Главная | Обратная связь

Мал. 28. Грястиця збірна Мал. 29. Костриця лучна 74

ху вітру починають колихатися. Звідси і назва — трясучка. Су­цвіття трясучки дуже гарно виглядає в сухих букетах.

З щільнодернистих злаків, що зустрічаються на луках, привер­тає увагу щучник. Його дрібненькі колоски зібрані у пірамідальну волоть. Гілки волоті тоненькі, а колоски блискучі, зелені, з корич-невато-фіолетовим відтінком. Волоть щучника гарна в сухому букеті. Щільнодернисті злаки, до яких належить щучник, не дають хороших укосів.

До таких же злаків відносять і мітлицю.

Бобовіростуть на луках у меншій кількості, ніж злаки, але вони дуже ціняться через велику поживність для худоби, а також тому, що збагачують грунт азотом. Найчастіше зустрічаються бо­бові на підвищених і сухих луках. Коріння у них стержньове, сягає у грунт на 1,5—2,5 м завглибшки, тому вони не конкурують зі злаками, в яких коріння мичкувате і розташовується переважно неглибоко в грунті. Найбільш поширені бобові — конюшина луч­на, конюшина повзуча (мал. 31), люцерна, мишачий горошок, ляд-венець рогатий, чина лучна. Ось які приблизно розповіді можна використати під час розгляду цих рослин:

«Конюшина лучна (мал. 32). Коли зацвітає конюшина, луки стають подібними до барвистого килима. Скрізь, куди не кинеш оком, виглядають рожеві кульки. Квітки у конюшини дрібненькі, Мал. ЗО. Трясучка сереаи-і ^але їх багато, і вони зібрані у пишні голівки. Листки трійчасті:

 

 

 

■

в

 

Мал. 33. Люцерна серповидна

Мал. 34. Лядвенець рогатий

Мал. 35. Жовтець золотистий

Мал. 36. Королиця звичайна

 

в одному листку з'єднані три овальні листочки. Росте конюшина на землях, де багато сонця і вологи. На одному місці вона може рости п'ятнадцять років. Конюшина дуже корисна рослина. її їдять коні, корови, кози, кролі. На квітках конюшини джмелі зби­рають солодкий сік — нектар. Людям конюшина приносить користь як лікарська рослина.

Горошок мишачий (див. табл. III, 5). Серед квітів, що ростуть на луках, скромною красою виділяється горошок мишачий. Стеб­ло у нього довге, витке. Між стеблами красуються фіолетові китиці квітів, що нагадують намистинки, нанизані на нитку. У сполученні з витонченими загостреними листочками і ніжними вусиками густе сплетіння цієї рослини дуже гарне. Якщо зігнути стебло віночком_: вийде чудовий декоративний візерунок. Коли закінчується цвітіння мишачого горошку, з'являються плоди, в яких містяться маленькі горошинки. Ними люблять ласувати миші, тому й назвали цю рослину так. їдять його і свійські тварини — корови, кози, вівці З квіток мишачого горошку бджоли і джмелі збирають солодкий сік — нектар.

Люцерна серповидна (мал. 33) серед трав не виділяється кра­сою, її сині або жовті квітки дрібні і непоказні, листки трійчасті. Цвіте люцерна в червні — серпні. З квіток люцерни бджоли і джме­лі збирають солодкий сік — нектар. У люцерні міститься багато

корисних поживних речовин. Вона є хорошим кормом для свійських тварин».

Увагу дітей може привернути чина лучна. Доцільно розповісти дітям, що це цінна кормова рослина. Крім того, це медонос і лі­карська рослина, яку застосовують при гострих запаленнях ди­хальних шляхів.

Досить часто на луках можна зустріти лядвенець рогатий (мал. 34). Цікаво показати дітям яскраво-жовті квіти, плоди ляд-венця. Прямі або трохи вигнуті плоди лядвенця нагадують роги. Лядвенець — цінна кормова, медоносна і лікарська рослина.

Велика кількість лучних рослин належить до різнотрав'я. Ба­гато цих рослин поїдаються свійськими тваринами, але є серед них і отруйні. Різнотрав'я надає лукам барвистості, неповторної краси. Рослини, що входять до групи різнотрав'я, різноманітні і належать до кількох ботанічних родин.

З жовтецевих на луках зустрічаються жовтець золотистий (мал. 35), жовтець їдкий, жовтець повзучий. На заболочених лу­ках росте жовтець вогнистий. Ось яку розповідь можна запропо­нувати дітям при розгляді жовтеця:

«Немов золотисті вогники, горять серед лучних трав квіти

ковтеців. Назву свою вони одержали тому, що мають яскравий

Жовтий колір. Стебла у них стрункі, високі, пелюстки квіток такі

І

 

блискучі, наче в них відбивається літнє сонечко. Всім би був хороший жовтець, але він отруйний. Тому свійські тварини його не їдять».

