 |
|
Організаційно-правове регулювання взаємодії суб’єктів на
СИСТЕМА ЗВ’ЯЗКІВ НА ОПТОВОМУ РИНКУ ТА ЇХ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
|
Господарські зв’язки суб’єктів оптового ринку: значення,
Види та класифікація
Важливою умовою динамічного розвитку економіки і збалансованості попиту і пропозиції на ринку товарів і послуг є встановлення раціональних господарських зв’язків між суб’єктами ринку.
Під господарськими зв’язками суб’єктів ринку розуміють систему економічних відносин розподілу, обміну і споживання, що виникають між учасниками просування товарів від виробництва до споживання.
Встановлення раціональних господарських зв’язків між суб’єктами ринку - невід’ємний складник комерційної діяльності, що включає економічні, організаційно-правові, фінансові відносини між постачальниками і покупцями товарів.
Об’єктивною основою господарських зв’язків у ринковій економіці є суспільний розподіл праці і товарний характер виробництва. Оскільки товарне виробництво регулюється законом вартості, то господарські зв’язки між учасниками ринкового товаропросування будуються на засадах пріоритетності економічних інтересів і еквівалентного відшкодування. З цієї причини основними категоріями господарських зв’язків є: ціна, вартість, гроші, кредит. Завдяки цьому зв’язки набувають форму товарних відносин комерційного характеру.
Різноманітність товарного асортименту і зумовлені цією обставиною особливості виробництва, транспортування, реалізації і споживання товарів визначають систему і структуру комерційних зв’язків.
Система комерційних зв’язків - це упорядкована сукупність комерційних зв’язків суб’єктів ринку, притаманна певному рівневі розвитку виробничих і ринкових відносин, що склалися в суспільстві на певному етапі його розвитку. Вона відіграє надзвичайно важливе значення для підвищення ефективності народного господарства. Виробництво може тільки тоді безперервно розвиватися, коли його продукція вчасно реалізується і затрати матеріальних і трудових ресурсів у процесі виробництва одержують своє відшкодування. Реалізуючи товари споживачам торгівля, відшкодовує затрати суспільної праці на їх виробництво і створює умови для відновлення нового циклу виробництва. Однак для народного господарства важливий не всякий збут виробництвом товарної маси, а тільки той, який здійснюється з найменшими затратами коштів на її доведення до споживачів. Вирішення ж цього завдання можливе лишень за умови встановлення раціональних господарських зв’язків між суб’єктами ринкової взаємодії.
Господарські зв’язки суб’єктів оптового ринку розрізняються за характером і метою, структурою, кількістю учасників, рівнем регульованості відносин, строками дії, відомчою підпорядкованістю, формою укладання
              |
Рис. 2.2.1. Класифікація господарських зв’язків
За характером і метою господарські зв’язки можуть бути суто економічними і соціально спрямованими. Метою суто економічних зв’язків є забезпечення пріоритетності економічних інтересів суб’єктів ринку, тобто отримання максимального прибутку. Об’єктами таких зв’язків виступають товари та послуги, сфери ринкового впливу, технології тощо. За своїм змістом ці зв’язки можуть бути власне комерційними, коопераційними, інтеграційними, технологічними тощо.
Метою соціально спрямованих зв’язків (характерних для соціально-етичного маркетингу) є забезпечення пріоритетності інтересів суспільства і лише відтак підприємця. Такі зв’язки орієнтовані на впровадження екологічно чистих виробництв, формування духовності членів суспільства, збереження його здоров’я, розвиток культури нації.
За своєю структурою господарські зв’язки можуть бути простими і складними .
Система простих господарських зв’язків передбачає просування товарів чи послуг від виробників до роздрібних торговельних підприємств без участі посередників. Така система зв’язків забезпечує тісний контакт зі споживачами і дає вичерпну інформацію щодо їх потреб. Разом з тим, вона вимагає від виробника створення розгалуженої системи управління реалізацією товарів і, відповідно, великих затрат, що не завжди оправдані. Такі зв’язки встановлюються, як правило, під час реалізації товарів, які швидко псуються, та товарів простого асортименту.
Система складних господарських зв’язків виникає за умов використання у взаєминах між виробниками і роздрібними торговельними підприємствами послуг незалежних посередників. Ними можуть бути великі та малі оптові підприємства та організації, дистриб’ютори, дилери, брокери та інші суб’єкти оптового ринку. За кількістю посередників розрізняють одно-, дво- і багатоланцюгові зв’язки. За збільшення кількості посередників знижується ефективність впливу торгівлі на виробництво щодо зміни асортименту товарів, підвищення їх якості, дорожчає процес товаропросування, уповільнюється оборотність товарів. Тому такі зв’язки налагоджуються, як правило, тільки по товарах складного асортименту. Існуючі недоліки, притаманні торгівлі на сучасному етапі розвитку економіки, в багатьох випадках викликані складністю структури господарських зв’язків.
За кількістю учасників господарські зв’язки діляться на прямі та опосередковані. Під прямими зв’язками розуміють взаємовідносини підприємств-виробників або виробничих об’єднань безпосередньо з роздрібними торговельними підприємствами. Опосередкованими називаються господарські зв’язки, в яких беруть участь три і більше учасників, в тому числі оптові підприємства і організації.
За рівнем регульованості ринкових відносин розрізняють:
- господарські зв’язки, які виникають у сфері відносин щодо виробництва, обміну, споживання товарів під повним або частковим регулюванням з боку держави шляхом розміщення державного замовлення, застосування системи дотацій, фондування, лімітування, контролю, обмеження цін ( сфера таких зв’язків постійно звужується в міру просування до ринкових відносин);
- господарські зв’язки, які виникають в процесі вільного суто ринкового вибору постачальників і покупців в умовах вільного ціноутворення.
