Історична наука у другій половині XX ст.
Соціально-політичні умови розвитку історичної науки. Науково-технічна революція та її вплив на методологію суспільних наук. Наростання економічної кризи. Протиборство різних соціально-політичних систем. Загострення ідеологічної боротьби. Національно-визвольні рухи. Падіння колоніальної системи. Політичні та соціально-економічні перетворення у СРСР і країнах Східної Європи. Розпад СРСР і становлення нових незалежних держав. Організаційні основи історичної науки. Посилення взаємовпливу національних історіографій. Національні та міжнародні наукові центри, товариства, періодичні видання. Міжнародні конгреси історичних наук та їх значення для розвитку світової історіографії. Місцева історія та історія краєзнавства. Проблеми викладання історії в школі. Система вищої історичної освіти у сучасному світі. Криза традиційного історизму та спроби її подолання. Еволюція неокантіанства. "Метод індивідуалізації" у працях Г.Ріттера, Ф.Мейнеке, Д.Реніра. Неопозитивістська течія у сучасній історіографії (К.Поппер, К.Фішер). Екзистенціалізм і його вплив на історичну науку. Релігійно-філософські концепції історичного процесу (Т.Баттерфілд). Методологічні дискусії 60—80-х XX ст. років у західноєвропейській та амери камській історіографії. Критика німецького історизму у працях Г. Ротфельса, В.Конце, О.Бруннера. Модернізація традиційних уявлень про пізнавальні можливості історичної науки (Е.Карр, Дж. Пламб, Дж, Барраклоу С.Полард). Проблеми вдосконалення методів історичного дослідження у творах М.М.Постана, О.Ейделота, І.Тіллі, Л.Бенсона. "Нова історична наука". Подальший розвиток теоретичних основ "нової історичної науки". Неоднорідність методологічної бази "нової історичної науки". Вплив теорГ стадій економічного росту та індустріального суспільства (У.Ростоу В.Арон) на історико-соціологічні концепції "нової історичної науки". Періодизація світової історії. Концепції традиційного та індустріального суспільств. Плюралістична "теорія фактів". Запровадження соціологічних, політологічних та економічних концепцій та методів в історичні дослідження. Інтеграція історії та соціально-політичних наук. Поширення міждисциплінарних студій. Проблема соціальних функцій історичної науки. Ідея глобальної історії й історичного синтезу в працях істориків школи "Анналів". Історичні погляди і праці Ф.Броделя. Теорія устрою і функціонування суспільства. Проблеми взаємозв'язку різних аспектів історичного процесу. Категорія соціального часу. Поняття цивілізації у "новій історичній науці". Критика традиційного історизму. Критика марксистської історіоірафії. Структура і напрямки історичних досліджень "Нової історичної науки". "Нова соціальна історія", "нова економічна історія", "нова політична історія". Проблеми і методи досліджень. Вивчення історії народонаселення, системи родинних зв'язків, соціальних структур, класів і соціальних груп. Дослідження історії колективної свідомості, менталітету, соціальних рухів і протестів, трансформації суспільства, народної культури. Компаративна історія. Застосування порівняльних методів вивчення історичних подій та процесів. Спроби поширення просопографічного методу на вивчення історії соціальних груп і населених пунктів. Нові методи вивчення джерел. Поняття "історичний факт". Поширення методів кількісного аналізу в історичній науці. Використання СОМ для обробки історичних матеріалів і вивчення джерел. Кліометрія. Поворот до наративу в історичних дослідженнях. Центри і школи "Нової історичної науки". Історична школа "Анналів" у Франції (Ж. Ле Гофф, Ле Руа Ладюрі, А.І.Марру, Ф.Флоре, Р.Мандру, Д.Рі-ше). Кембриджська історико-демографічна школа (Т.Ласлетт, У.Хоскінс, У.Шефрілд). Оксфордська школа соціальної історії (Р.Семюель). "Нова історична наука" в США. Асоціації соціальної і місцевої історії. Дослідження в галузі соціальної історії (Б.Ратмен). Психоісторія та кліометрія в американській історіографії. Соціально-критична школа в історіографії ФРН (У.Веллер, Ю.