Здавалка
Главная | Обратная связь

В ГЕНДЕРНОМУ ВИМІРІ.

ЧОЛОВІЧИЙ ТА ЖІНОЧИЙ СВІТ

 

Світова наукова думка на межі другого – третього тисячоліть характеризується появою нових напрямків наукових досліджень, переосмисленням сталих теорій і переоцінок звичних практик. Від століття до століття прогресує наукове знання. Нові проблеми, суперечності, альтернативи, типи інтелектуальної діяльності потребують культури порушення проблемних питань. Сучасні наукові дослідження, політика багатьох держав велику увагу приділяють питанню рівності чоловіків та жінок у сучасному суспільстві.

 

В класичній культурі і філософії жінка сприймалась як істота, що здатна зберігати генофонд та володіє найціннішою в природі якістю – спроможністю відтворювати життя. В той же час вона асоціювалась у суспільстві з ірраціональністю (Арістотель ), аморальністю (Шопенгауер ), чуттєвістю (Кант ), істотою з масою недоліків ( Зігмунд Фройд ). Піфагор вважав, що існує позитивний принцип, який створив лад, світло, та чоловіка, і негативний, який створив хаос, темряву і жінку. В Євангелії Ісус жодним словом не принизив жінку, а апостол Павло у своїх посланнях та проповідях опустив жінку в підлеглий стан, і ці погляди стали основою в християнстві. Єва виникла з ребра Адама як його подруга та помічниця, і в цьому мета її буття. Ранкова молитва старозавітної людини виглядає так : „Благословен Господь, не створивши мене жінкою”. Вбачається, що саме в цьому постулаті були побудовані історія і філософія, мова та релігія...

 

За Платоном жінки й чоловіки створені подібними і мають ту ж саму сутнісну природу; статева відмінність тут не важлива та не має великого соціального значення. Але з іншого боку, чоловіки духовніші за народженням; статева відмінність є результатом вищості або нижчості природи і визначає відмінні соціальні ролі.

 

Погляд Аристотеля на походження жінок і чоловіків викладений у його роботах з біології. На його думку, жінка з’явилась на світ тоді, коли процес зростання ще не повністю був укомплектований згідно з його природною моделлю. Отож особливість жіночого взагалі полягає в тому, що воно означене як дефективне чоловіче. Жінку можна зрозуміти як недорозвиненого чоловіка. Порівнюючи жінок з дітьми або хлопчиками, Аристотель стверджує: тоді як хлопчик має вирости й стати повноцінним чоловіком, жіночий розвиток вже має відхилення і жінка позбавлена такого потенціалу.

 

За головну рису притаманну жінкам „від природи”, Аристотель визнає нездатність керувати, а отже, природну підпорядкованість. Жінка, оскільки вона нездатна керувати, повинна підкорятись. Вона за своєю природою є пасивна, має тілесну слабкість, схильність до виконання домашньої роботи, покірну хоробрість, поміркованість і скромність.

 

Три речі можна вважати щастя, - підтверджував старогрецький філософ Сократ, - те, що ти людина, а не дика тварина, що ти грек, а не варвар, що ти чоловік, а не жінка.

 

РЕЛІГІЯ.

 

Жінки відігравали значну роль у ранньохристиянських общинах і пропаганді християнського вчення. Є дані про те, що в ранньому християнстві жінки проповідували разом з чоловіками, виступали як пророчиці на християнських зібраннях. В еклезіях перших віків були також диякониси.

 

У другому столітті жінок позбавляють права на церковну проповідницьку діяльність, жінок повністю усувають від посад у церковній ієрархії. Теолог Тертуаліан, нападаючи на єретиків, писав, що жінки сміють вчити, сперечатись, обіцяти зцілення і, можливо, навіть хрестити.

 

Керування жінок християнськими зібраннями в перші віки їх активності часто викликало негативну реакцію в суспільстві, де традиційно провідна духовна роль належала чоловікам: ранньохристиянські ідеї було просякнуто думкою, що жінки нижчі від своїх чоловіків і це справедливо, оскільки вони створені з них. (Згадаймо Єва виникла з ребра Адама як його подруга та помічниця, і в цьому мета її буття). Отже жінки несуть на собі тягар гріхопадіння і не заслуговують на довіру: їх говірливість і пристрасть до прикрас роблять їх небезпечними.

 

Відтворюючи античний погляд на жінок, один із ранніх критиків християнства Цельс у роботі „Правдиве слово” пише: „ Якби Бог хотів відправити на землю дух від себе, навіщо йому було вселяти його в черево жінки? Адже міг Він, маючи досвід створювати людей, створити готове тіло, а не вміщувати свій дух у таку нечисть” як жінка.

 

З позицій неоплатонізму чоловіки репрезентують духовну реальність – Бога, душу, розум, яка є вічною й незмінною, а тому є благом. Все те, що знаходиться поза духовним царством, тобто земне і матеріальне існування, є темрявою, злом. Внаслідок своєї природи жінки знаходяться у нижній царині. В досконалому світі всі люди були б чоловіками. А ще краще, якби взагалі не існувало поділу на стать. Статевий поділ – перша й найочевидніша ознака недосконалості світу, його фрагментованості. В світі немає єдності, отже, він віддалений від моністичного Єдиного Бога. В такому роз’єднаному світі порядок зберігається через панування домінантної сили, зокрема вищої чоловічої сили над нижчою, жіночою. Подолання хаосу досягається завдяки контролю раціонального (розумного) чоловічого начала над ірраціональним (нерозумним) жіночим, і цей порядок існує від початку й до сьогодні.

