Главная | Обратная связь

Методичні рекомендації до практичних занять

Методичні вказівки розраховані на вироблення у студентів навичок і вмінь працювати з історичними джерелами та літературою, самостійно досліджувати невеликі проблеми. Соціально-економічне і суспільно-політичне спрямування тематики практичних занять дозволяє студентам отримати поглиблені знання з найскладніших і проблемних питань курсу, розкрити для себе найважливіші закономірності історіографічної науки.

Запропоновані теми не вичерпують усього матеріалу, який може бути предметом вивчення на практичних заняттях. Їх вибір визначається методологічною та методичною значущістю окремих розділів курсу і наявністю доступних для старшокурсників джерел. Теми семінарських занять не дублюють лекційний курс навчальної програми.

Роботу над темою практичних занять потрібно починати з прочитання лекції відповідної тематики наданої викладачем (якщо така є), а також окремих розділів та підрозділів навчальних посібників, якими для даного курсу є:

· Зашкільняк Л. Сучасна світова історіографія. Посібник для студентів історичних факультетів університетів. – Львів, 2007.

· Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучасності. – Львів, 1999.

· Алпатов М. А. Русская историческая мысль и Западная Европа (XVIII – первая половина XIX в.). - М., 1985.

Після ознайомлення з проблемою у відносно стислому вигляді слід перейти до вивчення її деталей. У цьому допоможе вивчення спеціальної історичної літератури і джерел. Дослідження і аналіз документів, як правило, завершують процес підготовки, мета якого – навчити студента самостійно і глибоко розбиратися в найбільш складних питаннях курсу.

Під час дослідження рекомендованої літератури студентам рекомендується складати стислий план-конспект теми у відповідності з питаннями практичного заняття.

САМОСТІЙНА РОБОТА

 

