 |
|
Етапи виконання контрольної роботи
УКРАЇНИ
Національний авіаційний університет
О.А. БЛІНОВ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ
«СОЦІАЛЬНА РОБОТА»
Київ 2013
Мета контрольної роботи
Методичні вказівки призначені для надання допомоги студентам при плануванні та виконанні контрольної роботи. Вони містять перелік відповідних етапів написання контрольної роботи.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України контрольна робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання.
Виконання контрольної роботи передбачає вироблення навичок самостійної роботи з джерелами й науковою літературою.
Захист контрольної роботи здійснюється за встановленим графіком.
Студенту надається право вибирати тему контрольної роботи з відповідного переліку, або запропонувати свою тему з обґрунтуванням її розробки.
Етапи виконання контрольної роботи
Всі види наукових робіт мають спільні риси і містять універсальні для всіх робіт послідовні, але взаємопов’язані етапи виконання контрольної роботи.
Найчастіше дотримуються такої послідовності:
1) вибір теми контрольної роботи.
2) складання попереднього плану;
3) пошук і накопичення необхідної наукової інформації з теми (література у переважної більшості повинна бути за останні 3–5 років);
4) вивчення, аналіз, систематизація і обробка матеріалів;
5) написання перших фрагментів, а потім – чорнового варіанту основної частини роботи;
6) написання вступу і висновків;
7) складання списку літератури; оформлення додатків (за необхідністю);
8) редагування та оформлення роботи;
9) підготовка до захисту і захист наукових положень контрольної роботи.
Складання попереднього плану
Обравши тему наукового дослідження, студент за порадами викладача та виходячи з власних наукових інтересів, виробляє попередній план, який у ході пошуку буде вдосконалюватися та уточнюватися.
Вивчивши бібліографічні джерела за тематикою дослідження, прикинувши напрям і обсяги власних розробок, свої можливості і вподобання можна скласти реальний план. Якщо ідеї майбутньої роботи ще не сформувалися, можна скласти декілька варіантів плану, або скласти попередній робочий план, перелічивши через дефіс питання, які слід розкрити в рамках контрольної роботи.
У плані слід уникати дуже загальних фраз і назв, але і не слід сильно «звужувати» план, адже питання, винесене в назву пункту плану, доведеться потім розкривати. Неправильно називати пункти плану одним словом, так само як і не рекомендуються дуже довгі назви, що займають більше трьох рядків. План може допомогти скласти і керівник. Але керівнику, кінець кінцем, не доведеться писати роботу за цим планом; крім того, науковий керівник – людина, як правило, зайнята і не зможе витрачати багато часу на подібну роботу. До речі, навіть і він може не знати всіх аспектів конкретної наукової проблеми, не володіти повною мірою відповідним науковим апаратом. У результаті і такий план може виявитися неоптимальним. А невдалий план – джерело непотрібних проблем, зайвих витрат праці і втраченого часу.
Будь-яке наукове дослідження має певну логічну конструкцію. Основними структурними складовими контрольної роботи є:
– Зміст;
– Вступ;
– Розділи (як правило – від двох до трьох) основної частини з можливим поділом на підрозділи;
– Висновки;
– Список використаної літератури;
– Додатки (при необхідності).
Незважаючи на те, що якихось жорстких вимог до кількості розділів і підпунктів у роботі немає, тут потрібно керуватися здоровим глуздом. Зрозуміло, що робота не повинна складатися з одного розділу, а розділ – з одного підпункту. Прийнято писати не менше двох розділів. У будь-якому випадку краще, якщо подальші пункти плану будуть певним чином логічно випливати з попередніх, а також будуть збалансовані між собою за обсягом (кількістю сторінок) (див. Додаток Б).
Обсяг контрольної роботи становить 10-15 сторінок друкованого тексту. Відповідно орієнтовний обсяг структурних частин роботи:
вступ – не повинен перевищувати 1 сторінки;
розділи – по 5–6 сторінок (якщо 2 розділи);
висновки – не повинні перевищувати 1-2 сторінки.
Літературні джерела можна розміщувати в списку літератури в алфавітному порядку або в порядку згадування по тексту наукової роботи.
До обсягу основного тексту контрольної роботи входить кількість сторінок від першої сторінки до останньої сторінки загального висновку роботи.
Мінімальний обсяг джерел визначається в залежності від специфіки теми, її хронологічних меж тощо. Дослідник завжди повинен прагнути до використання якомога ширшого кола джерел та літератури. Умовно вважається оптимально допустимим таке зіставлення: на одну сторінку тексту має бути не менше одного джерела + 25% загального обсягу дослідження. Звертаємо увагу, що в наукових роботах до списку літератури вносяться лише ті позиції, на які було зроблено посилання у тексті роботи.