 

Теолог Амросій вбачає втілення диявола в жінці, порівнюючи її з пристрастю (похітливістю) і задоволенням. Якщо вона бажає спастися, відмовившись від тіла, то перестає бути жінкою: „Поки жінка існує для народження та виношування дітей, вона відрізняється від чоловіка, як тіло від духу. Але якщо вона бажає служити Христові більше, ніж світові, вона перестає бути жінкою і називатиметься людиною”.

 

Теолог середньовіччя Тома Аквінський вважає на відміну від Аристотеля, що жінка не є помилкою: як частина божественного порядку – жінка створена Богом для певної мети. Коли книга буття розглядає жінку як помічницю чоловіка, то це і є утвердженням цієї мети. Природна функція жінки – продовження роду і її підпорядкування чоловікові – це не просто результат прокляття Єви а функція, що випливає з природного порядку. Роль жінки, хоч і цінна, все ж менша відносно кінцевої мети людства, ніж чоловіча. Існує важливіша життєва орієнтація ніж продовження людського роду, це суто чоловіча життєва функція – функція інтелектуальних вправ.

 

Релігія характеризувала жінок як морально й інтелектуально меншовартісних і соціально небезпечних. Культ Діви Марії, цей парадоксальний образ ідеальної діви – матері, який періодично ставав популярним, мав лише відтінити нечистоту реальних жінок.

 

ДОБА ПРОСВІТНИЦТВА.

 

В добу Просвітництва спостерігається докорінна зміна концепту жінки. Це епоха виникнення сучасного індивідуалізму, глибокої зміни уявлень, пов’язаних із способом життя, роботою й ідентичністю чоловіків, появи нового типу сім' ї , спричиненого новим розподілом праці та сімейного життя. Розділенням єдиної сфери життя на дві окремі сфери – сферу суспільної оплачуваної праці, яка стає цариною чоловіків, приватну, домашню, яка перетворюється на царство жінки.

 

У XVIII столітті новий дискурс статі найяскравіше виражено в працях Ж.Ж. Руссо. Твори Руссо надзвичайно розповсюдились у Європі, сприявши формуванню тих типів „жіночності” та „мужності”, що увійшли як нормативні до європейської культури.

 

Руссо стверджує: „Один повинен бути сильним і активним, другий – пасивним і слабким”. Ці принципи за Руссо диктує міжстатева біологічна відмінність, яка відповідає спільній меті – дітонародженню. Жінка створена так, що пасивність і несміливість є її „власною метою”, що передбачає дітонародження в межах сім' ї, єдність якої цілковито залежить від її поведінки. Природна несміливість і пасивність у статевих стосунках формує жіночу скромність, специфічно жіночу чесноту, яка може дати впевненість щодо біологічного батьківства її чоловікові.

Тому Руссо вбачав необхідним диктат стриманості й несміливості. Згідно з природним законом, жінки покладаються на милість суджень чоловіків як заради себе, так і своїх дітей (і ніякої моральної автономії).

 

За Руссо, соціальна рівність статей становить серйозну небезпеку громадській доброчинності. Він вірив, що входячи в публічне життя, жінки чинять більше насильство над своєю природою ніж чоловіки.

 

На питання, чи належить жінка до істот людського роду, Руссо дає однозначну відповідь: в тому що не стосується статі, жінка дорівнює чоловікові, тобто людині. В тому ж, що стосується статевої належності, вони різняться: коли чоловік виконує роль самця лише в певні моменти, жінка є самкою протягом усього життя до старості; її тілесна конструкція, дух, характер і темперамент зумовлюється її статевими функціями.

 

Слабка, пасивна й несмілива жінка в пошуках засобів існування свого та своїх дітей є повністю відданою чоловічій волі, його ставленню до неї. Щоб компенсувати свою слабкість, жінка повинна намагатись сподобатись чоловікові, який стане її господарем, і зробити для нього життя в домі приємним. Її життя, щастя й добробут залежать від того, чи вдасться їй сподобатись та вгадати його бажання.

 

Метою виховання дитини є розвиток раціональної, автономної особистості, яка у всіх діях покладається на свій розум. Проте це стосується лише однієї статі – хлопчиків; щодо дівчат діють зовсім інші правила, у більшості прямо протилежні. Головні риси які треба розвивати у дівчинки – це терпіння, покора, поступливість, м’який характер, вміння подобатись майбутньому чоловікові. Оскільки її жіночий розум не придатний для абстрактних міркувань, узагальнень та висновків, то „точні науки”, є зайвими для неї, так само як і фізичні заняття. оскільки через брак розумних здібностей дівчинка не може самостійно розбиратись у релігії та робити самостійні судження, вона повинна отримувати готові рішення від батьків і чоловіка. Вона повинна навчитись відчувати волю іншого, а тому в дівчинки має бути небагато свободи. Її слід привчати відмовлятись від власних відчуттів, проявів печалі, протесту, гніву: Руссо чітко пише, як цього можна досягти. Необхідно привчити її до покори, щоб потім вона стала звичною річчю.

