Главная | Обратная связь

Житлове законодавство.

Консультація ІДПУ

Тема №18: Держава та право України в період неототалітарного режиму (червень 1960 – серпень 1980р.р.)

Основні риси правової системи.

Конституційне законодавство СРСР і союзник рес­публік розвивалося у двох напрямках:

1. прийняття нор­мативних актів з удосконалення організації і порядку діяльності органів законодавчої і виконавчої влади

2. створення проекту нового Основ­ного закону для суспільства "розвинутого соціалізму".

Серед законів, які були спрямовані на удосконалення радянської представницької системи, слід назвати Закон “Про вибори до Верховної Ради СРСР (липень 1978 року)”, Закон "Про порядок відкликання депутата Верховної Ради СРСР" (квітень 1979 року). Закон "Про статус народних депутатів СРСР" (квітень 1979 року) тощо.

Конституційна реформа.

7 жовтня 1977 року Верховна Рада СРСР прийняла Декларацію про прийняття і оголошення Конституції СРСР. 20 квітня 1978 року Вер­ховна Рада УРСР прийняла Конституцію УРСР.

Вона складалася з преамбули і десяти розділів:основи суспільного ладу і політики; держава і особа; національно-державний і адміністративно-територіальний устрій УРСР; Ради народних депутатів УРСР; місцеві органи дер­жавної влади і управління УРСР; державний план еконо­мічного і соціального розвитку УРСР; державний бюджет УРСР; правосуддя, арбітраж і прокурорський нагляд; герб, прапор, гімн і столиця УРСР; дія Конституції УРСР і по­рядок її зміни.

Текст Конституції УРСР 1978 року майже повністю відповідав Конституції СРСР 1977 року. За Конституцією, УРСР визнавалася суверенною радянською соціалістичною державою. Важливою ознакою суверенітету республіки було те, що вона мала право зносин з іноземними держава­ми. Головною гарантією суверенітету було закріплення за союзною республікою права виходу із складу СРСР, але механізму здійснення цього права передбачено не було.

Ст. 6 Конституції проголошувала комуністичну партію "керівною і спрямовуючою силою суспільства, яд­ром її політичної системи".

Ст. 48 гарантувала гро­мадянам України свободу слова, друку, зборів, мітингів і демонстрацій. Ст. 49 надавало право об'єднуватись у гро­мадські організації, що сприяють розвитку політичної ак­тивності та самосвідомості, задоволенню їх різноманітних інтересів. Ст. 52 гарантувала громадянам недоторканість особи, ніхто не міг бути заарештований інакше як на під­ставі судового рішення або за санкцією прокурора.

Адміністративне законодавство.

Впер­ше в радянському праві давалося визначення адміністра­тивного правопорушення (проступку). Встановлювався вік адміністративної відповідальності - 16 років.

 

Цивільне право.

Ци­вільний кодекс УРСР був прийнятий 1963 року. Його норми були спрямовані на зміцнення державної охорони та особистих немайнових прав громадян, вдоскона­лення зобов'язальних відносин, планової та договірної дисципліни, підвищення ролі прямих договорів.

Сімейне право.

Кодексом про шлюб та сім'ю УРСР був затверджений 20 червня 1969 року. Кодекс встановлював порядок і умови одруження, регу­лював особисті і майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками і дітьми., між іншими чле­нами сім'ї, відносини, які виникають в зв’язку з усинов­ленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на ви­ховання, порядок і умови припинення шлюбу, порядок реє­страції актів громадянського стану.

Дійсним визнавався тільки шлюб, укладений в органах ЗАГСу. Релігійний обряд одруження не мав юридичної сили. Кодекс допускав розірвання шлюбу як в судовому порядку, так і в органах ЗАГСу. В цілому сімейне законодавство розвивалось у напрям­ку зміцнення сім'ї, охорони інтересів матері та дитини, збереження здоров'я молодого покоління.

Житлове законодавство.

ЗО червня 1983 року був прийнятий Житловий кодекс УРСР.

Житловий кодекс закріплював право громадян на жит­ло. Визначався порядок надан­ня громадянам жилої площі, підстави для поліпшення житлових умов. Норми кодексу передбачали відпо­відальність службових осіб і громадян за неналежне вико­ристання житлового фонду та інші порушення житлового законодавства.

Трудове право.

10 грудня 1971 року був прийнятий Кодекс законів про працю УРСР.

Зміни були спрямовані, перш за все, на зміцнення трудової дисципліни.