Главная | Обратная связь

Методичні рекомендації до організації самостійної підготовки до практичних занять.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Кафедра психології, педагогіки і соціального управління

 

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

З курсу «ДІЛОВА КОМУНІКАЦІЯ В ЖУРНАЛІСТИЦІ»

для напрямку підготовки 030301 ЖР студентів

бакалаврського циклу

денної форми навчання

 

 

Львів – 2011

Методичні вказівки до практичних занять з курсу «Ділова комунікація в журналістиці»
(для студентів денного відділення напрямку підготовки 030301 ЖР) )

Укладач: Галаджун З.В. старший викладач кафедри ППП,

 

 

Відповідальний за випуск: Кизименко Л.Д. доктор біологічних наук, професор Національного університету “Львівська політехніка”

Рецензенти: Петровська І.Р. к.т.н.,доцент кафедри ППП Національного університету “Львівська політехніка”

Ієвлєв О.М..к.т.н.,доцент кафедри ППП Національного університету “Львівська політехніка”

 

Рекомендовано до друку рішенням засідання

на засіданні кафедри психології, педагогіки та права

Національного університету “Львівська політехніка”

Протокол N 1 від 26.08.2011р.

 

 

Вступ

Методичні вказівки містять в собі теми і питання до практичних занять, контрольні питання з курсу та список рекомендованих критичних джерел.

Методичні рекомендації до організації самостійної підготовки до практичних занять.

Як відзначає Міністерство освіти і науки України в листі від 07.02.2009 «Про практичну підготовку студентів», в сучасних умовах ситуація з організацією практичної підготовки у вищих навчальних закладах суттєво погіршилась. Одним з дидактичних принципів освіти є принцип зв’язку теорії з практикою, що полягає в гармонійному поєднанні науково-правових знань з практикою і повсякденним життям людей. Саме на цих засадах має ґрунтуватися викладання навчальних дисциплін.

З усіх відомих форм навчального процесу найбільшу практичну спрямованість, на наш погляд, мають семінарські і практичні заняття, а також практика студентів.

Отже, саме практичні заняття – є однією із найпоширеніших форм контролю щодо засвоєння студентами навчального матеріалу в обсязі передбаченому робочою програмою з дисципліни «Ділова комунікація в журналістиці».

Проведення практичних занять має на меті більш поглиблене вивчення студентами основних тем курсу, набуття, примноження й оновлення знань по окремим питанням з визначеної теми. закріплення навичок самостійної роботи з літературою, опанування вмінням правильного тлумачення і застосування отриманих знань у практичній роботі та повсякденній діяльності.

Метою практичного заняття є набуття, примноження й оновлення знань по окремим питанням з визначеної теми. Передбачається два етапи його організації: 1) підготовка студентів до аудиторного семінарського заняття; 2) обговорення планованих питань у відведених аудиторних годинах. На першому етапі необхідно сформувати інформаційне коло дослідження за визначеним питанням. Для кращої оптимізації організаційної роботи студентам пропонується керуватися такими принципами:

1) пошук матеріалів потрібно здійснювати за чітко визначеним питанням, не зупиняючись на побічних проблемах,

2) спочатку матеріал накопичується без оцінки його значення, а потім проводиться фільтрація або відбір істотних елементів і, нарешті, виключаються зайві чи дублюючі.

Готуючись до практичного заняття, крім конспекту лекцій, літератури, наведеної у методичних вказівках, рекомендується користуватися також можливостями комп»ютерних та телекомунікаційних технологій.

Результати пошуку фіксуються окремо у зошитах з семінарських занять. Існує декілька форм конспектування знайденого матеріалу. Перший передбачає повну і ґрунтовну відповідь з урахуванням детальних елементів, складених таблиць чи схем. Другий – тезове викладення матеріалу, коли студент фіксує скорочено визначальні позиції і думки різних науковців. Обрання певної форми визначається рівнем науково-дослідної культури студента і потребою у певному самовдосконаленні.

Під час обговорення запланованих питань у відведених аудиторних заняттях слід користуватися встановленою культурою наукового виступу, аргументації та дискусії. Важливими елементами цього процесу є обґрунтування істинності судження, логіка і послідовність викладення матеріалу, чітке формулювання основних тез і висновків, висловлення своєї позиції тощо.

Для кращої орієнтації у процесі підготовки до семінарських занять пропонується визначення основної мети, питань плану, реферативні фіксовані виступи, тести і питання для самоконтролю та список літератури.

