Главная | Обратная связь

Мал. 14. Звіробій звичайний

ПРИРОДНІ РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ — ФІТОЦЕНОЗИ

Рослини зростають здебільшого не ізольовано, а в певних рос­линних угрупованнях — фітоценозах.

Рослинне угруповання — це закономірне поєднання певних ви­дів рослин. Найхарактерніша їх риса — ярусність. Рослинні угру­повання складаються з представників різних видів рослин, які по­требують неоднакових умов існування. Завдяки цьому на певній площі ростуть різноманітні рослини.

Найхарактернішими рослинними угрупованнями в Україні є лі­си, луки, водойми, болота, степи. Вони займають одну третину її території.

Відвідання лісу, луки, ставка, спостереження яскравих картин навколишньої природи в різні пори року залишають у дітей яскра­ві враження, чіткі уявлення, які зберігаються протягом усього жит-

Чяпаз коли гостро стоїть питання екологічного виховання, по-^ТЯ'днп навчити дітей пристойно поводити себе у лісі, на озері, лу-^Т- Кягато дорослих, яких наслідують дошкільники, вважають, що якшо вони не зірвуть ту чи іншу квітку, то її зірве хто-небудь ін­ший і вона все одно загине. Таку позицію від батьків переймають піти При цьому дорослі забувають, що у лісі, на луці живуть по­стійні мешканці — рослини і ми грабуємо їх домівку.

Враховуючи важливу роль авторитету вихователя для дошкіль­ників важливо, щоб кожна зустріч дітей з природою була уроком розумного і дбайливого ставлення до неї.

Рослини лісів

Ліс —безцінний дар природи. Значення його в природі немож­ливо переоцінити. Ліси впливають на клімат, пом'якшуючи його, мають величезне водорегулююче значення. Завдяки рослинності в лісі нагромаджується значна кількість вологи. Танення снігу відбувається повільно, вода не стікає, а просочується в грунт, ство­рюючи запаси ґрунтових вод, які підтримують режим річок.

Ліс впливає на формування грунтів. Лісові насадження захи­щають поля від суховіїв, вітрової та водної ерозій грунтів. Він — гігантська фабрика цілющого повітря. Це легені наших міст і се­лищ. Лісове повітря позбавлене пилу, наповнене корисними виді­леннями лісових рослин (фітонцидами), які відновлюють сили лю­дини, дарують йому здоров'я.

Ліс — джерело естетичних вражень і натхнення людини. Ху­дожні полотна І. Шишкіна, А. Грицая, музика П. І. Чайковського-, М. Скорульського та ін. були створені під враженням від краси лісу.

У житті людини ліс відіграє першочергову роль як надзвичай­но важливий природний ресурс. Він дає матеріали для будівни­цтва, деревообробної та меблевої промисловості, постачає сирови­ну для паперової, целюлозної, сірникової та хімічної промислово­сті. З деревини шляхом хімічної переробки одержують спирт, глю­козу, скипидар, оцтову кислоту, штучний шовк тощо.

Ліс —природна скарбниця харчових, лікарських, технічних, де­коративних та інших рослин. У лісах росте значна кількість рос­лин, плоди яких відзначаються високими цілющими смаковими властивостями, значним вмістом вітамінів, цукрів, жирів, кислот. Це суниця, чорниця, брусниця, журавлина, малина, буяхи, ожина, черемха, ліщина тощо. В лісах зростає велика кількість різних видів грибів, серед яких багато цінних їстівних.

Потрібно вже з раннього віку закласти в дітей почуття любові,

п™ ^до "^аиі0™ ^зеленого друга.

Україні ліси займають площу близько 10 млн га. У різних

її зонах ліси поширені неоднаково. Для Полісся характерна знач­на лісистість, що становить близько 23 %, у Лісостепу— 11 о/_о> '_у степовій зоні —3%. Найбільш лісисті райони України: Карпа ти —39 %, Крим —36 %.

Різноманітний склад деревних рослин у лісі. Розрізняють хвой­ні, листяні і мішані ліси. Хвойні ліси складаються з таких порід як сосна, ялина, ялиця. В Україні найбільше соснових лісів. Лис­тяні ліси складаються з дуба, граба, берези, ясена, клена, липи. Найбільш поширені ліси з дуба. У мішаних лісах ростуть як хвой­ні, так і листяні породи. Найкращі кліматичні й екологічні умови зростання лісів у Поліссі та Карпатах.

У лісі різко виявляється ярусність, що характерна для всіх рослинних угруповань у природі. Основними ярусами лісу є дере­ва, кущі, трав'янисті рослини, моховий килим, незелені рослини лі­сового грунту — бактерії та гриби.

Проводячи екскурсії, цільові прогулянки в ліс, вихователі, за­лежно від умов, знайомлять дітей з різними представниками яру­сів лісу. Багато цих рослин росте на ділянках дитячого садка, у найближчих парках, скверах, дворах. Що ж розглядати і як роз­повідати дітям про дерева? Ось розповідь про сосну звичайну:

«Сосна — дуже гарне дерево. Подивіться, як високо піднесені її ажурні гілки, через які просвічує голубе, привітне небо. Який рів­ний золотистий стовбур! У ньому наче відбивається сонечко, ось тому в сосновому лісі завжди світло, святково.

Сосни дуже люблять сонце і ростуть там, де багато світла. А ось роздивіться, на якій землі росте сосна. Так, дуже часто на піску. Вона росте там тому, що у неї дуже сильне і глибоке ко­ріння. Якби сосна не закріплювала своїм корінням піски, вітер розвіював би їх, а вода змивала б пісок у річку і замулювала б її. Отже, сосни приносять велику користь природі. Хвоя і гілочки, що опадають, утворюють грунт, на якому починають рости різні рослини. Сосна дає поживу для лісових мешканців — насінням з шишок люблять ласувати білки і дятли. І для людей сосна ко­рисна. З її деревини будують будинки, кораблі. Сосна —■ окраса лісу».