 

Руссо пише: „жінка створена для того, щоб поступатись чоловікові і терпіти образу з його боку. Але хлопчиків ви ніколи не доведете до такої міри підпорядкування; внутрішнє почуття в них піднімається і протестує проти несправедливості; природа не створила їх для того, щоб терпіти несправедливість”

 

Для дівчат таким же важливим, як витіснення й притуплення власних почуттів, є відмова від власних бажань і потреб. Всі бажання дівчат – це „фантазії”, для яких існує лише принципове „ні” вихователя.

 

За російським філософом Бердяєвим, жінка – істота зовсім іншого порядку, ніж чоловік. Вона набагато менше людина, набагато більше природа. Саме вона є носієм статевої стихії, вона вся стать, статеве життя захоплює її цілковито, „оскільки вона жінка, а не людина”. Це визначає її онтологічні та психологічні характеристики: вона є одностороннішою, ніж чоловік, не здатна до повноти буття, має менше відчуття особистості й більшу залежність від окремих психічних станів, вона схильна до істерії, їй постійно загрожує небезпека психічного розладу.

 

ГЕНДЕР ЯК НАУКА ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА.

 

До дискусії про сутність чоловічого та жіночого долучилися представники всіх наук про людину – біологи, психологи, антропологи, етнографи, філософи, соціологи. Вад середини 70 – х. років у західних університетах повсюдно стали виникати центри гендерних досліджень. Головним завданням таких центрів стало дослідження та визначення особливостей жіночого начала, жіночого підходу до цінностей, рівних можливостей до самореалізації чоловіків і жінок.

 

У міру розвитку цих досліджень науковці почали будувати свій аналіз, керуючись порівняльними характеристиками чоловічого та жіночого. Поняття „гендер”, застосування якого передбачало перехід досліджень з біологічного рівня на соціальний та відмову від постулату про природне призначення статей, стало ключовим.

 

Трансформація національного життя в умовах глобалізації, світові масштаби діяльності зв’язків, стосунків, подолання кордонів - зумовило потребу запровадити поняття гендеру в практичних перетвореннях. Його стали застосовувати при визначенні політичних стратегій, правових відносин і норм, що їх регулюють , перетворень у всіх сферах життя під впливом жінок і чоловіків, залежно від розвитку та змін - прав, свобод, обов’язків, відповідальності чоловіка й жінки та можливостей їх реалізувати.

 

Гендер став необхідним конструктом реальних практичних перетворень у суспільних відносинах, складовим базовим компонентом статусу чоловіка і жінки. Все більшого розголосу, поширення як у науковому вжитку, так і в політико-правовому аналізі проблем рівності статей набуває поняття гендеру і в Україні.

 

Незважаючи на традиційне : „Навіщо, кому здалося отоє, коли в нас, українців, є отая гарна, чепурна хата, білою глиною мазана, соломою або комишем укрита, що напевно існує споконвіку, ще від тої днини, коли Бог створив першу людину, першого українця з люлькою, чубом та широкими штанями на очкурі”.

 

Термін „гендер” зявився у вітчизняних соціальних та гуманітарних студіях на початку 90-х, і набрав швидкого поширення апелюючи до найактуальнішого поділу людства – поділу на статі, порушуючи питання - „Що таке бути жінкою чи чоловіком у сучасному світі ?”

Отже, гендер - це поняття про систему ролей та відносин між жінками та чоловіками, яке визначається не біологічним походженням а соціальним, культурним, політичним та економічним контекстами .Стать дається від природи, а гендер поняття , що конструюється суспільством. Тобто гендер можна розглядати як процес, у якому люди, що народилися в біологічних категоріях жіночої або чоловічої статі, стають соціальними категоріями чоловіків і жінок, набуваючи чоловічих або жіночих рис, так як вони розуміються в тому чи іншому суспільстві.

 

Гендерні проблеми – це перш за все проблеми соціальні, тобто проблеми не тільки жінок, а й чоловіків, проблеми всього суспільства. Вони не зводяться лише до взаємовідношень фізіологічних статей і розподілу ролей у відтворенні населення. Гендерні відношення пронизують всю культуру, суспільний устрій, державні інститути, методи прийняття рішень і стиль мислення. Вони накладають потужний відбиток на мову, звичай, мистецтво, навіть на виробництво.

 

Та треба зауважити, що великий відсоток українців взагалі не бачать означеної проблеми у нашому суспільстві. Вони вважають, що ніякої дискримінації за статевою ознакою в Україні немає і взагалі звідки воно те взялося. В зв’язку з цим варто пригадати твір Марка Твена „Щоденник Адама”, де досить яскраво під гумористичним кутом зору ілюструється формування чоловічої та жіночої самосвідомості :

 

„ Нове створіння переконує, що його звуть Євою. Воно говорить, що я повинен звати його так, коли прагну, щоб воно до мене підійшло. Нове створіння говорить, що воно не воно, а вона. Думаю, що це сумнівно. Втім мені все рівно, що воно таке. Нехай буде вона, аби залишила мене в спокою та замовкла”. Звичайно, таке ставлення, щодо гендеру викликане браком інформації, браком гуманітарної освіти.

 

ГЕНДЕРНІ РОЛІ ТА СТЕРЕОТИПИ.

