 |
|
Класифікація масових інформаційних потоків
По відношенню до масових інформаційних потоків перераховані потреби виступають як причина, що формує відповідний комплекс їх функцій, а отже, і склад текстів. Якщо класифікувати їх за призначенням, функціональної спрямованості, виявиться, що вони теж складають сім груп і співвідносяться з потребами.
До першої увійдуть тексти, потрібні для того, щоб стимулювати духовні шукання людей, що ведуть до формування масової свідомості. Коло їх широкий: це матеріали, які популяризують досягнення науки, ідеологічні та естетичні цінності (наукова, ідеологічна та естетична пропаганда), стереотипи поведінки, орієнтованого на актуальні суспільні ідеали.
У другій групі виявляться матеріали, що сповіщає про
зміни дійсності на очевидному рівні (події) і на неочевидний (проблеми). Це всі ті публікації, які прийнято називати текстами новиннєвої і проблемно-аналітичної журналістики.
Третю складуть матеріали, що знайомлять з різними думками про події і хвилюючих суспільство проблемах - публіцистичні виступи політиків, вчених, письменників, журналістів, інших соціально активних громадян, присвячені злобі дня.
Четверту групу утворюють адміністративні, управлінські тексти - повідомлення про ті чи інші рішення інститутів влади, розраховані на управління поведінкою мас.
У п'ятій виявляться тексти, які дають можливість знайомитися зі специфічними груповими цінностями - світоглядними та культурними особливостями різних етносів, професій, вікових прошарків суспільства (в тому числі і з ціннісними орієнтаціями громадських і державних лідерів).
У шостій групі ми виявимо тексти, здатні допомогти у вирішенні особистих або ділових проблем (маються на увазі різного роду типові труднощі виробничого та побутового властивості) - корисні поради, юридичні консультації, оголошення, реклама та інші матеріали довідкового характеру.
Сьома група представлена рекреаційними текстами. Вони дають людині можливість психологічної розрядки, допомагають відновити життєві сили, знайти душевну рівновагу, підняти настрій. Це спектаклі і фільми, виступи гумористів і сатириків, зірок естради, ігри, конкурси, змагання.
Словом, масові інформаційні потоки включають в себе рухомий масив текстів, потрібних в тій чи іншій мірі кожної людини, але, головне, у своїй сукупності необхідних суспільству в цілому, оскільки утримують його як цілісність, орієнтовані на забезпечення нормальної роботи механізмів його саморегулювання.
Практичне заняття №1.
КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ЇХ ДОТРИМАННЯ
У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТА
Питання для самостійного вивчення і подальшого обговорення:
1. Закони, що регулюють масово-інформаційну діяльність в Україні.
2. Етичні норми та професійні стандарти роботи журналіста.
Закони, що регулюють масово-інформаційну діяльність
В Україні
Закон України «Про інформацію». Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”. Закон України „Про телебачення і радіомовлення”. Закон України „Про інформаційні агентства”. Закон України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”. Закон України «Про доступ до публічної інформації».
Правові відносини в інформаційній сфері регулюються національною системою законів і підзаконних актів. Ці гарантії закріплені у відповідних Законах України, Указах Президента України та постановах Кабінету Міністрів України.
Законом України "Про інформацію" встановлені загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплені права осіб на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України.
Цим Законом також передбачається, що інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини.
Згідно з Законом України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації.
Цим Законом (ст. 3) висуваються обмеження щодо неприпустимості зловживання друкованими ЗМІ. Так, друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути використані для: поширення відомостей, розголошення яких забороняється статтею 46 Закону України "Про інформацію" (державна та інша передбачена законом таємниця); закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України; пропаганди війни, насильства та жорстокості; розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі; розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення терористичних актів та інших кримінально караних діянь.
Забороняється використання друкованих засобів масової інформації для: втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність;розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його представника.
Друковані засоби масової інформації є вільними. Забороняється створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації.
Професійний журналіст редакції при виконанні службових обов'язків перебуває під правовим і соціальним захистом. Честь, гідність, недоторканність журналіста охороняються законом.
Журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов'язків.
Закон України "Про телебачення і радіомовлення" регулює діяльність телерадіоорганізацій на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.
З метою реалізації та додержання законодавства в галузі телебачення і радіомовлення та інших нормативних актів створюється Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.
Втручання державних органів, органів місцевого, регіонального самоврядування, їх посадових осіб, об'єднань громадян, окремих громадян у творчу діяльність телерадіоорганізацій, а також цензура, як контроль за ідеологічним змістом передач, забороняються; контролюється лише зміст інформації, яка охороняється законом.
Цим Законом визначені також права та обов'язки телерадіоорганізацій та творчих працівників телерадіоорганізацій.
Закон України „Про інформаційні агентства”закріплює правові основи діяльності в Україні інформаційних агентств та їх міжнародного співробітництва. Інформаційними агентствами згідно з цим Законом є зареєстровані як юридичні особи суб'єкти інформаційної діяльності, що діють з метою надання інформаційних послуг.
Свобода діяльності інформаційних агентств гарантується Конституцією України та чинним законодавством.
Забороняється цензура інформації, поширюваної інформаційними агентствами. Інформаційні агентства не мають права у своїх матеріалах розголошувати дані, що становлять державну таємницю, або іншу інформацію, яка охороняється законодавством, закликати до насильницької зміни або повалення існуючого конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, підриву її безпеки, вести пропаганду війни, насильства і жорстокості, розпалювати расову, національну, релігійну ворожнечу, розповсюджувати порнографію або іншу інформацію, яка підриває суспільну мораль або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини, а також інформацію, яка ущемляє законні права й інтереси громадян, давати оцінку щодо винуватості осіб у здійсненні злочину, вказувати на особу, яка ніби скоїла злочин до рішення суду, публікувати матеріали, які розкривають тактику і методику розслідування.
Спеціальні норми державної підтримки засобів масової інформації та соціального захисту журналістів містить Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", які застосовуються до всіх засобів масової інформації незалежно від їх ідеологічного і політичного спрямування.
Із 9-го травня 2011 року набрав чинності Закон України «Про доступ до публічної інформації». Цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Посадові та службові особи не підлягають юридичній відповідальності, незважаючи на порушення своїх обов'язків, за розголошення інформації про правопорушення або відомостей, що стосуються серйозної загрози здоров'ю чи безпеці громадян, довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала обґрунтоване переконання, що інформація є достовірною, а також містить докази правопорушення або стосується істотної загрози здоров'ю чи безпеці громадян, довкіллю.