Під час екскурсій весною добре показати дітям молоді пагони сосни, її чоловічі й жіночі шишки і порівняти тогорічні голки з мо­лодими, розповісти дітям, що сосна — це лікарська рослина. Мо­лодими шишками сосни люди лікуються. Влітку цікаво порівняти тогорічні і цьогорічні шишки, розповісти дітям, що шишки у сосни визрівають тільки через два роки і білкам, дятлам погано доводи­ться, якщо шишок мало.

Взимку, коли шишки розкриваються і починає вилітати насін­ня, цікаво показати дітям крилатки сосни, розповісти, що завдяки їм насіння перелітає і сосни розмножуються.

розглядаючи ялину європейську, треба звернути увагу дітей на пункістц урочистість цього дерева. На невисокій ялині цікаво дітьми підрахувати, скільки їй років, бо щорічно ялина утворює ^Здне кільце.і Навесні на ялині відростають молоді пагони. Хвоя на них м'якенька, світло-зелена. Треба дозволити дітям доторкну-ися до неї, щоб відчути їх м'якість та порівняти з тогорічними а кольором, на дотик. Пояснити, що голки — це своєрідні листки, які тримаються на дереві по 5—7 років. Навесні у ялини утворю­ються чоловічі і жіночі шишки. Увагу дошкільників потрібно при­вернути до їх своєрідності, а потім простежити за розвитком жі­ночих шишок. Насіння у них визріває вже у жовтні, і в другій половині зими воно починає висипатися. Взимку цікаво показати старшим дошкільникам насіння ялини, відмітити подібність його до насіння сосни — наявність крильця, за допомогою якого насін­ня перелітає, запитати у дітей про доцільність такого пристосу­вання.

Ялина — витривале дерево. Воно не боїться морозів і навіть при температурі —5 °С не впадає в стан спокою, а продовжує рости. Даючи дітям інформацію про значення ялини, слід розпо­вісти, що ялина не лише окраса наших лісів. Деревину ялини ви­користовують як будівельний матеріал, на виготовлення паперу. З неї виготовляють найкращі скрипки, отже, це музичне дерево. Красунями-ялинами прикрашають парки, сквери, урочисті місця. Серед листяних дерев наших лісів досить поширеним є дуб зви­чайний, а на заході України дуб скельний. Розглядаючи з дітьми дуб узимку, слід звернути увагу на те, яке це велике дерево, як широко розкидає міцні гілки. Дуб завжди вважається символом могутності.

Під час весняних екскурсій увагу дітей потрібно привернути до того, що дуб найпізніше прокидається від зимового сну, ніби боїться приморозків. Слід помилуватися з дітьми цвітінням ду­ба — його чоловічі квітки, наче нанизані намистинки, звисають з гілок, і дуб у цей час казково гарний, наче у прозорому зеленува­тому серпанку. Жіночі квіти дуба розглянути з дітьми важко — вони маленькі, містяться на кінцях гілок і помітні лише маленькі червонуваті приймочки.

Влітку дітям треба показати дуб у всій його красі, могутності; розглянути гарні, з округлими вирізами листки, маленькі жолуді; розповісти дітям, що дуб оселяється на багатих грунтах, що це світлолюбне дерево.

Восени, у вересні — жовтні, плоди у дуба достигають і пада­ють на землю. Саме в цей час і цікаво провести цільову прогу­лянку, щоб дати потримати в руках важкі світло-коричневі бли­скучі жолуді, назбирати чашоподібних мисочок для різних поро-°к. Розглядаючи дуб, слід обов'язково розповісти дітям про зна-

чення дерева для природи. В його широкій кроні знаходять приту­лок багато пташок. Жолуді дуба — улюблена їжа білок, диких кабанів і сойок. З квітів дуба бджоли збирають пилок. Дуб _ окраса природи. Слід розповісти дітям і про те, що дуб має вели­ке значення для людини. Деревина його міцна і гарна, а тому з неї роблять паркет і меблі, будують кораблі. Молодою корою дуба лікують людей, тварин, з жолудів роблять казу. Художники з гар­них листків дуба створюють орнаменти.

Досить поширеним у наших лісах є граб звичайний. Він домішу­ється до інших порід листяних лісів або утворює чисті насаджен­ня — грабняки. Знайомлячи дітей з цим деревом, необхідно звер­нути увагу на те, що це високе дерево з густою кроною. Розгля­даючи листки граба, треба відмітити, що вони овальні, зубчасті, наче гофровані. Квітує граб у березні — квітні. Квітки його не­виразні. Плоди — горішки, що мають обгортку. З її допомогою вітер розносить плоди на великі відстані. Граб ціниться за міцну деревину, з якої виготовляють паркет, музичні інструменти. З мо­лодих дерев у парках і скверах формують живоплоти, альтанки.

Немає більш поетичного дерева в наших лісах, ніж береза. Вже з молодшої групи діти знають назву цього дерева, яке легко розрізняють завдяки білій гладенькій корі з чорними тріщинками. Найчастіше в Україні зустрічається береза бородавчаста, або по­висла, з пониклими гілками і наявністю бородавок на пагонах і береза пухнаста, яка відрізняється більш кучерявою кроною з спрямованими догори гілками.

У холодну пору року добре розглянути з дітьми будову берези, показати сережки з насінням, розглянути насіння на долоні. За­питати у дітей, на що схожі її дрібнесенькі насінини. Вони схожі на крихітних пташок, що мають крильця. Чому для насіння берези потрібні крильця? Розповісти дітям, що легеньке крихітне насіння берези легко літає восени і взимку, бо йому не заважає листя на деревах. Перелетіти воно може далеко і навіть інколи опиняє­ться на дахах старих будинків, де проростає і починає рости де­ревце. Цікаво простежити взимку, які пташки прилітають до бе­рези. З лісових зимуючих птахів її насінням живляться чижі, чечітки, синиці.

Навесні на фоні блакитно-прозорого неба ажурна крона беріз з пониклими гілками і сережками здається оповитою зеленуватим серпанком. Особливо добре помітні тоді видовжені пониклі чоло­вічі сережки, розташовані на кінцях гілок. Жіночі сережки спря­мовані вгору. Молоде листя беріз клейкувате, це допомагає пере­носити холод.

Влітку увагу дітей слід привернути до пишної крони берези, роздивитися ромбічне листя з гострими зубчиками, сережки, в яких визріває насіння.