На практичних заняттях з курсу «Ділова комунікація в журналістиці» розглядаються найбільш важливі питання теорії комунікації взагалі та терії ділової комунікації зокрема. Практичні заняття проводяться в опитній формі. А також шляхом заслуховування повідомлень, доповідей, фіксованих виступів з теоретичних питань, попередньо визначених тем, з подальшим їх всебічним обговоренням. З деяких тем (при попередньому погодженні з викладачем) студенти можуть підготувати письмові реферати. Реферат у нашому розумінні – це стислий письмовий виклад наукової праці, результатів наукового дослідження, змісту книги тощо. Таким чином, у студентів вироблялися б практичні навичкинауково-дослідної роботи.

Реферат передбачає викладення окремої теми (питання), що ґрунтується на систематизації, узагальненні наукових джерел. Він готується за планом, в якому конкретизуються питання обраної теми, в кінці тексту подається список використаної літератури. Обсяг реферату, як правило – 7-10 ст. формату А4, а його зміст автор має донести аудиторії за 5-7 хв. Навколо окремих питань викладач організовує дискусії – колективне обговорення певної теоретичної проблеми. Учасники обговорення повинні аргументувати свої відповіді бажано з посиланнями на відповідні акти законодавства. При цьому викладачем враховується знання суті питання і нормативної бази, що його регулює, володіння юридичними поняттями та термінами, вміння чітко і логічно побудувати свій виступ.

Студенти, які отримали незадовільну оцінку чи були відсутні на занятті, зобов»язанні в індивідуальному порядку відпрацювати відповідну тему у терміни, погодженні з викладачем.

 

 

Завдання для практичних занять

Тема 1. Процес спілкування та його складові

1. Сутність поняття спілкування.
2. Форми, види та структура спілкування.
3. Комунікативна сторона спілкування.
4. Перепони на шляху ефективного спілкування.
5. Бар’єри взаєморозуміння.
6. Особливості педагогічного спілкування та чинники його детермінації.
7. Комунікативні здібності та вміння викладача.

Завдання на ПЗ:

1. Моделювання та аналіз конкретних ситуацій, що містять бар’єри та перепони у спілкуванні.
2. Аналіз проблем, що виникають у стосунках викладача з учнями на підставі бар’єрів взаєморозуміння та розроблення шляхів оптимізації процесу їхнього спілкування.
3. Складання доповіді на тему: «Що дають нам знання про спілкування для майбутньої професійної діяльності та особистого життя».
4. Порівняння своїх можливостей у здійсненні особисто орієнтованого та соціально орієнтованого спілкування (за спеціально розробленими схемами). Визначення етапів соціально орієнтованого спілкування, які викликають найбільші труднощі.
5. Самопрезентація-знайомство.

Форми звітності з виконання СРТМ (на вибір студентів або конкретизує викладач).

1. Конспекти, блок-схеми або опорні конспекти.
2. Тестові завдання.
3. Бібліографічні картки.
4. Додаткові повідомлення.
5. Власні приклади тематичних ситуацій з теми.
6. Реферати.

Очікуваний результат (уміння та навички):

— ефективно говорити і слухати під час спілкування;

— говорити приємно;

— правильно вибирати засоби подання інформації;

— набуття ораторської майстерності;

— брати участь у груповій взаємодії;

— робити доповіді;

— ставити питання доповідачеві;

— давати відгук на виступ;

— робити презентацію;

— знаходити правильні засоби самоподання.

 

Тема 2. Вербальні та невербальні засоби спілкування

1. Загальна характеристика засобів спілкування.
2. Мова як головний засіб спілкування.
3. Вміння говорити та слухати.
4. Прийоми ефективного слухання.
5. Характеристика невербальних засобів спілкування. Мова жестів.
6. Просторово-часовий чинник спілкування.
7. Контакт зору та інші невербальні засоби передання інформації.
8. Роль вербальних та невербальних засобів у навчальному процесі.
9. Одяг як невербальний засіб передання інформації.

Завдання на ПЗ:

1. Опрацювання етюдів з публічної самотності.
2. Моделювання та аналіз ситуацій, що характеризують різні типи слухачів та перепони на шляху ефективного слухання.
3. Опрацювання прийомів активного слухання в конкретних ситуаціях.
4. Моделювання ситуацій з позитивним та негативним початком бесіди. Їх аналіз.
5. Моделювання ситуацій на збіг та розбіжності вербальних та невербальних засобів передання інформації.
6. Складання ситуацій з використанням практичних прийомів переконання.

7. Розроблення прикладів використання вербального етикету для оптимізації навчального процесу.

Форми звітності з виконання СРТМ (на вибір студентів або конкретизує викладач).

