 |
|
Західноруські літописи Литовсько-Руської доби.
Староруська літописна традиція в 14— 16 ст. продовжувалася в Лит.-Руській державі, гол. на Білорусі, яка найменше потерпіла від тат. спустошення. Тому літописи цієї доби мають назву лит. або зах.-руських літописів. З багатьох списків (13), опублікованих в «Полном собрании русских летописей» (тт. 16—17), для укр. історіографії більше значення мають; Супрасльський літопис, скомпільований 1520 р. з різних іст. джерел, Літопис Биховця (кін. 16 в.), Баркулабівський літопис (кін. 16 — поч. 17 в.), складений в с. Баркулабові б. Могилева, що, крім іст. подій подає відомості про діяльність церк. братств.
Західнорус. літописи висвітлюють гол. чин. події сусп.-політ. і соціально-екон. життя Литви й Білорусі, історію міст Вел. князівства Литовського, але містять також відомості про соціально-політ. й екон. відносини в Україні, боротьбу укр. народу проти лит. і польс. загарбників.
СУПРÁСЛЬСЬКИЙ ЛІТÓПИС, Короткий Київський літопис — складений у кінці 15 — на поч. 16 ст. в Білорусії. Знайдений в Супрасльському монастирі (біля Білостока, нині Польща), звідки й походить його назва. С. Л. висвітлює події з 9 ст. до 1515 р. Літопис поєднує в собі дві пам'ятки історичної літератури — Короткий Новгородський і Короткий Київський літописи.
Перша, більша за розміром, частина С. Л. є компіляцією. У формі стислих порічних записів тут викладено історію київських, московських і литовських князів від 862 до 1500 р. В другій частині невідомий автор виступає вже як сучасник. Останній запис зроблено 1543 р. Ця частина відзначається точним датуванням і вірогідністю викладу історичних подій. В літописі оповідається про зруйнування Києва кримськими татарами (1482 р.), вторгнення татар на Волинь (1491, 1496 рр.), змову київського князя Михайла Олельковича проти Литви і страту змовників (1481 р.), про перемогу князя К.І.Острозького над військами московського великого князя Василія ІІІ під Оршею (1514 р.) та інші події.
Так само багатою є інформація про боротьбу Свидригайла з Жигімонтом Кестутовичем за великокнязівський престол у 30-40-х роках XV ст. При цьому особливо виразно показані методи боротьби, які нічим не відрізнялися від татарських.
Одна частина Супральського списку має назву "Краткая Киевская Летопись. От начала земли русской до 1516 года". Давня історія Русі подана на основі київського і галицько-волинського літописання XI—XIII ст., а період 1491-1516 рр. — крізь призму очевидця подій, котрий жив на Волині. Дуже чітко передані руйнування і плюндрування Волинської землі, вчинені татарськими ордами 1491 р.
С. Л. становить цінне джерело з історії Русі-України та Білої Русі 14 — 1-ї пол. 16 ст. Вперше С. Л. опублікував М. А. Оболенський 1836 р.
Літопис Биховця — один із списків так званого Литовського літопису 16 століття, який близько 1840 року був власністю О. Биховця, голови волковиського межового суду.
Літопис Биховця охоплює події з історії Литовського великого князівства з 13 до початку 16 століття, висвітлює міжусобну боротьбу литовських князів за владу: війни Литви з Польщею, Тевтонським орденом, Золотою Ордою, кримськими татарами; боротьбу українського народу проти литовських і польських загарбників.
БАРКУЛÁБІВСЬКИЙ ЛІТÓПИС — українсько-білоруський літопис, складений у кінці 16 — на початку 17 ст. Автором Б. Л. вважається священик білоруського міста Баркулабово (обл. Орші) Ф.Филипович. Б. Л. охоплює події з 1563 по 1608 рр. Головне місце в ньому посідають оповідання про боротьбу українського і білоруського народів проти польсько-шляхетської агресії, католицизму та унії, про боротьбу козацтва з Польщею під проводом С.Наливайка, загони якого діяли і в Білорусі. В Б. Л. відображено життя і побут українців і білорусів, історія білоруських міст (Орші, Мінська та ін.), події в Москві й Литві та ін. Укладач цього твору виявив себе як прихильник православ'я і політичний виразник інтересів тих сил, що прагнули до єднання українського і білоруського народів проти соціального і національного гноблення.