Главная | Обратная связь

Аналізуючи причини виникнення маніпуляцій, І. Вагін («Уроки психологической защиты») характеризує певні психокомплекси, притаманні практично всім людям.

Психокомплекси — це тонкі струни людської душі, які слухняно відгукуються на різні лади від умілого дотику майстра. Тому вплив на психокомплекси і є найефективнішим засобом маніпулювання людьми. Коли психокомплекси спрацьовують, люди­на стає некритичною, починає поводитися, як дитина, слухняна чужій волі. Не випадково було сказано, що істина не у вустах тих, що говорять, а у в устах тих, що чують.

Типовими психокомплексами є страх; цікавість; жадібність; перевага; великодушність; доброта; жалість; провина; мужність; жіночність; справедливість; помста; заздрість; ревнощі; патріотизм; секс; еротика; «слабко?»; краса; естетика; досконалість; діти.

Всі афери — від дрібних до найбільших — будуються, як правило, на використанні жадібностілюдей, прагнення швидко розбагатіти. Бажання легкого й великого виграшу є такими сильними, що паралізує елементарну обережність. Прикладів цьому безліч. Численні афери інвестиційних фондів і фінансових компаній, що обіцяли неправдоподібно високі дивіденди, сотні тисяч обдурених вкладників. Як тут не згадати Поле Чудес у Країні Дурнів.

Ще одна людська слабкість — цікавість, зокрема — бажання довідатися про своє майбутнє, долю. Цю слабкість уже багато століть успішно експлуатують ворожки, провидці, хіроманти та інші. І в наше, здавалося б, освічене століття ті ж циганки постійно знаходять бажаючих поворожити.

Інша людська слабкість — спрага гострих відчуттів. Реалізується в азартних іграх. Цієї слабкості піддається, в основному, сильна стать. Не випадково через це в казино діє інструкція персоналу: якщо чоловік починає грати на великі ставки, то його дружину (якщо така поруч) варто відлучити від нього, наприклад, безкоштовним частуванням і випивкою в буфеті — тільки б не охолодила його азарт своєю розважливістю.

Бажання створити враження, покрасуватися також використовується маніпуляторами. Зразком тут може бути хитра лисиця з байки Крилова «Ворона і Лисиця».

Таким чином, мова йде фактично про людські слабкості. Немає таких людських слабкостей, що не використовувалися б для прихованого управління людьми. Найпоширенішими слабкостями, що дозволяють маніпулятору здійснювати приховане управління людиною, є: цікавість, непевність у собі, глупота, повільність, жалісливість, азартність, любов до підношень і до лестощів, приниженість, забобонність, сугестивність, схильність до впливу настанов, хвалькуватість, неуцтво, нерозвиненість мовлення, слабкохарактерність, жадіб­ність і марнославство, відсутність морального стрижня, заздрість.

Маніпулювати, однак, можна по-різному, тобто, використовуючи різні маніпулятивні ролі. При цьому на вибір тієї чи іншої ролі впливають як особистісні характеристики маніпулятора, так і особливості конкретної ситуації.

Системи маніпулятивної поведінки:

Активна: маніпулятор прагне очолювати і панувати за будь-яку ціну, за допомогою активних методів, користаючись більш високим положенням у відносинах. Спирається на безсилля інших і домагається контролю над ними.

Пасивна:маніпулятор ніколи не виявляє роздратування; млявий і пасивний. Прикидається безпомічним і дурним. Дозволяє іншим думати і працювати за себе. Виграє, терплячи поразку.

Змагальна: маніпулятор прагне виграти за будь-яку ціну. Життя — постійний турнір, а люди — суперники чи вороги. Пильний боєць. Сполучення активної і пасивної системи.

Байдужна:відкидання турботи; маніпулятор грає в байдужність, індиферентність. Намагається піти, відсторонитися від кон­тактів. Йому ніби-то на все «наплювати».

У рамках тієї чи іншої маніпулятивної системи кожен з тих, що маніпулюють, прагне вибрати ту роль, яка йому більше знайома, була ним використана раніше і принесла бажаний результат; найбільшою мірою відповідає ситуації та цілям; відповідає його внутрішнім уявленням й особистісним якостям.

Відповідно можна говорити про певні маніпулятивні ролі (чи типи маніпуляторів). У різних авторів бачимо свої специфічні підходи до їх класифікації, однак по суті усі вони говорять про ті самі типи поведінки. Чеські фахівці Новак і Каппоні наводять наступну типологію маніпуляторів:

«Тато-мама» — оберігає своїх обранців від хвилювань повсякденного життя. Піклується про них, однак під тягарем добровільних обов’язків часто забуває запитати, чи хочуть інші його опіки. Він «впевнений», що робить саме те, що найкраще як для нього, так і для його найближчого оточення. Не допускає думки, що може помилятися.

«Останній з праведників» —відмітними рисами маніпуляції є постійний контроль, критикаі пробудження комплексу неповноцінності в іншої людини. Намагається викликати в оточуючих почуття провини, довести, нібито вони погані, слабохарактерні, безвідповідальні і т. ін. Сам поводиться як «диктатор», будучи впевненим у власній безгрішності.

«Диктатор» —мова йде про начальника, що не терпить заперечень, чи батька, чиє «Я сказав!» звучить дуже вагомо. Як правило, посилаються на авторитет, на традиції чи спадщину предків.

«Неборака»—охоче б виконав усе, що необхідно, але йому нібито не вистачає здібностей. Випинає свою удавану ущербність, виказує себе людиною, комплекс неповноцінності якої виник не на порожньому місці. Малоприємні доручення «не чує», «забуває».

«Математик» —швидко, легко й успішно прораховує, що для нього найвигідніше в сформованій ситуації. Обирає тактику пряника або батога, чи зненацька про все «забуває», «хворіє». Однак про те, що йому дійсно цікаво чи потрібно, він прекрасно пам’ятає.

«Плющ»—схожий на «небораку». Маніпулює оточуючими, симулює повну від них залежність. Нібито інші більш сильні, повинні про нього піклуватися, а він буде на них паразитувати. Даний тип схильний до іпохондрії, випинання власних проблем і нелегкої долі.

«Грубіян» —просто перекрикує своє оточення. Маніпулює за допомогою хамської поведінки, перебуваючи в абсолютній впевненості, що саме він має право на істину в останній інстанції. Люди поступаються його натиску головним чином тому, що їм неприємно бути схожими на нього.

«Самовідданий»—маніпулятор декларує, нібито йому для себе нічого не потрібно, він старається заради блага інших, не думаючи ні про яку подяку. Готовий віддати останню сорочку, жертвувати і любити до повної самовіддачі, а від вас, мовляв, потрібна лише дрібниця: зробити те і те.

«Мафіозі»—вихідна маніпулятивна позиція з деякою часткою перебільшення, як у легенді про Фауста і Мефістофеля. В основу ідеології покладено наступне: «Я твій захисник, надія й опора. Я багато чого готовий для тебе зробити, але ти не повинен робити нічого такого, що мені не подобається чи може мені перешкодити. Хто не зі мною, той проти мене!»