Здавалка
Главная | Обратная связь

Процесуальне право.

Історія держави та права України

ТЕМА № 14: Соціалістична державність і право в Україні 1921-1929 р.р.

План

1. Нова економічна політика в Україні  
2. Україна в складі Союзу РСР. Вищі органи влади і управління.  
3. Місцеві органи влади і управління.  
4. Судова система та правоохоронні органи  
5. Кодифікація права в Україні. Конституція УСРР 1929 року.    
6. Формування правової системи.    

Вступне слово

Коли ми говоримо про соціалістичну держав­ність в Україні, то маємо на увазі період, коли здій­снювалися реформи, що задовольняли економічні, соціальні, культурні та національні потреби україн­ського народу.

Питання. Нова економічна політика в Україні.

Х з'їзд РКП(б), що пройшов у березні 1921 року, прийняв рішення про надання можливості селянам використовувати залишки продукції в місцевому товарному обігу.

Виходячи з рішень Х з'їзду надзвичайна сесія ВУЦВК і 27 березня 1921 року прийняла постанову "Про заміну продовольчої розкладки натуральним податком".

9 серпня 1921 року В. Ленін підписав "Наказ Ради На­родних Комісарів про впровадження в життя начал нової економічної політики". Згідно з ним у державній влас­ності залишалися тільки великі підприємства. На інших заводах і фабриках допускалося приватне господарюван­ня, але через оренду. На середину 1923 року в Україні було здано в оренду біля половини всіх підприємств.

У 1923 році було за­вершено перерозподіл землі. У травні 1923 року всі податки з селянського двору були зведені до єдиного сільськогосподарського податку в гро­шовій формі.

Радянська влада не була зацікавлена в розвитку одноособових, фермерських господарств. Її програмною метою було створення радгоспів і колгоспів.

Питання. Україна в складі Союзу РСР. Вищі органи влади і управління.

28 грудня 1920 року було підписано договір між РСФРР і УСРР про воєнний і господарський союз. У преамбулі договору підкреслюва­лася незалежність і суверенність обох держав. Фак­тично, на початок 1921 року оформилася унітарна держа­ва — Росія, під владним впливом якої знаходилися Укра­їна, Білорусія і Закавказька Федерація.

ЗО грудня 1922 року в Москві у приміщенні Большого театру відкрився І Всесоюзний з'їзд Рад. Він ухвалив рі­шення про утворення Союзу РСР, затвердив Декларацію про утворення СРСР і Союзний договір. Згідно з цими документами чотири радянські республіки — РСФРР, УСРР, ЗСФРР і БСРР — утворили єдину союзну державу.

Договір визначав структуру загальносоюзних органів влади та їх компетенцію.

До системи центрального управління входи­ли союзні, союзно-республіканські та республіканські нар­комати.

За Конституцією УСРР 1919 року Україна була унітар­ною державою.

Структуру органів влади і управління на початку 20-х років визначала Конституція УСРР 1919 року. До вищих органів влади і управління відносились Всеукраїнський з'їзд Рад, ВУЦВК, Президія ВУЦВК і РИК.

І Всеукраїнський з'їзд Рад розглядав найважливіші питання розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, фінансів, культурного будівництва тощо. Його рішення мали вищу юридичну силу. З 1926 році змінилася періодичність скликання Всеукраїнських з’їдів Рад. Він збиралися один раз на два роки.

Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) був вищим органом влади в період між Всеукраїнськими з'їздами Рад.

Розпорядчим та виконавчим органом влади УСРР була Рада Народних Комісарів.

Центральне управління в окремих сферах діяльності держави здійснювали народні комісаріати.

На Україні за Конституцією 1919 року функціонувало 16 народних комісаріатів. Після прийняття Конституції СРСР 1924 року народні комісаріати були поділені на за­гальносоюзні, об'єднані і самостійні (культурні).

Фактич­но, у віданні УСРР було 6 самостійних, або культурних наркоматів — внутрішніх справ, землеробства, юстиції, ос­віти, охорони здоров'я, соціального забезпечення.

Питання. Місцеві органи влади і управління.

У 1922 році в Україні розпочалася адміністративно-територіальна реформа, згідно постанови ВУЦВК "Про упорядкування і прискорен­ня робіт по адміністративно-територіальному поділу УСРР" від 1 лютого 1922 року. В результаті реформи кількість гу­берній в Україні скоротилась з 12 до 9.

12 квітня 1923 року ВУЦВК ухвалив постанову "Про новий адміністративно-територіальний поділ України", яким затвердив новий поділ республіки на округи і райони. Замість 102 повітів стало 53 округи і замість 1989 волостей — 706 районів. Кількість сільських Рад скоротилась з 15 696 до 9307.

