Главная | Обратная связь

Тема 5 Валютні цінності та валютний ринок

5.1 Валютні цінності

5.2 Поняття та види валютних ринків

5.3 Структура валютного ринку

Основні поняття

Валютні цінності

Міжнародні економічні відносини виникають під час міжнародного руху товарів, послуг, капіталу, виробничого та науково-технічного співробітництва, міграції робочої сили, туризму. Відносини які виникають під час цих процесів породжують грошові вимоги і зобов’язання цих учасників.

Під час розрахунків у зовнішній торгівлі при наданні послуг, кредитів, інвестицій іншим країнам є обмін однієї валюти на іншу при купівлі чи продажу.

Валютними цінностями на території певної країни вважаються:

1) Валюта цієї ж країни, під якою розуміють грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території країни, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території країни.

2) Платіжні документи та інші папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші банківські документи), виражені у валюті даної країни.

3) Іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а та­кож вилучені з обігу або такі, що не піддягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти в грошових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами країни.

4) Платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чехи, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

5) Монетарні метали: золото і метали іридієво-платинових груп у будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Отже, кожна країна використовує у своєму обігу валюту, яка відрізняється від валюти інших країн, а міжнародний обіг при здійсненні міжнародних операцій, тобто потік товарів, послуг, капіталу обслуговується валютним ринком.

За межами внутрішнього ринку національна валюта не може виступати фактичним купівельним платіжним засобом, тому виникає потреба встановлення валютного курсу. Наприклад, якщо ви купуєте в автомобільного дилера американську машину, ви сплачуєте йому за машину в гривнях. Але автомобільний дилер повинен заплатити американцям у доларах. Дилер створює попит на долари і пропозицію гривень на ринку обміну іноземної валюти. Але при цьому іноземна валюта виконує ті ж самі функції, що й національна валюта, тобто функції міри вартості й масштабу цін, засобу платежу і нагромадження.

На міжнародних ринках предметом купівлі-продажу є іноземна валюта, а її ціна змінюється залежно від попиту і пропозиції.

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн; іншими словами – це обмінне співвідношення між двома валютами. Курс національної валюти до іноземної визначається і встановлюється через валютне котирування.

У більшості країн використовується пряме котирування іноземної валюти, коли за умовну одиницю приймається одиниця іноземної валюти і до неї прирівнюється певна кількість національних грошових одиниць або їх часток (приклад – встановлення курсів НБУ): USD/UAH = 4,95. У даному випадку американський долар є базою котирування, а українська гривня – валютою котирування. При непрямому методі котирування, який традиційно використовується Великою Британією, за умовну одиницю береться одиниця національної валюти і до неї прирівнюється певна кількість одиниць іноземної валюти: UAH/USD = 0,202 (гривня – база котирування, долар – валюта котирування).

Валюти тих держав, національна економіка яких має найбільшу вагу у світовому господарстві і значною мірою впливає на міжнародну торгівлю і рух капіталу, набувають статусу ключових (резервних).