Часто ще до настання осені на березах починає з'являтися

_вте листя, а восени вся вона вдягається у золотисте вбрання.

Ясним осіннім днем берези особливо золотяться на сонці і своєю

прощальною красою нагадують про кінець чарівної пори року—

золотої осені.

Береза — світлолюбна порода, не вибаглива до грунту, тому п разом з сосною використовують для заліснення піщаних грунтів. Розповідаючи дітям про значення берези, обов'язково наголошу­ють що вона є окрасою нашої природи. Берези підгодовують узимку пташок, весною бджоли збирають з квітучих беріз пилок, а з листків клей. Для людини береза важлива як лікарська рос­лина— лікуються її бруньками, листям, соком. Деревина берези дуже гарна і міцна, її використовують для виготовлення паркету,

меблів.

Справжньою окрасою наших лісів є клен гостролистий. Це ви­соке, струнке дерево з колоноподібним стовбуром.

Навесні, у квітні, увагу дітей слід привернути до краси цвітін­ня клена. Він весь вбирається у жовто-зелені букетики квіток. Нахиливши гілку, слід дати можливість розглянути гарні квітки, полічити, що в кожній квітці 5 пелюсток, вони приємно пахнуть, нагадати, що бджоли збирають з квіток пилок і нектар.

Розглядаючи клен улітку, основну увагу слід привернути до краси його крони і листків. Розповісти дітям, що листки великі, з загостреними лопатями, наче вирізаними для краси майстринею. Слід дати потримати листок у руці, відчути, що він м'який, ніж­ний. Кора у клена дуже гарного сірого відтінку, покрита дрібними тріщинками. Такої гарної кори в інших дерев немає. Доцільно привернути увагу до плодів клена і розповісти, що це крилатки, що утворилися після цвітіння. За допомогою крилаток плоди клена перелітають і розповсюджуються.

Восени клени надзвичайно яскраво забарвлюються у жовті та жовто-гарячі кольори і тому не можуть не привернути уваги ви­хователів і дітей своєю красою.

Зустрічається в лісах України і клен-явір. Він відрізняється від гойТролистого великими цупкими лопатевими листками, зверху темно-зеленими, зі споду сірувато-білими. Дуже цікавий для спо­стережень і клен татарський, або чорноклен. Цвіте він пізніше,

травні — червні, має білі пахучі квітки, до яких прилітають

■коли. Листки клена татарського не схожі на кленові — вони видовжені, цілісні. Влітку можна показати дітям, як клен при->асився яскраво-червоними крилатками, які гарно виглядають ^сеРед зеленого листя.

Клени — тіньовитривалі, у лісі вони часто ростуть під іншими

Деревами. Розповідаючи дітям про значення кленів, треба наголо-

^ти, Що вони є окрасою природи, медоносами. З деревини кле-

на виготовляють меблі і музичні інструменти, соком клена ліку­ються.

Нікого не залишить байдужим липа влітку, коли розливається чудовий аромат липового цвіту. Проте спостереження за липою цікаві не лише влітку. Взимку увагу дітей треба привернути до густої, розлогої крони липи, округлих маленьких бруньок, розди­витися горішки липи з довгастим приквітковим листком, який три­мається при плодах. Запитати у дітей, як вони думають, чим ко­рисний для горішка липи цей листок, і підвести їх до розуміння того, що горішки липи розповсюджуються таким шляхом саме взимку, коли гілки вільні від листків.

Навесні в період розкриття листків липа виглядає дуже при­вітно, ніжно. Проте особливо чарівна вона в червні — липні, коли серед густого зеленого листя розкриваються її жовтувато-білі рясні квітки. В них багато тичинок, і тому вони здаються пухнастими. Розглядаючи цвіт липи, нюхаючи медово-солодкий аромат її кві­ток, увагу дітей слід привернути до численних бджіл, які збирають на липі пилок і нектар, розповісти, що з квіток липи бджоли зби­рають багато нектару і виробляють липовий мед. Він світло-жов­тий, пахучий.

Восени потрібно привернути увагу дітей до гарного жовтого вбрання липи, а коли опаде листя — до пишного золотавого ки­лима, який розстелився під нею. Треба розповісти дітям, що зав­дяки цьому килиму всім рослинам, комахам, які залишаються зимувати, не буде холодно навіть у жорстокий мороз, а навесні з-під теплої ковдри першими з'являться весняні рослини, бо земля там не промерзла. Велика кількість листків, що перегниває, ство­рює поживний грунт і для самої липи, і для тих рослин, які під нею живуть.

Липа — тіньовитривале дерево. Вона найчастіше росте під ін­шими деревами. Доживає до 1000 років. В Україні зустрічаються різні види її: серцелиста, європейська, широколиста.

Подаючи дітям інформацію про значення липи, слід розповісти, що вона не лише окраса нашої природи і медонос. Це і лікарська рослина. Квітки липи збирають, сушать і заварюють як чай для лікування людей. З м'якої деревини виготовляють різні різб'ярські вироби. Люди люблять лину і ласкаво її називають липонькою.

Досить звичайним у листяних лісах є ясен звичайний. Розгляда­ючи його з дітьми влітку, слід звернути їхню увагу на те, що це гарне, струнке дерево з ажурною, високо піднятою кроною, зі стов­буром з ясно-сірою гладенькою корою.

У ясена складний листок, на якому розміщено по 3—5 парних листків. Уже влітку можна добре розглянути сплюснуті, загострені крилатки ясена, які достигають восени і тримаються на дереві всю зиму. Проводячи екскурсії з дітьми взимку, слід розглянути

енні _Крилатки, придивитися до бруньок, які у ясена великі, '«гільно-чорні. Слід розповісти дітям, що ясен прикрашає наші ліси парки. Плодами ясена взимку люблять ласувати снігурі. Де­нна _ясена дуже гарна, світла і нею оздоблюють меблі, музичні _іСтрументи, салони пароплавів. Використовують ясен як лікар­ську рослину.

