 |
|
Види господарських договорів
Господарські зв’язки між сторонами-учасниками процесу товаропросування вважаються встановленими, коли укладено договір (контракт), який регламентує відносини партнерів.
Господарський договір – це цивільно-правовий документ, призначенням якого є правове закріплення відносно постійних взаємних економічних обов’язків між незалежними суб’єктами господарювання.
Договір виконує такі функції:
- закріплює юридичні відносини між партнерами;
- встановлює порядок і способи виконання зобов’язань;
- передбачає способи захисту забезпечення зобов’язань.
Оскільки в останні роки кількість умовно-постійних зв’язків значно скоротилася, а між суб’єктами встановлюються, як правило, оперативні зв’язки, то вони регулюються різновидами господарських договорів – контрактами та угодами, які носять терміновий (як правило, разовий) характер.
Контракт– різновид господарського договору, в якому акцент переноситься зі строків і характеру взаємодії суб’єктів на предмет цієї взаємодії: його визначення, кількість, якість, умови передавання права власності на нього.
На відміну від договору у контракті строк взаємодії втрачає статус основного об’єкта договору і стає лише його умовою.
Угода – різновид господарського договору, в якому акцент зміщується на якісь умови взаємовідносин, певні права чи зобов’язання сторін.
У комерційній діяльності підприємств застосовуються різноманітні договори (контракти), які класифікуються за різними ознаками (Рис.2.2.2.).
          |
Рис. 2.2.2. Класифікація договорів
За предметом договору розрізняють договори (контракти) щодо купівлі-продажу товарів і договори (контракти) щодо надання послуг.
За змістом комерційної діяльності виділяються:
- договори купівлі-продажу товарів, відповідно до яких продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму;
- договори постачання товарів, згідно з якими підприємства-постачальники зобов’язуються у певні строки або строк передати підприємствам-покупцям у власність певну продукцію, а підприємства-покупці зобов’язуються прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами.
Договори купівлі-продажу товарів відрізняються від договорів поставки тим, що, по-перше, товари передаються покупцеві негайно після укладення договору, а у випадку поставки – через певний строк. По-друге, тим, що предметом купівлі-продажу є певний товар, який існує фізично і належить підприємству-продавцю в момент укладення договору, предметом поставки ж може бути товар, визначений в момент укладення договору тільки за кількістю та якістю, або взагалі ще не вироблений;
- договори міни (товарообмінні) , за якими сторонами проводиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. Тому до договору міни застосовуються відповідні правила про договори купівлі-продажу товарів;
- договори контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції;
- договори комісії, відповідно до яких одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента;
- договори консигнації, що передбачають постачання товарів однією стороною (консигнантом) на склади оптового посередника (консигнатора), який продає за певну винагороду товари покупцям. За своєю суттю договори консигнації є різновидом договорів комісії;
-договори-доручення, відповідно до яких одна сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Договори-доручення укладаються між продавцями (покупцями) і оптовими посередниками (агентами), які від імені і за рахунок своїх клієнтів укладають з третіми сторонами контракти чи угоди на купівлю чи продаж товарів.
За структурою господарських зв’язків виділяються внутрі- і міжсистемні договори, прямі і опосередковані.
За кількістю учасників розрізняють договори, коли кожна сторона представлена однією юридичною особою, і дольові договори, коли з однієї або обох сторін договору виступає дві і більше юридичні особи.
За організаційною формою укладання розрізняють договори, укладені на ярмарках, поза ярмарками, на біржах.
За строками дії договори бувають на господарський рік, короткострокові, сезонні і разові.
Ефективність комерційної діяльності, комерційний ризик значною мірою залежать від грамотного і точного складання умов договорів.