VI.3. Автономістські та антиімперські мотиви історичної думки
Перетворення козацтва у провідну верству українського суспільства, Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького, утворення козацько-гетьманської держави - все це внесло помітні корективи у національну та історичну свідомість українців, значно посилило обґрунтування їх історичного права на незалежну національну державу, на свою окремішність. Аналіз літописних та літературно-історичних творів XVII ст. засвідчує наростання і утвердження в ній автономістських мотивів, антипольських, антитурецьких та антимосковських настроїв. Еволюційні зміни у ставлення до політики московської влади, особливо після виступу гетьмана І. Брюховецького (1688), простежувалися і в «Літописі Самовидця», автор якого досить рішуче виступав на захист прав українського козацтва, дотримання березневих статей 1654 р. Автономістські ідеї характерні для Хмельницького літопису2, що охоплює події 1636-1650 рр. Вміщені у ньому оповідання викривають діяльність польських урядовців на Поділлі, 1 Докладніше див.: Києво-Могилянська академія в іменах. - К., 2002. 2 Назва літопису зумовлена етнонімом Хмельника, що на Поділлі, навколо якого розгортаються головні події. Очевидно, автор твору теж походив з Хмельника. висвітлюють боротьбу козацтва проти політики Речі Посполитої, описують битви на Жовтих Водах, під Корсунем, Пилявцями, Збаражем, розгром М. Кривоносом військ Я. Вишневецького в Немирові, знищення маєтків у Тульчині. З літопису проглядаються авторські симпатії унезалежненню козацької України від Польщі. Подібні мотиви характерні і для Острозького літописця, написаного острозьким ченцем з оточення І. Бережанського. Проникнутий духом полеміки православної та католицької конфесій, літописець обстоює ідею історичної приналежності українців до православ'я і в такий спосіб доводить окремішність України. Возвеличування автономістсько-патріотичних настроїв жителів Київщини, Поділля і Галичини на першому етапі війни під проводом Б. Хмельницького простежується у Львівському літописі, що охоплює події від 1498 до 1649 р. Його автором вважають секретаря генеральної канцелярії гетьмана М. Гуна-шевського - подолянина за походженням, настоятеля Межи-гірського монастиря під Києвом, дипломата, зятя І. Виговсько-го. У центрі літопису козацькі війни з Польщею, оповідання про селянське повстання на Київщині та Переяславщині 1630 р., взаємини України з Польщею, Московією, Кримським ханством. Завершальна частина Львівського літопису присвячена першому періоду Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького 1648-1649 рр. Вона містить ряд унікальних, мало відомих фактів, проникнута духом патріотизму, вірою в торжество прагнень українського народу до національного визволення. Наростання автономістських настроїв в українському суспільстві не обминуло монастирські літописи XVII ст., серед яких виділяються МежигГрський літопис та «Літописець...» Леонтія Боболинського. Вони містять досить великий пласт відомостей про світське життя, козацькі рухи. Зокрема, у літописі Спасо-Межигірського монастиря описані події на Київщині та Волині за період з 1393 по 1620 р., а в іншому його списку події доведені до 1700 р. Дослідники вважають, що його автором міг бути настоятель монастиря Ілля Кощаківський. Межигірський, як й інші монастирські літописи XVII ст. (Добромильський, Підгорецький, Густинський), літописці Петра Могили, Дмитра Ростовського (Туптала) обстоюють окремішність Київської митрополії від Московського патріархату. Цілком очевидно, що ці погляди діячів церкви формували автономістську свідомість українців. Літопис Л. Боболинського створений у Видубецькому монастирі, де автор був ченцем, і є збіркою історичних повістей, яким передує вступне слово до читача. Воно проливає світло на світоглядні орієнтири літописця, засвідчує його поважне ставлення до історії, а також послідовне дотримання ідеології провіденціалізму. Цінність цього твору, в т. ч. джерельна, полягає в тому, що в ньому велика увага приділена боротьбі українського козацтва проти турецьких поневолювачів, набігів татар, його підтримці молдавського народу, розгрому турків у чигиринських походах. Антитурецька спрямованість літопису віддзеркалює зміни в настроях тогочасного українського суспільства. Літописець давав зрозуміти, що турецько-татарська експансія була однією з головних причин зародження і розгортання козацького руху, оскільки ставила під загрозу саме існування українців як окремого народу. Антиімперські настрої посилювались і геополітикою Москви щодо України, яка набувала характеру відвертих зазіхань на інкорпорацію українських земель, особливо після березневих статей українсько-московської угоди 1654 р., а ще більше після Андрусівського перемир'я 1667 р. Це засвідчив «Літопис Самовидця» у тій частині, де йдеться про прибуття в Україну царських переписувачів у 1666 р. Автор обурюється намаганням Москви обкласти населення податками і митними зборами, розширити мережу царських залог, що викликало народний гнів. Отже, ріст національної свідомості українського суспільства в умовах Визвольної війни і утворення козацько-гетьманської держави помітно позначився на розвитку історичної думки. В ній дедалі чіткіше стали простежуватись автономістські та антиімперські мотиви, утверджувалась ідея відновлення окремішності України, її цілісності. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|