Здавалка
Главная | Обратная связь

Засоби і механізми маніпулятивного впливу



Спроби управляти людиною, групою людей і іншими людськими спільнотами нерідко зустрічають опір останніх. У цьому випадку перед ініціатором управлінського впливу відкриваються два шляхи:

1) спробуватизмусити виконати нав’язану їм дію, тобто зломити опір (відкрите управління);

2) замаскувати управлінський вплив так, аби він не викликав заперечення (приховане управління).

Застосувати другий спосіб після провалу першого неможливо — намір розгаданий, і адресат насторожі. До другого способу звертаються тоді, коли передбачають опір, і тому відразу роблять ставку на прихованість впливу.

Фактично в кожній групі людей є особа, що впливає на інших, причому часто непомітно, й усі несвідомо підкоряються їй.

Приховане управління здійснюється проти волі адресата і допускає можливу незгоду останнього з тим, що пропонується (інакше ініціатору немає причин приховувати свої наміри).

Маніпуляції можуть здійснюватися як на шкоду тому, ким маніпулюють, так і на користь йому. Чи морально таємно управляти іншою людиною проти її волі? Це залежить від моралі маніпулятора і від ступеня моральності його цілей. Якщо його ціль — одержати особисту вигоду за рахунок жертви, то, безумовно, аморально. Якщо ж ціль — ненав’язливо, непомітно спрямувати дії того, ким маніпулюють, в потрібне русло, то така маніпуляція не травмує іншу людину й може бути цілком виправдана.

Таким чином, маніпулювання — це вид прихованого управління, зумовлений егоїстичними, непорядними цілями маніпулятора, що завдає збитки (матеріальні чи психологічні) своїй жертві.

Приховане управління може, однак, мати і цілком шляхетні цілі. Наприклад, коли керівник замість наказів непомітно і безболісно керує підлеглим, ненав’язливо спрямовуючи його до дій у потрібному напрямі. У цьому випадку об’єкт управління зберігає свою гідність і свідомість власної волі.

Маніпуляцію часто ототожнюють із впливом. Дійсно, у повсякденному спілкуванні маніпуляція й особистісний вплив бувають так тісно переплетені, що їх важко розрізнити. Тому розглянемо феномен маніпуляції більш докладно, уточнивши її визна­чення, механізми впливу і способи захисту.

Під маніпуляцією звичайно розуміється один з видів психологічного впливу, який використовується для досягнення однобічного виграшу.

При спробі виділити критерії маніпуляції чи іншого виду впливу дуже складно обійтися без морально-етичних категорій, оскільки в життєвому контексті психологія й етика, психологія і моральність практично неподільні. Так, наприклад, підбираючи метафори до поняття «маніпуляція», часто говорять про прагнення «прибрати до рук», «заарканити», «запаморочити», «піймати на гачок» при збереженні ілюзії самостійності рішень і дій у адресата впливу. Після спілкування з маніпулятором у людини залишається відчуття, що її «пошили в дурні», що вона «сама не своя» чи як «вичавлений лимон».

Метафори ж особистісного впливу будуть іншими — це здатність «притягати, як магніт», «заворожувати», «надихати на подвиг», «давати імпульс до прозріння», «сприяти переродженню», «будити від сну». Як бачимо, у всіх випадках використання метафор присутні категорії: «гарне» — «погане», «позитивне» — «негативне». Етичний компонент допомагає нам відрізнити маніпулятивне спілкування від неманіпулятивного. Багато гуманістів називають моральність основним критерієм спілкування людини третього тисячоріччя.

В. Н. Куніцина принципове розходження між маніпулятивним і особистісним впливом пов’язує з наступними трьома критері-
ями (табл. 2):

Таблиця 2







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.