На лісових галявинах, по берегах річок, біля джерел часто зустрічається вільха. В Україні є вільха клейка (має клейкі брунь­ки і пагони) і вільха сіра (листки запушені, яйцеподібно-круглі). Це вологолюбна рослина. Почати спостереження за вільхою можна пізньої осені або взимку, коли голе гілля добре просвічується і є змога показати дітям, що вільха вже з літа приготувалася квіт­нути: скрізь на гілках звисають коротенькі сережки. Ранньою весною вона першою прокидається від зимового спокою. У весняні похожі дні з дітьми цікаво спостерігати, як швидко збільшуються сережки у вільхи і вся вона стає нарядною, червонуватою. Сереж­ки вільхи — її чоловічі квітки — розповсюджують пилок.

Серед літа треба показати дітям, що на кінцях гілок серед темно-зеленого листя виростають шишечки. В них визріває дрібне крилате насіння. Розповідаючи дошкільникам про значення віль­хи, слід підкреслити, що вільха оселяється біля річок, струмків і зміцнює їх береги. Це дерево першим починає цвісти, прикрашає весною нашу природу. Рано навесні бджоли збирають з вільхи багато пилку і клею, яким укриті молоді листочки і пагони. Ши­шечками вільхи лікують людей і тварин.

У листяних і змішаних лісах на прогулянках з дітьми можна зустріти вербу, і чи не найцікавішою для спостережень є верба козяча. Непримітна в інші пори року, навесні в період цвітіння, яке продовжується не більше тижня, вона наче осяває ліс своїм м'яким золотистим світлом. Саме в цей час, у квітні, треба пока­зати дітям, що верба козяча одягається наче жовтим пухом. Ніжні пухнасті сережки верби мають приємний солодкуватий аромат і приваблюють перших комах. Постоявши біля верби кілька хвилин, можна побачити диких і свійських бджіл, джмелів. Разом з дітьми зробити висновок, що козяча верба — чудовий медонос.

У верби чоловічі і жіночі квітки ростуть на різних деревах. У пору цвітіння поруч з чоловічими деревами, які добре помітні здалеку, жіночі екземпляри зовсім не помітні. Проте комахи зна­ходять їх зеленуваті квітки, що липкі від солодкого нектару, без особливих труднощів. Насіння у верби визріває в травні і разом з білими ніжними пушинками дрібненьке насіння перелітає в по-°ітрі і осідає на землю.

, Крім верби козячої в Україні біля берегів річок, ставків зуст-іається верба біла (верболіз), верба ламка, верба пурпурова,

Ї

ба прутовидна тощо. Ростуть ці види як розлогі дерева або

кущі. Це світлолюбні рослини, які полюбляють зволожені місця, хоча часто зустрічаються і на пісках.

Під час ознайомлення дітей з вербою потрібно закласти у них поважливе ставлення до неї, розповісти дітям про її велику служ­бу в природі — вона закріплює береги річок, ставків. Коріння у неї дуже довге і міцне і тому їй не страшні ні хвилі, ні повені. Всі види верби — медоноси, але найкращий медонос — верба козяча. З лози верби плетуть кошики, меблі, а корою лікуються.

На галявинах і узліссях можна зустріти горобину звичайну. Будь-якої пори року це дерево дарує людям радість. У квітні, коли тільки починають бубнявити бруньки, цікаво показати дітям, які вони великі і пухнасті, простежити, як розгортаються з них листки.

У травні горобина вже одягнена гарними ажурними пірчасти­ми листками і вся прикрашена щитковидними суцвіттями білих духмяних квіток. Розглядаючи в цей час горобину, слід нахилити гілку, дати понюхати квітки, відмітити сильний пряний аромат, який чути навіть здаля. Придивитися, які комахи прилітають до квітів. Роздивляючись складний листок горобини, відзначити, що він дуже гарний і складається з 9—15 довгастих, загострених ли­сточків, порізаних по краях зубчиками.

Наприкінці літа починають червоніти плоди горобини, надаючи їй святковості, барвистості. Важливо, щоб вихователь привернув увагу дітей до краси дерева, наче вбраного намистом.

Восени, коли листя горобини розцвічується жовтогарячими фар­бами, вся вона наче палає. А коли сніг укриє землю білою скатер­тиною, прикрасить білосніжними шапками оранжево-червоні кити­ці і на них заграють промінці Сонця, горобина стає казково гар­ною, ніби над нею почаклувала Снігуронька.

Розповідаючи дітям про значення горобини, слід відзначити, що вона є окрасою нашої природи, бджоли збирають з квіток гороби­ни пилок і нектар. Плодами горобини люблять ласувати снігурі, омелюхи, дрозди. Люди лікуються плодами горобини і вживають їх у їжу.

Другий ярус лісу представлений різноманітними кущами. Озна­йомлення з ними дає не менш цікавий матеріал під час спостере­жень на екскурсіях.

Досить поширеною у лісах є ліщина звичайна. Спостереження за нею краще почати в кінці березня — у квітні, бо серед кущів лі­щина зацвітає першою. На темно-сірих гілках погойдуються золо­таві сережки з багатьма дрібними квітками. Це чоловічі квітки. Від легенького подиху вітру піднімаються хмарки жовтого пилку. Він потрапляє на ледь помітні червонуваті приймочки жіночих квіток. Пройде небагато часу і сережки ліщини відцвітуть. Улітку на гілках з'являться невеликі горішки. Вони виглядають з-під зе-

них _листочків, як пташенята з гнізда. Восени горішки дозріва­ють. Вони дуже смачні і корисні. Ними живляться лісові птахи і звірі- Потрібно попередити дітей про дбайливе ставлення до лі­щини, особливо під час збору горіхів.

А ось розповідь про глід криваво-червоний, калину звичайну:

«Глід росте кущем або деревцем на лісових галявинах і узліс­сях Взимку або ранньою весною його темно-коричневі колючі гіл­ки не привертають увагу. У травні він вкривається білими запаш­ними квітками. Приємний запах розноситься далеко лісом, на­повнюючи повітря чудовими пахощами. Придивіться в цей час до квіток, і ви побачите на них багато бджіл, джмелів. Вони збира­ють на квітках глоду солодкий нектар і пилок. Влітку серед ви­різьблених листків глоду починають дозрівати плоди. Особливо красивим глід буває на початку осені, коли стиглі червоні плоди, наче намистинки, виглядають із зеленого листя. Глід прикрашає ліс і приносить велику користь людям, бо його плодами і квітами "лікуються. З плодів глоду можна варити кисіль.

