 |
|
Політичні репресії в законодавстві
На сучасному етапі видана ціла низка нормативно-правових актів щодо політичних репресій, законів, положень тощо.
Зокрема такі статті, які вказують на політику та напрямки діяльності щодо пить політичних репресій :стаття 1. Вважати реабілітованими осіб, які з політичнихмотивів були необгрунтовано засуджені судами або піддані репресіям
позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками",
особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за
вчинення на території України діянь, кваліфікованих як
контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до
набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність
за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб,
зазначених у статті 2 цього Закону.[6] Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за: - антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону
СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25
грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України
( 2001-05, 2002-05 ) в редакціях до прийняття Закону Української
РСР від 28 жовтня 1989 року "Про затвердження Указу Президії
Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про
внесення змін і доповнень до Кримінального і
Кримінально-процесуального кодексів Української РСР"; - поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать
радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1
Кримінального кодексу України; - порушення законів про відокремлення церкви від держави і
школи від церкви, посягання на особу та права громадян під
приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були
поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою
розпустою. Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які
постійно проживали в Україні і яких з різних причин було
переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необгрунтовано
засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи
піддано репресіям позасудовими органами. { Статтю 1 доповнено
частиною третьою згідно із Законом N 2353-12 від 15.05.92 } Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних
мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Стаття 2. Реабілітації не підлягають особи, щодо яких у
матеріалах кримінальних справ є сукупність доказів, які
підтверджують обгрунтованість притягнення їх до відповідальності
за: - зраду батьківщини, шпигунство, диверсії, шкідництво,
саботаж, терористичні акти; - злочини проти людства і людяності, каральні акції щодо
мирного населення, вбивства, мордування громадян і пособництво в
цьому окупантам у період Великої Вітчизняної війни; - збройні вторгнення на територію України, організацію
збройних формувань, які чинили вбивства, розбої, грабежі й інші
насильства, та особисту участь у вчиненні цих злочинів. Не підлягають реабілітації також особи, засуджені за злочини
проти правосуддя, пов'язані з застосуванням репресій, навіть якщо
вони самі згодом зазнали репресій.
Стаття 3. Реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з
постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням
органів державної влади і управління з політичних, соціальних,
національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з
куркульством, противниками колективізації, так званими
бандпособниками та їх сім'ями.
Стаття 4. Поновити реабілітованих в усіх громадянських
правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і
місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши
це право на членів їх сімей. Визнати недійсними пов'язані з застосуванням репресій рішення
про позбавлення державних нагород, учених ступенів, військових,
спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав. За бажанням реабілітованого або його родичів у разі смерті
реабілітованого повідомлення про реабілітацію має бути безкоштовно
опубліковано в пресі чи іншим способом доведено до відома
громадськості за місцем роботи або проживання реабілітованого.
Стаття 5. Встановити для осіб, які відбували покарання у
вигляді позбавлення волі або примусового поміщення у лікувальні
заклади і згодом реабілітовані відповідно до статті 1 цього
Закону, грошову компенсацію у розмірі однієї мінімальної
заробітної плати за кожний місяць позбавлення волі, але не більш
як 75 мінімальних заробітних плат. Одноразово як грошова
компенсація реабілітованій особі виплачується до 15 мінімальних
заробітних плат, а решта належних грошей - протягом наступних
п'яти років. У разі можливості, на вимогу реабілітованого, вся
нарахована грошова компенсація може бути виплачена одноразово.
Виплата компенсації спадкоємцям не проводиться, крім випадків,
коли компенсація була нарахована, але не отримана реабілітованим.
{ Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2353-12 від 15.05.92, в редакції Закону N 2803-12 від 19.11.92 } Вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок
незайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або
його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості
заявнику відшкодовується вартість будівель та майна. Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно,
що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних
нормативних актів. Заяви про компенсацію та повернення майна подаються не
пізніше трьох років з моменту набрання чинності цим Законом або з
дня одержання особою довідки про реабілітацію згідно з цим
Законом. Порядок виплати компенсації, повернення майна або
відшкодування його вартості реабілітованим регулюється Положенням,
затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6. Реабілітованим громадянам відповідно до статті 1
цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в
місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому
лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для
призначення трудових пенсій. Реабілітованим громадянам, які потребують поліпшення житлових
умов, надається право на першочергове одержання житла. В разі смерті реабілітованої особи це право зберігається за
одним з подружжя, якщо вони не створили нову сім'ю, а також за
батьками і дітьми, які проживали спільно до арешту і у зв'язку з
застосуванням репресій втратили право на займане жиле приміщення
та потребують поліпшення житлових умов. Реабілітовані особи, які проживають у сільській місцевості,
мають право на одержання безпроцентної позики та першочергове
забезпечення будівельними матеріалами для будівництва житла. Якщо реабілітована особа згідно з статтею 1 цього Закону
стала інвалідом внаслідок репресій або є пенсіонером, їй надається
також право на: - одержання пільгових путівок для санаторно-курортного
лікування та відпочинку; - за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем
і відсутності протипоказань до керування ним - забезпечення
автомобілем безоплатно, за наявності медичних показань для
забезпечення автомобілем і протипоказань до керування ним -
забезпечення автомобілем з правом передачі керування автомобілем
члену сім'ї на пільгових умовах, що визначаються Кабінетом
Міністрів України; { Абзац третій частини п'ятої статті 6 в
редакції Закону N 1760-VI ( 1760-17 ) від 15.12.2009 } - безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського
транспорту (крім таксі) та на автомобільному транспорті загального
користування (за винятком таксі) в сільській місцевості в межах
адміністративного району; - зниження оплати жилої площі та комунальних послуг на 50
процентів в межах норм, передбачених чинним законодавством; - позачергове надання медичної допомоги і 50-процентне
зниження вартості ліків за рецептом; - переважне право на вступ до садівницьких товариств,
першочергове право на вступ до житлово-будівельних кооперативів; - першочергове встановлення телефону. Особи, реабілітовані відповідно до цього Закону, мають право
на безплатну консультацію адвокатів з питань, пов'язаних з
реабілітацією. Реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом
пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується
Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання
виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних
депутатів. Чинність статей 4, 5 та 6 цього Закону поширюється на жертви
політичних репресій, що були реабілітовані до прийняття цього
Закону. Пільги з оплати жилої площі, комунальних послуг та проїзду
надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в
розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував
величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. { Статтю 6
доповнено частиною десятою згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 )
від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
Також на сьогодні запроваджений згідно з указом Президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року як «День пам'яті жертв голодоморів». Указом Кучми №797/2004 від 15 липня 2004 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій».
Указом Президента України № 431/2007 «Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937 – 1938 років» встановлено в Україні День пам'яті жертв політичних репресій, який відзначати щороку у третю неділю травня.