 |
|
Міні-лекція «Кожен кіносеанс, як маленький проект»
Кожен кіносеанс повинен виходити з актуальної проблеми і мати відповіді на наступні елементи
1. Опис проблеми
На вирішення якої саме проблеми спрямований проект? Кого (якої цільової групи) стосується ця проблема? Якою є причина /причини виникнення проблеми? Як проявляється проблема, які її наслідки (наведіть конкретні приклади чи статистичні дані, результати досліджень, результати власних спостережень та аналізу)? Якими є територіальні межі проблеми (регіональні, місцеві, інше)?
2. Мета проекту
Мета проекту повинна вказувати на те – на які зміни спрямовано проект, яким чином проект впливатиме на вирішення проблеми.
3. Завдання проекту
Сформулюйте завдання проекту, як систему кроків спрямованих на досягнення мети. Завдання проекту повинні бути конкретними, вимірюваними, обмеженими територією, реальними для виконання вашою групою, обмеженими у часі.
4. Заплановані дії та календар дій
Складіть список основних дій, спрямованих на виконання завдань проекту та досягнення його мети. Дії треба розташувати в порядку їх виконання і вказати часовий термін потрібний на виконання кожної дії. Деякі дії можуть відбуватись одночасно, однак зверніть увагу, щоб між ними був логічний зв'язок.
5. Очікувані результати проекту
Досягнення яких конкретних результатів заплановано проектом? Вкажіть кількісні та якісні очікувані результати проекту.
6. Необхідні ресурси та бюджет проекту
Складіть список людських та матеріальних ресурсів, які будуть необхідними для виконання проекту. Вкажіть – які із зазначених ресурсів буде внеском вашої групи або ваших партнерів. Таким внеском може бути волонтерська праця, техніка, надання приміщень для проведення заходів, грошові внески і т.п. )
Міні-лекція – «Вчимося задавати питання»
Запитання — це висловлювання, у якому міститься вимога певної інформації від людини, до якої звертаються.
Дослідження будь-якого запитання обов'язково передбачає необхідність врахування:
♦ передумови запитання;
♦ контексту його промовляння.
Передумова запитання — це вихідне знання, яке міститься у запитанні.
♦ Наприклад, запитання «Яку оцінку ти отримав на іспиті з логіки?» передбачає, що людина, до якої звертаються, колись складала іспит з логіки.
Якщо передумова запитання є незрозумілою для людини, до якої звертаються, то діалог взагалі не відбудеться.
♦ Наприклад, якщо ви запитуєте співрозмовника: «Як ви голосували на останніх виборах Президента України?» з метою встановлення, за яку особу голосував співрозмовник, а у відповідь чуєте опис процедури голосування: «Пішов до виборчої дільниці, отримав бюлетень, заповнив його і кинув до урни», то навряд чи можна стверджувати про успішність такого спілкування.
Контекст запитання — це місце, час та інші умови, за яких відбувається діалог.
♦ Наприклад, запитання: «Чи маєте ви годинник?», яке ставлять перехожому на вулиці, може означати бажання дізнатися про час. Те ж саме запитання, але в подарунковому магазині, буде означати зовсім інше.
♦ Інший приклад: запитання «Як справи?» в залежності від різних ситуацій може бути довідковим (коли дійсно хочуть дізнатися про життя іншої людини) або просто люб'язністю (відповідно до правил етикету)
Встановлення передумови запитання і контексту його промовляння є важливим чинником успішного спілкування людей.
Види запитань
Існують різноманітні види запитань. Так, наприклад, усі запитання поділяють на:
♦ відкриті;
♦ закриті.
Відкриті запитання — це запитання, які передбачають можливість необмеженої кількості відповідей.
Закриті запитання — це запитання, на які можна дати обмежену кількість відповідей.
♦ Наприклад, запитання «Яким є Ваше ставлення до діяльності Верховної Ради?» є відкритим, оскільки кожна людина може висловити свою власну думку з цього приводу.
♦ Те саме запитання можна сформулювати в закритій формі. Наприклад, «Ваше ставлення до діяльності Верховної Ради є позитивним?»
Запитання також можна поділити на:
♦ логічно коректні;
♦ логічно некоректні.
Логічно коректними називають такі запитання, на які можна дати правильні відповіді, за допомогою яких зникає пізнавальна невизначеність запитання. На логічно некоректні запитання такі відповіді дати неможливо.
Зазначимо декілька випадків логічної некоректності запитань.
а) запитання буде некоректним, якщо його формулювання містить терміни, значення яких невідомі співрозмовнику.
♦ Наприклад, запитання: «Які існують види а&єктивно-іменних словосполучень з обов'язкозо-дистрибутивним зв'язком компонентів у сучасній англійській мові?» буде зрозумілим лише певній аудиторії. Для більшості людей вони будуть позбавленими смислу;
б) запитання буде некоректним, якщо не всі терміни, що зустрічаються в ньому, є чітко визначеними і з контексту не зрозуміло, що саме ці терміни означають. Такі запитання називають недостатньо визначеними запитаннями.
♦ Наприклад, запитання «Ви «за» чи «проти» введення приватної власності?» може викликати великі труднощі, оскільки невідомо, що саме має на увазі той, хто запитує, вживаючи певні терміни.
Необхідно з'ясувати, принаймні, найбільш очевидне: «Що таке приватна власність?», «Яким саме чином вона буде запроваджуватись?», «Що є предметом приватної власності: земля, надра, заводи?..» тощо, а потім вже давати відповідь.
2. Синтаксична некоректність запитання Запитання буде синтаксично некоректним тоді, коли його складники не узгоджуються між собою (хоча вони можуть бути чітко визначеними).
І. М. Якимов, розглядаючи запитання як один із прийомів психічного впливу, що виконує роль своєрідного «підказу», запропонував поділ запитань на певні види залежно від характеру цього «підказу»:
1) визначальні, що починаються словами: який, хто, де, коли, чому, які містять найменше елементів навіювання;
2) розділові – в яких надається можливість вибору тільки між двома протилежними можливостями;
3) виключні – в яких можна сказати або «так», або «ні»;
4) очікувальні – в яких підказується певна відповідь при видимій свободі її вибору;
5) передбачувальні – в яких передбачається, що вже відоме те, що насправді ще не відоме
М. І. Єнікєєва розглядає систему запитань, як тактичний засіб психічного впливу на протидіючу особу, виділяє “нейтральні” запитання тільки як один із видів допустимих, тим самим істотно розширюючи й межі допустимості самого впливу. Відповідно поділ ним запитань на групи здійснюється за ступенем зростання психологічного впливу :
1) нейтральні запитання – формулювання відповідей на них повністю залежить від ініціативи допитуваної особи;
2) розділові запитання («або»);
3) альтернативні запитання, що вимагають позитивної або негативної відповіді;
4) запитання, що надають право вибору між двома відповідями, але позитивна відповідь на один з них відповідає очікуванню того, хто запитує (запитання непрямого навіювання);
5) запитання прямого навіювання;
6) запитання неправдивого змісту, розраховані на ефект так званої «пастки», які є прийомом психічного насильства
Так, нейтральні запитання з погляду логіки є відкритими й визначеними, альтернативні – непрямими й закритими, а запитання неправдивого змісту – нетривіально некоректними, тобто провокаційними.