Здавалка
Главная | Обратная связь

Формування професійних знань на уроках трудового навчання



Трудове навчання в спеціальній школі для розумово відсталих дітей спрямоване на початкову професійну підготовку учнів. Досвід трудової діяльності випускників цієї школи свідчить, що більшість із них може працювати в різних галузях виробництва, вони оволодівають кваліфікованою працею в межах професій, які запроваджені в цих школах. Водночас вивчення рівня підготовленості випускників до самостійної праці та адаптації на виробництві (А. Гнатюк, А.Висоцька, Г. Мерсіянова, А. Раку, В.Товстоган та ін.) дають підстави для висновків про те, що професійна підготовка таких учнів ще не відповідає вимогам сучасного виробництва.

Відомо, що підготовка учнів до кваліфікованої праці має забезпечити достатній рівень практичних умінь та професійних знань. Професійні знання – це знання з техніки та технології. В літературних джерелах з трудового навчання останнім часом вони позначені терміном „техніко-технологічні знання” (А. С. Линда, Д.О. Тхоржевський, В.М. Мадзігон, Г.М.Мерсіянова, О.П.Хохліна, І.В.Кущенко та ін.), оскільки цей термін відображає цілісний процес трудової діяльності. Це знання про результат, предмет, засоби праці та трудові дії.

Під час трудового навчання в спеціальній школі більше уваги приділяється формуванню професійних умінь. Завдяки цьому професійна майстерність учнів (виготовлення виробів, обробка деталей) має достатній рівень. Що ж до формування техніко-технологічних знань, то цей компонент кваліфікації робітника недооцінюється. Разом з тим, слід зазначити, що професійні знання підвищують інтелектуальний рівень учнів та сприяють розвитку вмінь правильно регулювати власну практичну діяльність.

Вивчення якості засвоєння техніко-технологічних знань ( 45 ) свідчить, що рівень їх сформованості у більшості учнів досить низький, а це негативно позначається на вмінні самостійно виконувати практичні завдання, особливо у змінених умовах.

Низький рівень техніко-технологічних знань можна пояснити особливостями пізнавальної діяльності розумово відсталих школярів (дослідження Л.Занкова, І.Соловйова, Ж.Шиф, Н.Стадненко), зокрема, порушенням процесів сприймання, памяті, мислення тощо. Засвоєння ж знань, як зазначають відомі психологи Г.Костюк, І.Якиманська, Д. Богоявленський, Н.Менчинська, потребує від учнів зосередження максимальних інтелектуальних зусиль, довготривалої і напруженої розумової роботи, постійної мобілізації волі, уваги тощо, - саме того , що бракує розумово відсталим учням. Окрім того, низький рівень цих знань, як зазначає відомий дослідник з питань трудового навчання розумово відсталих школярів.Л.Мирський, можна пояснити ще й непродуктивною методикою навчання, коли знання не формуються, а тільки повідомляються учням (56 ).

Розумово відсталі школярі з великими труднощам розв’язують мислительні задачі в процесі трудового навчання. Їм легше виконати практичну частину завдання за підказкою, ніж спробувати осмислити його і самостійно знайти рішення. Вчителі часто за учня виконують мислительний етап роботи, залишаючи йому тільки практичне виконання. За такого підходу, звичайно відпадає необхідність у формуванні техніко-технологічних знань.

До техніко-технологічних знань входить, зокрема, професійна термінологія, якою позначаються назви виробів та їх деталей, машин, пристроїв, приладів, інструментів та ін. В існуючих підручниках для розумово відсталих школярів, програмах та методичних посібниках, чітко виділені три основні групи професійних термінів: 1) „предмети діяльності” (назви виробів, деталей, матеріалів та їх характеристик); 2) „засоби діяльності” (назви інструментів, машин, пристроїв та їх деталей); 3)”програмування діяльності” (терміни, що регулюють виконання учнями практичних завдань). У кожній із зазначених груп є спеціальні та побутові терміни. До побутових віднесено терміни, про які школярі дізнаються із повсякдення. Стосовно швейної справи, - це, наприклад, назви одягу, білизни, предметів побуту тощо. Спеціальні терміни стосуються матеріалознавства, машинознавства та технології виготовлення виробів, про які учні дізнаються на уроках праці. Такий розподіл може допомогти вчителю виявити особливості засвоєння професійних знань розумово відсталими школярами. Щодо кількості спеціальних термінів, то, наприклад, із швейної справи, наявних у підручниках, які учні мають засвоїти протягом усього періоду професійно-трудового навчання, то таких понад 400. Із столярної та слюсарної справи таких термінів значно більше.

