 |
|
Маніпуляції у спілкуванні
У діловому, та й у повсякденному спілкуванні маніпуляції — звичайна річ.
Прикладів маніпуляцій існує безліч. Виробляються вони за певними схемами, що однаково діють як у побутовому, так і в діловому спілкуванні.
Існує наукова теорія, що дозволяє пояснити механізм маніпуляції і, отже, навчитися користатися цим прийомом та гідно захиститися від нього.
Е. Берн вважає маніпуляторство (чи витончене удавання) результатом не стільки інтелектуальних зусиль людини, скільки умілого використання нею власних несвідомих ресурсів.
В основі маніпуляції завжди лежить використання слабкостей співрозмовника. Ніхто не бажає показатися боягузом, нерішучим, жадібним, нерозумним. Навпаки, кожний бажає виглядати гідно, бути великодушним, захисником, відчувати свою перевагу, значимість, дістати похвалу і т. ін.
Маніпуляції дозволяють одержати для себе щось бажане, не виражаючи прямо своєї потреби.
За критерієм «відносини до людей» особистість може бути або актуалізатором, або маніпулятором.
Актуалізатор (той, що рухається до оптимальності) відрізняється більшою незалежністю від нав’язаних схем, щирістю в почуттях, волею вираження, вірою в себе й інших і розумінням себе й інших.
Маніпулятор (комунікатор) відрізняється нещирістю, байдужістю чи недружелюбністю до партнера, прагне до експлуатації й контролювання інших.
Маніпулятор прагне використовувати людей, актуалізатор — взаємодіяти з ними.
Виділяють наступні причини маніпулятивної поведінки, корені яких — у нещирості:
¾ недовіра;
¾ неготовність зізнатися в людських слабкостях;
¾ непередбачуваність життя;
¾ уникнення інтимності і скрутних станів;
¾ прагнення догодити усім.
І. Шостром виділив нижченаведені особливості маніпулятора, тобто його характерні риси:
— неправда (фальш, шахрайство) — використання різних прийомів, методів і маневрів, розігрування ролей;
— неусвідомленість дійсного значення життя, обмеженість сприйняття локальними цілями; апатія, нудьга;
— закритість, навмисність, прагнення контролювати си-
туацію;
— цинізм (безвір’я) — не довіряє ні собі, ні іншим; поділяє людей на контрольованих і тих, хто контролює.
Можливість маніпулювати людьми криється в них самих, у їхньому нерозумінні самих себе.
Можна назвати чотири джерела маніпулювання:
1. Людьми керують їхні потреби.
2. Кожна людина має якісь слабкості.
3. Кожний характеризується деякими пристрастями.
4. Усі люди звикли діяти за певними правилами, дотримуватись ритуалів.
Усе це може бути використано і використовується маніпуляторами.
Немає такої людської потреби, яку б люди не навчилися використовувати для управління людиною.
Загальновизнаною вважається класифікація потреб людини, запропонована А. Маслоу:
1) фізіологічні потреби (їжа, вода, житло, відпочинок, здоров’я, бажання уникнути болю, секс і т. ін.);
2) потреба в безпеці, впевненості в майбутньому;
3) потреба належати до якоїсь спільноти (родини, компанії друзів, однодумців і т. ін.);
4) потреба у повазі, визнанні;
5) потреба самореалізації.
Разом з тим психологами встановлено величезне значення для психічного здоров’я людини (а це означає — і здоров’я фізичного) позитивних емоцій. Тому буде доцільним враховувати ще одну значну потребу — потребу в позитивних емоціях.
Експлуатація кожної з названих потреб дозволяє маніпулятору впливати на людину.