Здавалка
Главная | Обратная связь

Виявлення й оцінка фактичної радіаційної обстановки. Прилад радіаційної розвідки.



 

Основним завданням дозиметрії в ЦО є виявлення і оцінювання ступеня небезпечності іонізуючих випромінювань для населення і невоєнізованих фор-мувань ЦО з метою забезпечення їх дій у різних умовах радіаційної обстановки. Для цього: виявляють і вимірюють потужність експозиційної дози випромінювання для забезпечення життєдіяльності населення і успішного проведення рятувальних та невідкладних робіт в осередках ураження, активність речовин, щільність потоку іонізуючого випромінювання, поверхневу активність різних об’єктів для визна-чення необхідності й повноти проведення дезактивації й санітарної обробки, а також визначення норм споживання забруднених продуктів харчування; експози-ційну і поглинуту дози опромінення з метою визначення працездатності населення; ступінь забруднення радіоактивними речовинами продуктів харчування, врожаю, кормів і води.

Прилади, призначені для виявлення і виміру характеристик іоніуючих випромінювань називаються дозиметричними. Залежно від завдань, що виконуються, дозиметричні прилади умовно поділяються на прилади радіаційної розвідки і прилади контролю опромінення людей. Прилади радіаційної розвідки призначені для виявлення ступеня зараження місцевості й об’єктів радіоактивними речовинами. Прилади контролю опромінення призначені для вимірювання доз опромі-нення при роботі чи перебуванні людей на зараженій місцевості або під впливом проникаючої радіації ядерного вибуху чи аварії на радіаційно небезпечному об’єкті.

 

Задача 1. (5)

На хімічному підприємстві відбулась аварія на складі зі СДОР, яка перебувала під тиском. У результаті аварії викинуто в атмосферу СДОР й виник осередок зараження. Визначити глибину можливого зараження.

 

Найменування СДОР- фтор.

Викинуто в атмосферу зрідженого СДОР - 34т.

Час, який минув після аварії - 1,5год

Швидкість вітру на висоті 10 м— V10(м/с) - 15

Температура повітря - 30С

Ступінь вертикальної стійкості повітря - конвекція.

 

Розв’язання:

 

1. За формулоювизначаємо еквівалентну кількість речовини в первинній хмарі:

Qe1 = К1∙К3∙К5∙К7∙Q0

де К1 – коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДОР. Додаток 1 (Д1) для стиснутих газів К1 = 1;

К3— коефіцієнт, що дорівнює відношенню граничної токсодози хлору до граничної токсодози іншої СДОР — Д1;

К5 — коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості повітря. Приймається: для інверсії — за 1, для ізотермії — 0,23, для конвекції — 0,008;

К7— коефіцієнт, який враховує вплив температури повітря (для стиснутих газів К7 = 1);

Q0 — кількість викинутої (розлитої) при аварії СДОР (т).

 

Qe1=0,95*3*0,08*1, 05*34=8,13 т.

 

2.За формулою визначаємо час випаровування хлору: : T=h*d/K2*K4*K7

де h — товщина шару розливу СДОР (м);

d — питома вага СДОР(т/м3)

К2 — коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР

К4 — коефіцієнт, який враховує швидкість вітру

К7— коефіцієнт, який враховує вплив температури повітря

T=0,05*1, 512/0,038*5,68*1,05= 0, 0756/0,226=0,33 год.

 

3. За формулою визначаємо еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі:

Qe2=(1-k1)*K2*K3*K4**K5*K6*K7*Q0/ h*d

де К6 — коефіцієнт, який залежить від часу, що пройшов після початку аварії

 

Qe2=(1-0,95)*0,038*3*5,68*0,08*1*34/ 0,05*1,512=1,369 т.

K6=N 0,4 (в степені)

K6=1,5 0,4(в степені)=1,17

 

4. За таблицею Д2 для знаходимо глибину зони зараження первинною хмарою Г1 = 0,97 км. За таблицею Д2 для знаходимо глибину зони зараження вторинною хмарою Г2 = 2,71 км.