Калина любить рости на вологому грунті поблизу річок і лісо­вих струмків. Красива вона усякої пори року. Пізньою весною, коли сонце щедро дарує тепло, калина вбирається у білі букетики з квіток. Подивіться до них. Ззовні у букетику квітки великі, зібрані у віночок, а всередині — дрібненькі, непоказні. Цікаво, що великі квітки не дають плодів, а з маленьких восени дозрівають плоди калини. Проте і великі квітки розцвітають недаремно — своєю красою вони приваблюють комах. Побачить їх бджола або джміль і прилетить, щоб напитися солодкого соку, переповзе з квітки на квітку, перенесе пилок. А для квіток це корисно — біль­ше буде плодів. Влітку починають визрівати дуже гарні яскраво-червоні блискучі плоди, наче жменями розкидані серед зеленого розкішного листя. До пізньої осені і навіть взимку, коли вже ви­падає сніг, висять вони на гілках, прикрашаючи ліс. Та не тільки за це люди люблять калину. її плоди дуже корисні. їх п'ють з медом, щоб вилікуватися від кашлю, восени і взимку ними ласу­ють лісові птахи і звірі. Калина здавна є символом нашого краю, символом України. І кожна українська душа трепетно її любить. Без верби і калини нема України».

Привабить дітей і шипшина собача, яку вони навчаться розріз­няти завдяки міцним гачкуватим колючкам. У травні цікаво з діть­ми роздивитися рожеві і біло-рожеві квітки шипшини серед зеле-ого пірчастого листя. Наприкінці літа кущ надзвичайно гарно >икрашається червоно-оранжевими плодами, які тримаються всю ^му. Слід розповісти дітям, що шипшина є окрасою природи, медоносною і лікарською рослиною, бо плоди її мають багато вітамінів.

під час осінніх екскурсій і прогулянок у ліс не може не при-

5а

вернути уваги дітей бруслина. В Україні поширена бруслина бо­родавчаста, у якої гілки густо вкриті чорно-бурими бородавками, і бруслина європейська. Саме восени, наче яскраві квітки, звиса­ють рожево-червоні коробочки бруслини. Слід пояснити дітям, що це її плоди, показати круглі чорні блискучі насінини, частково оточені оранжево-червоним принасінником. Бруслина прикрашає природу, її плодами лікуються. Однак слід попередити дітей про отруйність плодів.

Яскраво виглядає і барбарис звичайний. Він цвіте пониклими китицями з дрібних жовтих квіток, на яких бджоли збирають нектар. Восени не можна не помітити видовжених яскраво-черво­них ягід. Розповідаючи дітям про значення барбарису, слід під­креслити, що він не тільки прикрашає природу і годує бджіл. Пло­ди барбарису можна їсти свіжими, а також робити з них компот, варення, мармелад.

Нерідко в лісі можна зустріти малину і ожину, які приваблять дітей своїми смачними плодами. Слід наголосити дітям, що це не тільки смачні ягоди, які їдять, варять з них варення, компот. Ягоди малини і ожини застосовують для лікування людей. Нектаром і пилком з квіток живляться бджоли, джмелі.

Серед підліску листяних і мішаних лісів, на лісових дорогах може зустрітися бузина чорна. Це гіллястий кущ з досить вели­кими пірчастими листками, який має специфічний запах. Треба розповісти дітям, що саме через нього тварини не їдять бузини. Дуже гарна бузина під час цвітіння, коли весь кущ рясно вкритий дрібними жовтувато-білими квітками, зібраними наче букетиками. Квітки дуже пахучі і приваблюють комах, особливо бджіл, які збирають пилок і нектар. Улітку можна розглянути з дітьми пло­ди чорної бузини і розповісти, що свіжі плоди неїстівні, але з них можна робити кисіль, компот, варення. Квітки, плоди, листки, кора бузини використовуються для лікування людей.

Крім бузини чорної зустрічається ще бузина червона і бузина трав'яниста. Ці види не мають лікарських і харчових властивостей, проте використовуються як інсектицидні рослини для боротьби з шкідниками саду.

Серед кущиків найцікавішими є чорниця, добре відома в тих місцях, де вона зростає (Полісся, Карпати). Ось якою може бути розповідь про неї:

«Навесні на кущиках чорниці розкриваються маленькі ніжні зе­ленувато-білі квітки, схожі на дзвіночки. З усіх боків до квіток чорниці поспішають бджоли, щоб зібрати солодкий нектар. Влітку, у липні, достигають ягоди. Здається, що це оченята якихось лісо­вих звірят, що сховалися в траві. Ягоди чорниці дуже смачні і корисні. Тільки руки і язик стають від них чорними. Тому і на­звали їх чорницями. Якщо ви знайдете ці ягоди у лісі, обов'язково

покуштуйте, а кущики не топчіть. Цілу зиму вони простоять з зеленими стебельцями, навесні знову зацвітуть, а влітку на них з'являться смачні і корисні ягоди».

До третього ярусу лісових рослин належать трав'янисті рос­лини.Сезонна зміна їх цвітіння вабить новизною. Трав'яниста рос­линність неоднаково розвинута в різних лісах. У хвойних лісах, особливо у ялинових, через недостатність світла вона бідна. У мі­шаних і листяних лісах — багатша. Починаючи з квітня кожного місяця під час екскурсій, цільових прогулянок можна показати дітям красу цвітіння різних лісових рослин. Отже, розглянемо їх за місяцями.