 

Культура кожного суспільства, як і уява соціалізованої в ній людини, є узагальненими уявленнями про те, якими є чоловіки й жінки та чим вони повинні займатись. Такі упереджені уявлення стосовно чоловіків і жінок називають гендерними стереотипами. Зазвичай вони можуть бути далекими від реальності, неточними, стійкими відносно нової інформації та вельми віддаленими від реальних рис і поведінки конкретного індивіда. Це уявлення, що містять також приписи й заборони стосовно того, що чоловікам та жінкам належить відчувати, проявляти та робити.

 

Нерідко доводиться чути, що жінки занадто емоційні й не здатні мислити раціонально, щоб бути лідерками та керівниками, а чоловіки – позбавлені чуттєвості й терпіння, щоб доглядати маленьких дітей. Характерною ознакою таких стереотипних уявлень є неврахування наявних у конкретної особи психологічних і поведінкових рис, судження будується на тому, що ця людина є чоловіком або жінкою, яким притаманні такі-то риси, які є прийнятими або неприйнятими для тієї чи іншої діяльності.

 

Правда та міфи в оцінці чоловіків і жінок

Міфи Реальність
Чоловіки — більш его­їстичні, товстошкірі, пиха­ті, нездатні до співпережи­вання.   Тільки жінка може бути вседержителькою миру та злагоди в сім'ї, суспільстві. У чоловічій природі закла­дено войовничість     Одна жінка — баба, дві баби — базар. Жінки—балакучі, язи­каті істоти, пліткарки, які не вміють тримати язика за зу­бами. Справжні чоловіки небагатослівні   Жінки емоційніші, вразливіші, мають слабшу нервову систему, тому як щось — у сльози. Слабка стать частіше підвладна психічним розладам, депре­сивним та тривожним ста­нам, більш схильна до само­губств.   Бабина дорога — від печі до порога. Хатня ро­бота, виховання дітей — прерогатива жінок. Чоло­вік у кращому разі може допомогти дружині. Домашній затишок—спра­ва рук жінки     Щастя жінки неможливе без сім'ї та дітей. Ніщо не може замінити жінці щастя материнства та подружньо­го життя. Чоловік здатний реалізувати себе поза сім'єю, занурившись у роботу.     Чоловіки прагнуть сек­су, жінки — кохання. Чоловіки частіше зра­джують, ніж жінки. Вони сексуальніші, схильні упа­дати за кожною спідницею. Жінки люблять вухами, чо­ловіки — очима       Чоловіки здатні до співчуття та співпереживання не менше, ніж жінки. От тільки зовні вони не завжди виказують свої почуття, адже змалечку їх привчали кон­тролювати та тримати це в собі.   Статистика злочинів, скоєних чоловіками і жінками, засвідчує: прояви фізичної агресії у сильної статі набагато частіші, що є підставою для висновків про чоловічу войов­ничість та мілітаризм. Саме соціальне оточення часто про­вокує та схвалює чоловічу агресивність, силу та вміння постояти за себе, вважаючи їх центральною складовою мужності. За відповідних обставин жінки також можуть ви­являти брутальність, агресивність, здатні скоїти вбивство   Статевих відмінностей у рівнях вербальної актив­ності дорослих не виявлено. Відмінність простежуєть­ся лише в змісті спілкування, його експресивності. Жін­ки більше орієнтовані на передачу ставлення до події, чоловіки — на саму подію.   Психологи не зафіксували статевих відмінностей в особливостях спілкування чоловіків та жінок. Поріг емоційної чутливості не має статевих меж. Куль­турні традиції призвичаюють чоловіків не вика­зувати емоції, приховувати сльози, носити свої пережи­вання в собі. Слабкодухі жінки — не рідкість, чимало є і слабкодухих чоловіків. Психічні розлади, що виникають через зрив вищої нервової діяльності, трапляються як серед чоловіків, так і серед жінок. За показника­ми суїцидальності (самогубства) статеві групи відрізняються лише в рамках вікових меж. У підліткові та юнацькі роки більш схильні до самогубств жінки, у похилі—чоловіки   Жодна стать не має природних схильностей до опікувальної, обслуговуючої діяльності. Статевотипізований розподіл праці характерний для патріархальних взаємин. Партнерський тип шлюбних стосунків побу­дований на взаємозамінності виконання сімейних ролей. Виконує домашню роботу не той, хто жіночої статі, а той, хто має вільний час. Морально-психологічний клі­мат сім'ї залежить від домінуючих настроїв обох—чо­ловіка та дружини. Маскулінна лінія поведінки чолові­ка в сім'ї часто обертається диктатом не тільки над жін­кою, а й дітьми.   Материнство — провідна сфера самореалізації жін­ки, подарована природою. Проте не кожна жінка здат­на народити дитину, не кожній вдається створити сі­м'ю. Не кожному чоловікові судилося стати батьком та сім'янином. Проте життя таких жінок та чоловіків може бути наповнене цікавою професійною, громадсько-культу­рною діяльністю, яка надає простір для самореалізації   Об'єктивні психологічні та фізіологічні закономір­ності сексуального збудження, його суб'єктивний пере­біг однаковий у чоловіків та жінок. Чоловіки, на відміну від жінок, проявляють більшу терпимість до позашлюб­них та тимчасових сексуальних зв'язків. Якщо більшість чоловіків є гетеросексуальними, то з якою статтю вони зраджують? Як для чоловіків, так і для жінок секс одна­ково важливий, хоча подвійна зайнятість жінки, яка при­зводить до хронічної фізичної та психічної перевтоми, може значно притлумлювати статевий потяг.