Досвід трудового навчання свідчить, що більшість школярів мають достатній рівень знань тих термінів, які є назвами предметів та інструментів, і дуже низький рівень з матеріалознавства і машинознавства. Особливо коли йдеться про деталі машин, інструментів та властивості матеріалів. Досить низький рівень знань професійних термінів із групи „програмування діяльності”. Більшість учнів не можуть правильно визначити дію термінами, які пропонуються як інструкція до практичного завдання ( запрасувати шов, обстрочити комір тощо). Учні майже не користуються професійною термінологією навіть на уроках праці. За певним терміном у них не виникає образ об’єкта чи способу виконання завдання. Недостатній запас професійної термінології в свою чергу створює значні труднощі для учнів, коли необхідно назвати основні характеристики предметів (виробів), розповісти про технологію їх виготовлення, дати словесний звіт про послідовність виконання практичного завдання, запитати або повідомити вчителя про якісь неполадки в роботі машини тощо.

У розумово відсталих школярів не виникає потреби користуватися наочно-словесними опорами (таблицями, зразками, малюнками, технологічними картками, підручником). Вони не мають звички звертатись до підручника під час складання відповідей на запитання вчителя, виявляють безпорадність, коли потрібно знайти малюнок, інформацію чи якийсь термін. Тобто у них не розвинуті пошукові вміння, які, безперечно, є одним із показників усвідомленості навчальної діяльності. Відомо, що є тільки один шлях здобуття знань – це розумова і фізична діяльність самих учнів, якою керує вчитель. Від того, як вона організована і здійснюється, залежать обсяг і якість знань, яких набувають у процесі такої діяльності (Г. Костюк). Отже лише безпосереднє залучення учнів до діяльності, яка потребує їхніх самостійних зусиль, думки, волі, почуттів, забезпечує оволодіння досвідом пізнавальної самостійності, оскільки пізнавальна самостійність завжди спрямована на засвоєння нових знань і передбачає готовність учнів до пошукової діяльності.

Такий досвід пізнавальної діяльності може бути забезпечений розумово відсталим учням в процесі вивчення техніко-технологічних знань на основі виконання спеціально дібраної системи вправ, спрямованої на активізацію їх пізнавальної діяльності. Школярі з перших уроків праці мають усвідомити необхідність оволодіння професійною термінологією. Вони мають зрозуміти, що виконання запропонованого завдання потребує від них застосування певних дій і що ці дії позначаються відповідними термінами.

Формування професійної термінології зі спеціальності, основами якої починають оволодівати учні з 4 класу, може бути успішне за наявності знань, уже одержаних ними на уроках трудового навчання у попередніх класах. Змістом програми з трудового навчання для 1-3 класів визначено обсяг матеріалу, який мають засвоїти учні. Це найпростіші відомості про застосування, призначення та властивості паперу і картону, пластиліну і глини, природних матеріалів, деревини, ниток і тканини, а також про інструменти, назви виробів і способів діяльності, Важливо, щоб учитель праці знав, які саме терміни діти знають, якими вони вільно володіють, адекватно використовуючи під час спілкування.

Для засвоєння професійних знань доцільно, щоб під час виконання різноманітних практичних вправ учні зазначали, які дії вони виконують, стимулювати їх до цього. Доцільно ознайомити школярів з професійними термінами ще до того, як вони зустрінуться з ними в тексті підручника чи в інструкційних картках. Це буде своєрідна підготовча робота, особливо для тих термінів, які програмують діяльність школярів ( настрочити, відрізати тощо).

Як уже зазначалось, розумово відсталі учні за терміном, який позначає спосіб виконання завдання, саму дію не бачать. Тому необхідно використовувати різні прийоми навчання, що допомагають учням правильно співвідносити назви з діями чи предметами. Дуже важливо через практичне засвоєння нових термінів вводити їх у активний словник школярів. Водночас в процесі практичної діяльності, під час застосування спеціальних прийомів необхідно вчити учнів усвідомлено використовувати ці слова-терміни: скласти речення з цим терміном, показати предмет або продемонструвати дію, змоделювати, зобразити предметно-дійову ситуацію, дібрати малюнок до цього терміну та інші види вправ, тобто здійснити перетрансформацію словесно сформульованого тексту у конкретні образи.

