Главная | Обратная связь

Уряд ЗУНР — Державний секретаріат — було утворено 9 листопада 1918 року.

До його складу входило 14 секретарств: внутрішніх справ, зовнішніх справ, військових справ, фінансів, юстиції, торгівлі та промислу, шляхів, земельних справ, харчових справ, пошти і телеграфу, праці та суспільної опіки, суспільного здоров'я, освіти, публічних робіт, віросповідання. Очолював Державний секретаріат — прем'єр. Ним було обрано К. Левицького.

Місцева влада та управління.

1 листопада 1918 року Українська національна рада проголосила про створення нових, укра­їнських органів місцевої влади та управління. Такими органами стали: у селах та містах — громадські та міські комісари; у повітах— повітові комісари.

За законом "Про адміністрацію Західноукраїнської Народної Республіки" від 16 листопада 1918 року повітовий комісар був вищим пред­ставником влади у повіті. Він затверджував обрані кан­дидатури сільських і міських комісарів. Йому належало право розпуску рад і призначення нових ви­борів до них. Крім цього повітові комісари повинні були:

5) оберігати інтереси української державності та протиді­яти будь-яким спробам завдати їй шкоду;

6) приймати присягу від службовців повітових служб;

7) приймати рішення у випадку відмови австрійських службовців від виконання своїх обов'язків;

8) затверджувати розпоряджен­ня повітових властей;

9) давати дозвіл на носіння зброї цивільному населенню;

10) здійснювати нагляд за діловод­ством усіх державних органів і службових осіб у повіті. Закон регламентував також порядок виборів, структуру та функції "прибічних" національних рад.

До здобутків ЗУНР слід віднести: створення дієвої сис­теми центральних і місцевих органів влади і управління, реформування системи охорони здоров'я, освіти, видавни­чої справи, створення боєздатної Української Галицької Армії.

Злука ЗУНР і УНР

Возз'єднання стало одним з головних завдань першого уряду ЗУНР 21 листопада 1918 року Українська Національна Рада уповноважила Л. Цегельського та Д. Левицького вести в Києві переговори про об'єднання ЗУНР з Східною Україною. Але там відбулася чергова зміна влади— на місце Гетьманату прийшла Директорія. 14 грудня 1918 року у Фастові, під Києвом делегація ЗУНР підписала з Директорією так званий Передвступний договір.

В ньому йшлося про те, що:

5) ЗУНР виявила бажання об'єднатися з Великою Україною як складова частина цілого;

6) обидва уряди мають подбати про здійснення цього;

7) ЗУНР при-втримує свою територіальну автономію;

8) цей договір буде опубліковано за згодою Директорії УНР та Державного | секретаріату ЗУНР.

На першому ж засіданні у Станіславі 3 січня 1919 року Українська Національна Рада ухвалила Передвступний договір про об'єднання всіх українських земель в одній державі, але за умови, що до скликання Українських установчих зборів вся влада в Галичині залишається за Українською Національною Радою і Державним Секретарством

Акт соборності (возз'єднання, злуки) відбувся 22 січня 1919 року на Софіївському майдані у Києві. В Універсалі, який було проголошено з цієї нагоди, говорилося: "Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України— Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Над­дніпрянська Велика Україна. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка". Наступного дня з'яви­лися відповідні постанови Трудового Конгресу. Відтепер ЗУНР мала офіційно називатися Західною областю Україн­ської Народної Республіки.

Але через війну практичне злиття двох державних ут­ворень відкладалося на майбутнє — до Всеукраїнських установчих зборів.

Головними причи­нами, які не дали можливості втілити злуку в життя, були соціально-політичний консерватизм, взаємна нетерпимість лідерів двох державних утворень, їх різні зовнішньополі­тичні орієнтири. А разом все це привело до падіння як УНР, так і ЗУНР.