Главная | Обратная связь

Структура валютного ринку

Розглянемо структуру валютного ринку.

За суб’єктами розрізнюють такі ринки:

– міжбанківський (прямий і брокерський). Біля 80% обсягу всіх операцій на світовому валютному ринку припадає на міжбанківський ринок, оскільки валютні біржі існують не в усіх країнах світу;

– клієнтський;

– біржовий;

– торгівля через валютну біржу;

– торгівля деривативами.

За терміном операцій виділяють:

– спот ринок (поточний);

– форвардний ринок (терміновий);

– своп ринок.

За функціями функціонують ринки:

– обслуговування міжнародної торгівлі;

– чисто фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, інвестиції).

За валютними обмеженнями бувають ринки:

– вільні;

– обмежені.

За застосуванням валютних курсів є ринки:

– з одним режимом;

– з кількома режимами.

За об’ємом і характером валютних операцій виділяють ринки:

– глобальні (світові);

– регіональні (міжнародні);

– внутрішні (національні).

У системі валютного ринку можна виділити:

· міжнародний валютний ринок;

· національний валютний ринок.

Перший складається з системи тісно пов'язаних швидкодіючими канальними чи супутниковими комунікаціями peгіo­нальних ринків. На сьогодні існують такі регіональні. ринки:

— Європейський — із центрами в Лондоні, Цюріху, Франкфурті-на-Майні, Парижі;

— Азіатський — із центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні;

— Американський — із центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі.

На регіональних валютних ринках здійснюється торгівля вільно конвертованими валютами та валютами місцевих національних ринків. Регіональні валютні ринки за характером операцій не відрізняються один від одного, національні — відрізняються за ступенем конвертованості національної валюти, за обсягом зовнішньоторговельних та валютно-об­мінних операцій, за ступенем інтегрованості в світове співтовариство, рівнем стійкості й відкритості економіки, рівнем розвитку комунікацій та ступенем регулювання державою валютних операцій.

Валютний ринок має певну інфраструктуру. Розрізняють організовані та неорганізовані валютні ринки. Залежно від механізму організації торгівельних операцій він поділяється на біржовий і позабіржовий. Біржовий ринок – це організована торгівля валютою на біржі, яка діє як пункт зосередження пропозиції і попиту на валюту в один і той же час.

Валютна біржа – це не комерційне підприємство, оскільки головним завданням є не одержання прибутку, а організація торгів валютою й мобілізація тимчасово вільних валютних коштів.

До найбільш потужних і впливових можна віднести такі біржі, що діють у визнаних світових фінансових центрах:

1. Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів (London International Financial Futures Exchange - LIFFE).

2. Ччиказька товарна біржа (Chicago Mercantile Exchange - CME).

3. Філадельфійська товарна біржа фінансових ф’ючерсів та опціонів (Philadelphia Board of Trade - PBOT).

4. Швейцарська біржа фінансових ф’ючерсів та опціонів (Swiss Options Exchange - SOFFEX).

5. Європейська опціонна біржа в Амстердамі (European Options Exchange - EOE).

6. Німецька строкова біржа у Франкфурті (Deutsche Terminboerse - DTB).

7. Біржа строкової торгівлі в Сіднеї (Sydney Futures Exchange - SFE).

8. Австрійська строкова опціонна біржа у Відні (Oesterreichische Termin Optionsboerse - OeTOB).

Понад 90% валютних операцій здійснюються на неорганізованому валютному ринку – позабіржовому або міжбанківському валютному ринку, на якому дилери проводять операції з використанням електронного та супутникового зв’язку.

Важливим атрибутом валютного ринку є запровадження функціональних елементів його регулювання. Сучасний валютний ринок є інституційно-регульованим. Нарешті, слід враховувати й те, що регулятивні основи валютного ринку реалізуються в певних, нормативно визначених межах. За своїми формою і змістом вони не можуть і не повинні підміняти ринкові саморегулятори. Вони мають лише доповнювати й коригувати дію останніх. Валютний ринок, який ґрунтується лише на інституційно-регульованих структурах, взагалі припиняє виконувати функції ринку. Він втрачає найголовніше — свою стимулюючу функцію та конкурентно-конструктивну місію. Тому, розглядаючи механізми валютного ринку, необхідно враховувати, що головний принцип їхнього застосування – принцип формальності ринкових та інституціональних регуляторів. І це не абстрактне твердження. Саме за таким принципом виконують свої функції регулюючі структури валютного ринку, що діє в Україні та інших країнах з перехідною та ринковою економікою.

