Здавалка
Главная | Обратная связь

Фізіологічне пояснення сваволі рухів



1. Спостерігаючи над рухами, що відбуваються в нашому орга­нізмі чи здійснюються ним, ми легко помітимо різке розходження в цих рухах. Одні з них відбуваються самі собою, не тільки поза нашою волею, але навіть поза нашою свідомістю, як, наприклад, рухи шлунку, почасти биття серця і т.д.; інші рухи відбуваються поза нашою волею, хоча, звертаючи на них увагу, ми можемо усвідомлювати їх і можемо, якщо захочемо, мати на них більш-менш помітний довільний вплив, такі подих, миготіння, позіхання, зсудомлені і взагалі рефлекторні рухи всякого роду, що мимоволі виникають при яких-небудь хвилюваннях душі. Третього роду рухи ми робимо довільно. Але, запитується, чим же істотно відрізняються довільні рухи від рефлекторних, чи мимовільних? Істотну,неперехідну лінію між ними кладе єдине почуття зусилля, для того щоб зробити довільний рух, ми здійснюємо помітне для нас зусилля, тоді як рухи мимовільні відбуваються самі собою, не тільки без усякого помітного зусилля з нашого боку, але навіть так, що ми, напроти, повинні вживати помітне зусилля, якщо захочемо затримати чи зупинити їх, як, наприклад, для того щоб затримати позіхання, мимовільний сміх, не мигнути оком і т.д. На підставі присутності чи відсутності цього особливого почуття зусилля, і тільки на цій єдиній шдставі, ми відокремлюємо рухи довільні від мимовільних.<...>

В. воля

Глава XXX

Воля. Вступ. Різні теорії волі

1.У першій частині нашої «Антропології» ми виклали явища свідомості; у другий дотепер ми займалися відчуваннями;тепер же нам потрібно викласти третій вид душевних явищ,яким дають загальну назву явищ волі. Такий розподіл психічних явищ на три області дуже старий... Основи такого поділу психічних явищ ми зустрічаємо... у загальнолюдській психології, як вона вирази­лася в мові народів: скрізь мова розділила розум, серце і волю.

2.Не потрібно великої спостережливості, щоб кожний міг помітити в собі ці три сфери душевного життя, у яких душа власне кажучи прагнуча до життя, тобто до діяльності, працює без утоми. Перша з цих сфер дасть людині розумове, чи теоре­тичне, життя; друга — життя почуття, чи, як звичайно гово­рять, дає життя серця, а третя — життя дії, чи життя практичне.

3.Само собою зрозуміло, що жодна людина не живе і не може жити винятково в одній з цих сфер і що явища всіх трьох перемішуються не тільки в житті кожної людини, але навіть у кожнім повному і завершеному душевному акті. Однак же всякий, хто спостерігав над людськими характерами, зауважував, імовірно, що в одному характері переважає діяльність розуму, в іншому — діяльність серця, у третьому — діяльність практична, чи діяльність волі. Це розходження так помітне, що, можливо, саме його, а не темпераменти, потрібновизнати основним принципом розмаїтості людських характерів<...>

На підставі цих розумінь... ми не поділяємо душу на області, але поділяємо душевні явища на ті відділи, на які вони самі собою розпадаються очевидно для усякої свідомості...

Г л а в а XXXI







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.