Кока). Методологічні проблеми і труднощі подальшого розвитку "Нової історичної науки". Феномен радянської історіографії. Загальні умови і тенденції розвитку. Збереження елементів плюралізму до початку 20-х років. Створення паралельних расистських наукових центрів як засіб витіснення дореволюційної історичної науки. Централізація архівної справи. Реформи вищої школи, створення факультетів суспільних наук. Закриття дореволюційних історичних журналів. Зростання історіографії з політикою і ідеологією, орієнтація на марксизм як єдину універсальну наукову теорію. Розуміння історичної науки я перш за все поле ідейної боротьби і підміна наукової критики методом цитування. Формування типу активного історика-партійця і вислання із Росії старої професури. Зародження ленінського культу, введення у 1924 р. обов'язкового вивчення історії партій ленінізму. Видання зібрань творів керівників партії. Фабрикація "академічних справ" і репресії проти істориків. Архівні справи як "політична справа пролетарської диктатури" передача архівів у розпорядження НКВС. Ідейний ізоляціонізм радянської історіографії, роль у цьому М.Н.Покровського і М.М.Лукіна: Проблематика наукових досліджень."Короткий курс історії ВКП(б)" – катехізис радянської науки. Переважна увага до історії соціалістичних ідей, революцій, робітничого руху. Абсолютизація класового підходу. Недостатня увага до вивчення історії культури, духовного світу людини, індивідуальної і соціальної психології. Накопичування нового наукового матеріалу. Архівні публікації. Вивчення аграрної історії англійської революції (С.(.Архангельський), якобінства (М.М.Лукін), народних рухів жерміналя і преріаля (Є.В.Тарле), Паризької Комуни (А.І.Молок), утопічного соціалізму ( В.П.Волгін), міжнародних відносин (С.Д.Сказкін, Є.В.Тарле), класів і партій у США (В.І.Лан). Розробка історії культури в працях М.М.Бахтіна періоду заслання. Російська емігрантська історіографія. Зародження історичної антропології в працях Л.П.Карсавіна, євразійська концепція М.С.Трубецького. Проблема об'єктивного підходу до стану радянської науки 20-30-х років. Політичні та ідеологічні умови розвитку марксистської історіографії. СРСР - центр марксистської історичної науки. Посилення боротьби з "буржуазною" історіографією у новітні роки. Постанови ЦК ВКП(б) з питань літератури та мистецтва та їх вплив на розвиток історичної науки. Історіографія в СРСР: ідеологізована наука. Етапи розвитку історичної науки. Жорсткий партійно-ідеологічний диктат в середині 40 - середині 50-х років XX ст. Кампанія боротьби проти космополітизму і гонінь на істориків. Історіографія в період відлиги. Створення нових історичних журналів і академічних інститутів, інтелектуальне пожвавлення і швидкий відкат назад. Розгром редакції "Вопросов истории" (1957), згортання наукових дискусій, справа Некрича (1966). Неоднозначний характер розвитку радянської історіографії: накопичення нового фактологічного матеріалу, залучення нових джерел, становлення нових галузей історіографії (американістика, латиноамериканістика, скандинавістика, італознавство та ін.), створення фундаментальних досліджень, з одного боку, і домінування сірої апологетики, міфотворчості, кон'юнктурщини, з іншого. Дискусії 60-х, 70-х років XX ст. Проблеми історичних законів і конкретних форм всесвітньо-історичного процесу. Питання структурного аналізу і логіки історії (О.О.Зінов'єв, Г.С.Померанц, М.Я.Гефтер). Методологічні аспекти соціальної історії та історичної психології у працях Б.Н.Поршнева та А.Я.Гуревича. Запровадження міждисциплінарних методів в історичну науку (О.Ф.Лосєв, М.М.Бахтін, Д.С.Ліхачов). Посилення впливу офіційної ідеології на історичну науку в 70-80 рр. XX ст. Теорії "розвинутого соціалізму" та "нової історичної спільності — радянської народу" й історіографія Розгляд проблем методології історичної науки у працях Є.М.Жукова, А.С.Гулиги, М.А.Барга, Б.Т.Могильницького, І.Д.