Здавалка
Главная | Обратная связь

VI.3. Автономістські та антиімперські мотиви історичної думки



Перетворення козацтва у провідну верству ук­раїнського суспільства, Національно-визвольна війна під про­водом Б. Хмельницького, утворення козацько-гетьманської держави - все це внесло помітні корективи у національну та історичну свідомість українців, значно посилило обґрунтуван­ня їх історичного права на незалежну національну державу, на свою окремішність. Аналіз літописних та літературно-історич­них творів XVII ст. засвідчує наростання і утвердження в ній автономістських мотивів, антипольських, антитурецьких та антимосковських настроїв. Еволюційні зміни у ставлення до політики московської влади, особливо після виступу гетьмана І. Брюховецького (1688), простежувалися і в «Літописі Само­видця», автор якого досить рішуче виступав на захист прав українського козацтва, дотримання березневих статей 1654 р.

Автономістські ідеї характерні для Хмельницького літопи­су2, що охоплює події 1636-1650 рр. Вміщені у ньому опові­дання викривають діяльність польських урядовців на Поділлі,

1 Докладніше див.: Києво-Могилянська академія в іменах. - К., 2002.

2 Назва літопису зумовлена етнонімом Хмельника, що на Поділлі, навколо якого розгортаються головні події. Очевидно, автор твору теж походив з Хмельника.

висвітлюють боротьбу козацтва проти політики Речі Посполитої, описують битви на Жовтих Водах, під Корсунем, Пилявцями, Збаражем, розгром М. Кривоносом військ Я. Вишневецького в Немирові, знищення маєтків у Тульчині. З літопису прогляда­ються авторські симпатії унезалежненню козацької України від Польщі.

Подібні мотиви характерні і для Острозького літописця, на­писаного острозьким ченцем з оточення І. Бережанського. Проникнутий духом полеміки православної та католицької конфесій, літописець обстоює ідею історичної приналежності українців до православ'я і в такий спосіб доводить окреміш­ність України.

Возвеличування автономістсько-патріотичних настроїв жи­телів Київщини, Поділля і Галичини на першому етапі війни під проводом Б. Хмельницького простежується у Львівському літописі, що охоплює події від 1498 до 1649 р. Його автором вважають секретаря генеральної канцелярії гетьмана М. Гуна-шевського - подолянина за походженням, настоятеля Межи-гірського монастиря під Києвом, дипломата, зятя І. Виговсько-го. У центрі літопису козацькі війни з Польщею, оповідання про селянське повстання на Київщині та Переяславщині 1630 р., взаємини України з Польщею, Московією, Кримським хан­ством. Завершальна частина Львівського літопису присвячена першому періоду Визвольної війни під проводом Б. Хмель­ницького 1648-1649 рр. Вона містить ряд унікальних, мало відомих фактів, проникнута духом патріотизму, вірою в торжество прагнень українського народу до національного визволення.

Наростання автономістських настроїв в українському су­спільстві не обминуло монастирські літописи XVII ст., серед яких виділяються МежигГрський літопис та «Літописець...» Леонтія Боболинського. Вони містять досить великий пласт відомостей про світське життя, козацькі рухи. Зокрема, у літо­писі Спасо-Межигірського монастиря описані події на Київщи­ні та Волині за період з 1393 по 1620 р., а в іншому його списку події доведені до 1700 р. Дослідники вважають, що його авто­ром міг бути настоятель монастиря Ілля Кощаківський.

Межигірський, як й інші монастирські літописи XVII ст. (Добромильський, Підгорецький, Густинський), літописці Петра Могили, Дмитра Ростовського (Туптала) обстоюють ок­ремішність Київської митрополії від Московського патріархату.

Цілком очевидно, що ці погляди діячів церкви формували автономістську свідомість українців.

Літопис Л. Боболинського створений у Видубецькому мо­настирі, де автор був ченцем, і є збіркою історичних повістей, яким передує вступне слово до читача. Воно проливає світло на світоглядні орієнтири літописця, засвідчує його поважне ставлення до історії, а також послідовне дотримання ідеології провіденціалізму. Цінність цього твору, в т. ч. джерельна, по­лягає в тому, що в ньому велика увага приділена боротьбі ук­раїнського козацтва проти турецьких поневолювачів, набігів татар, його підтримці молдавського народу, розгрому турків у чигиринських походах. Антитурецька спрямованість літопису віддзеркалює зміни в настроях тогочасного українського суспільства. Літописець давав зрозуміти, що турецько-та­тарська експансія була однією з головних причин зародження і розгортання козацького руху, оскільки ставила під загрозу саме існування українців як окремого народу.

Антиімперські настрої посилювались і геополітикою Моск­ви щодо України, яка набувала характеру відвертих зазіхань на інкорпорацію українських земель, особливо після березне­вих статей українсько-московської угоди 1654 р., а ще більше після Андрусівського перемир'я 1667 р. Це засвідчив «Літопис Самовидця» у тій частині, де йдеться про прибуття в Україну царських переписувачів у 1666 р. Автор обурюється намаган­ням Москви обкласти населення податками і митними зборами, розширити мережу царських залог, що викликало народний гнів.

Отже, ріст національної свідомості українського суспіль­ства в умовах Визвольної війни і утворення козацько-геть­манської держави помітно позначився на розвитку історичної думки. В ній дедалі чіткіше стали простежуватись авто­номістські та антиімперські мотиви, утверджувалась ідея відновлення окремішності України, її цілісності.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.