З родини айстрових на луці можна зустріти деревій, королишо, волошки лучні, козельці тощо.

Мал. 37. Волошка сумська

Королицю звичайну (мал. 36) називають так за її ніжну витон­чену красу. Цвіте вона у травні — серпні. На стрункому зеленому стеблі гордо піднімається білосніж­на красуня з ясним жовтим очком, Королипя ніби дивиться на нас і питає: чи гарна я? Здавна подоба­лася людям ця рослина. Найкраси­віші рослини вони переносили у свої садки, доглядали за ними і посту­пово виростили великі садові квіти. Королиця—лікарська рослина.

Деревій. Влітку і восени на лу­ках, узліссях цвіте деревій. На високому стеблі розцвітає багато дрібних білих або рожевих квіток, зібраних на верхівці, наче п букетик. Листки деревію подібні до розпушених пір'їнок. Темно-зелені, густі, вони рясно вкривають стебло. Деревій не вражає красою своїх квіток, і все ж бджоли і джмелі його люблять, бо в його квітках є солодкий нектар і пилок. На пасовишах його їдять вівці. Деревієм лікуються і люди, і тварини, його відваром або настоєм знищують шкідливих комах. Дають деревій і дітям, щоб у них був кращий апетит. Ось яка корисна ця скромна рослина.

Увагу дітей на луках можна привернути до стокротки багато­річної, яка найчастіше зустрічається на Поліссі. Цвіте стокротка з квітня і до пізньої осені білими або рожевими квітками. Доціль­но порівняти її з стокротками садовими, відмітивши велику схо­жість. Стокротки не лише прикрашають луки, їх квітки — своє­рідні барометри: для захисту пилку від намокання в дощову по­году вони закриваються.

Волошка сумська (мал. 37) — не дуже цінна рослина, але її бузкові квітки прикрашають луки, нектар приваблює комах.

Козельці приваблюють великою золотавою квіткою, яка роз­кривається вранці, а ввечері закривається. Це цінна кормова рос­лина, хороший медонос.

З родини геранієвих привертає увагу герань лучна (див. табл. III, /). Ось що можна розповісти про неї:

У липні — серпні цвіте на луках герань. Квітки її подібні до

^<<о-фіо^{леТОВИХ 3}Ф^0Ч0К> ^листя пишне, різьблене. Герань росте

^сиНл_х місцях, де в землі багато вологи. Коли зацвітає герань, луки

^Б _ють ще гарнішими. Бджоли і джмелі збирають на її квітках

нектар»- (»ї*„ .

З маренових досить часто зустрічаються підмаренники.

Підмаренники (див. табл. III, 2) можна побачити на луках,

іссях _влі_тку { восени. Квітки у них жовтого і білого кольорів. "Вони дрібненькі, але їх багато і вони зібрані у густу пухнасту волоть. Листки у підмаренників ніжні, вузенькі, ростуть поверхами кільцях. Здається, що підмаренник розкрив зелені парасольки. Квітки у них дуже гарно пахнуть медом і приваблюють бджіл і інших комах, які знаходять у них багато нектару. Підмаренники прикрашають луки, наповнюють повітря чудовим ароматом. Зокре­ма вони мають лікарські властивості.

Серед зонтичних рослин на луках часто зустрічаються кмин, дика морква. Зонтичні цікаві тим, що приваблюють багатьох ко мах. Доцільно розповісти дітям, що кмин — лікарська рослина. Плоди кмину використовуються у харчовій промисловості.

Часто на луках зустрічаються представники гвоздичних: коро­нарія зозуляча (зозулин цвіт), віскарія (смілка клейка). Ось якою може бути розповідь про коронарію зозулячу (див. табл. III, <?):

«Росте зозулин цвіт на вологих місцях. Дуже гарні його вишу­кані рожеві пелюстки у поєднанні з видовженими вузенькими ли­стками, що нагадують зелені стрічки. Рожеві зірочки зозулиного цвіту видно здалеку. Вони високо піднімаються над іншими тра­вами на стрункому стеблі. Зозулин цвіт не лише прикрашає наш;, природу, милує нашу душу, а й має лікарські властивості».

Віскарія (смілка клейка) (див. табл. III, 4) приваблива темно-малиновими квітками. Верхні міжвузля в неї клейкі, звідси вона й одержала назву. Смілка — цінна декоративна, медоносна рос­лина.