Велике значення в місцевому управлінні відігравали комітети незаможних селян (комнезами). Обов'язки комнезамів зводились до: активної участі у боротьбі з контрреволюцією; охорони порядку (бо­ротьба з бандитизмом, контрреволюцією, п'янством і ку­лаками); допомоги уряду в проведенні соціалістичного землеустрою; сприянні органам радянської влади в про­веденні різних державних повинностей, збору сировини тощо.

Отже, об'єднання незаможників мали перед собою два завдання: захист політичних і економіч­них інтересів незаможного селянства і сприяння органам радянської влади в справі державного і господарського будівництва на селі. 16 листопада 1925 року ВУЦВК і РНК приймають декрет "Про комітети незаможних селян УСРР", яким комнезами були перетворені в добровільні гро­мадські організації захисту інтересів сільської бідноти.

У 1925 році приймається ряд нормативних актів, які визначали права і обов'язки усіх місцевих органів держав­ної влади.

12 жовтня 1927 року ВУЦВК прий­няв нове Положення про сільські Ради, за яким вони ста­ли найвищими органами влади на підвідомчій їм території. Одночасно приймається і нове Положення про міські Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, за яким міські Ради здобули право складати бюджети міст і розпоряджатися кредитами.

Питання. Формування судової системи та правоохоронних органів.

Нова економічна політика вимагала перебудови судової системи. Правовою основою судової реформи стала поста­нова ВУЦВК від 16 грудня 1922 року, яка затвердила "По­ложення про судоустрій УСРР".

Згідно з Положенням в Україні створювалась єдина система судових органів: народний суд, губернський суд, Верховний Суд УСРР.

Тимчасово дозволялася діяльність воєнних трибуналів в справах про злочини проти Червоної Армії; воєнно-транспортних трибуналів — про злочини на транспорті; арбітражних комісій— в справах про спори між державними організаціями відносно майнових прав.

Народний суд був головною ланкою судової системи і діяв у складі постійного народного судді або постійного народного судді і двох народних засідателів.

У 1924 році приймаються загальносоюзні "Основи су­доустрою Союзу РСР і союзних республік".

Державна прокуратура УСРР була створена за зраз­ком прокуратури РСФРР. "Положення про прокурорський нагляд" було прийняте ВУЦВК 28 червня 1922 року. Воно передбачало створення державної прокуратури УСРР як відділу в складі наркомату юстиції республіки.

Через декілька місяців після затвердження прокурату­ри була створена радянська адвокатура. "Положення про адвокатуру" від 2 жовтня 1922 року передбачало створен­ня при губернських радах суддів колегій захисників з цивільних і кримінальних справ.

Для покращення роботи народних судів і їх розванта­ження в Україні були створені громадські (товариські) суди. Вони організовувалися на заводах, фабриках, у гро­мадських і державних установах. Обиралися громадські суди загальними зборами робітників і службовців, термі­ном на один рік. Вони розглядали дрібні справи, які не мали великого соціального значення і за які передбачало­ся покарання у вигляді застереження, громадського осуду, штрафу до 10 крб. При сільських і селищних Радах організовувалися узгоджувальні камери. Вони розглядали дрібні кримінальні й цивільні справи

5 Питання. Кодифікація права в Україні. Конституція УСРР 1929 року.

У 1922—1927 роках у радянській Росії, а згодом і в Україні була проведена повна кодифікація всіх галузей права.

Кодифікація права в Україні здійснювалась двома шляхами:

а) використання законодавства РСФРР;

б) розробкою власних законодавчих актів.

Конституція УСРР 1929 року.

15 травня 1929 року XI Всеукраїнський з'їзд Рад затвердив нову Конституцію УСРР. Вона складалася з 82 статей і 5 розділів:

1.Загальні положення;

2.Про устрій Радянської влади (цей розділ складався з двох частин: одна була присвячена централь­ним органам влади, друга — місцевим);

3.Про виборчі права;

4.Про бюджет Української СРР;

5.Про герб, пра­пор і столицю Української СРР.

Суверенні права України в порівнянні з конституцією УСРР 1919 року були значно звужені. Як і раніше, за нею визнавалося право на власне законодавство і управління, але за умовою визнан­ня зверхності загальносоюзних актів.

Ст. 18 підтвердила утворення у складі УСРР Молдав­ської АСРР. Без змін залишилася система вищих органів влади і управління.

Місцевими органами влади Конституція УСРР 1929 ро­ку визначала Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, районні і окружні з'їзди Рад, а також їхні виконавчі комітети.

6 Питання. Формування правової системи.

Цивільне право.

Цивільне право було тією галуззю права, яка в першу чергу забезпечувала проведення нової економічної політи­ки.