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
	ТЕМА 1: Предмет, задачі, основні принципи історіографії. Зовнішні фактори впливу та внутрішня логіка розвитку історіографії. Місце історіографії серед інших історичних дисциплін, її зв'язок з філософією, соціологією, політологією, літературознавством. Вивчення історії історичної науки. Проблематика та періодизація курсу. Теоретично-методичні та ідейно-політичні критерії для визначення окремих напрямів історіографії.
	ТЕМА 2. Історіографія історії південних та західних слов’ян в Х – ХVІІІ ст.: етапи розвитку, школи та напрями. Основні принципи середньовічної історіографії: віра у боже провидіння, свобода людської волі, сприйняття часу, біблейська історичні традиції, повчальні функції історії. Літописання як основний жанр російської середньовічної історичної літератури. Принципи літописання. Ідеї французьких істориків у польській історіографії. Перший поділ Речі Посполитої та його вплив на розвиток політичних творів. Ф. Лойко та польська історіографія. «Известия о Галиче и Владимире». Умови розвитку чеської та словацької історіографії наприкінці ХVІІІ ст. Умови розвитку історіографічної науки у словаків наприкінці ХVІІІ ст. Причини відставання від інших слов’янських країн. Поширення ідей автохтонності словаків у ХVІІІ ст. Ю. Папанек. «Історія слов’янського народу». Історія виникнення Словацького вченого товариства. Піднесення визвольного руху у югославських народів наприкінці ХVІІІ ст. та його вплив на розвиток історичної думки.
	ТЕМА 3. Російська історіографія XVI-XVII ст., особливості її розвитку. Огляд історії літописання, еволюція її форм та стилю. Хронографічний жанр та його значення для розвитку історіографії. Житія святих. Посилення авторського начала: історико-публіцистичні повісті та сказання. Поява історичних праць. Фольклор як форма вираження історичної пам’яті народу. Основні проблеми російської історії та їх осмислення в історіографії донаукового періоду. Походження слов’ян, Російської землі та правлячих династій. Походження самодержавства та його аргументація. Смута та її причини. Включення історії Росії у світову історію. Зовнішньополітичні стосунки та боротьба з іноземними загарбниками.
	ТЕМА 4. Становлення та розвиток професійної історичної науки в Росії у XVIII ст. Умови розвитку історіографії у ХVІІІ ст.Секуляризація історії. Розвиток світської освіти. Переклади європейської історичної літератури. Інституалізація історичних досліджень. Видання історичних джерел. Історична періодика. Організація науково-дослідних експедицій. Історіософські основи та методологічні принципи історичних досліджень. Вплив західноєвропейської історіографії на розвиток російської історичної думки. Основні ознаки перевтілення історії у науку. Виникнення допоміжних історичних дисциплін. Типологія історичних праць ХVІІІ ст.
	ТЕМА 5. Польська історіографія в ХІХ –ХХ ст. Основні напрями шляхетсько-буржуазної історіографії Польщі. Ідеологи конституційної монархії в польській історіографії. «Сарматизм» в польській історіографії. Польська історіографія за часів піднесення національно-визвольної боротьби. Організації та школи польських істориків у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Полеміка між краківською та варшавською школами. Криза буржуазної методології історії. Реформістська історіографія. Умови розвитку історичної науки у 1918-1939 рр. Історико-матеріалістичний напрям у історіографії. Історична наука в роки Другої світової війни. Історіографія Польської Народної Республіки.
	ТЕМА 6. Чеська і словацька історіографія в ХІХ –ХХ ст. Історична думка радикальних демократів. Утворення у 1890 р. Чеської академії наук та її вплив на розвиток історіографічної науки. Оцінка гуситського руху в історичних творах. Національне піднесення 60-х рр. ХІХ ст. у Чехії та історіографія. Перші праці соціал-демократів по історії. Утворення Чехословацької республіки у 1918 р. та вплив зазначеної події на розвиток історичної думки. Прогресивний напрямок в немарксистській історіографії. Розвиток історичної науки у 50 – середині 60-х рр. ХХ ст. Криза історичної науки наприкінці 60-х рр. ХХ ст.
	ТЕМА 7. Болгарська історіографія кінця ХІХ – початку ХХ ст. 1. Становлення марксистської історіографії. 2. Стан історичної науки у роки Другої світової війни. 3. Методологічна перебудова історичної науки Народної Республіки Болгарії. 4. Розвиток історичної науки у другій половині 50-х – 60-х рр. ХХ ст. 5. Другий національний з’їзд істориків Болгарії (1964 р.): основні ідеї та рішення. 6. Діяльність медієвістів Болгарії у другій половині ХХ ст. 7. Н. Тодоров та його праця «Про найману працю у болгарських землях в середині ХІХ ст.». 8. Узагальнюючі праці з новітньої історії Болгарії.
	ТЕМА 8. Історіографічна наука південних та західних слов’ян на сучасному етапі державотворення. 1. Болгарське історичне товариство та його діяльність. 2. Посилення інтересу до античної історії у болгарській історіографії. 3. Зміни у методології чехословацької історіографії. 4. Актуальні проблеми української державності в сучасній російській історіографії. 5. Проблеми історії радянської інтелігенції 1920-х рр. в сучасній російській історіографії. 6. Дві основні проблеми сучасної російської історіографії: причини і обставини кризи комуністичної влади та розпад Радянського Союзу; особливості становлення та розвитку пострадянської Росії. 7. Методологічний та історіографічний плюралізм у слов’янських країнах.
	Разом

 

 

7. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1. Заповнення таблиць до кожної з тем семінарських занять:

Для того, щоб вірно виконати завдання студенту необхідно:

А. Приступити до заповнення таблиць тільки після прослухання лекції та виконання всіх завдань семінарського заняття з відповідної теми!

Б. Заповнити таблиці за наступним зразком:

 

країна	напрям в науці	представники	рік	праці

 

Користуватися підручниками:

1. Зашкільняк Л. Сучасна світова історіографія. Посібник для студентів історичних факультетів університетів. – Львів, 2007.

2. Мотрук С. Нові тенденції у розвитку чеської та словацької історіографії в 90-х роках ХХ ст. // Історія та історіографія в Європі. – Київ, 2003. – Вип. 1-2.

3. Репина Л.П. “Новая историческая наука” и социальная история. – Москва, 1998.

4. Историография. Истории южных и западных славян \\МГУ, исторический факультет, кафедра истории южных и западных славян, курс лекций. - Москва: Московский университет, 1987