 |
|
Національна та світова валютні системи
Модуль 2 Валютні відносини та світова валютна система
Тема 4 Розвиток міжнародних валютних відносин
4.1 Національна та світова валютні системи
4.2 Еволюція світової валютної системи
4.3 Елементи світової валютної системи
Основні поняття
| Світова валютна система | World currency system |
| Національна валютна система | National currency system |
| Паризька валютна система | Parisian currency system |
| Бреттон-Вудська валютна система | Bretton-Vudsky currency system |
| Ямайська валютна система | Jamaican currency system |
| Світовий грошовий товар | World monetary goods |
| Міжнародна валютна ліквідність | International liquidity |
| Валютний курс | Rate of exchange |
Національна та світова валютні системи
Розвиток міжнародного співробітництва не можливий без налагодженої системи валютних відносин. Валютні відносини – це економічні відносини між державами, пов’язані з розвитком світових грошей, що обслуговують світогосподарські зв’зки між країнами.
Розглядаючи поняття гроші та валюта, бачимо різницю між ними. Гроші стосуються внутрішнього середовища країни, а валюта використовується зовні.
Кожна країна випускає гроші, які визнаються її громадянами та які є основними грошовими знаками. Але використання національних грошей в міжнародних розрахунках ґрунтується на домовленості та передбачає обмін валют.
Коли гроші перетворюються на валюту, вони починають виконувати ще одну функцію – стають товаром. Їх можна купувати та продавати на міжнародному ринку, мають цінове вираження у грошових одиницях інших країн. Якщо розглядати валюту в межах держави, то вона являє собою частину грошово-кредитних відносин, здатну впливати на розвиток економіки. Але так як абсолютно ізольованих країн не існує, то валютні відносини включаються у міжнародну систему економічних зв’язків.
Загалом можна визначити, що валюта – це грошова одиниця будь-якої держави, наділена товарними ознаками.
Розрізняють національну, іноземну та міжнародну (регіональну) валюту. Національна валюта – це встановлений законом платіжний засіб даної країни. Іноземна валюта – грошові знаки іноземних держав, кредитні та кредитні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і які використовуються в міжнародних розрахунках. Міжнародна (регіональна) валюта – міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, платіжний та резервний засіб. Прикладом регіональної валюти є СДР (СПЗ) – спеціальні права запозичення, які є міжнародними платіжними засобами, що використовують МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках, і розрахунковою одиницею МВФ; євро – регіональна міжнародна розрахункова одиниця в межах Європейської валютної системи і є розрахунковою одиницею ЄС.
В залежності від конвертованості валюти бувають:
1) Високо конвертована валюта – це валюта, яка вільно може обмінюватися на будь-яку іноземну валюту. Як правило вона характерна для високо розвинених країн та для деяких країн, що розвиваються, в яких сформувалися сильні фінансові центри, а також для країн, що зобов’язалися перед МВФ не вводити валютних обмежень.
2) Частково конвертована валюта – це валюта, яка має валютні обмеження.
3) Неконвертована – валюта, країни якої для резидентів та нерезидентів вводять заборону на обмін валюти.
Різновидом конвертованої валюти є резервна валюта. Це валюта, яка є паритетом і на її основі встановлюється курс іноземних валют, виконує функцію платіжного засобу, використовується для валютної інтервенції, щоб регулювати валютний курс країн-учасниць міжнародних відносин.
Країна, щоб її валюта стала резервною, повинна мати такі ознаки:
– вільний обіг валюти, щоб забезпечувався попит на неї;
– великі обсяги виробництва країни;
– стабільна грошово-кредитна політика;
– великий ринок позичкового капіталу;
– розвинена мережа кредитно-банківських установ і за кордоном також.
Міжнародні валютні відносини – це система валютно-грошових та грошово-розрахункових операцій, що виникають у процесі обміну результатами господарської діяльності національних економік.
Міжнародні валютні відносини базуються на валютній системі. Розрізняють три її види. Це національна, міжнародна та світова валютна система.
Національна валютна система – це форма організації валютних відносин, яка включає грошовий обіг та систему міжнародних розрахунків певної країни. Функціонування даної системи регулюється законодавством. Для національної валютної системи визначено певну інфраструктуру: система банківських установ, біржі, органи валютного контролю, кредитно-банківські установи.
Міжнародна валютна система – це створена на договірних засадах організація валютних відносин між державами. Прикладом може бути Європейська валютна система ЄЕС, створена для розвитку економічної інтеграції країн.
Світова валютна система – це організаційна форма валютних відносин, що склалася історично і закріплена домовленістю між країнами. Вона має сукупність способів, засобів, інструментів, відповідних органів, за допомогою яких відбуваються грошово-валютні операції на міжнародному ринку. Світова валютна система повинна сприяти створенню та розвитку виробництва та міжнародного поділу праці, забезпечувати ефективне функціонування платежів експорту та імпорту, товарів, послуг, капіталів.
Світова валютна система включає такі інструменти:
– світовий грошовий товар;
– міжнародна ліквідність – сукупність всіх платіжних інструментів, які можуть бути використані у міжнародних розрахунках;
– валютний курс – вартість грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої;
– валютні ринки. Спочатку існував ринок золота. Потім внаслідок розширення виробництва гроші із дорогоцінного металу не могли забезпечити товарно-обмінні операції. Виникла потреба.ю щоб гроші відновлювалися у необхідній кількості і виготовлялися з недорогого матеріалу, а також піддавалися державному регулюванню. Так виникає ринок паперових грошей. До ринку грошей відносять також банківські та кредитно-банківські установи;
– міжнародні валютно-фінанові організації: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкцій та розвитку, Регіональні банки розвитку.