1. Конспекти, блок-схеми або опорні конспекти.
2. Тестові завдання.
3. Бібліографічні картки.
4. Додаткові повідомлення.
5. Власні приклади тематичних ситуацій з теми.
6. Реферати.

Очікуваний результат (уміння та навички):

— уміння налагоджувати контакт у спілкуванні;

— уміння складати промову;

— правильно та чітко висловлювати свої думки;

— знаходити потрібні засоби для спілкування;

— контролювати свою мову, позу, жести;

— розуміти та використовувати невербальні засоби спілкування.

Заповніть таблицю «Правда чи неправда», використовуючи подані нижче ситуації.

Ознаки правдивості	Ознаки нещирості
Повернені нагору, розкриті співрозмовникові долоні, пальці. Прикривання (повне чи часткове) ділянки рота долонею, пальцями. Прямий погляд не нижче рівня ока співрозмовника. Нахил корпуса вперед у бік співрозмовника. Дотик пальцями до носа, кутиків уст, щоки. Ховання рук за спиною, у кишенях. Розімкнуті руки, вільні жести. Знімання окулярів при розмові, жестикулювання ними. Скорочення відстані і кута між партнерами (позиція — положення навпроти). Схрещування рук на грудях, на животі, за спиною. Удаване покахикування. Відведення погляду убік (у підлогу — чоловіка; у стелю — жінки). Часта доброзичлива посмішка. Злегка розведені руки і ноги, голова прямо, плечі вільно опущені. Потирання пальцем віка, брови. Натягнута посмішка, стиснуті зуби. Розстебнутий піджак, нога витягнута убік партнера, долоні протягнені вперед. Відтягування, поправляння комірця. Прикладання розкритої долоні в ділянці серця. Відсутність жестів із правої графи. Потирання долонею шиї нижче потилиці. Співрозмовник менш 1/3 часу спілкування дивиться партнерові в очі, часто відводить погляд.

31. Заповніть таблицю «Довіра чи недовіра», використовуючи подані нижче ситуації.

Ознаки довіри	Ознаки недовіри

• Рука, що спирається на лікоть, підпирає щоку, але не підборіддя.
• Стискання, зчеплення пальців рук.
• Нахил уперед до співрозмовника, розімкнуті руки.
• Схрещування рук на грудях чи затискування долонь схрещених рук під пахвами.
• Одна нога злегка відставлена назад, корпус нахилений трохивперед, носок взуття вказує на співрозмовника.
• Прикривання ділянки рота долонею, пальцями.
• Стверджувальні кивки головою.
• Дотик пальцем до носа, кутиків губ.
• Нахил голови набік.
• Потирання чи дотик до вуха, потягування.
• Прямий погляд нижче рівня підборіддя.
• Почухування бічної поверхні шиї.
• Підпирання долонею підборіддя.
• Зацікавлений погляд скоса, підняті брови, розширені зіниці, легка посмішка.
• Співрозмовник копіює позу партнера.
• Закидання ноги на ногу.
• Скорочення кута між корпусами партнерів, розворот один до одного.
• Великий палець підпирає чи потирає підборіддя, вказівний на щоці спрямований до скроні.
• У сидячих поруч схрещені в колінах ноги спрямовані одне на одного.
• Притиснуті одна до одної щиколотки ніг.
• Схвальна посмішка.
• Для жінок: поправляння зачіски, погладжування зап’ясть.
• Погляд поверх окулярів.
• Збирання неіснуючих ворсинок з одягу.
• Несхвальне погойдування головою, нахил голови вниз.
• Погляд скоса з нахмуреними бровами й опущеними кутиками губ.
• Прикриті повіки, відкинута голова, довгий погляд не моргаючи (погляд зверху).
• Надто розкута поза (ноги на столі, на ручці крісла).
• Крива усмішка, натягнута посмішка.
• Відвернення від співрозмовника, зайняття «стартової позиції» (готовність піти).

 

Тема 3. Спілкування як взаємодія

1. Характеристика інтерактивної сторони спілкування.
2. Позиції у спілкуванні.
3. Стилі спілкування.
4. Маніпуляції та маніпулятивна поведінка у спілкуванні.
5. Маніпуляції в навчальному процесі та захист від них.
6. Основні положення асертивної поведінки.
7. Психологічні засоби впливу під час спілкування.

