Здавалка
Главная | Обратная связь

Майнові та інші опосередковано-статусні позародинні конфлікти



За юкагирськими звичаями голову забитого на полюванні звіра обо­в'язково треба було закривати чимось від сторонніх очей, особливо — від очей дівчини. У юкагирів існує народне сказання про дівчину, яка одного разу подивилася «в обличчя» впольованого її братом лося й пожаліла тварину, подумавши, що та плакала перед смертю; після цього брат дівчини перестав убивати звірів і захворів. Ситуацію зміг «випра­вити» лише шаман племені, який наказав повісити дівчину-порушницю. Коли наказ було виконано, брат страченої дівчини видужав і знову по­чав убивати на полюванні лосів.

На щастя, не всі конфлікти, пов'язані з порушенням традиційних пра­вил виконання певних видів діяльності, закінчувались так трагічно для тих, хто їх порушив або не виконав, але цілком зрозуміло, що численні професіональні секрети та приписи майже у всіх народів земної кулі ви­конували свого часу неабияку протиконфліктну функцію, особливо у житті тих народів, для яких полювання було провідною діяльністю та основним засобом існування.

У тих народів, які здобували засоби існування продуктивною пра­цею (землеробством, тваринництвом тощо), основною сферою виник­нення позасімейних конфліктів були майнові відносини. Рано чи пізно котромусь з членів етнічної спільноти видавався не дуже справедливим існуючий розподіл власності, що й стимулювало ті чи інші спроби «по­новлення справедливості». Найпоширенішими формами перерозподілу власності у традиційних суспільствах були озброєні напади на сусідні поселення та таємні крадіжки господарського майна.

більш складними стають самозахисні дії; етносу, коли в результаті привласнення особою чи групою осіб чужого майна можливі серйозні зіткнення, скажімо, міжродового рівня. Тут ми стикаємося, наприклад, з досить розробленою системою заходів щодо дистанціонування соціальної групи, до якої належать порушники, від них са­мих, що, зрозуміло, робить відповідальними за злочинні дії не етно­культурну групу загалому і навіть не сімейно-родову, а лише одного чи кількох їхніх представників. До таких заходів можна віднести, приміром, те, що у гірських народів Кавказу особи, які належали до общинної адміністрації, не мали права ні скликати населення для військового набігу, ні очолювати сам набіг. Усе це мав робити хто-небудь з рядових общинників. Він же брав на себе й тягар відпові­дальності, якщо до цього доходили справи: певна незалежність таких переважно молодіжних загонів рятувала громаду, але дорого кошту­вала самим членам загону.

Учасники таких загонів могли дещо зменшити гостроту зворотної реакції, дотримуючи певних правил нападу. Так, у кавказьких горців певні господарські речі взагалі заборонялось грабувати, а якщо ж рап­том серед захопленої здобичі виявлялися предмети, власники яких мог­ли вимагати їхнього повернення, то поміж учасниками набігу розподілилась лише половина здобичі, а інша половина залишалася у ватажка для задовольняння можливих стягнень. Заборонялось, до речі, й захоп­лювати у полон більше трьох чоловік, занадто молодих або старих, по­шлюблених та ін.

У випадках вбивства вбивця ставав кровним ворогом роду вбитого, проте й тут можна було запобігти розростанню кровної помсти до масштабів знищення ворогуючих родів. Якщо, наприклад, вбивця (або і вбитий) був людиною, яка систематично порушувала традиційні норми поведінки в суспільстві, родичі могли відмовитися від нього.

Був і інший шлях до зняття такого конфлікту: у абхазців досить часто вбивця з вищого станового прошарку був змушений погоджуватися на пропоноване народом усиновлення або виховання селянської дитини від потерпілої сторони, аби запобігти кровній помсті. Останній варіант за­побігання міжродовомутсонфлікту був, здається, найдоцільнішим з пог54 ляду більшості етносів, бо в тій чи іншій формі — аванкулат/аталицтво (віддання власної дитини на виховання в інший рід), усиновлення/ удочеріння, покумлення/родичання через шлюб дітей — його викорис­товували, аби запобігти конфліктним зіткненням різного рівня та у різних сферах суспільного життя.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.