Особливу увагу слід звернути на використання підручника з праці, де містяться всі професійні терміни, які мають засвоїти школярі. Необхідно розповісти учням про підручник, звернути їхню увагу на те, що в ньому є тексти із заголовками, малюнками, інструкційними картками та ін.. Після текстів є завдання, запитання. Доцільно пояснити значення і зміст кожної із структурних частин підручника, для цього застосувати спеціальні вправи: знайти в підручнику заголовок до тексту, прочитати його та визначити, про що йдеться в тексті; прочитати текст і розповісти, про що говориться в ньому; знайти запитання до тексту; знайти відповіді на запитання в тексті і прочитати їх; розглянути малюнок і розповісти, що на ньому зображено; прочитати підписи під малюнками; знайти малюнок, який позначено номером 7, і прочитати підпис; знайти у змісті підручника зазначений розділ та інші вправи. Починаючи з 5 класу звертають увагу учнів на рисунки-креслення, таблиці, що знаходяться у підручнику.

На початку кожного навчального року учням доцільно розповісти про підручник, за яким вони будуть працювати, про те, що в текстах підручника міститься інформація про матеріали, машини та їх основні деталі, інструменти, прилади, про предмети, які вони виготовлятимуть, способи та послідовність їх виготовлення.

Для ознайомлення із професійною термінологією варто звернути увагу учнів на нові слова у тексті, що означають предмети, вироби, інструменти, матеріали, машини, деталі, та позначення дій, операцій, трудових процесів. Однак, не всі професійні терміни мають бути засвоєні на однаковому рівні. Є такі, з якими учнів потрібно лише ознайомити, оскільки вони не впливають на рівень професійних умінь, не відіграють суттєвої ролі у забезпеченні способу виконання практичних завдань, а призначені для загального розвитку учнів, котрі опановують ту чи іншу професію. Водночас усі терміни групи „програмування діяльності” мають бути добре засвоєні учнями, починаючи з початку трудового навчання, бо від усвідомлення значення кожного з них залежить правильність виконання відповідної операції, а також усних і письмових інструкцій до практичних завдань. Наприклад, такі терміни, як „розпрасувати” і „запрасувати” означають різні види робіт, і щоб правильно виконати волого-теплову обробку, необхідно знати зміст кожного з них.

Вправи, спрямовані на опанування професійної термінології, доцільно застосовувати на кожному занятті у вигляді спеціальних усних та письмових завдань, дидактичної гри. Наприклад, учитель пропонує картку з назвою деталі чи виробу, а учні показують цю деталь чи виріб; учитель демонструє деталь, а учні добирають назву та ін. Розумово відсталі учні із задоволенням виконують вправи типу „гра у доміно”, „поле чудес”, „ кросворди” та вправи на картках, виконання яких передбачає вибір відповіді або містить зразок відповіді. Пропонуємо зразки таких вправ на матеріалі вивчення швейної справи:

1.Розглянь рисунки строчок, виконані ручним способом і визнач назву кожного.

Відповідь: стеблові. прямі, хрестоподібні, тамбурні.

2, Склади реченні за разком із словами-назвами стібків: стеблові, хрестоподібні, прямі, петельні.

Зразок: Стеблові стібки використовуються для вишивання.

3. Розкажи про машинну голку. Використай подані слова.

Слова: колба, лезо, короткий жолобок, довгий жолобок, вістря, вушко.

Зразок: Машинна голка має вушко, куди заправляється нитка.

4.Підпиши назви деталей шпульного ковпачка ( малюнок дається на карточці).

Відповідь: корпус, гвинт, защіпка, пружини.

5. Прочитай у підручнику назви деталей швейної машини в які заправляють верхню нитку. Випиши їх.

6. До поданих термінів вибери призначення кожного (застрочування, пошиття, обшивання, окантовування., розстрочування, вшивання, пристрочування ).

1) Виготовлення швейних виробів ниточним зєднанням.

2) Зєднання дрібних деталей з великими.

3) Зєднання деталей з наступним їх вивертанням.

4) Зєднання деталей по овалу.

5) Прокладання строчки на для закріплення шва, складки на деталях.

6) Прокладання строчки для закріплення підігнутого краю.

7) Обробка зрізу деталі смужкою тканини чи тасьмою.

7. Встав у подані речення пропущені слова-терміни волого-теплової обробки.

1). Щоб ліквідувати замини на виробі, необхідно ...праскою .

2) Для зменшення товщини шва потрібно ... праскою.

3) Відігнути припуски шва в один бік і ... праско

Використання в навчальному процесі запропонованих вправ, та подібних з інших спеціальностей, з метою засвоєння учнями техніко-технологічних знань сприятиме: формуванню у них пізнавальних потреб; розвиткові наполегливості для виконання самостійних практичних завдань; опанування системою інтелектуальних умінь, спеціальних прийомів навчальної діяльності; активного характеру засвоєння знань.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.