 

 

Перелік стереотипів можна продовжувати до нескінченості. Кожний може додати до цього переліку відомі йому з дитинства.

 

Справді, чому чоловік має бути обов'язково вищим у парі? Можливо, високий жінці імпонує чоловік нижчого зросту? А чому тільки жінка має турбуватися про наслідки сексу? Адже сексуальна функція - парна. Чому матеріальний добробут повинен лежати на плечах чоловіка? Чому саме чоловік має виконувати роль «гаманця» ? Бувають життєві обставини, коли вигідніше, щоб жінка просувалася по щаблях кар''єри, а чоловік доглядав за дітьми. Чому чоловік має бути витривалим, сильним, розвивати атлетичну статуру, а жінка - слабкою, тендітною, кволою, беззахисною? Невже атлетична статура, загартованість жінки стане на заваді її привабливості? Чому більшість стереотипів обмежують, принижують жінку''?

 

Більшість пересічних людей вважають, що гендерні (тобто соціальні) відмінності в поведінці, соціальних ролях та особистісних характеристиках спричинені біологічними відмінностями статей. Для пересічної людини гендерні відмінності є наслідком того, що закладено природою, а не створено культурою й вихованням..

 

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА РОДИНА: ПРАКТИЧНИЙ ТА ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТИ.

 

У наш час причиною багатьох конфліктів у сім' ї є розлагодженість у рольових очікуваннях її членів тобто, яку домашню роботу має виконувати чоловік, а якужінка

 

Різне розуміння ролей "хорошої" дружини або "справжнього" чоловіка призводить до втрати взаєморозуміння, без чого неможлива злагодженість дій у сім'ї.

 

Аналіз даних соціологічного дослідження, проведеного в Україні, показує, що в молоді, яка ще не перебувала в шлюбі, уявлення щодо моделі "хорошого чоловіка" та "хорошої жінки" не тільки традиційні, навіть більше - досить примітивні. І це явище можна розглядати як прогалину в гендерному вихованні молоді.

 

Якими ж є моделі "хорошої дружини" та "хорошого чоло­віка" у свідомості молоді та чи збігаються уявлення юнаків і ді­вчат у цій сфері? На думку юнаків, "хороша дружина" повинна бути :

 

 

1. Доброю та лагідною .

2. Охайною, що завжди стежить за зовнішністю.

3. Доброю господаркою в домі .

4. Не дуже вимогливою .

5. Не зловживає алкоголем .

6. Має спокійний характер .

7. Є гарним сексуальним партнером

 

Дівчатам портрет "хорошої дружини" бачиться трохи по-іншому:

 

1. Гарна господарка в домі (61%).

2. Охайна, завжди піклується про зовнішність.

3. Займається вихованням дітей.

4. Добра та лагідна.

5. Не курить .

6. Не примхлива, не занадто вимоглива

7. Має спокійній характер

 

Окреслений дівчатами портрет є набором традиційних ролей, які в розвинених країнах уже давно й успіш­но змінені на користь демократичнішого, рівноправного, парт­нерського. Останній передбачає, що не лише чоловік, але й дру­жина роблять економічний внесок у життя сім'ї згідно своїх ін­дивідуальних здібностей до заробітку. Натомість українські дів­чата поставили характеристику для себе (дівчат) "матеріально забезпечувати свою сім'ю" на останнє 14-е місце. Невже, все своє життя дівчата хочуть бути економічно залежними від чоловіка ?

 

Цікаво відзначити, що така думка не відповідає нашим соці­альним реаліям, де майже кожна друга сім'я живе на заробіток двох дорослих її членів - чоловіка і дружини. Молоді жінки при­діляють більше уваги саме традиційним ролям дружини (добра господарка, гарна, охайна), а не ролям, що найбільш важливі для сучасної сім'ї - емоційній, експресивній. "Любити чоловіка", а також "любити своїх дітей" дівчата ставлять на одне з останніх, 13-е місце. Аналіз портрету "хорошої дружини", що постає з відповідей юнаків, а особливо -дівчат, викликає відчуття його невідповідності життєдіяльності та потребам сучасної сім'ї та наявним рольовим наборам дружини й чоловіка. Ця розбіжність між уявленнями молоді та майбутніми реаліями їх шлюбів спроможна надалі провокувати ґендерно - рольові конфлікти.(наприклад розлучення, прояви насильства). У наш час, коли зовнішній тиск на сім'ю (релігія, заборона на розлучення, соціальний контроль) став слабким і не має такого значення, як раніше, збільшується роль міжособистісних стосунків у сім'ї, (кохання, піклування та психологічна підтримка).

 

Тільки тоді буде забезпечена стабільність і якість шлюбу. З відповідей молоді можна зробити висновок, що вона усвідомлює ці нові реалії погано та недостат­ньо ознайомлена з етикою та психологією сімейних стосунків. Така ситуація є результатом системи ґендерного виховання, на­явної в суспільстві, котра формує їх уявлення та погляди на сі­мейне життя і на взаємовідносини статей в цілому.

