Главная | Обратная связь

Загальна характеристика канонічного права

Питання 2. Специфічні риси іудейського права

Іудейське (єврейське) право є однією з найдавніших правових систем світу релігійного типу і є релігійно-правовою системою, регулює суспільні відносини всередині єврейської общини, що сповідає іудаїзм.

Головна особливість іудейського права полягає в тому, що воно є складовою частиною іудаїзму.

Норми іудейського права переплетені з релігійними нормами і переважно спрямовані на визначення обов'язків людини як члена єврейської общини.

Наступна особливість іудейського права полягає в тому, що для нього, на відміну від інших правових систем, харак­терний мононаціональний характер, тобто дія іудейського права поширюється тільки на одну націю — євреїв.

Особливістю іудейського права є також принцип богообраності іудейського народу, його виділення Богом серед інших народів. «Я — Господь, Бог ваш, що відокремив вас від тих народів», — мовиться в книзі «Левіт». Для забезпечення дії цього принципу іудейське право встановлює заборону на асиміляцію з іншими народами. Наприклад, забо­роняються шлюби з не євреями, а також звернення до неєврейських судових організацій та ін.

Важливою особливістю іудейського права є також те, що воно впродовж більшої частини своєї історії існувало і розвивалося без існування єврейської держави.

Питання 3. Джерела іудейського права

Особливість іудейського права виявляється в системі його джерел. Упродовж досить значного часу його положення і норми існували в неписаній формі.

Найважливішим джерелом іудаїзму і іудейського права є Старий Завіт — частина Біблії, яка складається з декількох книг, написаних до пришестя Христа. Інша частина Біблії — Новий Завіт, книги якого були складені вже після його пришестя, — не визнається іудаїзмом. Оскільки іудаїсти визнають священними тільки заповіді Старого Завіту, його іноді називають єврейською Біблією.

Серед книг Старого Завіту особливе місце займає Тора (П'ятикнижжя Мойсея). Тора — найважливіше, основопо­ложне джерело, яке традиційно розглядається в іудейському праві як своєрідна конституція єврейського народу. За структурою вона складається з декількох частин і міс­тить п'ять книг — «Берешит» (Буття), «Шмот» (Вихід), «Віакра» (Левіт), «Бемідбар» (Числа), «Дварім» (Повторення Закону).

Важливим джерелом іудаїзму й іудейського права є Талмуд. Після Біблії це — найважливіша і священна книга єврейського народу. За своєю структурою Талмуд неоднорідний: він є багато­томною збіркою єврейських релігійних, правових і етичних норм, складених у період з IV ст. до н.е. до V ст. н.е. Він ділиться на дві основні частини: Мішну і Гемару. Міні на — це збірник правил поведінки, складений єврейськими мудрецями. Гемара — своєрідна інтерпретація і тлумачення норм Мішни

Джерелом іудейського права є також Мідраш (або Мідрашим), який тлумачить та інтерпретує Тору.

Наступним джерелом іудейського права можна назвати звичай. Як відомо, звичай є першим джерелом права, у тому числі і для єврейського права. Після появи основного джерела іудейського права — Тори — головна вимога до нього полягала у відповід­ності його положень основним положенням Тори. Таким чином, звичаї доповнювали зміст іудейського права.

Законодавство (постанови і укази) — ще одне джерело іудейського права.

Рішення єврейських судів також є самостійним джерелом іудейського права.

Збірки різноманітних судових рішень становлять важливу частину юридичної літератури.

Джерелом іудейського права є і доктрина, яка розглядається: як праці єврейських богословів; як думки різних іудейських ака­демічних шкіл; як ідеї рабинів і погляди щодо розуміння і тлума­чення різних біблійних положень і текстів.

 

Тема № 11: Канонічне право

 

№ з/п	Н а в ч а л ь н і п и т а н н я
1.	Загальна характеристика канонічного права
2.	Характерні особливості канонічного права
3.	Джерела канонічного права
4.	Застосування канонічного права в сучасному світі

Загальна характеристика канонічного права

Канонічне право — це релігійно-правова система, що регулює суспільні відносини всередині громади, яка спо­відує християнство. Назва цієї правової системи походить від грецького терміна «канон у юридичному значенні цей термін почали вживати для позначення правил поведінки (норм), прийнятих церк­вою для упорядкування суспільних відносин усередині християнської громади.

Канонічне право створюється тільки самою церквою і складається з норм, що визначають не тільки церковні, а й інші правовідносини, які впродовж середніх віків становили предмет її юрисдикції. Церковним називається право, що регулює відносини виключно церковні, хоча створено воно може бути в тому числі й державою.