Завдання на ПЗ:

1. Моделювання конкретних ситуацій з різними типами трансакцій.
2. Аналіз проблем, що виникають під час спілкування викладача з учнями з погляду процесу взаємодії.
3. Наведення та аналіз ситуацій з різними стилями спілкування.
4. Розроблення та аналіз прикладів із застосуванням різних типів маніпуляцій та активного і пасивного захисту від них.
5. Наведення прикладів використання асертивних технік поведінки. Аналіз їх доцільності.
6. Розроблення та структурування рольової взаємодії.
7. Опрацювання схем взаємодії.
8. Складання текстів діалогів асертивної взаємодії.
9. Моделювання ситуацій маніпулятивної поведінки в навчальному процесі та аналіз їх доцільності.
10. Зіставлення різних стилів спілкування у викладацькій діяльності, доцільність їх.

Форми звітності з виконання СРТМ (на вибір студентів або конкретизує викладач).

1. Конспекти, блок-схеми або опорні конспекти.
2. Тестові завдання.
3. Бібліографічні картки.
4. Додаткові повідомлення.
5. Власні приклади тематичних ситуацій з теми.
6. Реферати.

Очікуваний результат (уміння та навички):

— розуміти та аналізувати ситуацію та стилі спілкування;

— уміння враховувати ці особливості у власному спілкуванні;

— вибирати доцільний стиль спілкування;

— запобігати маніпуляторству;

— розпізнавати маніпуляторів та протистояти їм;

— асертивно поводитися.

 

Тема 4. Сприйняття у спілкуванні

1. Характеристика перцептивної сторони спілкування.
2. Зміст та ефективність міжособистісного сприйняття.
3. Типові схеми формування першого враження.
4. Особливості сприйняття під час постійного спілкування.
5. Стереотипізація та емпатія — механізми сприйняття у спілкуванні.
6. Поведінка як джерело інформації у спілкуванні.
7. Помилки у сприйнятті під час спілкування.
8. Самоподання у спілкуванні.
9. Імідж, його формування та складові.
10. Імідж та самоподання викладача.

Завдання на ПЗ:

1. Наведення прикладів компліментів.
2. Самопрезентація у ролі викладача.
3. Аналіз власного іміджу.
4. Розроблення та аналіз різних видів самоподання.
5. Наведення прикладів дії чинників сприйняття.
6. Моделювання ситуацій сприйняття поведінки та її впливу на взаємодію в навчальній діяльності.

Форми звітності з виконання СРТМ (на вибір студентів або конкретизує викладач).

1. Конспекти, блок-схеми або опорні конспекти.
2. Тестові завдання.
3. Бібліографічні картки.
4. Додаткові повідомлення.
5. Власні приклади тематичних ситуацій з теми.
6. Реферати.

Очікуваний результат (уміння та навички):

— розуміти й аналізувати перші власні враження від спілкування;

— спостерігати та аналізувати поведінку співрозмовника;

— формувати та доводити до інших власний імідж;

— робити самопрезентацію через моделювання конкретних ситуацій.

Тема 5. Конфлікти у спілкуванні
та взаємодії

1.Сутність, поняття, причини конфліктів у спілкуванні.

2.Типологія конфліктів у комунікативних процесах.

3.Динаміка міжособистісного конфлікту.

4.Типи особистостей та ймовірність їх конфліктної поведінки у процесі спілкування.

5.Стилі поведінки у конфлікті та їх доцільність.

6.Засоби та методи запобігання та подолання конфліктів у спілкуванні.

7.Конфлікти у навчанні, їх причини та види.

8.Управління конфліктами в навчальному процесі та шляхи їх вирішення.

 

Завдання на ПЗ:

1. Дослідження міжособистісної конфліктної взаємодії.
2. Визначення та аналіз індивідуального стилю поведінки у конфлікті.
3. Розроблення ідеальних картин учасників конфлікту.
4. Моделювання конкретних прикладів виникнення конфліктів у педагогічному спілкуванні та аналіз можливої поведінки учасників. Розроблення рекомендацій щодо уникнення конфліктів.
5. Розроблення прикладів використання різних методик уникнення конфліктів.
6. Аналіз можливостей використання психологічних прийомів контролю емоційного стану в конкретних ситуаціях взаємодії.

Форми звітності з виконання СРТМ (на вибір студентів або конкретизує викладач).

1. Конспекти, блок-схеми або опорні конспекти.
2. Тестові завдання.
3. Бібліографічні картки.
4. Додаткові повідомлення.
5. Власні приклади тематичних ситуацій з теми.
6. Реферати.

Очікуваний результат (уміння та навички):

— налагоджувати комунікативний контакт з іншими людьми;

— орієнтуватися у ситуації спілкування;

— пристосуватися до «важких» людей у спілкуванні;

— долати протистояння;

— розв’язувати складні взаємостосунки;

— розв’язувати конфліктні ситуації;

— приймати групове рішення з дискусійної проблеми;

— брати участь у груповій взаємодії.