 

Модель "хорошого чоловіка" у юнаків складається з таких характеристик:

 

1. Матеріально забезпечує сім'ю.

2. Має спокійний, стриманий характер.

3. Має почуття гумору (32%).

4. Займається домашнім господарством.

5. Не зловживає алкоголем.

6. Піклується про дружину.

7. Не курить

 

Така характеристика, як "кохати дружину", посіла 11-е міс­це.

У дівчат набір характеристик для моделі "хорошого чолові­ка" ще традиційніший, ніж у хлопців. Вона містить такі позиції:

 

1. Матеріально забезпечує сім'ю.

2. Не зловживає алкоголем .

3. Має спокійний характер.

4. Має почуття гумору.

5. Не вередує, не занадто вимогливий.

6. Не курить.

7. Піклується про дружину.

 

На додаток: таку ознаку демократичної (егалітарної) сім'ї, як допомога у веденні домашнього господарства, дівчата поста­вили на одне з останніх, дев'яте місце; "кохання чоловіка" - на десяте, а "виховання дітей чоловіком" - на одинадцяте.

 

Ознайомившись із портретом "хорошого чоловіка" в баченні молодих жінок, нічого дивуватися тому, що переважну частину заяв на розлучення подають, як відомо, жінки. Однією з причин, яка призводить до розлучення, є мала вимогливість до партнера на стадії вибору та одруження. Опитані дівчата в більшості мають спрощені й частково спримітивізовані уявлення стосов­но ролі чоловіка в сім'ї. Після одруження спільне життя, що пе­редбачає обопільне виконання домашньої праці, уміння посту­питись або чимось пожертвувати заради загально сімейних праг­нень, примушує жінок вимагати від свого обранця зовсім іншо­го, аніж на стадії дошлюбного залицяння, і якщо чоловік не співпрацює та не дбає про інтереси родини - результатом стає конфліктна чи зруйнована сім'я.

 

Наприклад, практично всі з опитаних жителів України (97%) вважають, що "жінка зобов'язана доглядати за дитиною в сім'ї"; що чоловік теж відповідальний і має цей обов'язок, вважають тільки 59%. У цьому разі спостерігається тиск стереотипного уявлення про те, що догляд за дітьми - справа жіноча, а не чоло­віча. Під впливом цього стереотипу формується уявлення й про роль чоловіка у вихованні дітей. Тільки 63% опитаних вважають важливою для чоловіка роль вихователя своїх дітей, але практично всі думають, що для жінки ця роль дуже важлива (95%).

 

СОЦІАЛЬНІ ВИМІРИ РІЗНОСТАТЕВОСТІ.

 

Згідно з опитуваннями приблизно 92 % батьків хотіли б, щоб першим народився хлопчик. Чому саме хлопчик ?

 

Батьки мають різні сподівання щодо поведінки синів і дочок. Незважаючи на відсутність будь-якої різниці між немовлятами, тати, перебуваючи під впливом статі дитини, описували своїх дочок не дуже активними, тендітними і безпомічними, синів — сильнішими, з кращою координацією рухів, тобто вбачали в них більше чоловічих ознак, ніж матері.

 

Відповідно з психологічними спостереженнями саме дорослі нав'язують малечі свої статево співвіднесені ігри та іграшки. В одному експерименті хлопчикам і дівчаткам у дитсадку пропонували статево нетипові іграшки. Хлопчики із задоволенням почали гратися ляльками, а дівчатка — машинками. Заставши своїх синів і дочок за «дивними» іграми, батьки реагували приблизно однаково: «А чим ви це тут займаєтесь?», «Що це з вами?». Гостріше в таких ситуаціях реагували тати, сприйнявши «жіночі» заняття своїх синів як загрозу для їхньої чоловічності.

 

Схильність жіноцтва до обслуговуючої праці простежується і в дитячих малюках, на яких діти зображують свою сім'ю, рідних Майже на кож-ному з них мама порається на кухні, бабуся в'яже або шиє, прибирає. У перважній більшості дитячих сюжетів батько читає газети або дивиться телевізор. Щоправда, іноді татів-батьків зображають під авто або поряд з іншою технкою. Проте характерні для мам і тат справи здебільшого розведені на два полюси. Якось на зустріч з українськими студентами прийшли аспірантки-іноземки. Одна з них, розповідаючи про себе, сказала, що дуже сумує за своєю дитинкою-немовлятком, що відразу ж викликало шквал запитань: «А як, з ким, чому?» -«Бо ми з чоловіком вирішили, що в декретну відпустку вигідніше піти йому, а продовжити навчання — мені». Це здивувало студентів.

 

Під час експерименту дорослим пропонували спостерігати за грою та поведінкою дітей до шкільного віку, статеву належність яких неможливо було визначити за їхнім вбранням та зачісками. Малюків, які виявляли більшу самостійність у грі, непосидючість, частіше гнівались, вимагали уваги до себе, ідентифікували як хлопчиків.

 

Якщо дитина шукала захисту у виховательки, боялася сама взяти іграшку, яка її цікавила, або плакала чи тулилась до інших дітей, стверджували, що вона — дівчинка. Характеризуючи поведінку дітей, стать яких екс-периментатори умисно вказували неправильно, дорослі виходили передусім

із звичних уявлень про дівчаток і хлопчиків «дівчаток», хоч то були на справді хлопчики, характеризували як боязких, нерішучих, невпевнених у собі, здатних допомогти іншому, виявити турботу, лагідність; «хлопчиків» (насправді то були дівчатка) — як рішучих, сміливих, здатних згуртувати інших дітей, нав'язати свою гру, змагання тощо.