Відтак взаємний інтерес контрагентів, валютний дохід, конструктивна конкуренція, комерційний ризик, система інституційних регуляторів — ось далеко не повний перелік визначальних, органічно пов'язаних між собою ланок, на яких вибудовується сучасна структура валютного ринку.

Слід зважити й на те, що провідним споживачем валютного ринку, який, власне, визначає попит на його головний товар — валютні ресурси, виступають світові транснаціональні банки. На них припадає приблизно 90% усього валютного обігу світового ринку валют. Наслідком цього є те, що валютні курси формуються, як правило, у процесі здійснення міжбанківських операцій.

Розрахунки за міжнародними операціями між безпосередніми учасниками здійснюються через банки, які розглядають валютні операції як один із способів отримання доходу. У зв'язку з цим при котируванні банки встановлюють два курси:

· курс покупця — курс, за яким банк купує валюту;

· курс продавця — курс, за яким банк продає валюту.

Для покриття витрат з обслуговування операцій та отримання прибутку між цими курсами існує різниця, яка називається маржею.

При укладанні угод купівлі-продажу на валютному ринку використовуються такі види курсів.

Крос-курс— це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється з їх курсу щодо курсу третьої валюти. Часто виникають ситуації, коли невигідно або неможливо здійснювати пряму купівлю певної іноземної валюти. Тоді використовують крос-курс.

Спот-курс— ціна одиниці іноземної валюти однієї країни, виражена в одиницях валюти іншої країни і встановлена на момент укладання угоди за умови обміну валютами банками­ - кореспондентами на другий робочий день із моменту укладання угоди.

Форвард(терміновий курс) — ціна, за якою дана валюта продається або купується за умови передачі її: на певну дату в майбутньому. Таким чином, при укладанні такого роду угод сторони намагаються передбачити рівень обмінного курсу.

Якщо на дату угоди курс відрізнятиметься від передбаченого в договорі, то одна із сторін отримає додатковий прибуток від курсової різниці, а друга зазнає збитків.

Ф’ючерс — курс у майбутньому, тобто ціна, за якою через деякий час буде укладено угоду. Вона визначається в момент укладання контракту.

Курси, що використовуються при укладанні угод, цілком залежать від видів таких угод (угоди "своп", форвардні угоди тощо).

Окрім вище перелічених, розрізняють такі види операцій, як валютний арбітраж та складний арбітраж. .

· Валютний арбітраж— одночасна купівля та продаж інозем­ної валюти на різних ринках. Прибуток виникає як різниця в курсах на валютних ринках.

· Складний арбітражпередбачає роботу з низкою валют на різних ринках.

Арбітражні операції завжди пов'язані з ризиком затримки моменту перепродажу і втрати очікуваного прибутку.

За спеціалізацією валютні ринки можна поділити на ринки процентних ставок на іноземні валюти; ринки конверсійних операцій; ринки окремих розрахункових одиниць.

За об’єктами торгівлі валютні ринки можуть мати такі сегменти: форексний ринок, де торгують безготівковою валютою (форексом); готівковий (банкнотний) ринок, де валюта фізично рухається в просторі. При цьому підвищуються витрати на транспортування, охорону, страхування, зберігання валюти, підвищується спред (величина, на яку курс продажу відрізняється від курсу купівлі) із котируванням іноземних банків. Крім цих ознак, розрізняють залежно від характеру дій з валютного регулювання та валютних обмежень вільні та невільні валютні ринки.

Ризики обмінних курсів поділяються на: операційні, бухгалтерські (перерахункові), економічні.

Операційний валютний ризик – це такий ризик, котрому піддаються фірми і приватні особи, коли майбутні платежі або отримані кошти повинні бути виконані в валюті, майбутня вартість якої не визначена.

Перерахований валютний ризик відноситься до операції переведення фінансових звітів компанії з однієї валюти в іншу.

Економічний валютний ризик пов'язаний зі змінами вартості компанії, що відбуваються внаслідок зміни обмінних курсів. Вартістю компанії вважається ринкова ціна акції, помножена на кількість акцій, випущених в обіг. Ринкова ціна акції – це ціна, за якої попит і пропозиція дорівнюють одне одному.

З наслідками економічного валютного ризику, викликаного несподіваними коливаннями курсів, можуть зіткнутися не лише міжнародні фірми, але й фірми, які не пов’язані із зарубіжними угодами.

Протягом останніх десятиліть зріс обсяг угод на валютному ринку, цьому сприяли такі умови:

v прискорення передачі інформації за допомогою сучасних засобів зв’язку;

v глобалізація фінансових та валютних ринків різних країн;

v фінансова лібералізація та послаблення державного валютного регулювання та контролю.

