміливішою стала сучасна людина — це ще питання. Князь Ігор, відправляючись в похід, незважаючи на страшні знамення, у гибельне значення яких він вірить, переборює ще один зайвий страх, якого вже не потрібно переборювати сучасному полководцю. Макбет, що викликає духів, у яких він вірує... тільки ще ясніше виявляє свою неприборкану сміливість, долаючи забобони, що для нас тепер не існують. ...Неважко бачити в таких явищах, що сміливість, незалежно від якого б то не було розумового розвитку, не являється плодом розуму, а почуттям, природженим людині.

21.Почуття сміливості Аристотель справедливо протиставляє почуттю страху. Але це почуття так притаманне людині, що ми помічаємо його окреме існування тільки тоді, коли воно, попередньо будучи подавлене страхом, починає знову з являтися


Але ми швидше згодні з Беном, що відкидає цей острах. Темрява,ховаючи від нас навколишнє, може сильно сприяти розвитку в нас усякого роду страхів, що залежать уже від інших причин, але сама темрява навряд чи може бути причиною страху... Здається, ми можемо прийняти за істину, що людина не боїться нічого, поки власні досвіди чи розповіді інших не покажуть їй, що в неї не завжди стане сил для подолання перешкод, і не познайомлять її з душевним страхом, з почуттям сили, що відступає від перешкод, замість того, щоб кинутися на них.

11. Бон справедливо називає почуття страху найбільш нещасливим станом людини. Досягнувши останньої ступіні жаху, коли вже людина не сумнівається ні у своєму повному безсиллі, ні у всемогутності небезпеки, меж яких не бачить, страх зупиняє психічне життя, не припиняючи його... Фізична дія крайнього ступеня страху чи жаху разюча. У людей, що пережили такі хвилини, часто волосся сивіє за кілька годин... Але хто ж може пояснити нам, який зв'язок між сивіючим в одну ніч волоссям і душею, що вжахнулася ?<...>

15.Страх таке огидне почуття, що не дивно, якщо деякі психоло­ги приписують йому тільки поганий вплив. Однак же ми назвемо почуття страху також і рятівним, якщо візьмемо до уваги, від скількох небезпек охороняє нас це почуття і на скільки мудрішими зробив людей острах небезпеки... Страх змушує людину бути обережною, але тільки сміливість дає їй силу й енергію.

16.Бен думає, що предмети, які вселяли нам страх, сильно врізуються в нашу пам'ять, але ми знаємо, що ця властивість всіх афективних образів... З цього ніяк не можна виводити, що учитель, наприклад, може лементами і погрозами змусити дитину твердо запам'ятати урок, що пояснюється. Дитя твердо запам'ятає тільки гнівне обличчя вчителя, його жести, що лякають, і слова, але не зміст уроку, який, навпаки, зблідне при сусідстві з такими яскравими образами... Навпаки, у страху ми забува­ємо навіть і те, що добре пам'ятали, і слова науки, супроводжува­ні погрозами, найменше здатні влягтися в пам'яті... Сам по собі страх, незалежно від реактивних спроб відокремитися від нього...придушує силу душі, це разюче помітно на дітях, вихователем яких був тільки один постійний страх.

17.Педагогічна дія страху дуже сумнівна: якщо і можна ним користуватися, то дуже обережно, завжди маючи на увазі, що сміливість є життєва енергія душі. Біблійний вираз: «Страх божий є початок премудрості», настільки улюблений вихователями і наставниками, охочими до дешевого методу вселяти
страх, має глибокий сенс, рідко вживаний тими самими, хто часто вживає це вираження... Якщо людина


переборювала свій страх, і уберігати від таких, у яких дитина підкорялася б усесильному страху, словом, вихователь повинний берегти дорогоцінне почуття сміливості, але разом з тим досвідами подолання страху переробляти нерозумну сміливість у розумну мужність. <...>

Глава X X III







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.