 

Щоб проілюструвати абсурдність певних статеворольових очікувань, англій-ські психологи провели експеримент, відштовхуючись від поширеного стереотипу, згідно з яким чоловік має право на комплімент жінці. Дослідники вирішили делегувати цю роль кільком групам дівчат, які у людних місцях міста моделювали типово чоловічу поведінку залицяння до однолітків іншої статі: «Погляньте на цього красунчика», —демонстративно зверталась одна з дівчат до своїх подруг. — Яка статура, які спортивні ніжки!» «Сідниці також спокусливі, — вторила інша. —Гей, юначе, не хочеш з нами піти? А телефончик не даси? ». Кінокамери зафіксували шокованість чоловіків — об'єктів «сексуальних домагань», яких часто паралізовувала ненормативна (статевоневідповідна) поведінка дівчат.

 

У різних суспільствах чоловічі й жіночі ролі мають свої відмінності, проте бі-льшості з них властиві і сексистські елементи (дискриміноція за ознакою статі): домінування чоловічого начала над жіночим, пригнічення жіночого. Це ілюструють, наприклад, приказки ("Люби, як душу, тряси, як грушу", «Жінка не бита, як коса не клепана», «У бабы волос долог, да ум короток»). Звід законів царської Росії містив статті, які ілюструють упередженість щодо жінок («Жена обязана повиноваться мужу как господину, пребывать к нему в любви, почтении и неограниченном послушании...») Нерідко сексистські установки сповідують численні «жіночі» часописи, а також книги із серії «Психологія жінок», що засвідчують їх назви («Женское искусство околдовывать, соблазнять и обирать мужчин», «Женская логика (Книга о загадках и тайнах слабого пола)», пересипані такими сентенціями: «Найенергійніші жінки — феміністки — жертвують своїм життям задля досягнення абсолютної рівності. Їх можна зрозуміти, але не виправдати, оскільки важко визначити, що від цього жінка виграє, оскільки втрачає очевидне. Справді... чоловіком жінка ніколи не стане, а ось жіночність може втратити».

 

Відверто сексистські установки межують з поблажливо зверхніми харак-теристиками психології жінки: «Якщо жінка сумує або перебуває у стані меланхолії, порадьте їй вибрати колір, який їй до лиця; якщо жінка багато розмовляє, то вона розмовляє за себе, за вас і за того хлопця». Немало жіночих часописів, телепередач на кшталт «Бути жінкою», «Дівочі сльози», «Вікна» та інші заангажовані гендерними стереотипами, маніпулюванням іншою статтю в сексистських традиціях: „Розум жінки в її красі, а краса чоловіка в його розумі”, «Одягатися так, щоб збуджувати і підкорювати», «Сподобався чоловік — зваб його». У більшості з них ігнорується партнерство, самодостатність, взаємоповага.

 

...Гіпергендерність є орієнтацією на яскраво виражені традиційні стереотипи поведінки. Наприклад, один із журналів ділився такими міркуваннями: «... Що таке справжній чоловік в сучасному розумінні? По-перше, він, зрозуміло, ніколи не плаче. Почуття — це взагалі не його стихія. Він цинічний, заперечує страждання, не визнає емоцій, сміється над сентиментами, плює на нюанси в стосунках.(Боягуз не грає в хокей... Первым делом, первым делом самоле-ты...) ...Якщо препарувати Справжнього Чоловіка, він розпадається на три складові: успішний мисливець, грізний боєць і привабливий самець.(такий собі Брюс Вілліс, або Дунклад Маклауд) Всі вони проростають ще з первісних часів. Хто не зловив мамонта, не зумів відібрати здобич у ворога, той до уваги не брався. Не тільки як чоловік, а як представник статі, що заслуговує уваги. ...У Справжнього Чоловіка обов'язково повинна бути картка VIZA. Краще платинова. Або багато-багато готівки у будь-який час доби. Що ж ти за чоловік, якщо не можеш забезпечити сім'ю?

 

А якщо цей вислів перебудувати: Що ж ти за жінка, якщо постійно перебуваєш в економічній залежності від свого чоловіка ? Невже для сучасної жінки до цих пір існує лише одна формула життя – діти, кухня, церква ?

 

Справжній Чоловік повинен уміти успішно набити ворогу пику. Із цим пунктом у наш час найбільша проблема, оскільки не зовсім зрозуміло, кому саме треба її бити (босу, президенту, коханцеві, коханці...). Справжній Чоловік — це теорія. Голова від Білла Гейтса, організм від Майка Тайсона, посмішка від Тома Круза...»

 

Дані експериментів свідчать, що гіпермаскулінність чоловіків позитивно корелює зі схильністю до зґвалтування, з іншими формами сексуально агресивної поведінки. Чоловіки, які за шкалою гіпермаскулінності отримали вищі показники, демонструють нижчий рівень тривожності, дистресу, почуття провини, сорому, відчуття огиди, страху під час зґвалтування. Гіпермаскулінність також позитивно корелює з уживанням алкоголю, наркотиків, схильністю до небезпечного водіння машини.