У березні і квітні в наших широколистяних лісах по­чинають цвісти рослини, які називають ефемероїдами. Це слово грецького походження і в перекладі означає швидкоплинний. Така назва пов'язана з тим, що ці рослини дуже швидко зацвітають, утворюють насіння і на літо, коли на деревах розвинеться листя, накопичивши запаси поживних речовин у підземних органах, пере­ходять у стан спокою до наступної весни. Розвиток ефемероїдів у широколистяних лісах можливий тому, що грунт там не про­мерзає завдяки пухкій лісовій підстилці з опалого листя. Доки на деревах не розвинулося листя, в лісі багато світла. Деякі з рослин зацвітають уже на 2—3-й день після того, як розстане сніг. До рослин-ефемероїдів належать підсніжник, проліска, ряст, ме­дунка, зірочки жовті, сон. Ось які розповіді про них можуть бути використані під час спостережень за цими рослинами в лісі, або в кутку дикорослих рослин на ділянці дитячого садка:

«Підсніжник (див. табл. II, /) один з перших сповіщає про прихід весни. Ніжні, подібні до невеликих дзвоників білосніжні квітки підсніжника прикрашають ще зовсім зимовий ліс. Підсніж-никами їх назвали тому, що починають вони рости в лютому під сніговою ковдрою. А в березні на землі, яка тільки-но прокину­лася від зимового сну, гойдаються сніжно-білі квітки. Придивіться до них уважніше: ззовні пелюстки трохи видовжені, ті, що в се­редині, коротші, з зеленою плямкою. Зацвітає підсніжник так рано тому, що ще з минулого літа запасає необхідні для свого росту поживні речовини. Перші джмелі і бджоли збирають на його квітках солодкий нектар. Небагато підсніжників залишилося у іаших лісах, тому їх треба оберігати. А хто захоче милуватися судовими квітками щовесни, може посадити їх біля свого будинку, саду або квітнику.

Проліска (див. табл. 11,2). За красу і ніжність квіток проліску іазивають блакитною зірочкою. Побачити її можна тільки в лісі в березні і квітні, коли земля вже прокинулася від зимового сну. Розгляньте її ніжне стебельце з квітками. У кожної квітки шість тендітних блакитних пелюсток. Коли в лісі зацвітають проліски,

здається, ніби клаптики блакитного неба впали на землю. Листки у пролісок схожі на листки підсніжників — видовжені, яскраво-зе­лені. Проліски ще з літа запасають поживні речовини, і тому квіт­ки їх розкриваються, як тільки розтане сніг. Проліски прикраша-гать ліс, їх солодкий сік-нектар збирають бджоли. Якщо ви самі захочете виростити проліски, зберіть насіння і посійте біля свого будинку, в саду або на клумбі.

Мати-й-мачуха розцвітає рано навесні — на схилах поблизу ручаїв, там, де добре пригріває сонце. Здається, що загораються маленькі золотисті вогники. Вони піднімаються назустріч сонцю на струнких ніжках все вище й вище. Тільки в яскравий сонячний день можна побачити їх квітки розкритими. А в хмарну погоду квітки мати-й-мачухи закриваються, хиляться, наче сумують за сонцем. Мати-й-мачуха розцвітає так рано тому, що ще з літа за­пасає у своїх кореневищах, схожих на товсті шнури, поживні ре­човини. Проходить весна, і квітки відцвітають. Потім виростають листки, вкриті знизу ніжним білим пухом. Доторкнешся — листо­чок теплий, лагідний, як мамині руки. А зверху листки гладенькі, холодні — це мачуха. Квітками і листям цієї рослини лікуються від кашлю. А бджоли і джмелі ранньою весною збирають з квіток мати-й-мачухи солодкий сік-нектар і пилок. Ось який корисний золотистий вогник.

Ряст. Коли в лісі зацвітають квітки рясту, здається, що землю вкрили розкішним килимом. Квітки рясту рожево-фіолетового, блі­до-жовтого, білого кольорів, невеликі, але їх багато. Зібрані вони в пишні, рясні китиці. Тому, мабуть, і назвали цю рослину рястом. Красу квіток доповнюють вирізані трійчасті листки. Цвіте ряст у квітні — травні. А зацвітає так рано тому, що має в землі буль­би, у яких міститься запас поживних речовин. Квітки рясту при­ваблюють джмелів і бджіл солодким соком-нектаром. А люди люблять цю квітку за красу і ще за те, що її бульбочками можна лікувати деяких хворих. Тому ряст треба берегти. Коли квітки рясту відцвітуть, зберіть насіння і посійте його в садку або на клумбі. Щовесни ці квітки нагадуватимуть вам про красу весня­ного лісу.

Зірочки жовті (див. табл. 11,3). Рано навесні у лісі серед різ­них весняних рослин можна побачити невеликі скромні квітки зі­рочок жовтих, зібраних зонтиком. Золотисті зірочки тягнуться до сонця на тоненькому стебельці з вузькими зеленими листочками. Ніжні і витончені квітки зірочок жовтих наче підкреслюють красу весни — чудової пори року. Вони прикрашають весняний ліс, го­дують перших джмелів і бджілок. А розцвітають зірочки жовті так рано тому, що запасають ще з минулого літа в своїх цибулинах поживні речовини.

Медунка (див. табл. II, 4). У квітні, коли в лісі все оживає,

«оп;_с пргняному теплу, розкриваються квіти у медунки. їх лег-Гзнайти серед Шших квіток, бї вони особливі. Квітки медунки-наче букетик зібраний самою природою. У ньому гарно поєдную­ться оожеві фіолетові і сині кольори. Коли квітки тільки роз­криваються - вони рожеві. Пройде небагато часу, і вони стають Фіолетовими, а потім синіми. Розцвітає медунка так рано тому, що ще з літа запасає у товстих кореневищах поживні речовини. Свою назву вона одержала через те, що з її квіток бджілки зби­рають солодкий нектар, з якого роблять мед. Найбільше солод­кого соку в рожевих квітках, які щойно розкрилися. Якщо ви бу­дете в лісі, придивіться, до яких квіток найчастіше прилітають бджоли. Медунка — корисна рослина. Вона не тільки прикрашає ліс, але й годує перших комах, лікує людей, а тому її треба бе­регти.

Фіалки. Ніжні фіолетового кольору квітки фіалки піднімаються на тоненьких стебельцях і наче прислухаються до весняних звуків лісу: співу пташок, шелесту молоденького листя дерев і кущів. Серединка квіточки, наче крихітне очко, вдивляється у лісову кра­су. Листки у фіалки схожі на маленькі розгорнуті долоньки. Ростуть фіалки між деревами, кущами. За ніжну красу квітів, чарівний аромат її дуже люблять люди. Небагато фіалок зали­шилося в лісі, тому їх треба берегти. А якщо ви захочете виро­стити фіалки біля свого будинку, посадіть садову фіалку.