 

Запитання для самоконтролю:

1. Що слід розуміти під терміном “валюта”?

2. Які складові cвітової валютної системи?

3. Дайте визначення національної валютної системи.

4. Які характерні риси Паризької системи золотомонетного стандарту?

5. Назвіть основні принципи функціонування Бреттон-Вудської системи.

6. Охарактеризуйте основні положення Кінгстонської валютної системи.

7. Які відмінності між валютними віднисинами та валютною системою?

8. Дайте визначення резервної валюти.

9. Які об’єктивні пердумови набуття валютою статусу резервної?

10. Які переваги має країна-емінент зі статусом резервної валюти?

11. Назвіть особливості сучасних валютних ринків.

12. Хто може бути учасником валютного ринку?

13. Які функції валютних ринків?

14. Дайте визначення валютного ринку як економічної категорії.

15. Охарактеризуйте ринок євровалют.

16. Назвіть найбільші регіональні ринки.

17. Назвіть найбільші світові ринки золота.

18. Схарактеризуйте основних учасників валютного ринку.

19. Що відноситься до валютних цінностей?

Тести для самоконтролю:

1 Класифікація валютних системи базується на:

а) тому, який саме актив визнається резервним;

б) золотому вмісті;

в) виникненні паралельного обігу валют на ринку країни.

2. До валютних елементів міжнародної валютно-фінансової системи (МВФС) належать:

а) валютний курс, національні та міжнародні механізми регулювання обмінного курсу, національні валюти, валютний паритет, міжнародні фінансові ринки;

б) національний паритет, національні валюти, валютний курс;

в) міжнародні фінансові ринки, механізм торгівлі кредитами, цінними паперами, міжнародні розрахунки;

г) національні валюти, валютний курс та паритет, умови взаємної конвертації та обігу національних валют, національні та міжнародні механізми регулювання міжнародного курсу.

3. Золотий паритет діяв за такої системи валютних відносин:

а) Ямайська валютна система;

б) Паризька валютна система;

в) Бреттон-Вудська валютна система;

г) Генуезька валютна система;

д) Лондонська валютна система;

е) не діяв узагалі.

4. Ямайська валютна конференція:

а) розв'язала проблеми обміну валют на золото;

б) прийняла рішення про випуск євро;

в) затвердила долар як єдиний резервний засіб;

г) розв'язала проблеми вільного вибору режиму валютного курсу;

д) скасувала обмін долара США на золото.

5. Валюта резервна — це:

а) валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу;

б) платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території певної країни;

в) валюта, яка має здатність вільно обмінюватись для резидентів і нерезидентів на національну валюту і використовуватись в угодах з реальними і фінансовими активами;

г) законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

д) валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами й активно продається і купується на головних валютних ринках;

е) валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно внаслідок фундаментальних макроекономічних закономірностей.

6. Валюта національна — це:

а) валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу;

б) платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території певної країни;

в) валюта, яка мас здатність вільно обмінюватись для резидентів і нерезидентів на національну валюту і використовуватись в угодах з реальними і фінансовими активами;

г) законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

д) валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами й активно продається і купується на головних валютних ринках;

е) валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно внаслідок фундаментальних макроекономічних закономірностей.

7. Міжнародна валютно-фінансова система — це:

а) система, яка функціонує самостійно або обслуговує міжнародний рух товарів та факторів виробництва;

б) міжнародний рух факторів виробництва та товарів, а також сукупність фінансових інструментів;

в) закріплена в міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, які функціонують самостійно або обслуговують міжнародний рух товарів та факторів виробництва.

8. Перевага системи золотого стандарту полягає у тому, що:

а) вона давала змогу автоматично вирівнювати платіжні баланси;

б) ринкові валютні курси вільно коливалися;

в) країни могли проводити незалежну кредитно-грошову політику;

г) усі відповіді правильні;

д) усі відповіді неправильні.

9. Міжнародна ліквідність — це:

а) сукупність усіх платіжних інструментів;

б) склад валютного курсу та валютних паритетів;

в) складний економічний механізм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют;

г) готівкова частина грошової маси, яка циркулює з рук у руки.

10. Що відбувалося після прив'язки валютного курсу до золота:

а) збільшувались можливості кредитно-грошового регулювання економіки;

б) обмежувались можливості кредитно-грошового регулювання економіки;

в) валютні курси встановлювались без урахування фундаментальних економічних закономірностей;

г) темпи економічного розвитку починали випереджати фізичні обсяги золотодобування?