Згідно постанови РНК УСРР "Про кустарну і дрібну промисловість і сільськогосподарську кооперацію" від 21 червня 1921 року кожний громадянин набував права вільно займатися кустарними промислами і створювати дрібні промислові підприємства.

Були відновлені такі цивільно-правових інститути, як винахідницьке, авторське і спад­кове право.

Спадкування за заповітом і за законом допускалося при умові, що вартість спадщини не перевищувала 10 тис. зо­лотих крб.

Основні положення цих нормативних актів були включені в Цивільний кодекс УСРР.

У розділі "Речове право" викладались норми, які регулювали право власності, право забудови і заставу май­на.

Розділ "зобов’язуване право", окрім загальних по­ложень, містив норми, які регулювали зобов'язання з дого­ворів і зобов'язання з безпідставного збагачення і нанесен­ня шкоди. Четвертий розділ присвячувався спадковому праву.

Поряд з державною і кооперативною власністю Цивіль­ний кодекс виокремлював приватну власність, яка мала три форми: одноособова власність фізичних осіб; власність декількох осіб, які не складають об'єднання (загальна влас­ність); власність приватних юридичних осіб.

Сімейне право.

31 травня 1926 року ВУЦВК затверджує "Кодекс законів про родину, опіку, подружжя та про акти громадянського стану".

Він складався з п'яти розділів: родина; про опікунство; подружжя; права громадян зміню­вати своє прізвище та ім'я; визнання особи безвісно відсут­ньою або померлою.

Кодекс визнавав тільки державну реєстрацію шлюбу (ст. 105). Кодекс регулював майнові і аліментні відносини подруж­жя, правовідносини між батьками і дітьми, питання опіки і піклування

Трудове право.

Після закінчення громадянської війни головною формою залучення громадян до праці залиши­лась обов'язкова трудова повинність.

Кодекс законів про працю УСРР складався з 17 розділів, які поділялися на 192 статті.

За Кодексом колективний і трудовий договори були основними правовими формами залучення до праці. Розмір винагороди за працю не міг бути меншим обов'язкового мінімуму оплати, встановленою для даної категорії праці державою.

Тривалість нормативного робочого дня за Кодексом ста­новила 8 годин. Пільги були встановленні для неповно­літніх, для тих, хто працював на підземних роботах, і для осіб розумової і конторської праці. Для цієї категорії пра­цюючих встановлювався шестигодинний робочий день. Надурочна робота» як правило, не допускалася.

Земельне право.

27 червня 1927 року ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову про зміни і доповнення до Земельного кодексу УСРР. Фактично, це було прийняття Кодексу в новій ре­дакції.

Зміни і доповнення торкались розширення прав сіль­ських Рад, трудової оренди землі, підсобної найманої праці в селянських господарствах, прав і обов'язків земельних товариств і нагляду за їх діяльністю, порядку проведення справ про землеустрій.

Тісно пов'язаними із Земельним кодексом були Закон про ліси УСРР, прийнятий 3 листопада 1923 року, і Вете­ринарний кодекс УСРР, затверджений ВУЦВК 13 березня 1925 року.

Кримінальне право.

23 серпня 1922 року ВУЦВК затвердив Кримінальний ко­декс УСРР.

Кримінальний кодекс УСРР складався з двох ча­стин — загальної і особливої, які поділялися на 227 статей.

У ст. 6 давалося визначення злочину: "Злочином ви­значається будь-яка суспільно-небезпечна дія або бездіяль­ність, що загрожує основам радянського ладу і правопо­рядку, встановленому робітничо-селянською владою, на перехідний до комуністичного суспільства період". Призна­чення покарання здійснювалося судовими органами на основі "соціалістичної правосвідомості"..

Система покарань варію­валась від громадського осуду до вигнання за межі УСРР. За КК УСРР 1922 року 36 складів злочинів передбача­ли найвищу міру покарання, а за КК 1927 року - 45.

Максимальний термін позбавлення волі становив 10 років, а мінімальний - 6 місяців.

Ст. 54 КК УСРР передбачала визнання засудженого "ворогом трудящих". Вперше була встановлена відпові­дальність за недонесення про державні злочини.

8 червня 1927 року приймаєть­ся новий Кримінальний кодекс УСРР.

Процесуальне право.

13 вересня 1922 року ВУЦВК затвердив Кримінально-процесуальний кодекс УСРР. Перш за все, він закріплював демократичні принципи судочин­ства в кримінальних справах: гласність, усність, безпосе­редність судочинства, змагальність, рівноправність сторін, право звинуваченого на захист тощо. Кодекс визначав також роль і завдання прокуратури у здійсненні нагляду за законністю від затримання підозрю­ваного до винесення судового вироку. В справах, в яких приймав участь прокурор, обов'язковою була участь захис­ника.





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.