Сон. Серед весняних квіток наших лісів сон — одна з найкра­сивіших. На вкритому шовковистими волосками стебельці розкри­вається чарівна квітка фіолетового кольору, схожа на невеличкий тюльпан. Цвіте сон у квітні — травні. Розцвітає так рано тому, що ще з минулого літа і восени запасає в своєму товстому кореневищі поживні речовини. Важко буває весняним квіткам, коли повертаю­ться холоди. Та еону вони не страшні. Сріблясті волоски, наче шубка, прикривають його від холодів, а квітка на морозі закриває­ться і поникає. Сон прикрашає весняний ліс, а тому його не треба рвати. Хай цю красу побачать і інші люди.

Первоцвіт весняний (див. табл. II, 6). Називають його так тому що вона цвіте навесні, у квітні — травні. У цей час галявини, де ростуть первоцвіти, здаються золотистими. Листки первоцвіту м'я­кенькі, світло-зелені. З них, як з зелених долоньок, тягнуться до сонця квітки, що нагадують дитячі бряскальця. І справді на ?К^Кп^{МУ ба}Р^{хатистом}У стебельці - букетик жовтих квіток, по- ятп ^{маленьк}_д^и,^х Дзвіночків. Первоцвіти ростуть на галявинах, ^С°^НЦЯ- ^{Метелики} і Д^жмелі знаходять у квітках багато

Ось яка не^С«7"^НЄКТар-^У- ^{ЛЮДИ ЛІК}У^ЮТЬСЯ первоцвітом від кашлю, іг . ^ц чудова квітка».

Крім рослин-ефемероїдів у квітні починають квітнути такі ціка-

ві рослини, як петрів хрест, чина весня­на, розхідник.

Петрів хрест лускатий можна поба­чити під ліщиною і тільки навесні (мал. 1). З-під опалого листя вигляда­ють рожевуваті бліді товсті пагони, по­криті лусочками. Лусочки — це видозмі­нені листки. Петрів хрест — рослина-па-разит. У нього немає хлорофілу і живе він за рахунок листяних дерев, присмок­туючись до їх коріння.

Гарно виглядає у весняному лісі чина весняна (див. табл. II, 5). її фіолетові китиці квітів приваблюють перших комах.

Мал. 1.

лус-

Петрів хрест катий

Наприкінці квітня на галявинах мож­на знайти розхідник плющовидний (мал. 2). Його дрібні сині квітки нага­дують дітям ротики. У затінку на зволо­жених грунтах розхідник добре розрос­тається. Можна показати дітям, як пов­зучі пагони розхідника простягаються вбік і укорінюються. Розхідник — один

з перших медоносів, він використовується в медицині. Листки його можна споживати в салатах.

Найбільш цікавими у т р а в н і є конвалія звичайна, купина лі­карська, горлянка повзуча, веснівка дволиста, суниці лісові. Ось які розповіді можна використати про них:

«Конвалія росте в лісі під деревами і кущами. У травні серед пишного зеленого листя конвалій піднімаються квіткові стрілки, а на них, наче фарфорові дзвоники, висять білі духмяні квітки. Здається, тільки доторкнешся до них, і вони задзвенять ніжним чарівним дзвоном. Конвалії прикрашають ліс, їх квітками і ко­реневищами лікуються люди. Влітку, коли квітки відцвітуть, ви­зрівають плоди конвалії — червоні ягоди. Своїм яскравим кольо­ром вони наче подають сигнал: не чіпайте нас — ми отруйні. Якщо ви захочете милуватися конвалією, посадіть її в своєму садку в затіненому місці. А в лісі її треба берегти, щоб ця квітка ще довго чарувала нас своєю красою.

Купина. Весняний ліс прикрашають ніжні квітки купини (мал. 3). Вони ростуть на високому, трохи нахиленому до землі стеблі. З-під зелених листків звисають ніжні білі квітки, які нага­дують дзвіночки. Здається, що хтось розвісив маленькі ліхтарики, щоб прикрасити ліс. Відцвітуть ніжні квітки, і на їх місці ви­ростуть великі сикювато-чорні ягоди, які ваблять до себе. Та їсти

Мал. 3. Купина лікарська

Мал. 2. Розхідник плющовидний

їх не можна — вони отруйні. Купина не лише красива, а й корисна рослина. її кореневищами лікуються від хвороб. Купину можна посадити в садку в затіненому місці.

Зірочник лісовий (мал. 4). У травні в лісах пишними зелено-білими килимками розстилаються квіти зірочника лісового. На­звали його так тому, що його ніжні білі квітки схожі на зірочки. У них п'ять пелюсток, кожна пелюстка має розвилочку, тому здає­ться, що пелюсток набагато більше. Стебло у зірочника тоненьке, листки видовжені і загострені. Художники, милуючись ніжним цвітінням зірочника, замальовують його в свої альбоми, щоб потім прикрасити таким же ніжним узором тканини, посуд. Зірочник прикрашає ліс, з його квіток бджоли і джмелі збирають солодкий сік — нектар. Придивіться і ви, діти, до цієї рослини. Па заняттях у дитячому садку може й вам захочеться намалювати цю гарну ніжну квітку.

Суниці. Лісові суниці ростуть на сонячних галявинах, горбах. У травнівони починають цвісти. Ніжна біла квітка суниць складає­ться з п'яти пелюсток. Красиві у суниць і трійчасті зубчасті лист­ки, і' червні починають достигати перші плоди суниць, і тоді здає­ться, що на галявині горять маленькі червоні вогники. Плодами суниць люблять ласувати не тільки дорослі й діти, а й птахи і деякі звірі, наприклад ведмеді. Суниці дуже смачні і духмяні. Крім того, вони ще мають лікарські властивості. Коли ви буваєте в лі-

 

 

Мал. 4. Зірочник лісовий Мал. 1 Горлянка повзуча Мал. 6. Веснівкадволиста _{Мал 7} Вероніка дібров- Мал. 8, Любка дволиста Мал. 9. Дзвоник перси-

на колистий

сі, обов'язково покуштуйте суниць, але зривайте їх обережно, щоб не пошкодити цю чудову рослину.