11. За системи золотодевізного стандарту:

а) тільки долар розмінювався на золото;

б) як девізи виступали резервні валюти;

в) національна валюта не була забезпечена золотом;

г) країни досягли найвищого прогресу у світовій торгівлі;

д) усі відповіді неправильні.

12. Найбільше від Бреттон-Вудської валютної системи виграв:

а) французький франк;

б) німецька марка;

в) євро;

г) усі відповіді правильні;

д) усі відповіді неправильні.

13. Головна ознака резервної валюти:

а) вільно конвертована валюта;

б) грошова одиниця економічно сильної країни з могутнім фінансовим потенціалом;

в) частково конвертована валюта.

14. Функції валютних ринків:

а) своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

б) страхування валютних і кредитних ризиків;

в) диверсифікація валютних резервів;

г) покриття сальдо платіжного балансу країн.

15. Структура валютного ринку:

а) продавці валют, покупці валют;

б) продавці валют, покупці валют, посередники;

в) банки, підприємства, посередники.

16. Міжнародні валютні одиниці — це:

а) єна;

б) евро;

в) долар;

г) фунт стерлінгів;

Д) СДР.

17. Ямайська валютна конференція:

а) розв'язала проблеми обміну валют на золото;

б) прийняла рішення про випуск євро;

в) затвердила долар як єдиний резервний засіб;

г) розв'язала проблеми вільного вибору режиму валютного курсу;

д) скасувала обмін долара США на золото.

18. Види валютних систем:

а) іноземна;

б) національна;

в) регіональна;

г) світова.

19. Валютні ринки — це:

а) складний економічний механізм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют та формування валютного курсу;

б) сукупність усіх платіжних інструментів;

в) сукупність інструментів міждержавних органів за допомогою яких здійснюються взаємні платіжно-розрахункові операції в межах світового господарства.

20. Валютні цінності — це:

а) валюта України;

б) цінні папери, виражені у валюті України;

в) іноземна валюта;

г) платіжні документи, виражені в монетарних металах;

д) монетарні метали;

е) цінні папери, виражені в іноземній валюті.

21. Співвідношення між двома валютами, яке випливає з їх курсів щодо третьої валюти – це:

а) паритет;

б) крос-курс;

в) котирування.

22. Конвертованість валюти — це:

а) можливість переказу національної валюти за кордон;

б) показник, що характеризує здатність валюти вміщатись у конверт;

в) здатність резидентів і нерезидентів вільно обмінювати на­ціональну валюту на іноземну

23. Валютний (обмінний) курс — це:

а) ціна одиниці іноземної валюти, виражена в одиницях національної валюти;

б) ціна одиниці національної валюти, виражена в одиницях -іноземної валюти;

в) ціна одиниці твердої валюти, виражена в одиницях національної валюти.

24. Валюта конвертована - це:

а) валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу;

б) платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території певної країни;

в) валюта, яка має здатність вільно обмінюватись для резидентів на національну валюту, на іноземну і використовуватись в угодах з реальними і фінансовими активами;

г) законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

д) валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами й активно продається і купується на головних валютних ринках.

25. Спот-курс — це:

а) курс, за яким обмінюються валюти протягом 1 доби з моменту укладення угоди про курс;

б) курс, за яким обмінюються валюти протягом 10 діб з моменту укладення угоди про курс;

в) курс, за яким обмінюються валюти протягом 2 діб з моменту укладення угоди про курс.

26. Вираження курсів двох валют одна до одної через курс кожної з них щодо третьої валюти — це:

а) крос-курс;

б) пряме котирування;

в) обернене котирування.

27. Курс гривні до долара США зросте, якщо:

а) поліпшиться торговий баланс України зі США;

б) зменшаться американські інвестиції в українську економіку;

в) збільшаться темпи інфляції в Україні.

28. Які фактори спричинять зростання валютного курсу національної валюти, якщо решта змінних постійні:

а) зростання очікуваної інфляції всередині країни;

б) зростання пропозиції грошей всередині країни;

в) зростання національного ВНП;

г) зростання ВНП закордонної країни?

29. Якщо Національний банк продає офіційні валютні резерви для підтримання валютного курсу:

а) то курс національної валюти зафіксований на рівні нижче його рівноважного значення;

б) курс національної валюти зафіксований на рівні вище його рівноважного значення;

в) платіжний баланс зводиться з позитивним сальдо;

г) не можна сказати нічого конкретного;

д) курс національної валюти зменшиться.

