Главная | Обратная связь

Визначення пріоритетної картини світу людини

Світогляд дорослого, що відображає розмаїття впливів на свідомість людини та притаманне саме їй світосприйняття, являє собою вкрай складну систему. Вона, очевидно, не була б такою різноманітною, якби людина формувалась цілеспрямованими виховними і культурними впливами. Одначе відкритість свідомості чисельним проявам зовнішнього світу власне й дає людині шанс бути людиною, або ж проявити волю до самовизначення та вибору у якості життєвих орієнтирів саме тих струн, на котрі відзивається її душа. І , як наслідок, будувати майбутнє з урахуванням поширених у даному суспільстві підходів і традицій, та притаманних саме їй пріоритетів і переваг.

Місія ж виховання й освіти полягає у тому, аби світ дитини був свідомо вибудуваний не одномірно. Щоб дитина відбувалась як особистість через переживання, розмаїття оточуючого природного середовища, могла доторкатись до надбань людства, котрі подані нам через розгалужену інфраструктуру різноманітних вмістилищ культури. Саме у цьому випадку формується відповідно й складна за своїми поглядами особистість, яка за своїм природним правом вибору виконує ті або ж інші риси власної особи. Але для цього система освіти мусить бути багатовекторною, не повинна підпорядковуватися одному виміру, за вказівкою чиновного «указую чого перста».

Ідея становлення особи інженера (людини з перетворюючим відношенням до дійсності), як такої, що формується одночасно у двох провідних КС – науковій та християнській, заздалегідь створювала умови недопущення можливості становлення у стінах ВНЗ так званого технократа, або ж бездуховної людини. Адже для фахівця-технократа, незалежно від того, яку спеціальність він отримав, матеріально підтверджена перевага здійсненого ним рішення буде завжди переважати будь-які одночасні втрати у сфері духовності.

Саме інженери із «прагматичним» світосприйманням, що вирішували власне й прагматичні завдання, потім спроектували каскад із гребель на Дніпрі та зруйнували ареал мешкання наших пращурів. Саме подібні технічні рішення нанесли непоправні удари не лише по ланах родючих українських чорноземів, але й по середовищу життя сучасної людини від Славутича до Очакова; по неповторній культурній спадщині нації, відлуння чого ми відчуваємо через почуття вседозволеності, яке притаманне більшості й досі.

Отже, у становленні особистості, здатної дбайливо конструювати й організовувати своє життя та розвивати власні здібності для ощадливого перетворення оточуючого (людського і природнього) світу, й полягає сутність сучасної вищої освіти, яку не можна зрозуміти, не звертаючись до особливостей різних, провідних КС. Адже, «людина народжується як організм, стає індивідом, а на протязі свого життя створює себе як особистість».

Г.Саймон зробив суттєве зауваження про те, що справа конструювання це не лише прерогатива інженерів. «Людина конструює завжди коли розробляє засоби перетворення цієї ситуації в іншу, більш прийнятну. І інтелектуальна діяльність, що допомагає (інженеру) створювати матеріальні об’єкти, принципово не відмінна від тієї, яка допомагає лікарю прописати хворому ліки, а економісту розробити план збуту… Конструювання, або ж синтез, яке ми розуміємо у такому широкому сенсі, являє собою основу навчання будь-якій професійній діяльності. Саме це відділяє облясті практичної діяльності від сфери науки. Головним завданням як інженерних, так і архітектурних, юридичних, педагогічних або ж адміністративних навчальних закладів за своєю суттю є опанування конструюванням».

Картина світу являє собою цілісний образ світу, що має історично обумовлений характер; вона формується в суспільстві у межах вихідних світоглядних установок особи. Будучи необхідним моментом у життєдіяльності людини, КС обумовлює специфічний для особи спосіб сприйняття світу.

Ми звертали особливу увагу серед інших на причинно-механістичну КС, або уявлення про світ, згідно з яким усі явища викликаються тими, або іншими причинами і оцінюються відповіднодо законів класичної механіки. Вона склалась у епох Просвіти, коли із області природничих наук була витіснена метафізика, але була напрочуд поширена у часи СРСР та увійшла тут у симбіоз із власне науковою КС. Тому, коли ми будемо мати на увазі відношення більшості нашої молоді до наукової картини світу, ми мусимо визнати справа йтиме про фактичне поєднання у свідомості людини цих двох КС.

У причинно-механістичній КС у своїй сутності людина сприймається як коліщатко у загальносвітовому приводі. У такий позиції вона, фактично, безвідповідальна за плин подій. Це емоційно комфортне та особисто відсторонене, споглядальне, але при цьому офіційно підтримане владою СРСР положення «людини-гвинтика» пояснює масове поширення й велику популярність природнич0-механістичної КС у свідомості широких верств населення. А також ту впертість, з якою люди прагнуть триматись за цю картину світу.

За моментами поширення тих або інших картин світу фактично стоять відмінності й протиставлення відповідно штучного і природного – двох начал, двох категорій, із розгортанням різних співвідношень яких і повинні починатись роздуми про життєдіяльність людини. Штучне історично пов’язується із ідеєю Творця та відтворюється перш за все релігійною КС,

Природне відповідне невблаганному закону, що не залежить від волі людини, отже, воно діє незалежно від неї і як абсолютно необхідне для неї. Штучне, вільне, отже, може бути, а може й не бути; його початок у творці(коли мова йде про суспільство, - у мислячій та діючій людині). Штучне взагалі виступає в культурі як доцільність, раціональність на відміну від керованого лише за рахунок закладених внутрішніх механізмів природного.

Саме в наслідок усвідомлення вирішальної ролі раціональної людини у цивілізаційних процесах поряд із релігійною і природничо-науковою у ХХ столітті й виокремилась миследіяльнісна картина світу. При цьому, картину світу ми визначаємо, як розвинену й всеохоплюючу систему поглядів, що оформилась і поширилась, яка пояснює устрій розвиток і функціонування Всесвіту й природи, суспільства та людини і має у своїй основі найбільш значущі для людства культурно-історичні витоки.

Нижче наводимо версію визначення ознак різних картин світу, що дозволяє їх впевнено розрізняти. Очевидно, вказані картини світу сучасний студент фахівець повинен не лише розуміти, але й засвоїти їх у процесі свого становлення. Сьогодні саме картини світу є перш за все тими найбільш великими загальними фокусами, які впорядковують наше розуміння про обрані і можливі особливості спрямованості та змісту, форм і методів вищої освіти у процесі її розвитку.

Викладене дозволяє стверджувати:

- перехід від одного способу влаштування власної життєдіяльності до іншого є нічим іншим, як зміною особою більш-менш сталих рамок своїх уявлень про можливий тип свого життя (сприйняття, відношення до нього, оцінки й адекватних дій).

Регулювання власної життєдіяльності може ефективно відбуватись,

по-перше – коли все раніше викладене береться до уваги, і

по-друге - коли людиною сприймається для розуміння сутності механізмів регулювання життєдіяльністю саме миследіяльністна картина світу.

Справа в тім, що обрання тієї чи іншої картини світу, як головної для себе, принципово впливає на відношення людини до різних аспектів власної життєдіяльності (наприклад, до свого здоров’я).