Досить часто на луках зустрічаються представники родини гречкових — щавель кислий, щавель кінський, гірчак зміїний. Ді­тей обов'язково зацікавить щавель кислий — їстівна, лікарська рослина, медонос. Кінський щавель привертає увагу високим ко­лосоподібним суцвіттям. Ця багаторічна рослина росте на луках як бур'ян. Насіння щавлю кінського охоче поїдають деякі зерно­їдні птахи. Засушене суцвіття використовується для сухих бу­кетів.

Гірчак зміїний, або ракові шийки — гарна рослина з рожевими квітками, зібраними у густий циліндричний колос. Назву зміїний одержав тому, що кореневище змієподібно скручене. Це цінна лі­карська рослина, медонос.

З губоцвітих на луках зустрічається шавлія лучна (мал. 38).

Мал. 38. Шавлія лучна

Мал. 40. Валеріана лікарська

Мал. 39. Свербіжниця польова

Це досить висока рослина з довгастими зморшкуватими листками і темно-синіми квітками. Цікаво звернути увагу дітей на своє­рідні квітки шавлії, які подібні до ротика, що складається з двох губ. Шавлії, що вирощуються на клумбах у дитячих садках, є південноамериканськими родичами наших шавлій. Шавлії — ме­доноси, лікарські рослини.

З родини розових на луках привертає увагу приворотень струн­кий (див. табл. III, 6). Назву рослина дістала за властивість виділяти краплини води, які часто збираються біля основи черешка і які у давнину наділяли чарівною силою. Російська назва по­в'язана з будовою листків, що нагадують старовинні манжети. Густоопушені, красиво вирізьблені листки приворотня особливо гарні, коли на них утворюється роса. Про цю рослину доцільно розповісти дітям, що нею охоче ласують тварини, а люди викори­стовують її як лікарську рослину.

З родини черсакових на луках зустрічаються свербіжниця по­льова (мал. 39) і скабіоза блідо-жовта. Це досить високі рослини з гарними приплюснутими голівками синювато-лілових або жов-тувато-білих квіток. Милуючись з дітьми їхньою красою, слід роз­повісти, що це медоносні рослини.

На вологих луках зустрічається представник родини валеріано­вих — валеріана лікарська (мал. 40). Це багаторічна рослина з

ЗО

високим прямостоячим стеблом. Квітки її дрібні, дуже пахучі, зібрані у щитковидні суцвіття. Валеріана — лікарська рослина, у якої особливо ціниться кореневище і ко­ріння.

На вогких луках біля води увагу дітей
можна привернути до плакуна верболисто-
го (мал. 41). Рослина виділяється яскравим
цвітінням пурпурових або рожевих квіток
на високому прямому стеблі. Квітує в черв­
ні— вересні. Це — медоносна, декоративна
рослина. ^:і'..

Осоки зустрічаються найчастіше на за­плавних луках. їхні пагони поїдають твари­ни. Потім трава нагромаджує кремнезем, від якого вони стають ріжучими. Про це необхідно попередити дітей.

вербо-

Мал. 41. Плакун листий

Луки не існують вічно. В природі відбу­вається перетворення лук на ліси. Якщо своєчасно не проводяться агротехнічні за­ходи — підживлення, поліпшення флорис­тичного складу, луки поступово перетворю­ються у болото, заростають кущами. Отже, природні луки потребу­ють догляду, раціонального використання.

Рослини водойм

Порівняно з рослинами лук та інших рослинних угруповань, рослини водойм мають більш однорідні умови існування, що і зумовлює значне поширення їх на всій земній кулі.

Рослини водойм мають менше світла, але не терплять від нестачі вологи. У воді коливання температури не такі різкі, як у повітрі. Вода добре підтримує рослини і тому у деяких з них не­достатньо розвинуті механічні тканини. У всіх водних рослин доб­ре розвинута повітроносна тканина, яка потрібна для газообміну.

Як і кожному рослинному угрупованню, рослинності водойм аластива ярусність.