 

Більшість дівчат орієнтована на високий заробіток чоловіка і не розраховує на свій внесок у сімейний бюджет. Досить поширеними виявилися такі їхні уявлення про сімейні ролі: «Я займаюсь дітьми, господарством, спортом, а чоловік усім нас забезпечує»; «Я прикрашаю життя чоловіка, який турбується про мене і про дітей»; «Я зберегла свою струнку статуру та молоде обличчя і створюю дома приємну атмосферу»; «Я в красивому атласному халатику, який підкреслює мою вроду, подаю вранці йому каву в постіль, а далі займаюсь дітьми»..

 

Для більшості опитаних характерна орієнтація на традиційну сім'ю: «Чоловік займається матеріальним забезпеченням сім'ї, я —домашнім господарством; «Я налагоджую побут, створюю затишок, а чоловік дбає, де взяти гроші».

 

 

УКРАЇНА. НАШ ЧАС.

 

Божемна, Боголіка - Богом дані. Калина, Вишня, Цвітина, Чайка, Зірка, Світана - краса, прикраса жінки. Добромира, Добролюба, Рада, Щедра – носій, творець добра. Забава, Миланя, Веселіша, Ждана - веселить, забавляє, милує. Іменами визначався характер: Дзвенислава, Дзвінка, Горислава, Гранислава, Немира, Вогнедара та ін.

 

Що ж трапилось? Маємо сьогодні десятки маргінальних синонімів та вигуків до слова дівчина, жінка. Маємо десятки міжнародних і вітчизняних «охоронних концепцій» щодо жінки. Маємо, 8 Березня і безсмертного члена соціал-демократичної партії Німеччини - комуністку Клару Цеткін та різні версії, чому саме на цю дату пав вибір великої феміністки.

 

Дорого обійшлось українській спільноті перетворення Цвітани, Боголіти, Роксолани, Анни, дочки Ярослава Мудрого, княгині Ольги в "свободную пролетарскую женшину".

 

Маємо красуню з останньої сторінки періодичної преси, безліч сексистської реклами на телебаченні і у великих містах на біґбордах. Маємо кожен рік жахливу статистику проявів домашнього насильства. А ще маємо «масову культуру» і «культурну непритомність нації»

 

Традиційним, глибоко закоріненим є гендерний стереотип, за яким навіть працююча освічена, але заміжня жінка є насамперед дружиною і матір’ю, що повинна допомагати чоловіку, нерідко зневажаючи власні прагнення до самореалізації та професійного успіху, відмовляючись від реальних кар’єрних можливостей.

 

Упереджене ставлення щодо можливостей жінок працювати й здійснювати кар’єру легко виправдовується завдяки дуже поширеному й сталому переконанню, що кожна жінка – це насамперед мати, людська істота, яка задля соціальної реалізації повинна мати дітей. Усі інші соціальні ролі – другорядні, меншовартісні, за певних умов ними можна знехтувати.

 

Мешканці України разом зі східноєвропейцями за ставленням до дітей, як засобу соціальної реалізації найбільшою мірою наближені до оцінок африканців 70% наших співгромадян вважають, що жінка для самореалізації обов’язково повинна мати дітей. Примітно, що таку думку поділяють чоловіки і жінки. Біологічна здатність вважається соціальним призначенням і шляхом соціальної самореалізації, що може означати усвідомлення й прийняття практичної недоступності інших наявних у суспільстві шляхів утілення закладеного в кожній людині, незалежно від статі, людського потенціалу.

 

Вибудовується цікавий ланцюжок соціальних ролей і прав жінок в сучасному українському суспільстві : для соціальної самореалізації жінка повинна мати дітей. Паралельно вона повинна робити внесок до сімейного доходу, тобто працювати поза домом ( хто працює в межах сім’ї зрозуміло без коментарів ). Але робота не повинна перетворитись на кар’єру. Навпаки дружина повинна дбати про кар’єру чоловіка, а не про власну. Навіщо їй кар’єрне просування, якщо в разі економічної кризи та нестачі робочих місць взагалі очікується, що вона поступиться робочим місцем чоловіку

 

Більшість політичних партій, що будують свою діяльність на проголошуваних засадах демократії, підтримують загальнодержавну риторику про повернення жінки в коло сім’ї як справжньої „Берегині домашнього вогнища”

 

Україна давно вже належить до країн, де стимулюється та схвалюється заняття жінок оплачуваними видами діяльності. Хоча в сучасній свідомості за жінкою не вкоренився образ працівниці й політичного лідера, а продовжує домінувати образ матері – доглядальниці, виховательки й домогосподарки, вважаючи, що саме це є найнеобхіднішою сферою соціальної самореалізації жінки. Інакше, як повноцінна особа вона не відбудеться.

 

Такими на початку XXI століття маємо уявлення про права й ролі жінок в українському суспільстві, що є одним з виявів соціально сконструйованих та відтворюваних стосунків влади й нерівності. Гендерний вимір політики в Україні свідчить про ще досить поширене патріархальне приписування жінці таких властивос­тей, як потреба в керівництві розумним чоловіком, підкореність чоловікові, схильність до афективності, безсловесної покори, близькість до природи, зосередження лише на материнстві...

 

.

 

 





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.