30. Чи правильне твердження: якщо курс національної валюти падає повільніше, ніж мав би на основі співвідношення темпів інфляції, то вважають, що національна валюта переоцінена або що іноземна валюта недо­оцінена?

а) так;

б) ні.

31. Вільно конвертована валюта — це:

а) валюта країни, де не існує валютних обмежень;

б) валюта країни, де не існує валютних обмежень для резидентів:

в) валюта країни, де не існує жодних валютних обмежень як на поточні комерційні операції, так і на операції, пов'язані з рухом капіталів.

32. Для нормального функціонування механізму конвертованості національної валюти країна повинна мати:

а) достатні валютні резерви, а також вільний доступ до надійних джерел позикових коштів;

б) достатню кількість експортних товарів;

в) бути членом СОТ (Світова організація торгівлі).

 

 

Література

1. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. - К., 2001.

2. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения. / Под ред. Л.Н. Красавиной. – М., 2000.

3. Шемет Т.С. Теорія і практика валютного курсу: Навч.посіб / За ред.. О.І. Рогача. – К.: Либідь, 2006. – 360 с. Авдокушин Е., Иванова Е. Выбор параметров паритетного курса и золотовалютных резервов // Вопросы экономики. - №11. – 2004. Авдокушин Е., Иванова Е. Выбор параметров паритетного курса и золотовалютных резервов // Вопросы экономики. - №11. – 2004

4. Авдокушин Е., Иванова Е. Выбор параметров паритетного курса и золотовалютных резервов // Вопросы экономики. - №11. – 2004.

5. Біла О.Г., Юсипович О.І. Валютний ризик торговельного підприємства // Фінанси України. - №10. – 2003.

6. Блащук Ю.О. Комерційний банк як агент валютного контролю // Фінанси України. - №4. – 2001.

7. Боринець С.Я., Дунська Є.О. Економічні наслідки введення єдиної європейської валюти євро // Фінанси України.- №9. – 2002. – С.87.

8. Бландіньєр Жан-Поль. Валютний курс: його місце і роль у перехідній економіці // Фінанси України. - №8. – 2000.

9. Василик О.Д. Валютні кризи // Фінанси України. - №12. – 2000.

10. Делас В.А. Неторговельні валютні операції комерційних банків // Фінанси України. - №9. – 2005.

11. Журавка Ф.О. Прогнозування валютного курсу як один з інструментів хеджування валютного ризику // Фінанси України. - №9. – 2000.

12. Ковальов О.П. Ризики банківської системи України в умовах приєднання до СОТ і дотримання вимог угоди Базель-2 // Актуальні проблеми економіки. - №6. – 2006.

13. Корнєєв В.В. Модель та інструментарій фінансового ринку України // Фінанси України. - №6. – 2005.

14. Костіна Н., Сучок С. Деякі аспекти прогнозування валютного курсу за допомогою технології нейро-автоматного моделювання // Вісник Національного банку України. - 2003, №1. - С. 38-45.

15. Любкіна О.В. Фінансові ринки в контексті глобалізації // Фінанси України. - №9. – 2005.

16. Лютий І.О., Міщенко В.І. Проблеми розвитку сучасного міжнародного фінансового ринку та інтеграційний курс України // Фінанси України. - №5. – 2006.

17. Моисеев С. Неизвестный Фридмен: вклад великого монетариста в развал Бреттон-Вуда. // Вопросы экономики. - №3. – 2005.

18. Новой А. Введение полной конвертируемой национальной валюты: проблемы теории и практики // Вопросы экономики. - №3. – 2005.

19. Олейнов А. Валютная структура международных экономических отношений в начале XXI века // Вопросы экономики. - №4. – 2005.

20. Петраков Н., Шагалов Т. Валютный фактор в экономической интеграции стран СНД // Вопросы экономики. - №2. – 2003.

21. Резнікова О.О. Удосконалення чинної системи валютного регулювання // Фінанси України. - №7. – 2001.

22. Сновженко Т.С., Лапішко З.Я. Переваги та недоліки спільної європейської валюти євро // Регіональна економіка. - №2. – 2004.

23. Сохацька О.М. Зарубіжні біржові ринки // Фінанси України. - №4. – 2000.

24. Стукало Н.В. Вимірювання фінансової глобалізації // Фінанси України. - №6. – 2006.

25. Стукало Н.В. Деякі аспекти формування фінансової політики України в умовах глобалізації // Фінанси України. -№1. – 2006.

26. Шевчук В.О, Калабаня О.О. Вплив обмінного курсу євро на динаміку відсоткової ставки у країнах Східної Європи // Фінанси України. - №10. – 2003.