За строками дії виділяються умовно-постійні (строк дії яких, як правило, більше року) та оперативні (разові).
За відомчою підпорядкованістю розрізняють міжсистемні і внутрісистемні господарські зв’язки. При міжсистемних господарських зв’язках взаємовідносини щодо поставок товарів і послуг встановлюються між підприємствами та організаціями, які належать різним міністерствам і відомствам. До таких зв’язків, зокрема, відносять зв’язки вихідних баз промисловості з підприємствами споживчої кооперації. Внутрісистемні господарські зв’язки встановлюються між підприємствами одного міністерства чи відомства, наприклад, між міжрайбазами та споживчими товариствами.
За формами укладання розрізняють господарські зв’язки, укладені шляхом підписання єдиного документа (договору, контракту, угоди), обміну телефонограмами, телетайпограмами тощо.
Наявність на ринку значної кількості суб’єктів та встановлення між ними чисельних господарських зв’язків вимагають встановлення єдиних правил їх гри на ринку, тобто єдиних підходів до регулювання взаємодії суб’єктів на ринку.
Організаційно-правове регулювання взаємодії суб’єктів на
Оптовому ринку
Раціональність встановлення, дієвість і ефективність комерційних зв’язків значною мірою залежить від організаційно-правового регулювання взаємодії суб’єктів на оптовому ринку.
Видатний англійський вчений, філософ і економіст Джон Мейнард Кейнс ще на початку ХІХ століття у своїх роботах “Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей”, “Для чого ринку держава” визначив порядок і необхідність державного втручання в соціально-економічний розвиток держави. Він підкреслював, що тільки держава може регулювати ринок на основі аналізу таких загальних показників, як національний доход, споживання, нагромадження.
Західна економіка нагромадила великий досвід державного регулювання ринку і підтвердила правомірність теорії Дж. М. Кейнса: без розумного державного регулювання ринку неможливі благополуччя людей, доля нації, її процвітання і доля самої держави.
Державне регулювання включає великий арсенал соціально-економічних заходів - затвердження правових основ ринкового механізму, що регламентують і ініціюють широке поле підприємницької діяльності, визначення і встановлення пріоритетів в розвитку народного господарства з одночасним впровадженням елементів пільгового оподаткування та інвестування науки, торгівлі, підприємств малого та середнього бізнесу, формування соціальних цінностей суспільства за рахунок регулювання діяльності фінансових, інвестиційних і трудових інститутів тощо.
Організаційно-правове регулювання господарської діяльності суб’єктів комерційної діяльності – це система зумовлених об’єктивним рівнем розвитку суспільних відносин нормативних документів, що регулюють ці відносини.
Основними завдання такого регулювання є:
- забезпечення реальної рівноправності всіх суб’єктів комерційної діяльності незалежно від форм власності;
- надання їм повної свободи у виборі партнерів і економічних пріоритетів ;
- створення умов для розвитку ринкової конкуренції і обмеження монополізму;
- стимулювання ділової ініціативи, розумного ризику, заохочення тих напрямів діяльності, які співпадають з економічними пріоритетами держави;
- забезпечення ефективного контролю за діяльністю суб’єктів комерційної діяльності.
Разом з тим, здійснюючи організаційно-правове регулювання взаємодії суб’єктів в процесі своєї господарської діяльності, держава не повинна переступати ту хистку межу, за якою руйнується суть ринку як сфери вільного товарообігу, стримувати розвиток підприємницької діяльності.
З метою формування в державі ринкових відносин в Україні прийнято цілу низку законів, що регулюють і регламентують товарно-грошові відносини. Зокрема, державне регулювання ринкової взаємодії суб’єктів комерційної діяльності на оптовому ринку з питань поставок товарів здійснюється на основі пакету законів: “Про підприємництво”, “Про підприємства”, “Про споживчу кооперацію”, “Про товарну біржу”, “Про обмеження монополізму” та інші. Концептуальна єдність цих актів забезпечує орієнтацію на встановлення в Україні дійсно ринкового механізму. Однак відносини суб’єктів ринку у сфері виробництва і поставок товарів мають суттєві особливості. Тому аспекти господарських відносин з приводу поставок товарів значною мірою відбиваються і регламентуються Цивільним кодексом Української РСР, “Положением о поставках товаров народного потребления”, затвердженим в 1988 р.
В “Положении о поставках товаров народного потребления” викладено основні принципи побудови взаємовідносин між суб’єктами ринку з питань поставок товарів, зокрема:
- порядок формування господарських договорів;
- основний зміст та правові основи вирішення основних питань договору;
- форми організації укладання договорів поставки;
- порядок вирішення господарських спорів, пов’язаних з поставкою товарів, порядок розірвання договорів поставки товарів.
“Положение о поставках товаров народного потребления” безумовно втратило своє регулятивне значення, але оскільки законодавство України ще недостатньо досконале, воно може застосовуватися як консультативно-методичний документ з врахуванням реалій сьогодення.
Що стосується конкретних норм, то вони визначаються договорами та контрактами, які не повинні входити в протиріччя з чинним законодавством.
Крім того, діють і інші нормативні акти (Інструкції про порядок приймання товарів за кількістю та якістю тощо), що регулюють господарські взаємовідносини промисловості і торгівлі з питань закупівель, приймання і продажу товарів. Всі вони спрямовані на подальше вдосконалення регулювання відносин, що виникають між підприємствами під час поставок товарів народного споживання.