Горлянка повзуча (мал. 5). її легко пізнати за чотирьохгран-ним стеблом і синьо-фіолетовими квітками, що розміщуються на ньому наче кільцями. Квітки її нагадують «ротики» і приваблю­ють багатьох комах. Горлянки не тільки прикрашають природу, годують бджіл, джмелів, але й використовуються для лікування.

Веснівка дволиста (мал. 6). Сама назва вказує на час цвітіння цієї рослини. Зустрітися з нею найчастіше можна у тінистому хвойному лісі. Пізнають її за двома порівняно великими серцепо­дібними листками. Дрібненькі білі квітки зібрані у китицю. Влітку достигають її червоні ягоди, вони не їстівні. Ця гарна, ніжна рос­лина є окрасою лісу». .

Червень відзначається більш масовим цвітінням трав'янис­тих рослин. Проводячи екскурсії і цільові прогулянки в ліс, мож­на познайомити дітей з веронікою дібровною, рідкісними росли­нами наших лісів — любкою дволистою, зозулиними черевичками, а також дзвониками, грушанкою, квасеницею, гвоздикою дельто-видною, в'язелем, геранню, звіробоєм, материнкою.

Вероніка дібровна (мал. 7). Квітки невеликі, але їх багато. Пелюстки яскраво-блакитного кольору з темними жилками. Коли розцвітають китиці вероніки дібровної, лісові галявини і узлісся

стають дуже нарядними. Зацвітає вероніка в травні і цвіте майже все літо. Свою назву квітка, мабуть, одержала від гарного діво­чого ім'я — Вероніка. Вероніка дібровна радує нас своєю красою і є ще лікарською рослиною.

З словом «орхідея» у багатьох пов'язано уявлення про тропіч­ний ліс. Проте орхідеї є і в наших лісах, правда, залишилося їх дуже мало. Всі вони підлягають охороні і занесені до Червоної книги. Одна з найкрасивіших — любка дволиста (мал. 8). Впізна­ти її можна за двома великими овальними листками і довгою китицею білих запашних квітів на квітконосі. Великі зеленувато-білі незвичної форми квітки схожі на метеликів. Квітки мають чудовий запах, тому в деяких місцевостях любку дволисту назива­ють нічною фіалкою. Білий колір квіток і сильний запах приваб­люють нічних метеликів, які запилюють рослину. Любка — окраса нашої природи, лікарська рослина.

Дзвоники. У червні наші ліси прикрашають різні види дзвони­ків Зустріч з цими рослинами завжди радісна. Найкрасивіший і найкрупніший з них — дзвоник персиколистий (мал. 9); з округ-ми листками у розетці — дзвоник круглолистий; є дзвоник кро-пиволистий (мал. 10) тощо. Побачивши в лісі дзвоники, вихователь може розповісти дітям, що вони зацвітають у перший місяць лі-У червні. На високому стеблі розгойдуються красиві фіоле-

 

Мал. 10. Дзвоник кропи-волистий

Мал. 11. Грушанка круглолиста

Мал. 12. В'язіль барвистий

Мал. 13. Герань крива­во-червона

 

тово-блакитні дзвоники. Здається, що зашумить вітер і ми почуємо ніжний дзвін. Вони прикрашають ліс, в їхніх квітках ховаються під час дощу маленькі лісові жителі — комахи. Відцвіте квітка, і на її місці визріває насіння в коробочці. Відкриваються отвори на верхівці коробочки, і розлетиться навкруги насіння. Воно проросте, а на другий рік зацвіте. Щоб дзвоники завжди милували нас своєю красою, їх треба берегти.

Грушанка круглолиста (мал. 11) є звичайною рослиною хвой­них і листяних лісів. Показати її дітям вперше найцікавіше ран­ньою весною, коли зійшов сніг. Саме тоді грушанка може здиву­вати своїми темно-зеленими округлими шкірястими листками, які перезимували зеленими. Проте найкрасивішою грушанка буває у червні, коли викидає довгу квіткову стрілку і на ній гарні білі квітки, які за ніжним запахом трохи нагадують конвалію. Можна запропонувати дітям подумати, чому рослина називається грушан-кою. Дійсно, її округле листя нагадує листки груші.

Квасениця. Є цікавим об'єктом спостережень у лісі. Це витон­чена рослина з яскраво-зеленими трійчастими листками на довгих черешках, цвіте в кінці травня рожевуватими п'ятипелюстковими квітками. Треба розповісти дітям про цікаві властивості квасени­ці: листочки її у спеку спускаються і згортаються, зменшуючи ви­паровування. Квасениця — живий барометр. У дощову і холодну

погоду листочки опускаються, притискаючись один до одного і до черешка. Квасениця — їстівна рослина.

Гвоздика дельтовидна. У червні лісові галявини і узлісся при­крашають червоні квітки цієї гарної рослини. Ось як можна роз­повісти про неї дітям:

«Гордо тримаються на струнких стебельцях яскраві квітки, схожі на зірочки. Здається, що якийсь вправний майстер старанно вирізав їхні витончені пелюстки. Зелені листки гвоздики вузенькі і довгасті. Майже все літо можна бачити серед різнобарвного лісо­вого килима яскраві і ніжні гвоздички. Гвоздика корисна для лю­дей і як лікарська рослина».

Крім гвоздики дельтовидної в лісі можна зустріти гвоздику стиснуточашечну з рожевими або майже білими квітками, гвозди­ку Борбаша тощо.

В'язіль барвистий (мал. 12) гарно виглядає серед рослин "а узліссях. Його чіпкі стебла, спираючись на інші рослини, наче по драбині, піднімаються вгору. На довгих тонких квітконосах роз­ташовуються рожевувато-білі кулясті квітки. В'язіль не лише окра­са природи, це — медонос і лікарська рослина.

Герань. Різні види гераней прикрашають наші ліси і чи не най­красивіша з них — герань криваво-червона (мал. 13). її яскраво-червоні п'ятипелюсткові квітки гарно виглядають серед різьблено-

Мал. 14. Звіробій звичайний