Ковальченка. "Перебудова" та історична наука. Пріоритет загальнолюдських цінностей. Права людини як критерій суспільного прогресу. Переосмислення історичного досвіду і шляхів розвитку світової цивілізації. Три підходи до оновлення історичної науки з кінця 80-х років XX ст.: консервативно-догматичний з протиставленням ленінського і сталінського періодів у розвитку науки, радикально-критичний з елементами нігілізму, "творчо-створювальний" на базі оновленої марксистської методології. Химера "соціалістичного плюралізму". Проблематика досліджень радянських істориків. Теоретичні проблеми історії в АН, його наступна ліквідація. Обмеженість методологічних пошуків рамками марксистської теорії. Поширення колективів-студій і видань. Історико-теоретичні концепції багатотомної "Всесвітньої історії". Узагальнюючі багатотомні праці. Відродження історико-краєзнавчого руху. Дискусії з актуальних питань вітчизняної та зарубіжної історії. Дискусія про співвідношення соціологічних і історичних законів. Зміни проблематики досліджень у другій половні 80-х - першій половині 90-х років XX ст. Вивчення "білих плям" історії. Історична публіцистика та її роль у розвитку історіографії Розширення доступу до архівів. Перевидана історіографічної спадщини. Суперечливість історіографічних праць: поверховість і непереконливість критики, а ознайомлення читачів з ідеями зарубіжних вчених, неофіційна асиміляція новітніх концепцій. Дослідження з історії окремих країн. Праці видатних вчених (А.Адо, М.А.Барг, В.М.Далін, А. С. Єрусалимський, А.В.Єфімов, А.З.Манфред, Б.Ф.Поршнєв, С.Д.Сказкін, А.Ф.Шульговський та ін.), їх місце в світовій історіографії. Дискусії про характер революції 1918-1919 рр. у Німеччині, про природу якобінської диктатури, про сутність чартизму, про перехід від феодалізму до капіталізму. Розвиток біографічного жанру, ідеологізоване вивчення міжнародного і соціалістичного руху на базі концепції загальної кризи капіталізму і характеру сучасної епохи. Апологетика і наступне переосмислення історичної ролі Комінтерну і європейської соціал-демократії. Нові явища і тенденції в російській історичній науці в кінці XX століття, Ретроградні тенденції і новаторські пошуки. Обговорення проблем теоретико-методологічних основ історичного пізнання, формаційного і цивілізаційного підходів, періодизація історії Нового Новітнього часу, характеру Другої світової війни, місця Росії у Європі і світі. Проблема: наука, влада І небезпека кон'юнктурного фактору для наукового пізнання. Історіографія і особливості її розвитку в країнах Східної Європи. Марксистський напрям в історіографії США (К.Аптекер), Англії (А.Л.Морган, Є.Хобсбоум, Є.Томпсон), Франції (К.Віллар, М.Вовель). Криза марксистської історіографії та її еволюція наприкінці 80-х - першій половині 90-х років XX ст. Національні історіографії та шляхи їх розвитку. Зростання ролі історичної науки США у світовій історіографії. Теорія єдності та її вплив на тематику історичних досліджень. Школа "бізнесу" в американській історіографії. Дослідження представників школи "консенсусу" (Д.Бурсін, Р.Є.Браун, Л.Харц). Школа реальної політики (К.І.Моргентау, Д.Кеннан). Вплив ідеології неолібералізму, неоконсерватизму на американську історіографію. Основні тенденції розвитку історичної науки у Великобританії. Провідні центри і школи у французькій історіографії. Особливості розвитку німецької історіографії. Перегляд методології та проблематики історичних досліджень після Другої світової війни. Протистояння історіографічних течій в умовах існування двох німецьких держав. Об'єднання Німеччини та його вплив на розвиток історичної науки. Італійська історіографія. Основні тенденції розвитку латиноамериканської історіографії. Розвиток історіографії в країнах Східної Європи. Вплив соціально-економічних і політичних реформ 80-х років XX ст. на історичну науку в Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Болгарії та Румунії. Історіографія Югославії в умовах кризи і розпаду федерації. Історична наука у республіках колишнього СРСР. Основні проблеми і тенденції подальшого розвитку світової історіографії. Майбутнє історичної науки.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|