 |
|
V. Зміст теми заняття.
Ми живемо в умовах, коли фактори несприятливого впливу на стан здоров'я людини значно активізувались у зв'язку з економічними і соціальними кризовими явищами. Рівень здоров'я будь-якої нації визначає стан здоров'я матерів та дітей, які є індикатором піклування суспільства про своє майбутнє.
Охорона здоров’я матері та дитини – це комплекс державних і громадських заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я жінок і дітей та покращання демографічної ситуації, на забезпечення здорового всебічного розвитку молоді та дітей.
Медико-соціальне значення системи охорони здоров'я матері та дитини визначається її провідною роллю в збереженні та поліпшенні здоров'я жінки, зниженні материнської смертності та смертності немовлят, вихованню здорового, гармонійно розвиненого покоління.
Ефективність охорони здоров'я матері та дитини залежить від вирішення низки завдань, до яких відносяться:
-соціальний захист родини, матері та дитини, адресне надання соціальної допомоги;
-першочергове спрямування відповідних ресурсів на розвиток лікувально-профілактичних і оздоровчих закладів;
-впровадження медичного страхування та реорганізація діючої системи лікувально-профілактичної допомоги;
-антенатальна охорона плода;
-впровадження сучасних ефективних медичних технологій;
-профілактика інфекційних захворювань, здійснення в повному обсязі імунопрофілактики;
-формування здорового способу життя.
Законодавча база охорони здоров'я жінок і дітей в Україні включає більшість визнаних на міжнародному рівні прав людини.
Згідно з Конституцією України:
-людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст.3)
-кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст.49)
Рівність прав чоловіка та жінки в усіх сферах життя закріплена 24 статтею Конституції.
У статті 57 Основ законодавства України про охорону здоров'я (1992р.) висвітлені заходи щодо заохочення материнства, гарантій охорони здоров'я матері та дитини, а саме:
-організація мережі жіночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологових будинків, ясел, садків;
-заборона застосування праці жінок на важких і шкідливих для здоров'я виробництвах;
-поліпшення та оздоровлення умов праці та побуту;
-надання відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами з виплатою допомоги із соціального страхування.
Грошова допомога при народженні дитини, та на час догляду за нею та під час хвороби надається відповідно до Закону України №2811-х11, 21.11.1992 “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” (див. додаток 1), та Постанови КМУ України 27.12.2001 №1751 “Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми”(див. Додаток 2).
У системі медичних заходів, спрямованих на охорону здоров’я жінок провідне місце займає амбулаторно-поліклінічна допомога. Її основні принципи – дільничне обслуговування та диспансерний метод роботи, які включають:
– безкоштовне, систематичне, кваліфіковане, доступне спостереження за здоровими;
– первинна та вторинна профілактика захворювань;
– раннє виявлення та своєчасне лікування хворих;
– реабілітація хворих;
– просвітницька робота з питань формування здорового способу життя.
Медична допомога жінкам та дітям надається поетапно:
– 1 етап - допомога майбутній матері та підготовка її до материнства.
– 2 етап - антенатальна охорона плода, здійснюється спеціалізованими акушерсько-гінекологічними закладами.
– 3 етап - інтранатальна охорона плода.
– 4 етап - лікувальна допомога новонародженим в пологових будинках та лікарнях.
– 5 етап - охорона дітей дошкільного віку, профілактика.
– 6 етап - охорона дітей шкільного віку.