Біля самого берега розташовується пояс прибережних рослин: тут ростуть сусак, стрілолист, частуха подорожникова, їжачі го­лівки, калюжниця, цикута. Прибережні рослини з повним правом називають земноводними. Залежно від умов життя стрілолист міняє форму листків. У наземної форми листки містяться на дов­гих цупких черешках і мають стрілоподібні пластинки, від чого ¹ походить назва рослини. Такі ж листки і у рослин, що живуть У неглибокій воді. Коли вода глибока, у стрілолиста утворюються

листки іншого вигляду: довгі, стрічкоподібні, які тягнуться і ззи, ваються за течією води. Стрілолист і сусак — найбільш гарні рос. лини першого поясу водойм. Вихователь може розповісти про ці рослини старшим дошкільникам так:

«На берегах озер і річок можна побачити стрілолист звичайний (див. табл. IV,/). Таку назву він одержав тому, що його листки на довгих черешках схожі на стріли, що несуться вгору. У червні ■—. серпні стрілолист зацвітає. На соковитому зеленому стеблі роз­криваються ніжні білі квітки, в яких лише по три пелюстки. Тем­но-червоні серединки квіток гарно виділяються серед зеленого листя. Стрілолист прикрашає наші водойми.

На початку літа у ставках, озерах і річках зацвітає сусак зон­тичний (див. табл. IV, 2). його ніжні біло-рожеві квітки зібрані у зонтик. Чим більше розцвітає квіток, тим гарнішим стає зонтик. Листя у сусака видовжене, з гострими кінцями, як шабельки. Дуже красиві береги водойм, що поросли сусаком. З кореневищ сусака можна робити борошно, а з листя — плести кошики».

Дуже часто серед прибережних рослин зустрічається частуха подорожникова (див. табл. IV, 4). Ця рослина, як і стрілолист, може жити і в воді і на суші. Дрібненькі біло-рожеві квітки ча­стухи подорожникової зібрані у пірамідальну волоть. Порівню­ючи разом з дітьми листки частухи подорожникової з подорож­ником, легко встановити їх подібність, отже і пояснити назву рос­лини. Надводна частина частухи отруйна, а кореневища, як і у сусака, стрілолиста — їстівні.

Серед прибережних рослин можна зустріти калюжницю болот­ну. Навесні, в квітні — травні вона привертає увагу яскраво-жов­тими квітками і блискучими темно-зеленими листками. Калюжни­ця росте на перезволожених місцях, багатих на поживні речовини. Цікаво, що рослина зацвітає повторно у вересні, на початку жовт­ня. Милуючись з дітьми цією рослиною, слід розповісти, що ка­люжниця не тільки окраса весняної природи, але й медонос. Як і всі представники родини жовтецевих, калюжниця отруйна.

Потрібно попередити дітей і про отруйність такої рослини, як цикута отруйна (мал. 42), яка трапляється серед прибережних рослин. Це досить висока зонтична рослина з пірчастими листка­ми, яку діти іноді приймають за моркву. Кореневище цикути має приємний запах і солодкуватий смак, всередині воно порожнисте. Отруйна речовина — цикутосин міститься в усіх частинах рослини, особливо у кореневищі, яке може викликати смертельне отруєння.

Інколи увагу дітей серед прибережних рослин водойм привер­тають їжачі голівки. Чому вона так називається? Плід у їжачої голівки — горішок з щетинками біля основи.

Другий пояс рослин водойм займають рослини мілководдя, до яких належить очерет, рогіз, комиш. Ці рослини нижніми части"

 

 

Мал. 42. Цикута отруйна

Мал. 43. Очерет звичайний

нами занурені у воду, а верхніми підносяться над нею, утворюючи високі зарості. Ось як можна розповісти про них старшим до­шкільникам:

«Очерет звичайний (мал. 43) росте на берегах річок, озер, на болотах. Озеро чи ставок, береги якого заросли очеретом, нагадує дзеркало, що вставлене в смарагдову раму. Високо здіймаються вгору стрункі стебла очерету. Листки у нього видовжені, загострені, їх багато на стеблі, і, торкаючись один одного, вони наче тихенько перешіптуються між собою. Влітку очерет прикрашається густими пухнастими волотями. Від подиху вітру вони коливаються, наче тан­цюють під ніжну музику. Очерет — дуже корисна рослина: його їдять свійські тварини, люди використовують його як будівельний матеріал, паливо. З очерету можна робити папір і багато інших, потрібних людині речей. Очерет очищає воду у водоймах.

ру у початок новим рослинам. Рогіз очищає водойми, прикращае стебел рогозу роблять різні речі: ажурні сумочки, килимки.

Рогіз вузьколистий росте по берегах річок, озер, на болотах. Йо-
⁰ кореневища добре утримують стебло з вузькими зеленими лист-
ми (мал. 44). Коли рогіз "відцвітає, утворюються темно-коричне­
ві початий з насінням. До пізньої осені вони прикрашають озера,
золота. Дозріваючи, вони розлітаються навкруги білими пушинка­
ми, щ₀ подібні до парашутиків кульбаб. Летять вони далеко, щоб
'їй поч Рі й

'ї

 

Мал. 45. Комиш озерний