Главная | Обратная связь

Вищі органи, влади і управління.

Вищим конституцій­ним органом республіки вважалась Верховна Рада УРСР, Основною організаційною формою її діяльності були сесії.Чергові сесії скликалися двічі на рік. Для вирішення на­гальних проблем скликались позачергові сесії. Верховна Рада УРСР була вищим законодавчим органом респуб­ліки і тільки їй належало право прийняття законів. Важ­ливу роль у структурі Верховної Ради відігравали постійні комісії, кількість яких законодавством не обмежувалась. Їх діяльність регулювалась Положенням про постійні комі­сії Верховної Ради Української РСР, затвердженим 29 червня 1966 року. Правовий статус постійних комісій під­твердила Конституція УРСР 1978 року,де зазначалось, що постійні комісії створюються для "ведення законопроектної роботи, попереднього розгляду і підготовки питань, що належать до відання Верховної Ради УРСР, та інших пи­тань, прийнятих Верховного Радою УРСР, контролю за ді­яльністю державних органів і організацій" (ст. 109).

Згодом, 25 березня 1980 року, було затверджено нове Положення про постійні комісії Верховної Ради УРСР.

Важливим органом влади республіки була Президія Верховної Ради УРСР. Про це свідчив той факт, що вона видавала укази, нормативні акти, які за значенням йшли слідом за законами.

За Конституцією УРСР 1978 року Президія Верховної Ради УРСР "є підзвітним Верховній Раді Української РСР органом", який забезпечував орга­нізацію роботи вищого органу влади республіки (ст. 105).

Порядок засідань вищого органу державної влади ви­значався регламентом Верховної Ради УРСР, який було прийнято 25 березня 1980 року.

Вищим органом державного управління залишалась Рада Міністрів УРСР.У ст. 115 Конституції УРСР 1978 року Рада Міністрів визначалась як найвищий виконав­чий і розпорядчий орган державної влади республіки. У своїй діяльності уряд країни був підзвітний Верховній Раді УРСР. Його правове становище детально регламентував закон "Про Раду Міністрів Української РСР" від 19 груд­ня 1978 року. За законом Рада Міністрів УРСР формува­лася Верховною Радою УРСР.

Постійно діючим органом уряду була Президія Ради Міністрів. Свої нормативні повноваження Рада Міністрів здійснювала шляхом видан­ня постанов і розпоряджень, які були обов'язковими на всій території України.

Центральними органами державного управління були союзно-республіканські та республіканські міністерства, як і державні комітети УРСР та деякі інші органи, підвідомчі уряду. Союзно-республіканські міністерства і відомства підпорядковувалися як Раді Міністрів УРСР, так і відповідним загальносоюзним структурам, а республіканські — підлягали тільки Ради Міністрів УРСР.

Кількість міні­стерств і відомств не була сталою. Якщо у 1967 році існу­вало 27 союзно-республіканських міністерств, то в 1978 році їх нараховувалося 29. Перелік центральних органів державного управління містився у Законі "Про Раду Міні­стрів Української РСР".