 |
|
Поняття та види валютних ринків
Валютний ринок є сферою економічних відносин, що виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів. Саме на ринку валют відбувається узгодження інтересів продавців і покупців валютних цінностей.
Валютний ринок можна розглядати з двох позицій:
1) як економічна категорія – це система стійких економічних та організаційних відносин по операціях купівлі-продажу іноземних валют, тобто, це механізм, через який взаємодіють продавці та покупці валюти.
2) як інституціональний механізм – це сукупність установ і організацій – транснаціональні банки (ТНБ), валютні біржі, брокерські фірми, що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.
Ми можемо зробити висновок, що валютний ринок діє, як і інші ринки. Зростання попиту призводить до зростання ціни (або валютного курсу). Зростання пропозиції викликає падіння обмінного курсу. На вільному ринку курс обміну валют завжди рухатиметься до рівноваги, виявляючи будь-яку нестачу або надлишок.
Головними суб'єктами валютного ринку виступають великі ТНБ, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використовують сучасні заходи зв'язку, комп'ютерну техніку. Роль тих чи інших валют на ринку визначається їх місцем у світогосподарських зв'язках. Більша частина операцій припадає на долари США, англійські фунти стерлінгів, а також євро.
Першим валютним ринком був ринок золота як грошового товару, де золото продавалось на основі офіційної ціни, що була закріплена міжнародним договором. Операції по обміну валют існували у формі міняльної справи ще у древньому світі і в середні віки. Валютні ринки у сучасному розумінні склались в XIX ст. Цьому сприяли наступні передумови:
- розвиток міжнародних економічних зв’язків, формування світового ринку;
- створення світової валютної системи, що покладає на країни – учасниці певні обов’язки у відношенні їх національних валютних систем;
- поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;
- посилення концентрації і централізації банківського капіталу, розвиток кореспондентських відносин між банками різних країн, поширення практики ведення поточних кореспондентських рахунків в іноземній валюті;
- вдосконалення засобів зв’язку – телеграфу, телефону, телексу, що спростили контакти між валютними ринками та знизили ступінь валютного і кредитного ризиків;
- розвиток інформаційних технологій, швидкісна передача повідомлень про курси валют, банки, стан їх кореспондентських рахунків, тенденції в економіці та політиці.
Для поглиблення розуміння того, що собою являють валютні ринки, треба розглянути ті функції, які вони виконують в сучасній світовій економіці.
До головних функцій валютних ринків можна віднести:
1. Забезпечення виконання міжнародних розрахунків – ця функція виконується валютними ринкам з початку їх існування і є первинною по відношенню до всіх інших функцій, бо валютні ринки виникли саме для її реалізації .
2. Забезпечення кредитування в іноземній валюті, ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків – ця функція виникла в процесі подальшого розвитку та ускладнення міжнародних економічних відносин (МЕВ) (поява прямих закордонних інвестицій, ТНК, світових фінансових центрів – поява світового господарства). Виконуючи цю функцію валютний ринок дозволяє суб’єктам МЕВ користуватися національними кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведення операцій по всьому світу. Тобто фірми мають змогу отримувати кредити за найнижчими ставками і у найпривабливішій для них валюті, а потім використовувати залучені кошти для фінансування будь-яких операцій.
3. Страхування валютних та кредитних ризиків – ця функція виникла і почала розвиватися відносно недавно (значне підсилення розвитку відбулося після Кінгстонської конференції в 1978 року) після впровадження вільно плаваючих валютних курсів, що значно підвищило валютні ризики суб’єктів МЕВ. Зараз валютні ринки надають можливість суб’єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони, ф’ючерси, форвардні контракти, валютні свопи) зменшити або зовсім уникнути валютних ризиків, які пов’язані з проведенням операцій в різних валютах.
4. Отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсiв валют. Валютні ринки дозволяють заробляти на проведенні операцій з валютними інструментами, учасники заробляють на різниці курсів купівлі та продажу певної валюти. Тобто спекулянт відкриває позицію по певній валюті і очікує зміни курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікував спекулянт, то він заробить прибуток, якщо, ні - то збиток.
5. Визначення валютних курсів – діяльність операторів на валютних ринках постійно змінює валютні курси тих валют, з якими працюють на цьому ринку. Існує багато причин зміни валютного курсу певної валюти, але всі вони діють опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цю валюту на валютних ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначається вартість певної валюти.
6. Диверсифiкацiя валютних резервів банків, підприємств, держав – тут мова йде про те, що суб’єкти МЕВ можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах.
7. Вплив на державне регулювання національної економіки й узгодження валютної політики на рівні світового господарства – ця функція є похідною від функції визначення валютних курсів, бо через зміну валютного курсу відкрита економіка може регулювати диспропорції, які виникають в ній.