 

5. За формулою визначаємо повну глибину зони зараження:

Г=Г1+0,5Г2

Г=2,17+0,5 *0,97= 3,195 км

6. За формулою (1.7) знаходимо гранично можливе значення глибини переносу повітряних мас: Гп = N∙V,

 

де N — час від початку аварії (години);

V — швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даних швидкості вітру і ступені вертикальної стійкості повітря, які визначаються за допомогою таблиць Д5.

 

Гп = N∙V= 1,5*28 = 42 км.

 

За остаточну розрахункову глибину зараження фтором приймається Г = 3,195 км

 

Задача 2. (6)У результаті аварії на хімічно небезпечному об'єкті виникла зона зараження. Визначити площу зони зараження після аварії.

час, який минув після аварії, год.-4,5

глибина зони зараження, км-8

швидкість вітру на висоті 10 м— V10(м/с)-3,4

ступінь вертикальної стійкості повітря-конвекція

 

Розв’язання:

1. Розраховуємо площу зони фактичного зараження за формулою (1.9):

Sф=K8*Г2*N0,2

де K8 — коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря, приймається: при конвекції — 0,295.

N — час, який пройшов після початку аварії, год.

Sф = 0,295∙82∙4,50,2= 25,5 км2.

 

 

2. Визначаємо площу зони можливого зараження за формулою (1.8):

SM = 8,72 ∙ 10-3 ∙ Г2 ∙ 45

SM = 8,72 ∙ 10-3 ∙ 82 ∙ 45 = 25,11 км2.

 

Задача 3.(7)У результаті аварії на хімічно небезпечному об'єкті, розташованому на відстані декілька кілометрів від міста, відбулося руйнування ємкості зі СДОР.

Визначити час підходу хмари зараженого повітря до межі міста.

 

відстань від міста, км-4

ступінь вертикальної стійкості повітря швидкість вітру на висоті 10 м— V10 (м/с)-5--інверсія

 

Розв’язання:

1. Для швидкості вітру в умовах інверсія , яка дорівнює 5 м/с, за таблицею Д5 знаходимо v = 21км/год.

t=R/V

де t — час підходу хмари СДОР, год;

Rг — відстань від джерела зараження до заданого об'єкта, км;

v — швидкість переносу переднього фронту хмари зараженого повітря, км/год (визначається за таблицею Д5).

2. Час підходу хмари зараженого повітря до міста:

 

t=5/21 = 0,2 год. 12,5 хв.

 

Задача 4. (8)Визначити середню тривалість пожеж у цеху площею (див. варіант) м2 по виготовленню (див. варіант). Вага виробів (див. варіант) т.

Площа цеху, м2 -544

Цех з виготовлення-гуми

Вага виробів, т-94

 

Розв’язання:

1. Визначимо питоме горюче навантаження карболіту в цеху:

Рпит = М/А

Рпит = 94000/544 = 173 (кг/м2)

 

2. Обчислимо середню тривалість пожежі з урахуванням вагової швидкості вигоряння (кг/м2 хв), що становить для гуми — 0,67

 

Тп =173/0,67=258 хв.

 

Література:

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 368 “Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями”

2. Наказ МНС України від 19 квітня 2003 року № 119 “Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій”.

3. Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 р. № 1809-ІІІ // ВВР. -2000. - № 40. - Ст. 337.

4. Бикова О. В. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / Бикова О. В., Болієв О. В., Деревинський Д. М., Єлісеєв В. Н., Миронець С. М., Осипенко С. І., Півень Ю. О. та інш. – К: 2008.– 223 с.

5. Васійчук В. О. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / Васійчук В. О., Гончарук В. Є., Качан С. І., Мохняк С. М. – Львів, 2010. – 384 с.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.