Здавалка
Главная | Обратная связь

Еволюція світової валютної системи



 

 

 

 

 

 

Критерії класифікації Паризька валютна система (з 1867 року) Генуезька валютна система (з 1922 року) Бреттон-Вудська валютна система (з 1944 року) Ямайська валютна система (з 1976-1978 років)
 
1. База, головний резервний актив Золотомонетний стандарт Резервним активом є золото. Кожна національна валюта має свій золотий вміст (система «золото — національна валюта»). Золотодевізний стандарт Резервними активами, поряд з золотом, визнаються також провідні валюти світу. Вони конвертуються у золото, а в них, відповідно, конвертуються всі інші валюти. Стандарт СПЗ Передбачалося перетворити СПЗ у головний резервний актив та міжнародний засіб розрахунків і платежів, тобто встановити систему: «СПЗ - національна, валюта». Однак цього не сталося, резервними валютами є долар США і євро.
Резервними валютами стали долар США та англійський фунт стерлінгів. Офіційно було встановлено систему «золото — долар — національна валюта». Долар став єдиною головною резервною валютою.
2. Використання золота як світових грошей Золото визнається єдиною формою світових грошей, єдиним резервно-платіжним засобом. Відповідно до золотого вмісту валют встановлюються їхні золоті паритети (валютні курси). Зберігається роль золота як загального еквівалента та розрахункової одиниці у міжнародному обігу, однак масштаби використання золота істотно зменшуються. Кожна валюта має золотий вміст своєї грошової одиниці, але на практиці зв'язок усіх валют із золотом здійснюється опосередковано — лише через долар США. Офіційна демонетизація золота.
Валюти вільно конвертуються у золото. Конвертованість кожної валюти в золото забезпечується і всередині, і за межами країни. Зберігаються золоті паритети, але конверсія валют у золото вже здійснюється не лише безпосередньо (США, Франція, Великобританія), а й опосередковано, через іноземні валюти.
3. Режим валютного курсу Фіксовані курси на основі залогах паритетів. Відхилення дозволяються лише в межах «золотих точок». «Золоті точки» встановлюються, виходячи з витрат на транспортування або пересилку золота. Вільно плаваючі курси без «золотих точок» (з 30-х років XX ст.). Ринкові курси валют не мають відхилятися від фіксованих доларових паритетів цих валют понад 1 %, тобто всі інші валюти жорстко «прив'язуються» до долара США. Вільний вибір режиму валютного курсу.
4. Інститу- ціональна структура Міжнародні конференції та наради МВФ

 

Переваги та причини кризи світових валютних систем

Паризька валютна система (з 1867 р.)

Переваги

1. Золотий стандарт автоматично вирівнював платіжні баланси.

Вирівнювання обсягів експорту та імпорту країни відбувалося так, як описував Девід Х'юм у моделі «ціни — золото - потоки». Перевищення експорту над імпортом спричиняло зростання золотовалютних резервів країни, яке трансформувалося у збільшення грошової маси в обігу. Це призводило до росту заробітних плат і цін на вітчизняні товари, приваблюючи імпорт і пригнічуючи їхній експорт. І навпаки, країни, в яких імпорт перевищував експорт, були змушені зменшувати грошову масу в обігу, тобто стимулювати зменшення заробітних плат і цін, що робило вигідним експорт товарів і зменшувало імпорт.

2. Стабільні валютні курси забезпечували стабільність і внутрішньої, і зовнішньої економічної політики та створювали тим сприятливі умови для розвитку міжнародної торгівлі.

3. Стабільний валютний курс забезпечував відносну стабільність рівня цін у внутрішній економічній системі.

Причини кризи

1. Золотий стандарт встановив залежність грошової маси, яка обертається у світовій економіці, від видобутку й виробництва золота. Збільшення видобутку золота зумовлювало транснаціональну інфляцію, зменшення — зниження рівня цін.

Крім того, національні економіки і міжнародна торгівля в умовах стабільності валютних курсів розвивалися швидкими темпами. Грошової маси, обмеженої кількістю золота, з часом не вистачало для обслуговування міжнародних операцій.

2. В умовах міжнародної системи золотого стандарту країни мали відмовитися від проведення незалежної грошової політики, спрямованої на вирішення внутрішніх проблем своїх економічних систем. Їхня макроекономічна політика підпорядковувалася необхідності забезпечення стабільного валютного курсу.

Країни з дефіцитом платіжного балансу змушені були скорочувати грошову масу, отже, пригнічувати економічну діяльність. А це призводило до росту безробіття.

Водночас країни з позитивним платіжним балансом, «стерилізуючи золото», не поспішали розширювати свою грошову масу, тобто провокувати інфляцію на внутрішньому ринку і знижувати конкурентоздатність своєї експортної продукції.

Країни з дефіцитом платіжного балансу вичерпували свої золоті резерви і не могли більше підтримувати стабільність валютного курсу.

3. Під час Першої світової війни для фінансування частини своїх військових витрат країни змушені були друкувати гроші і, по суті, відмовитися від золотого стандарту.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.