Існує чотири групи суб’єктів валютного ринку:
I. Державні установи, основне місце серед яких займають:
* центральні банки - управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, регулювання рівня процентних ставок по вкладенням в національній валюті;
* казначейства окремих країн.
II. Юридичні та фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах
зовнішньоекономічної діяльності:
* компанії, що приймають участь у міжнародній торгівлі, мають попит на іноземну валюта , а також її пропонують, здійснюють операції через банки;
* компанії, які здійснюють закордонні вкладення активів (Investment Funds, Mohey Market Funds, International Corporations), тобто інвестиційні фонди, крупні міжнародні корпорації, фірми з управління активами, страхові компанії;
* приватні особи, які здійснюють неторгові операції - туризм, переказ заробітної плати, пенсій, гонорарів і продаж готівкової валюти.
III. Комерційні банківські установи, ТНБ, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків: проводять основний обсяг валютних операцій, акумулюють загальні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні/розміщенні коштів і виходять з ними на інші банки.
IV. Валютні біржі (обмін валют для юридичних осіб і формування валютного курсу); валютні брокерські фірми (зведення покупця і продавця іноземної валюти і здійснення між ними конверсійної чи кредитно-депозитної операції).
V. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації.
Центральні банки – є учасниками валютного ринку, а також вони забезпечують стабільність власної валюти не тільки в середині країни, а й відносно інших валют. За необхідності вони повинні відновлювати курсові співвідношення, застосовуючи операцій купівлі-продажу валюти.
Комерційні банки є основними суб’єктами валютного ринку. У банківських установах відкриваються й обслуговуються валютні рахунки інших учасників ринку з метою здійснення необхідних депозитно-кредитних та конверсійних операцій, тобто банки акумулюють сукупні потреби валютного ринку у валютних операціях. Крім задоволення заявок своїх клієнтів, банки також проводять валютні операції самостійно за рахунок власних коштів.
Комерційні банки, що пропонують своїм клієнтам професійне обслуговування, мають бути постійно присутніми на ринку. Багато ринків в процесі торгівлі встановлюють ринкові валютні курси для інших банків, ці банки мають назву маркет-мейкери. За деякими оцінками у світі налічується близько 200 таких банків.
Брокерські (маклерські) фірми – виконують функції міжбанківського посередництва у валютних і процентних угодах. Досить суттєвою перевагою цих фірм є те, що банки постійно підтримують зв'язок з брокерами – в основному через телефон та інші засоби комунікації, як в середині країни так і за її межами.
Міжнародна асоціація учасників валютного ринку – Association Cambists International (ACI, також Forex-Club) - має місцезнаходження у Парижі. До цієї організації включені банки і брокерські фірми, що працюють на валютному ринку. Головною метою АСІ є підвищення загального рівня професійних відносин на ринку і професіоналізму його окремих учасників.
Учасники валютного ринку поєднують інтереси інвесторів, спекулянтів, підприємців, гравців. Інтерес підприємця полягає у тому, щоб при використанні власного капіталу, звести ризик до мінімуму. Інвестори також при вкладанні власного чи залученого капіталу прагнуть до зменшення валютних ризиків. Спекулянт – заздалегідь розраховує і виправдовує прагнення отримати прибуток. Спекулятивні валютні операції мають значення переважно для внутрішнього ринку, на якому регулюванням процесу курсоутворення вирівнюються різкі коливання курсу національної грошової одиниці. Хеджер прагне захистити себе від несприятливих змін валютного курсу. А гравці не зважаючи на ризики прагнуть отримати прибутки.
Механізм дії валютних ринків здійснюється через комп’ютери, тобто на моніторах постійно відображається інформація про поточні валютні курси. Передача інформації здійснюється через мережу супутникового зв’язку, що охоплює всі країни світу. Валютні курси залежать від ціни іноземної валюти на основних біржах. Економічні новини, які з’являються у будь-який час доби, передаються по всьому світу і викликають негайну реакцію валютного ринку. Як правило, валютні ринки працюють 8–7 годин. Але функціонування валютних ринків не припиняється ні на хвилину.
З метою запобігання ризикам і мінімізації впливу спекулятивних операцій на валютних ринках банкам встановлюються відповідні ліміти – так звана відкрита позиція продажу й купівлі валюти від власного імені і за власний рахунок.
Ліміт відкритості валютної позиції визначається Центральним банком країни у розрахунку на кінець робочого дня уповноваженого банку. Її розмір визначається, як різниця між сумою іноземної валюти, купленої банком за власний рахунок, та сумою проданої банком за той же час іноземної валюти. Ліміт встановлюється залежно від розмірів власних коштів банку.